Рішення про поїздку приймалося довго та мучительно, кілька разів змінювалося на протилежне. Причини на це були різні: і неспівпадіння відпусток і брак коштів і почуття страху перед лижами у Свети ... Нарешті замовили і оплатили номер на базі, купили квитки на поїзд, але черговий наплив роботи за день до від"їзду знову ледь не довів до "білого коліна"... Виїхали ми у п"ятницю ввечері, щоб у суботу вдень вже бути в горах.
Вже в поїзді нам зателефонували з "Буковель-Таксі" та повідомили, що попутників для нас нема, тож вони роблять нам знижку і повезуть з Франківська до Ясинів лише за 180 грн, і ми погодилися! З Ясинів на Драгобрат курсують лише УАЗи та ГАЗи, інші машини навряд чи проїдуть по тих засніжених стежках, та і то, я б не сів за кермо без ста грамів "допінгу", бо так маневрувати по бездоріжжю над прірвою можуть або відчайдухи, або п"яні ! Але, здається, водії всі були тверезі і за 180 грн з компанії, яку ми тут же знайшли, ми помчали вверх!
База знаходилися під самими підйомниками на висоті 1370м над рівнем моря, вікно номеру виходило прямо на схил, де "ліхо" и весело спускалися гірськолижники різної форми і спритності. Света тут же назвала вигляд з вікна "питошною". А я, купивши проїздний на 50 витягів, поїхав на гору. Мушу зауважити, що база і 2 бугельних підйомника належать одній фірмі, тож для проживаючих діють знижки на підйоми: 50 підйомів за 250 грн, проти 350 грн, для проживаючих інших баз. Ми приїхали якраз на період снігопадів, бо до того снігу було не багато. Якщо внизу, коло бази була доволі тиха і затишна погода з невеликим сніжком, то на горі дув сильний вітер, видимість ледь перевищувала 50 метрів, а іноді падала до 10-ти метрів, так, що було навіть не зрозуміло де ти знаходишся, рухаєшся ти чи стоїш на місті, яка у тебе швидкість і яка крутизна схилу. В таких випадках спускатися приходилося під рахунок вальсу: раз-два-три-поворот, раз-два-три-поворот... Хоча були і прояснення...
Під час прояснень згори відкривався чудовий вигляд на долину внизу та на вершини гір Стіг (1703м), на схилах якої і розташовані траси, та Жандарм (1800м). Ввечері ми прогулялися трохи по поселенню, зайшли в одну з колиб на глінтвейн. Хоч ціни тут дещо кусючі, але посиділи весело, особливо коли хазяї дозволили спочатку сфотографуватися у гуцульському вбранні, а потім ще всі дуділи у трубу і фотографувалисся з рушницею.
У перший же день Света відмовилася ставати на лижі і пішла прогулятися територією урочища. Наступного дня, після сніданку та переломного психологічного періоду, близько 11 ранку ми пішли у прокат брати лижі. Взулися, Светі тут же стало "слизько", тож прийшлося знімати лижі і звикати до нових відчуттів поступово... Трохи звикнувши найняли інструктора (120 грн/год, якщо кому цікаво). Але з цим інструктором не вийшло. Коли я спустився з гірки Света стояла з лижами в руках... - Інструктор тебе вигнав? - Ні, це я його вигнала! Він мене строго питав, чи я буду їхати. А я мовчала і падала на задніцу! Тож він сказав, щоб приходили коли я точно вирішу чи буду кататися! Після цього ми пішли в номер горювати. Що робити тут ще, поки всі катаються на лижах я не знав, тож вирішили, якщо нічого не вийде, то спробуємо виїхати з бази у вівторок, а там чи поживемо у Франківську пару днів, чи поміняємо квитки і поїдемо додому... Після обіду і уговорів, що я сам буду вчити і за потреби тримати за палки, Света погодилася на ще одну спробу... Після перших кроків у лижах до нас під"їхав інший інструктор і запропонував за годину навчити спускатися. -Спробуйте, якщо витримаєте більше 15 хвилин, бо у вашого попередника нічого не вийшло. Але вже через кілька хвилин у Діми (так звали інструктора) і Свети налагодилося взаєморозуміння і я з чистим серцем пішов перевзуватися у свої лижні черевики.
Ввечері у нас була замовлена сауна, де кожний ділився своїми досягненнями у гірськолижному спорті. Було що розповісти і Светі. І ми вже не поверталися до розмови про передчасний від"їзд у вівторок. Мушу додати, що з 8 чоловік 4 ніразу не стояли на лижах. У всіх були певні успіхи, певні враження та якісь прикрощі. Пару разів після обіду ми ходили по урочищу з фотоапаратом, милувалися природою, запорошеними ялинками, гірськими краєвидами... Наступного дня вставати на сніданок було вже важче... Почалася кріпотура, з"явилися перші синці та натертості. Зранку, після сніданку у Свети знову була психологічна переломна година, потім взування і "блін комом". Але тепер вже у неї з"явилася мрія спуститися зверху, але самим "плужком" звідти скотитися важко. У вівторок для тренування поворотів знову знайшли Діму. Після заняття він сказав, що вже виходить набагато краще, але на верх підніматися він сьогодні ще не радить. Краще завтра і з інструктором. На вечір ми замовили шашлики в "Казці Карпат", мушу відзначити чудовий смак шашлику, гостинність та душевність хазяїв та нашу дружню веселу компанію.
Ввечері та зранку цікаво було спостерігати за роботою ратрака - він нагадував чимось заклопотаного жука-скарабея, а ще при цьому весь світився і мигав.
Вже так хотілося, щоб погода на горі дещо покращилася, але ж ні, і у середу теж було вітряно і хмарно. Тому Света мало що бачила на горі, але інструктор Діма звіз її досить вправно, іноді тримаючи за палки, іноді проїжджаючи якийсь шлях і показував куди повертати. Пів дороги я їхав трохи попереду, але побачивши, що у них гарно виходить поїхав вниз швидше. Після обіду ми вдвох ще двічі піднялися на середину гірки і звідти тихенько з"їхали до низу, оминаючи всі льодові дзеркала. Того дня Света трохи прихворіла, але, за її власними словами, їй ставало набагато ліпше, коли вона взувала "чудесні лижики". Ввечері прийшов час здавати "чудесні лижики", бо наступного дня мали вже їхати додому. Цього дня у сауні всі розповідали про свої успіхи, ділилися враженнями та хвалилися синцями! :-) В четвер зранку стала чудова погода, було видно вершини навколишніх гір! Про таку погоду можна було тільки мріяти!
І я, будучи до цього, як людина, що безпосередньо пов"язана з погодою, в немилості у всієї компанії, нарешті заробив свої 150 грамів коньяку! Прийшлося знову розчохляти лижі і підніматися наверх з фотоапаратом, а Света вже збирала потроху речі.
Ще перед від"їздом, я написав на форумі повідомлення, що шукаємо попутчиків на 4-те лютого до Івано-Франківська, бо так рано поверталися лише ми вдвох. Відгукнулося 2 дівчини. Тож ми домовилися виїхати з бази десь о 13:30, пообідати у Ясінях, а о 15-й замовили машину до Франківська. Виселитися з номеру потрібно було до 12 години, винесли речі до друзів і мали ще 1,5 години, щоб прогулятися по горах та помилуватися краєвидами. Показав Светі гору з якої вона спустилася з інструкторм і ми одноголосно погодилися, що вона герой!
Гуляючи, зайшли аж до нижньої бази крісельного під"йомника (біля готелю "Кремінь"), який тільки но почав працювати, а всі ці дні стояв як примара над урочищем. Попили на останок чаю з медом у "Казці Карпат", попрощалися з друзями, що лишалися і поїхали в Ясіня. Обідали в кафе Меридіан, який нам рекомендували... Ціни тут і в горах відрізнялися в рази! Досі згадується банош з бринзою і деруни по-гуцульські! Смакота! З Ясинів до вокзалу добралися практично без пригод, якщо не враховувати те, що нас на певний час затримали за перевищення швидкості. По дорозі ми ще зупинилися на сувенірному ринку на перевалі, купили собі по магніту з Драгобратом, я шерстяні шкарпетки, а Света карпатського різнотрав"я у чай.
Ці дні пройшли настільки гарно і різнопланово, що повернувшись додому навіть важко збагнути, що пройшов лише тиждень. Нових вражень у мене вистачило б на пару місяців, а у Свети, якщо врахувати знайомство з "лижиками", то мабуть і більше! Тепер у нас є ще одне спільне хоббі, а у світі стало ще на 4 людини хворі на сніг!
Три страницы осмысленных эмоций, коробочка зимнего метадона для жизнезависимых пациентов, но зима закончилась, и теперь достаточно просто выйти на улицу чтобы получить свою дозу.
Помните мои рассказы о том как мы искали снег и зиму, потом нашли и катались в метель. А
потом всю ночь шел снег, а на утро было чистое голубое небо, небольшой
мороз и мы не могли пропустить такой шанс выскочить на уже знакомые
склоны. И пока я ходил по практически по колену в снегу снимая
окрестности( их вы увидите в одном из следующих репортажей), мой друг во
всю катался со склонов. Иногда попадая ко мне в кадр.
Продолжим нашу фотопрогулку. По дороге от водопада следующей остановкой должен был быть затопленный Стульневский карьер. Но я тормознул машину немного раньше. Около речки Молочной(Токмачка). И нисколько не пожалел.
Цього року весна до Польщі не те щоби запізнилася, вона просто забула прийти у березні і віддала всі свої позиції морозній та сніговій зимі. Таке враження, що на вулиці середина січня. Саме на вулиці, а не за вікном, як люблять казати поляки - вони зачастили їздити в Іспанію та Грецію - відвикли від Скандинавських циклонів, тому й плачуть за теплою погодою. Ось мої фотки за сьогоднішній день - середина березня, а на вигляд - січень, лютий. Ну і хай запізнюється весна - зима теж чудова пора року!
Двір мого гуртожитку - лавочки чекають весни - і хай чекають, весною і так потрібно ходити, а не сидіти.
Факультет Математики та Інформатики - в таку погоду добре працюють сервери університету, які знаходяться десь у холодих підвалах цієї будівлі.
Озеро коло університету - тут в тепло пору часто зависають біологи і геологи. Зараз тут зависають качки і лебеді, які на наступних фото.
Ці птахи просили в мене їсти, бо вони голодні, але жваві. Зараз нв цьому місці мало людей з'являється - нікому принести птахам корму. Шкода - нічого не мав при собі, щоб дати.
Дорога у спальний райончик через ліс - хто живе близько університету - ходить тут кожного дня або їздить велосипедом.
А це факультет фізики - ніколи там не був. Напевно там цікаво.
Ще раз Математика та Інформатика.
І ще раз...
А це двір мого факультету. Виглядає маленьким, але затишним. Для Політики і Журналістики в Познані виділили небагато місця, але зате журналістам зробили найкращу студію в Польщі!
А це мій факультет з космосу (by Google Inc.), тільки весною або влітку. Чому немає авто на паркінгу? Тому що ще немає студентищ.
Дорога в гуртожиток. Можна було поїхати трамваєм, який мчиться в тому рові зліва, але дві зупинки пройшовся по березневому морозі, який до речі ввечері був вже -7 градусів за Цельсієм. Вночі взагалі хардкор.
Моя зупинка - останнє фото в цей морозний і чудовий день. Хай зима така зима буде завжди. Тільки інколи сонячна.
А це фото з глибокої зими - з середини січня. І от знайдіть відмінності, крім якості фотки. Для останньої я постарався - тоді в січневий вечір. Сьогодні ж у цей "весняний" і "березневий" вечір не постарвся. Але все-одно знайдіть відмінності.
Эпиграф: Когда не знаешь о чем говорить, начинаешь рассуждать о погоде.
Вот и к нам постучалась зима, выпал снег, который не растаял сразу же в первый час, не превратился в противно чавкающую жижу под ногами. Снег выпал и остался лежать белым покрывалом, задорно поскрипывая в такт шагам.
Легкий морозец прихватывает за лицо, окрашивая щеки девушек легким румянцем лучше всякой косметики. Для детей наступила пора настоящей радости.
Они хватают санки, в восторге спешат на улицу. Те, кто не может еще сам тягать санки, хватают родителей и вытягивают наулицу их. Они как будто боятся пропустить каждый день, как будто знают, что такая погода не вечна.
И как видно из происходящего за окном, спешили они не зря. Хотя прогноз погоды с завидным упорством пророчил дожди каждый день, а иногда и грозы, мы в это не верили. Да и сложно поверить, когда за окном минус десять, а прогнозы день ото дня не сбывается. Как говорят – гидрометеоцентр в погоде не ошибается, он ошибается только с местом, где будет такая погода.
Но, свершилось чудо - хляби небесные разверзлись, пролив на землю капли дождя, от чего все тут же стало покрываться льдом – одежда, дома, деревья, дороги… Наступил тот период, который в народе емко называется сракопадом.
Зима этого года выдалась на удивление мягкой.. Снег дошел до нас только в середине февраля. Подарил нам 3 чудесных зимних дня, в которых была и метель и снегопад и гололед и морозы до -18 по ночам. Мои
постоянные читатели знают. что в такие дни я редко сижу дома. Вот и в
этот раз мы с друзьями решили поехать на окрестные холмы покататься на
сноубордах.
і почуття страху перед лижами у Свети 
... Нарешті замовили і оплатили номер на базі, купили квитки на поїзд, але черговий наплив роботи за день до від"їзду знову ледь не довів до "білого коліна"... 
Виїхали ми у п"ятницю ввечері, щоб у суботу вдень вже бути в горах.
! Але, здається, водії всі були тверезі і за 180 грн з компанії, яку ми тут же знайшли, ми помчали вверх! 
