хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «родина»

Українська соціал - націоналістична родина.

Питання. Які існують правила в соціал - націоналістичній родині?

Відповідь. Голова родини один: Батько або Матір. Родичі в родині творять одне ідейне тіло. В такій родині спілна і одна обрядність, правила, звичаї, свята, мова, родинна духовність. Приклад такого звичаю: коли Жінка і Чоловік ходять на мітинги разом. Родинне ідейне тіло має бути самодисципліноване і чисте. Йому необхідно постійно самовдосконалюватись. Панує між родичами в родині згідлевість, прагнення вислухати і помогти один одному. Кількість Дітей в родині залежить від здоров'я Матері. Здоровій Жінці бажано народжувати Дитину кожні 5 років. Усі важливі родинні справи, сумні чи радісні, обмірковуються на родинній раді. Діти від 12 - ти років можуть бути на родинній раді, якщо Голова родини дозволяє. Коли хто з Родичів потрапив у клопіт, приятелюючи з інородцями, він повинен правду сказати на родинній раді і прийняти до виконання родинне рішення. Інородці в родинній хаті непрохані гості яким треба допомогти виїхати з України. Усі справи, що діються в родині розглядаються як родинна таємниця.

Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Чоловік ставится до Жінки?

Відповідь. Чоловік добросердечний до Дружини і Дітей. Чоловік вірний Дружині. Він забезпечує Жінку одягом,
прекрасами. Він спричинює в Людей шанобливе ставлення до Дружини. Він помагає Жінці в хатній праці. По можливості Чоловік разом з Жінкою готує їжу . Жінка - Господарка в хаті, Чоловік - Господар в Державі. Батько вчить Дітей шанувати Матір. Він хвилюється про здоров'я Дружини. Він не говорить Дружині прикрих слів. Він говорить в родині мовою культурною. У час неприємних ситуацій, лиха, Він не проявляє розпачу. Питання які не змогла вирішити Дружина вирішує Чоловік.

Питання. Як в соціал - націоналістичній родині Дружина ставится до Чоловіка?

Відповідь. Вона в справах з Чоловіком показує Йому любов і ніжність. Вона вірна Чоловіку. В розмові з Чоловіком Дружина відкрита і щира. Вана добре ставиться до Друзів Чоловіка. Матір привчає Дітей до щирості, чистоти, охайності, ощадності. Вона без погроз, подоброму пояснюючи завдання, і показуючи приклад, заохочує Дітей правильно виконувати родинні обов'язки. Чепурність, свіжість, лагідна мова, добра усмішка - частини таїни жіночої привабливості. В хаті де господарює Дружина чисто. На почесному місці в хаті знаходяться правдивий державний прапор України і прапор Організації "Патріот України", родинні світлини, книжки з рідним світорозумінням. Матір вчить Дітей шанувати Батька .

Питання. Які обов'язки Батька і Матері до Дітей?

Відповідь. Родичі лагідні і щирі до Дітей. Коли Діти веридують Родичи з витримкою і чітко привчають Дітей до
родинних правил. Родичі привчають Дітей до точности, акуратности, правдомовности, працовитости, патріотизму. Родичі виховують Дітей своїм прикладом і поясненням варіантів рішень питання. В гарної Дружини в хаті кожна річ знаходиться на своєму постійному місці. Тому Діти в такій родині акуратні, гарно дотримуються розкладу дня і вчасно досягають мету. Дітям бажано щоденно давати виконувати не обтяжливі родинні завдання. Дітей треба привчати завжди бути готовими до іспитів. Батьку треба щоденно, поки Дитина маленька і сама не може читати книжки, читати Дитині літературу про українських Героїв. Батько привчає Дітей до фізичної культури. Він ходить з Дітьми на стадіон дивитись спортивні змагання. Родичи вчать Дітей бути Ідеалістами в боротьбі за незалежність України. Родичи по можливості правдиво дають відповіді на всі питання Дітей. Родичі пояснюють Дітям обов'язки Чоловіка і Дружини в гармонійній родині. Родичі вчать Дітей висловлювати свою думку зрозуміло і переконливо. Коли Діти досягли 21 року Родичи препиняють тиснути на Дітей своїм досвідом. Вони стають для Дітей консультантами і в правдивих рішеннях допомогають Дітям.

Питання. Яке ставлення Дітей до Родичів?

Відповідь. Діти знають що чітке виконання родинних обов'язків веде до родинного щастя. В кімнаті у Дітей на стіні весить розклад дня: там написано коли час для науки, праці, розваг. Діти шанують Родичив. Діти спільно з Родичами долають клопоти і знаходяться на святах. Діти повинні утримувати Родичив, коли вони стали немічні .

Питання. Чи Жінка в правах зрівняна з Чоловіком?

Відповідь. В правах Жінка зрівняна з Чоловіком, в обов'язках ні. На приклад: Жінка не повинна виконувати тяжку фізичну працю. Чоловік і Жінка домовляються, хто які родинні обов'язки виконує. У виконанні родинних обов'язків, коли існує така необхідність, беруть участь і Чоловік і Жінка. Коли Жінка стає Матір'ю, то в першу чергу вона виконує свої обов'язки що до Дитини: годує, доглядає, виховує. Дитину чижі люди не доглядають. Батько допомогає Матирі доглядати Дитину. Жінка може приймати участь у вирішенні владних питань в Державі. На приклад: коли Чоловік сильно поранений або втомився в боротьбі за волю Батьківщини, Дружина, коли існує можливість, продовжує справу Чоловіка. 

Людей яким сподобалась стаття Я запрошую почитати сторінки http://patriotukr.org.ua і http://sna.in.ua .

Еще про Родину

Родина, как любовь, как деньги, как власть, как медицина, как информация - основывается на доверии.

Именно так, по принципу пирамиды строится ее реноме.

Где обманом, где лестью, где штыками, люди, для которых настоящее положение вещей кажется нормальным и удовлетворительным, поддерживают существующий порядок.

Потому что иначе Родина и Народ превращаются в Территорию с Населением.

Нас уже порядочно разбомбили, но критический порог терпения еще не превышен. Пассионарии, локомотивы и моторчики, уходят тремя дорогами: в бизнес, во власть и на чужбину. Таким образом сохраняется видимость порядка, таким образом выдается карт-бланш для новых разворотов фантазии правителей. Таким образом оттягивается момент уравновешивания системы. Территория с Населением де-факто уже есть. Нет только голоса "Поднимите мне веки". Тогда все обнулится и люди стряхнут с себя паразитов, облепивших их до предела жинеспособности. Так уже было и так еще будет.

Но природа не терпит пустоты. И снова и снова возникает некий социальный договор, возвращающий эти понятия и порядки. И снова и снова к договору присасываются и паразитируют на нем не самые лучшие люди...

Так продолжается по кругу, без конца...

NB. Для 41 комментария предыдущей заметки.

Родина

Рекламный плакат: "Товари для всієї родини"

Вот по русски это означает масштаб больше (то есть "для всей Родины") а по украински это ограничивается всего лишь семьей.

ТОПТО подтверждаетсяукраинская поговорка - "моя хата с краю" то есть не о стране думай а о себе и семье! Что наглядно сегодня и наблюдается

59%, 10 голосів

24%, 4 голоси

18%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

За хвилину до свята...

Замість вступу. 

Ми були знайомі з цим хлопчиком неповних 20 років...


Тепер історія. Попала я у грудні в ситуацію, коли не знала, що його робить і як правильно себе поводити. Все відтермінувалося до січня, якось треба після свят розрулити, і, навіть відпочиваючи, мій мозок підсвідомо шукає рішення... 
А тут якраз говорили з дядьком, батьковим братом, приїздив на зимові канікули, згадував дитинство... Розповів мені чудову історію про те, як дитинстві та юності він був сором'язливим хлопчиком, що не завжди комфортно почувався в новому колективі. І, коли поїхав від батьків за багато кеме та вступив до навчального закладу, питався в старшого брата поради про те, як краще пристосуватися в новому колективі та до нових умов життя. На що старший на 8 років брат дав авторитетну пораду: "БИЙ ПЕРШИМ!" Малий так і зробив. У перший же день навчання відлупцював у туалеті того, хто, як йому здалося, погано на нього подивився. Ледь не вигнали з вишу!  Але якось обійшлося. І ніхто, жодна падлюка за всі роки навчання більше не посміла навіть мати на думці ображати :)
Ця  історія  мені виявилася як знак Божий. Отак батькова порада дядьковими вустами наздогнала мене за 17 років після того, як тато помер.






А це вони - два такі несхожі брати - на другий день батькового весілля.

Вітаю зі святом того, хто це читає, та бажаю вчасних підказок від життя.
Окреме вітання Василькам з іменинами та всім тим, хто має до них стосунок! Легкої вам долі!

Р.Виктюк - жителям Донбасса

Роман Виктюк:
"Хочу жителям Донбасса сказать только одно: вы живете вне Бога, вы Его не слышите. На секунду выключите все телеканалы, закройте глаза и побудьте в тишине. Без зла, без насилия, без убийства. В этой тишине, приобщившись к Небу, может быть, в вашей душе что-то произойдет. Должно произойти, если вы украинцы.
Если вы не граждане Украины, даже эта тишина вам не поможет, тогда оставьте Украину в покое".

Мої діти — Діка і Акук, дурнуваті селфі та творчий напівфабрикат

     Я ніколи не любив осінь. Особливо через те, що народився в один з перших її днів - саме тоді, коли навчання (або початок активного сезону на роботі) холодним душем змивало усю літню безтурботність і нагадувало про те, що попереду чекає багато холодних днів. Іронічно, що моя обраниця також народилася на початку осені, а діти - десь наприкінці (в середині листопада). Капець. Що ж, принаймні, з такою компанією холодні дні я відчую ще нескоро).smile І досить нескоро опублікую щось нове та драконячеwhosthat

Тож цього разу, аби над моїм аккаунтом після довгої тиші не встановили могильну плитуdeath , публікую дещо не надто нове і не зовсім драконяче. Бо розповісти мені є що, та пов'язане воно, передусім, з тим, через що мене так довго не чутно. Як гадаєте, про що йде мова?

  ...

Що, вже здогадалися?

Ну, звичайно! Про що ще може написати батько двох немовлят, який назвою замітки відверто спойлерить відповідь?lol Та все ж, одного з дітей вже складно назвати немовлям, і ось чому.

Чи знаєте ви, як українською звучать кольори веселки? Забудьте! Мій синок, Владислав, краще знає та може назвати їх за порядком: кіконий, кікай, коута, аєа, акика, кіній і акека! Ось так, а ви кажете "новий український правопис"! Якого дідька "зелений" в нього "аєа"?!

Так, в кого 2-річні діти не видавали подібні "перли"? Та все ж цікаво помічати, як в дітей змінюється мова. В якийсь період мені здавалося, що Владик розмовляє турецькою або арабською ("яляль", "акек", "абаб"), інколи японською (коли зранку з його ротика лилося натхнення: "ка-та-на-по-тя-ка-ку-та-ту-та..."), а інколи щось російське проскочить. Якщо казати про останнє, то колись син часто говорив "піво", хоча ми з дружиною пиво не вживаємо (насправді, це в нього "білий"), "путь" (кажучи про пульт від телевізора), а одного разу він відмочив таку бомбу, яку вже не забути. Півроку тому мама придбала йому нову шапочку для літа (а може його сестрі), і коли головний убір урочисто прикрасив його голівоньку, маленькі вуста прощебетали: "НА-КУ-Я?" shock ... Що казати, якщо ця дитина в три місяці промовила "дай руку"). Українською він може сказати багато чого, особливо любить слова з апострофом (м'яч, п'ять). Під словом "папа" він може мати на увазі не тільки мене, а й "прапор" (інколи називає мене "батько").

А ось себе він називати не надто любить, бо сором'язливий трохи. Що ми з жінкою не робили, аби синок назвав своє ім'я, та марно. Ось молодшу сестру, Лізу, він залюбки називає "Лігою" або "Дікою", і останній варіант йому більш до вподоби. А себе... Тож дала мені кохана завдання навчити сина вимовляти власне ім'я, і... Минуло пару тижнів, і він вже знав, як розмовляють тварини, рахував до 10-ти англійською, наспівував пісню про тваринну абетку (особливо подобається ряд: "Т"(Ц) - "тап", "Ч" - "чііпахх", "К" (Ш) - "какал", "Ть" (Щ) - "кука" ), проте коли справа доходила до власного імені, він посміхався та сором'язливо ховав обличчя.




Та одного теплого літнього вечора сталося прозріння. Коли гойдалка з сусіднього дитмайданчику після довгих десятків хвилин втомилася вислуховувати наші з сином балачки, з під'їзду навпроти вийшла дівчинка з сачком. Маленьку мисливицю спіткала удача - з кущів до неї вилетів метелик, і відразу ж почалося полювання. Спостерігаючи за нею я вказав Владику пальцем на сітчасте знаряддя ловлі та сказав:

— Сачок.
— Акук, - своєю мовою відповів синочок.
— Сачок! - чітко повторив я, знаючи, що він вміє вправно вимовляти кожну з літер цього слова.
— Акук! - з такою ж чіткістю повторив синочок.
— САЧОК! - голосно вигукнув я зі веселою до жаху гримасою (див. світлину нижче), поки вказівний палець інтуїтивно бігав за об'єктом розмови.
— АКУК! - наголосив прикрашений яскравою посмішкою синок.
— Са-а-ЧОК! - по складах повторив я, нахилившись до рівня його голови.
— А-а-КУК! - вперто підкреслив малий.




"Гаразд", - подумав я, та мовчки розігнав гойдалку. Повз нас тим часом проїжджали "акати" та "апеди" (самокати та велосипеди), які Владик під команду "порахуй" завзято лічив: "агін", "ба", "кі", "кікії", "п'ять" тощо. І ось раптом я згадав про своє завдання та спитав сина, як його звати. У відповідь він знову весело засоромився і з запізненням пробубонів: "Акук".

"Ну, гаразд. Іншим разом", - подумав я, сприйнявши це як випадковість... Того вечора усі мої дракони реготали з цієї наївності.

Коли уся родина зібралася в колі перед телевізором, і братик з сестричкою почали смішити один одного, мама звернулася до сина:

— Як її звати?, - вказуючи пальцем на доню.
— Діка!
— А хто я?
— Мама!
— А хто оце? (на мене)
— Папа! (не питайте, чому не "тато")
— А хто ти?
— Акук! - з впевненою посмішкою відповів малий.

Здивована мама не зрозуміла жарту: "Акук" за звучанням аж ніяк не нагадувало "Владика", та в очах не було ані краплини сумніву. Ми його перепитали, та відповідь була такою ж самою. Мені залишалося лише пояснювати дружині, як так сталося, та здогадуватися, чому серед десятків відомих слів йому припало до душі саме це. Можливо, він віднайшов своє справжнє, власне, а не придумане кимось, ім'я. Віднині він був не якимось там Владюнчиком, а Акуком Артемовичем!sila



Ось така моя драконяча родина:
Я, Діка і Акук, та улюблена дружина!




Не питайте, чому на усіх селфі я виглядаю наче людина з низьким рівнем інтелектуcrazy Можливо, то була б правда, якби цьогоріч я не вступив до університету на другу освіту (на заочне). Підготовка до екзаменів у квартирі з двома маленькими розбишаками могла б бути темою для окремої замітки, та, все ж, не буду вже про це згадувати, бо згаяв на це половину літа (та слід подякувати дружині - підготовка відбувалася досить спокійно). Іншу половину літа, або навіть, третину, я просто відпочивав, майже не згадуючи про творчість.

Яка там творчість? За останні два роки сидіння з дітьми я передивився стільки мультфільмів, що тепер знаю: які відносини склалися між смішариками; як працюють та розважаються фіксики; скільки тварин свинці Пеппі вдалося затягнути до калюжі аби разом пострибати; як звати усіх основних поні (та драконів) з "Моїх маленьких поняш" та де вони мешкають; зрозуміти, чому не слід дивитися "Лунтіка" і чому дітям варто прислухатися до уроків Тітоньки Сови. Як після цього писати главу про героя, який пережив горе від втрати свого роду і тепер мешкає поруч з тими, хто радше б вбив його, аніж запропонував допомогу?

Тож те, що можна було б назвати моєю творчістю за цей рік краще було б назвати "напівфабрикатом". Було багато чудових задумів, але всі вони були маленькими і зазвичай виливалися у рідкісні яскраві пазлики незавершеної картини. Наприклад, в написанні тієї ж глави. Ось пара майбутніх цитат з розмови двох дракончиків під час якоїсь драконячої гри, котру я ще досі не продумав:

(переклад)
" — (...) Якось я інакше уявляв собі ваш клан. Мені розповідали, що у вас навіть за невірно сказане слово дітей могли на кілька днів вигнати до пустелі.
— Оце так! Та з таким ладом мій череп вже б давно був похований у пісках Розпеченої пустелі! - з приречено-веселою пикою промовив Їзмир (...)"
 
(переклад)
"      — І навіщо в ігри грають ваші дорослі? Це ж просто забавка.
       — Вони кажуть, що ігри розвивають мислення, але насправді для них це радше розвага. Без ігор розваг в них не так вже й багато — хіба що на людей нападати, - зазначив Їзмир, розкинувши крило в бік володінь прямоходячих (...)"

Не обійшла напівфабрикатність і мої малюнки. Так, наприклад, я робив ескіз ілюстрації (далі діло не пішло) до останньої глави (хто читав, місце зустрічі з уявними привидами минулого (без підказки не зрозумієш, що це саме привиди))...look


    ... і глави майбутньої, яку після багатомісячних доробок довелося розділити навпіл. (я майже забув, як робиться перспектива в графіці)

 
     А це - вищезгаданий Їзмир (можливо, єдиний дракон зі здоровим, за людськими мірками, почуттям гумору).lol




       Єдина більш-менш доконана робота за 2018-й рік - це невеличка валентинка для коханої, і я гадаю, можна не пояснювати, що тут до чого)




    Та все ж, не зважаючи ні на що, я не жалкую через те, що зараз не можу реалізувати себе в повній мірі та заходити сюди як в старі добрі часи. Вони були добрими по-своєму, та все ж тоді я був ще "зеленим", "ватним" та безвідповідальним, без когось, кого я міг би обіймати щодня, кого я міг би любити незалежно від того, який настрій буде на порядку денному. В кожному віці є свої радощі і нехай все йде як є. 

    Я ще встигну намалювати своїх драконів, а не встигну - намалюють діти. Можливо, навіть на День Народження - і це буде найкращий подарунок, про який я міг би мріяти!ura


    P.S. Ця замітка планувалася до публікації до дня мого народження (бо хотілося про себе нагадати тим, хто мене ще пам'ятає), та через вкрай велику зайнятість не встиг в зазначений строк... І хай йому грець)

    P.P.S. Можливо моє дуркувате обличчя на селфі - не нестача розуму, а надлишок щастя в організмі)crazy

    P.P.P.S. Цього разу без пафосних побажань, бо не хочу повторюватися. Лишень одне:

ЗАПАЛЮЙ!!!

День рождения 7 Ноября....

БЕСЕДА С ПАПОЙ.

   Всю жизнь  7 - Ноября  был  для   меня двойным  Праздником: один общенародный, а второй – День  рождения  моего  Папы. Всю  жизнь  буду  помнить  своё  счастливое  детство, в  котором   была моя Родина-

СССР, и  всё  самое  лучшее  из  моей  жизни! Папа  отлично  играл  на  гитаре  и   очень  красиво  пел! Папе  очень  нравились  песни  в  исполнении Марка  Бернеса, Леонида  Утёсова.  Светлая  Им  Память!
     Кто не вспоминает с теплом о Советском Союзе, тот не имеет  сердца! Кто пытается его вернуть - не  имеет  ума.
Необходимо  брать  из  прошлого  самое  лучшее (а  его  было  куда  больше!) и устремляться  к  строительству  лучшего  будущего! Того  будущего, о  котором  мечтали  наши  отцы  и  деды, к  чему  устремляли  они  свои  помыслы!
   По-прежнему, жива где-то в глубине души, ностальгия по СССР – все-таки это была наша Родина, наше детство и юность, страна, которой уже нет и никогда не будет, к  сожалению! Страна  моего  детства - СССР!

[ Читать дальше ]

Я твой страна,я твой душою!


                    


                           Я твой страна, я твой душою,
                           Боль горя на челе твоем,
                           Как в зеркале,мукой большою,
                           Отразилось и в сердце моем.


                           Иду по весеннему полю,
                           Вижу вновь золотой я рассвет,
                           Красотой любуюсь я вволю,
                           Украины, уже много лет.


                           Люблю Днепр я,Ворсклу и Свитязь,
                           В Карпатах встречаю зарю,
                           Как встречал зарю древний витязь,
                           Поведал Боян Кобзарю.


                           Земля вокруг благоухает,
                           В зелень покрывается лесок,
                           Сердце на миг замирает,
                           Слыша соловья голосок.


                           Весна летит над полями,
                           Над речек с серебристой водой,
                           Мир Солнца хочу я с цветами,
                           И чтоб небо было с синевой.

                     

                      

Сказание о Светодаре.

http://parnasse.ru/r1904 

Сказание  о  Светодаре.

free counters 

*************************

                        1.

Где  о  берег  бьются  волны,

там  вода  шлифует  камень.

Воды  моря  таинств  полны.

Ветер  носит  над  волнами:

[ Читать дальше ]

© Copyright: Агния Ом, 2012
Свидетельство о публикации №11208011143