До Революции мы жили в бандитско - олигархическом государстве. Теперь живем в олигархическом государстве – по-моему, в том, что именно такое государство возникнет в результате краха Януковича, я писал с первых дней “революции достоинства”.
     Невозможно перескочить из экономической фазы бандитизма в демократию, минуя олигархат. Олигархи не бывают хорошими и честными, иначе они не были бы олигархами. Но оценивать ситуацию необходимо с точки зрения целесообразности и последствий для украинской государственности.
     Деятельность Коломойского сегодня – подчеркиваю, сегодня – дает этому государству возможность выжить.
Деятельность Фирташа и Левочкина всегда – подчеркиваю, всегда – загоняет это государство в могилу. 

    
Виталий ПОРТНИКОВ

На украинскую власть идет дикое давление со стороны Европы с целью заставить прекратить активные действия на Донбассе и снова объявить перемирие. Об этом на своей странице в Facebook написал руководитель Центра военно-политических исследований, координатор группы "Информационное сопротивление", подполковник Дмитрий Тымчук.

     "Огромнейший позитив мы наблюдаем с утра: силы АТО наступают по всем фронтам. Террористы деморализованы и бегут из своих "опорных пунктов", как крысы с тонущего корабля. Но праздновать победу рано. Есть неблагоприятные факторы и проблемы.
     Луганск и Донецк уже к вечеру этого дня будут набиты бегущими боевиками под завязку. Мы помним, как трудно было отбивать у врага небольшой Славянск, полный мирных жителей. Воевать же в областных центрах, учитывая огромную численность мирного населения, будет тяжелее во многие разы.
     Открытая граница. К глубокому сожалению, учитывая расстановку сил, взять ее под контроль на некоторых участках также очень непросто. Тогда как Путин продолжает усиленно поставлять наемников и оружие.

     Внешнеполитическое давление. Из дипломатических источников нам известно, что на украинскую власть идет дикое давление со стороны "дружественной" Европы с целью заставить прекратить активные действия на Донбассе и снова объявить перемирие. Запевала в этом "пацифистском" хоре, к слову, - Германия. Противостоять этому давлению со стороны некоторых стран ЕС очень непросто", - пишет Тымчук.

Міністерство оборони очолив Валерій Гелетей.  При цьому Валерій Гелетей, який донедавна очолював Управління державної охорони, має щонайменше три точки дотику з представниками нової влади.
     Перша – Гелетей пов'язаний з самим Петром Порошенком.  Про те, що Порошенко ще в статусі кандидата в президенти перебував під особливою опікою підлеглих Гелетея, журналісти могли переконатися під час голосування Порошенка на виборах. На виборчій дільниці в Будинку офіцерів спостерігалося скупчення десятків охоронців, а сам Порошенко прибув туди на автомобілі з номерами "прикриття".
     Історія їхніх стосунків сягає щонайменше 2005 року, коли під час корупційного скандалу Гелетей виступив на боці Порошенка.
 Зокрема, у жовтні 2005-го, через місяць після заяви державного секретаря Олександра Зінченка зі звинуваченнями в дестабілізації і розколі на адресу Порошенка, сам Гелетей написав заяву в Генпрокуратуру на колишнього керівника секретаріату президента і головного кривдника Порошенка.  На той час Гелетей очолював столичне Управління по боротьбі з організованою злочинністю.
     Друга точка дотику Гелетея – це нинішній генпрокурор та доверений до Порошенка Віталій Ярема.
Певний час Ярема та Гелетей йшли пліч-о-пліч по життю.
     Так, в 1997-99 роках вони працювали на паралельних керівних посадах в київській міліції: перший очолював управління карного розшуку, другий – був заступником в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Тут йому доводилося не стільки боротися, скільки домовлятися з чисельними кримінальними угрупуваннями, які згодом легалізувалися у бізнес.
     У 2001 Гелетей очолив сам карний розшук Києва - після довгої роботи Яреми на цьому напрямку. Коли завершилася помаранчева революція, в лютому 2005-го Ярема став начальником київської міліції, а Гелетей керував у нього столичним УБОЗом.
     Далі Гелетей просувався завдяки главі секретаріату президента Ющенка Віктору Балозі. Той спочатку забрав Гелетея начальником служби з питань правоохоронних органів на Банкову, а в 2007 пролобіював його на посаду Управління державної охорони – спецоргану, що займається безпекою перших осіб держави. 
     На цій посаді прізвище Гелетея вперше стало відомо широкому загалу –протягом політичної кризи 2007 року він допомагав проштовхнути план Балоги з розпуску Верховної Ради. Аби усунути генпрокурора-регіонала Святослава Піскуна, який блокував дострокові вибори, очолюване Гелетеєм Управління державної охорони взяло під контроль приміщення Генпрокуратури. 
     На порятунок приїхав Василь Цушко, який особисто дав команду ломати двері до забарикадованого підлеглими Гелетея кабінету Піскуна. В підсумку, ледь не дійшло до збройного протистояння між УДОшниками та бійцями "Беркуту".
     За півтора роки роботи з Балогою Гелетей пройшов шлях від полковника до генерал-полковника, чим спричинив критику колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка.
     Третя точка дотику Гелетея з новою владою – це вже згаданий Віктор Балога, брат якого Іван очолював обласний штаб Порошенка. Сам Валерій Гелетей народився на Закарпатті – у селі Верхній Коропець Мукачівського району, але з 1991 року жив, навчався та працював у Києві.
   Проте його найближчий родич – рідний брат  Володимир Гелетей – досі інтегрований у владу Закарпаття. Після Майдану 2014 року Володимир Гелетей став першим заступником начальника СБУ в Закарпатській області – регіоні, який є воротами для контрабанди України.
     Родини Гелетея та Балоги нещодавно стали родичами, роблячи дерево головного сімейного клану Закарпаття ще більшим.
 Едіта Гелетей (донька Володимира Гелетея з СБУ та племінниця Валерія Гелетея-міністра оборони) одружилася з Андрієм Балогою, депутатом Закарпатської обласної ради та старшим сином Віктора Балоги. 
     Сам Валерій Гелетей після Майдану знову очолив Управління державної охорони. А два роки перед цим, протягом 2012-2013, він обіймав посаду віце-президента у невеликому "Авант-банку".
     Місце роботи Гелетея вказана в автобіогріфії, яку він власноруч заповнив перед призначенням міністром оборони. Але цікаво, що в звітах "Авант-банк" на сайті Нацкомісії цінних паперів та фондового ринку, немає інформації про те, що Гелетей обіймав посаду віце-президента.
     За даними "Форбс", власником "Авант-банку" є київський бізнесмен Михайло Гріншпон. Гріншпон був радником міністра оборони Олександра Кузьмука, а неофіційно він вважався головним "рєшалою" в Міноборони зразка 1997 року. Крім того, Гріншпон був президентом армійської футбольної команди ЦСКА.
     Але, за іншою інформацією, на момент призначення Гелетея віце-президентом "Авант-банку" - а він стверджує, що це сталося в листопаді 2011 року - фінансовою установою вже володіли колишній міліціонер Олексій Савченко (якого пов'язують з Віталієм Яремою) і "авторитетний" бізнесмен Олександр Ліщенко на прізвисько "Ліча".
     Після призначення міністрів оброни та закордонних справ, у Порошенка залишається порожньою вакансія першого віце-прем'єра. Хоча, за Конституцією, це квота коаліції, але "понятійно" вона була закріплена в березні 2014 року персонально за Порошенком, яку він заповнив Віталієм Яремою. 
     Кого Порошенко запропонує зараз на місце правої руки до Арсенія Яценюка, залишається інтригою. Адже ця людина формально має бути висунута депутатами.
     Також є інформація, що Банкова хотіла би бачити в уряді нинішнього посла України при Євросоюзі Костянтина Єлісеєва - на посаді віце-прем'єра з питань євроінтеграції - але це призначення також має оформлюватися через коаліцію.
     Сергій Лещенко

Сотрудники российского Следственного комитета намерены допросить всех граждан Украины, находящихся на территории РФ. Материалы нужны следователям для уголовного дела "о применении запрещенных средств и методов ведения войны, убийстве при отягчающих обстоятельствах" в Украине. И к этой безумной идее подчиненные генерала Бастрыкина отнеслись серьезно: уже допрошены четыре тысячи человек, у которых выясняют, среди прочего, что им известно о дислокации частей украинской армии и как они относятся к правительству Украины.
     За этими скупыми строками - картина прогрессирующего безумия. В России живет несколько миллионов украинских граждан. Если следователи действительно собираются допросить всех, то сколько же времени им понадобится для работы над пресловутым уголовным делом? И станет ли каждый прибывающий в Россию украинец объектом интереса со стороны правоохранительных органов?
     Но дело даже не в этом. Дело в том, что каждый человек, у которого в кармане "не такой" паспорт, становится объектом внимания правоохранительных органов просто потому, что не имеет счастья быть россиянином.
       Этого человека спрашивают о дислокации воинских частей - то есть принуждают к самой обыкновенной, банальной государственной измене.  Да, это то самое следствие родом из 1937 года.  Обыкновенный фашизм. 
    Даже мне, человеку, изучающему авторитарные идеологии, трудно понять, как могла Россия так стремительно и отвратительно деградировать. Я прожил в Москве с украинским паспортом более двух десятилетий. И никогда, ни разу у меня не возникало ощущения, что в кармане у меня документ, перемещающий меня в зону риска, в зону интереса садистов из Следственного комитета. Я теперь хорошо понимаю, что ощущали евреи предыдущего Рейха, когда в один прекрасный день их заставили нацепить желтые звезды. Вот так живешь себе, политикой не интересуешься, убеждаешь себя, что все эти истерики фюреров к тебе не имеют никакого отношения, - и бац: желтая звезда. Или Следственный комитет.

     Уверяю вас, мои российские читатели, это только начало. Если Украине удастся все-таки окончательно вырваться из цепких объятий вашего правителя, то следующими на очереди после украинских граждан будут уже обычные россияне - этнические украинцы или даже не украинцы, а просто лица, имеющие родственников в Украине. С кем общаетесь? Почему общаетесь? Как они относятся к украинскому правительству? Ах, не обсуждали? А устроить теракт они вам не предлагали? А на какой вы должности работаете? Ах, вот как... 
     Тем, кто думает, что автор бредит, советую просто ради любопытства поинтересоваться - если есть такая возможность, разумеется, - много ли в России работает на должностях, подразумевающих допуск к государственной тайне, этнических грузин. И, я боюсь, вы будете сильно разочарованы полученной информацией. А что этнических украинцев с российскими паспортами и прочих выходцев с Украины ждет судьба грузин - даже если эти украинцы будут бегать с флагами ДНР и ЛНР под посольством своей бывшей родины, - в этом я даже не сомневаюсь.   
     Путинская Россия уже давно Рейх. Вы просто этого не замечали.  
     Віталій ПОРТНИКОВ
    
    

Командующий террористами Стрелков признал, что его предали.
«Люди, погибшие сегодня в рядах ополчения (все как один — местные донецкие уроженцы) не хотели быть героями. Мертвыми. И, возможно, не стали бы ими, если бы у нас были в достатке вооружение и снабжение, инструкторы и специалисты и хотя бы элементарный тыл, информирует еizvestia.com.

Я долго молчал по поводу «помощи России». Потому что все понимаю — и нюансы «большой политики», по сравнению с которыми Славянск — всего лишь крохотное пятнышко на скатерти Истории, и колоссальные риски, на которые должна пойти Россия, чтобы помочь нам вооруженной силой, и массу других учтенных и неучтенных факторов.

Я НЕ ПОНИМАЮ ОДНОГО: ПОЧЕМУ БЫЛО МОЖНО, РИСКУЯ ВСЕМ, СПАСАТЬ НЕСКОЛЬКО ДЕСЯТКОВ ТЫСЯЧ УВАЖАЕМЫХ МНОЮ ОСЕТИН-КУДАРЦЕВ, НЕМЕДЛЕННО КИНУВШИСЬ ИМ НА ПОМОЩЬ, НЕВЗИРАЯ НИ НА ЧТО, НО УЖЕ МЕСЯЦЫ «ТЯНУТЬ ВОЛЫНКУ» СО СРОЧНО НЕОБХОДИМОЙ ПОМОЩЬЮ РУССКИМ??? КОТОРЫХ ТУТ МИЛЛИОНЫ!!!

Неужели в Москве и впрямь думают, что несколько сотен кое-как вооруженных русских добровольцев — это все, что требуется и этого вполне достаточно? Хотелось бы увидеть сейчас в окопах в Семеновке хоть одного чиновника, «отвечающего» за юго-восток (они есть)…
Сейчас в Красном Лимане людей расстреливают прямо на улицах. В Зеленом Клине в лучшем случае увозят в неизвестном направлении, а в худшем — расстреливают любого, у кого нет местной прописки! И это при том, что наши ополченцы оттуда все уже отступили! Этого мало для военного вмешательства??? Сколько трупов еще нужно, чтобы принять решение? Или мне надо вместо жесткой обороны заняться спасением людей? Массовой эвакуацией? Я не смогу со своими скромными силами сделать даже этого.
Все, снова началась атака, судя по стрельбе. 
     По материалам  elise.com.ua

С утра много людей критикует штаб АТО из-за того, что не оказана помощь погранотряду в Луганске. Я сам постоянно критикую этот штаб, но объективности ради - пора бы генералу армии Литвину - командующему государственной погранслужбой, наконец начать действовать самому. 
     В распоряжении Литвина несколько спецподразделений быстрого реагирования. Мобильный пограничный отряд (Киев), 3-4 мобильных пограничных заставы Восточного, Северного, Западного, сводный отряд Азовско-Черноморского и Южного направлений. 

Это несколько сот бойцов-контрактников с хорошим уровнем боевой подготовки, оснащенных всеми видами пехотного вооружения, тепловизионными прицелами для ночного боя, современными средствами связи. Пограничники располагают своей вертолетной эскадрильей для переброски этих частей.

 Погранслужба - это единственная силовая структура, которая оснащена мобильными наземными комплексами оптико-электронной разведки, что дает пограничникам огромные тактические преимущества в ходе ночного боя. Мне, кстати, всегда было непонятно, почему эти комплексы не применяются под Славянском. Это бы позволило организовать грамотную оборону стратегических объектов - например, той же горы Карачун. Очевидно, что отсутствие координации и управления - главная проблема в проведении АТО. Каждое силовое ведомство действует как феодальная княжеская дружина, и организовать взаимодействие между ними очень проблематично.
     
Все возможности провести эту операцию у пограничников есть. Есть возможности маневра резервами за счет вертолетов. В координации со штабом АТО, пограничникам надо блокировать позиции, с которых ведутся атаки террористов. Украинские силы вполне могут создать здесь в короткие сроки перевес в численности.

 Юрий БУТУСОВ

 

Эмма Маева

Хто в Україні краще за усіх вміє фальсифікувати вибори, вкидати потрібні бюлетені, «правильно» рахувати? Звичайно, колишні регіонали! 
     Ті, які були при владі вчора - і будуть завтра! Після 25 травня!  Бо переможець президентських перегонів має розрахуватися з ними за «роботу» - владою на місцях!
     Приклад цього у нашому місті дуже показовий. Швидше за все так відбувається по усій Україні. Але я буду писати лише про те, що знаю напевне. 
     Спочатку у Петра Поршенка була домовленість із одіозним депутатом-регіоналом Леонідом Клімовим власником ФК «Чорноморець» та «Імексбанку», депутатом по нашому 139 округу. Структури Клімова, а він є фактичним власником міста і району, мали працювати на Порошенка, агітувати за нього. Це депутати-регіонали міськ- і райради, квартальні, голови сільрад. Очолювати «роботу» мав голова райради Володимир Сінько. Але трапився несподіваний казус. Журналіст Сергій Левитаненко прийшов на засідання осередку партії регіонів, де мали ділитися гроші від Клімова-Порошенка. Усі депутати, голови сільрад, квартальні почали бити журналіста Левитаненка. Цьому є відеодокази, справу розслідує місцевий відділок міліції. 
   
 І оттоді за ласий шмат фінансових потоків Порошенка вступила у битву третя сила. Місцевий бізнесмен Тетяна Степанівна Понепалюк, голова місцевого осередку партії «Наша Україна», одночасно голова місцевого осередку партії «Свобода», отримавши докази побиття журналіста, повезла їх Порошенкові. Благо вихід має. Хизувалася його телефоном в записній книжці свого телефону.
     Звичайно, Петро Олексійович відмовився від послуг Сінька і скерував усі фінансові потоки у руки Тетяни Степанівни. Зараз вона очолю штаб кандидата Тягнибока і штаб кандидата Порошенка у нашому окрузі! 
     Чоловік Тетяни Степанівни Понепалюк - найбагатша людини нашого міста і один з найбільших латифундистів Одеської області, близький друг мера-регіонала Анатолія Іванова. Але політикою в їхній сім’ї займається виключно Тетяна Степанівна Понепалюк.
     Дуже вона хоче бути наступним мером міста чи народним депутатом Верховної Ради! Щоби створити сімейному бізнесу абсолютно комфортні умови!  Але отримати посаду й грошові протоки - це пів справи (До речі її працівники розносять газетки Порошенка безкоштовно! У робочий час. Гарно можна гроші відмити!) Треба дати результат! Своєї структури та досвідчених людей у Понепалюк не має. Тим більш тих, хто вміє і готовий фальсифікувати!   І Тетяна Степанівна звертається до тих, хто це вміє робити, яких вона ще вчора напзивала головною загрозою для міста, бо вони були її конкурентами!
     Вона зарошує у штаб Порошенка працювати депутатів-регіоналів міськради Войцеховську Наталію Альгердасів та Плахотного Олександра Анатолійовича.
Нагадаю, що влітку минулого року депутат Ворйцеховська погрожувала вбивством журналісту Сергію Левитаненку, Плахотний був при цьому присутній. Міліція справу проти Войцеховської закрила, а суд Сергій Левитаненко виграв (Войцеховська подавала на захист честі гідності та ділової репутації і хотіла матеріального відшкодування у розмірі 30 000 гривень). 
     Плахотний - колишній керівник місцевого осередку СДПУ(о), який стежкою Нестора Шуфрича перебіг до партії регіонів, відомий тим, що на замовлення мера Анатолія Іванова вмовляв голів комісій вкинути потрібну кількість бюлетенів за правильного кандидата - Леоніда Клімова, а потім мера Іванова. Зараз заступник керівника штабу кандидата Порошенка, у штабі працює Войцеховська.
     Войцеховська відома тим, що фінансувала «тітушок» на Антимайдан, та закликала на зборах партії регіонів бити у місті усіх, хто розмовляє українською. Отаку команду підібрала Тетяна Степанівна у місті для Петра Олексійовича Порошенка!
     Містяни у шоці: значить, кажуть, якщо переможе Порошенко, то Войцеховська і Плахотний знову будуть при владі?!!! Не будемо голосувати за Порошенка!
     У неділю 11 травня у місто приїхав народний депутат Верховної Ради Павло Кириленко і висловив Тетяні Степанівні незадоволення тим, що вона співпрацює з одіозними регіоналами, на яких він свого часу подавав подання Генпрокурору за погрози вбивством журналісту Сергію Левитаненку! 
     11 травня пізно ввечері на журналіста Сергія Левитаненка напали у власному житлі люди в камуфляжі та балаклавах. Сергій Левитаненко був катований і побитий. 
     «Зелені чоловічки» обшукали квартиру журналіста, вилучили жорсткий диск комп’ютера, чотири флешки та мобільний телефон, а потім спалили квартиру.
     Але Войцеховська з Плахотним забезпечать Петру Порошенку сфальсифіковані голоси у нашому місті!
Хіба це не варто життя і здоров’я одного журналіста?  Чи не так,медіамагнате Порошенко?!
      Сергій Левитаненко,   Котовськ

У 431 році на Ефеському соборі було прийняте рішення про святкування Різдва Христового напередодні початку Нового року, саме 25 грудня. В ті часи це був наступний день після зимового сонцестояння, коли світло перемагає темряву, коли збільшується день та зменшується ніч. 
     Всеправославний Собор в Константинополі 1923 року під проводом Вселенського патріарха підтвердив, що православні християни згідно із точнішим Григоріанським календарем, який значно наближений до астрономічного, відзначають Різдво Христове 25 грудня. Більшість православних патріархів, включно із Вселенським, відзначають Різдво Христове саме 25 грудня. Йдеться про Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Елладську і низку інших православних Церков.
Майже всі  християни, за винятком Росії та декількох країн, колишніх сателітів, святкують Різдво саме 25 грудня. Та не лише католики, але й протестанти, які складають більшість у США та значну частину у Європі, та православні Вселенського патріархату в Туреччині та Греції, в США та Канаді, а також православні церкви Греції, Румунії, Болгарії. Також греко-католики (українці) Канади, Бразилії, Аргентини, святкують Різдво 25 грудня.  Тож Україна за чверть століття ще не вийшла з російської дати, святкуючи Різдво 7 січня у компанії з агресором, а також Сербією та Грузією. Симптоматично і те, що досі російська церква домінує на теренах України, а причина банальна -- не було ще в Україні проукраїнського президента.

Задум більшовиків- комуністів був у тому, щоб поступово замінити християнські традиції власною атеїстичною ідеологією.  До 1929 року Різдво святкували 25 грудня, а починаючи з кінця 1929 року в СРСР святкування Різдва було офіційно скасовано.
Пізніше, з кінця 1947 року, перший новорічний день 1 січня став для радянських громадян святковим і вихідним. На додачу, різдвяна зірка на ялинках стала п’ятикутною, подарунки дітям почав роздавати не Святий Миколай (тобто Санта Клаус), а самозванець без роду і племені – Дід Мороз. Святкові настрої радянських людей були перенесені з Різдва Христового на непомітний раніше і цілком атеїстичний Новий рік. Ось чому і потрібно було більшовикам змінити дату Різдва на 7 січня. 
Російська агресія, як реакція на європейський вибір України, переконала українських громадян, що Росія не дружня країна і, що треба повертатися до загальнохристиянських цінностей, на основі яких побудовані розвинуті Західні суспільства. Є необхідність розділити радість свята Різдва Христового з двома мільярдами християн по всьому світу – це особливе відчуття єдності. Перенесення уваги зі світського свята на релігійне міняє всю атмосферу передсвяткових очікувань і в наші душі просякає все більше світла Христової зірки, а не кремлівської. Тоді, біля 90 років тому, більшовитсько-комуністична влада змінила ці святкові акценти на користь атеїзму.
 Чимало українців вже вирішили самостійно відновити дату урочистостей , яку в СРСР змінили у 30-х роках на 7 січня, на користь святкування Різдва Христового 25 грудня. Адже багато з нас мають друзів і знайомих у Європі та США, спілкуються з іноземцями, в тому числі і через інтернет, тому виникає бажання повернути чільне місце Різдву у зимових святкуваннях замість «новорічної ейфорії», яка залишилася нам у спадок від радянського режиму.
75% православних церков у світі відзначає народження Христа саме 25 грудня, і лише 25% (в тому числі і Україна) продовжують триматися за російські догми. 

      Наведу такий цікавий факт, що у 2101 році Різдво за Юліанським календарем буде відзначатися вже 8 січня, а не 7 січня. За кожні 128 років набігає одинь день. Тож календар від Юлія Цезаря, яким Європа користувалася до XVI століття, довів свою недосконалість і був довшим за астрономічний на 11 хвилин.
      Папа Римський Григорій ХIII у жовтні 1582 року запровадив новий календар, названий на його честь григоріанським. Згідно з ним, після 4 жовтня одразу настало 15, тобто була усунена різниця в десять днів. Цей календар лише виправляв, тобто уточнював старий календар і наблизив календарний рік до астрономічного року.
     Після корекції розбіжності згідно нового календаря з астрономічним, дата Різдва 25 грудня, знову відповідала початку збільшення дня і зменшення ночі після зимового сонцестояння.
     Перенесення Різдва з 25 грудня на 7 січня – це свавілля комуністичної влади СРСР. Тепер прийшов час відновити справедливість та святкувати Різдво християнам України разом із усім світом.