«До зустрічі!» - із вуст в уста цілунком.
Очима красномовно: «До побачення!»
…за мить? за рік? за вічність цілу?..
«Чекатиму! В моєму серці ти віднині.»
«Час птахом пролетить. До зустрічі за мить!»
24.12.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
А хмари йшли із моря воду пити,
І щось шуміло поруч, у ліску,
А ми на пляжі, ще маленькі діти,
Величні замки зводили з піску.
В нас не було і крихітки печалі,
Дзеленькав сріблом кожен голосок,
Бо ми не знали, ми іще не знали
Наскільки ненадійний той пісок.
Святі не ті,
Кому так німб пасує,
Чий одяг яскравіше снігу
Білого,
А ті, чия душа весь час
Пульсує
У темряві суспільства
Здичавілого.
Малюнок Ніно Чакветадзе
Галасує вороння… В калюжу
Скиба неба, впавши, розляглась.
Лютий-місяць раптом занедужав,
Річка враз сміливо роздяглась -
Шубу знявши з берегів, водою
Голо блиска в дірки крижані.
Йде Весна нестримною ходою.
Зиму й не шукай – на чужині…
В первісній красі, нага й цнотлива,
Ніжиться земля… Передчуття –
Стане породіллям… Ой, вродлива! -
Мати, що несе в собі життя!..
13-14.03.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 9749
Диптих
Удвох
Коханий, ближче! Так!.. Торкнися!
Мій шал з твоїм вогнем – зіткнися!
Поринь! Все глибше…Твоє тіло
В мені… Тримайся! Шквал! Цунамі!
Химера? Сон? Невже це з нами?!
______________________________
Удвох - Ми - Всесвіт! Полетіли!..
Ти
Ледь-ледь з гірчинкою духмяна кава.
Солодкий шоколад - він тане на вустах.
Медовий персик, що стікає соком.
Жар невгасимий - суміш прянощів зі Сходу…
Мої ти насолода й біль, кохана!
17.02.2010
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
Смертю зоране поле.
Нескінченність і бруд.
Люди доброї волі,
скільки вас нині тут?
Є у вас досі сила?
Є до ворога лють?
Бо ж свої, ті, що з тилу,
вже у спини плюють.
Що нікчемам відвертим
сенс й ціна боротьби?
Хто боїться померти
не боїться ганьби.
Що до вашого болю
послідовникам юд?...
Люди доброї волі,
скільки вас нині тут?
Пусті думки. Порожня філіжанка.
Гарячий чайник стигне у кутку.
По снах мандрують денні забаганки
Та мрію причаровують хитку.
Втекти б кудись… та вислизає втеча.
Завмерли руки. Ходить тільки час,
Заповнюючи тиші порожнечу
Схвильованими римами. Для Вас.
Я з неба зняв світанку стрічку,
Поклав до ночі у ліхтар,
Пило ранкове сонце річку
Та в очерет пускало пар.
Ходили зголоднілі коні,
Губами шарпали траву,
Хилились верби у поклоні
І бігав вітер по ставу.
Давай-но, вітре, давній друже,
Складем історії нові,
Нехай почують небайдужі
Що ми ще є, що ми живі.
Хай знають, ми є недаремно,
Хай душ своїх потішать жар,
А згине день і стане темно,
Тоді я увімкну ліхтар.
Ой, на городі,
На яснім осонні,
Вишня, вдягнувши
Коралі червоні,
Стала в зеленій
Своїй вишиванці,
Наче зібралась
Із кимось на танці,
Та не чекають, красиву,
Ніде,
Тож з горобцями
Розмови веде.
