Я з неба зняв світанку стрічку...

Я з неба зняв світанку стрічку,

Поклав до ночі у ліхтар,

Пило ранкове сонце річку

Та в очерет пускало пар.

Ходили зголоднілі коні,

Губами шарпали траву,

Хилились верби у поклоні

І бігав вітер по ставу.

Давай-но, вітре, давній друже,

Складем історії нові,

Нехай почують небайдужі

Що ми ще є, що ми живі.

Хай знають, ми є недаремно,

Хай душ своїх потішать жар,

А згине день і стане темно,

Тоді я увімкну ліхтар.