Частина дев'ята. "Превентивний удар, план Шліффена та трошки про карму"

Після закінчення Першої світової війни країни – переможниці зібралися на Паризьку мирну конференцію, щоб звинуватити Австро – Угорщину та Німеччину в агресії та розшматувати ці імперії. Пікантність ситуації в тому, що практику приниження, звинувачення в усіх гріхах і розшматування супротивника започаткував…австрієць Клемент Меттерніх, який зізвав Віденський конгрес після Наполеонівських війн задля того, щоб зробити з Францією та Наполеоном те саме, що на Паризькій конференції зроблять з Австро – Угорщиною. Певно кожна держава, як і людина має свою карму і за все доводиться платити…

            Клемент Меттерніх, міністр закордонних справ часів Наполеонівських війн

За підсумками війни були зруйновані три імперії, народи Росії та угорці відчують на собі «переваги» комунізму, німці руїну та анархію веймарської демократії, в той час як США вийде на світову арену у якості найпершого гравця, Британія позбудиться усіх конкурентів, а найбільше дарунків отримає Сербія, котра інкорпорує до себе всіх балканських слов’ян і створить Короліство сербів, хорватів та словенців, що надалі буде перейменована в Югославію і стане однією з найбільших держав Європи.

По прошестю багатьох років  в 1998 році, західні «союзники і друзі» Сербії, ті самі які її обдарували в 1919 році, почнуть цинічно розпинати Югославію, розривати її на шматки, А в кінці кінців НАТО буде бомбити Белград. І знову нам може бути шкода братів слов’ян, шкода Слободана Мілошевича та Радко Младіча, котрі винні лише в тому, що захищали свою Батьківщину. Проте тут ми знову можемо говорити про карму. Белград заплатив за те, що він зробив на початку ХХ століття. За все доводиться платити…

            Белград, після бомбардування силами НАТО

Багато зараз з’явилося тих, хто намагається увести імператора Миколая ІІ у ранг героїв. Навіть кажуть, що «він зійшов на Голгофу за народи Російської імперії». Проте все насправді навпаки. Саме народи Російської імперії «взійшли на голгофу» через слабкодухість, піддатливість і повний брак хисту до управління в останнього російського імператора.

Говорячи про винних в Першій світовій, слід сказати наступне. Багато хто тоді й зараз керується тезою «напав – значить агресор». Проте всі забувають (а декотрі роблять вигляд, що забувають) прописні істини військового мистецтва, котрі ще знав Сунь Цзи. А саме те, що «найкращий захист – то превентивний удар». Тому що по-перше він дозволяє застати супротивника зненацька, по-друге виключає варіант нападіння супротивника в момент, коли ти не готовий, по-третє дозволяє вести війну на ворожій території, що дає плюс в ресурсах та зменшує ризик руйнації власної країни. Це все нівелювалося для очей мас в міжнародній політиці з часів Віденського конгресу, а потім цей цинізм буде не раз застосований і на Нюрберзькому судилищі, і на судилищі югославський злочинців і т.п. Подумайте над тим, що я сказав.

            Альфред фон Шліффен, керівник німецького військового штабу у 1891 - 1905 роках.

 Одним з основних доказів агресивних намірів Німеччини був так званий «план Шліффена». Його розробив начальник військового штабу ІІ Рейху Альфред фон Шліффен і він складався з варіанту війни на два фронти проти Франції та Росії (без участі Англії, що важливо і про що говорили в попередній частині). Але виставляти військовий план як доказ агресії було верхом цинізму. Адже військовий штаб покликаний розробляти стратегії і тактики на ВСІ можливі випадки. Німецький штаб мав багато військових планів і на випадок війни проти однієї Франції, і проти суто Росії, і навіть проти Австро – Угорщини, адже якщо він не буде розробляти плани на випадок війни, то навіщо він взагалі потрібен. Ось така вона справедливість переможців. Все списали на переможених, ограбували їх і залишилися білими та пухнастими.

            "План Шлиффена"

Це все писалося не просто з любові до історії чи справедливості. Розуміння механізмів, аналіз фактів з точки зору логіки допоможе всім розібратися в ситуації сьогодення, зокрема арабської «весни народів», війни в Лівії, подій в Сирії та Білорусі, подій навколо України. Дякую всім, хто осилив велику кількість тексту і послідував за автором в аналізі фактів і подій з точки зору логіки. Велике дякую Вам за увагу!

Частина перша "Четем Хаус"

Частина друга "Боснійська криза та Столипін" 

Частина третя "Франція.Російсько-британський договір"

Частина четверта "Балканські війни"

Частина п'ята. "Постріли в Сараєво"

Частина шоста. "Липневий ультиматум"

Частина сьома. "Смерть у Белграді"

Частина восьма. "Дипломатичні гойдалки"

25 липня 1914 року закінчувався термін ультиматуму. Зібравшись 24 липня сербський уряд під керівництвом Ніколи Пашича другу добу обговорювали, що їм власне робити. Кабінет був налаштований дати відмову, проте Пашич намагався схилити до компромісного рішення – заарештувати винних у сараєвських подій власними силами і видати їх Австро – Угорщини. Безумовно це наштовхувалося на протидію уряду, особливо штабу. Але аргумент в Пашича був серйозний – відповіді з Петрограда не було чи підтримає їх Російська імперія. На час закінчення строку вже була складена позитивна відповідь на ультиматум. Проте сталася майже детективна історія.

           Прем'єр-мінстр Сербії Нікола Пашич 

З  Петрограду в російське посольство в Белграді імперський уряд надсилає запит – чи задовольнить Сербія ультиматум. Майже в той же час урядовці схилили Пашича зробити запит до того ж таки посольства з питанням: чи підтримає Петроград Сербію в разі негативної відповіді на ультиматум. Отут і криється фатальна роль смерті Гартвіга. Посольство Російської імперії надсилає в Петроград запит, що має казати російська сторона в разі відхилення ультиматуму. Петроград дає відповідь, що в разі відхилення Росія підтримає Сербію, проте радить рекомендувати їй просити винесення цього питання на конференцію чотирьох держав, котру вже готували статс секретар відомства іноземних справ Німеччини Готліб фон Ягов та міністр Великої Британії Едвард Грей. Але ось тут незрозуміло чи то з-за помилки, чи то спеціально, але в Петроград посольство надсилає повідомлення, що Белград ультиматум відхилив, а сербському уряду повідомляє, що Російська імперія за будь-яких умов підтримає Сербію.

Поміркуємо над інформацією яку надає книга пам'яті (КНП) щодо кількості жертв П СВ. – пише Віктор Леонтійович
Дані райвійськкоматів (РВК) щодо загиблих (ХарківськаКНП Харків т. 1)
Дзержинський район – 4062
 Жовтневий район – 4892
 КИЇВСЬКИЙ район – 7265
 Комінтернівський район - 1746
 КНП"Харків т.2 ст. 10
Ленінський район - 6350
Орджонікідзедський район-4165
Московський район - 2106
Фрунзенський район - 320
Червоно заводський район - 5500
Це означає, що армійські втрати у ІІ СВ. По м. Харкову склали - 36506 чоловік і військкомати видали 36506 похоронок в 1941 - 1945рр..
А органами НКВД було видано щонайменше - 167,5 тис.(204-36506) неврахованих (липових) похоронок на мобілізованих Польовими військкоматами (IIВК) на протязі 1946-1949рр.
Німецька армія втратила на території України 300 тис. чоловік. Втрати українців 20 млн., співвідношення у героїчній боротьбі 1 : 66,6. Книга пам'яті часто посилається на те , що втрати які несла Сов. армія часто були більшими в 2 а то і в 3 рази. Представники (ПВК) під час голодомору 1932-1933рр. блокували село і якщо голодомор, репресії - це геноцид, тоді чому ми вважаємо закінчення війни великою перемогою і святом, а не геноцидом!? Адже творцями історії були в усіх цих в трагічних подіях органи НКВД.
Розглянемо книгу пам’яті „КНП"- „ никто не забьіт ничто не забито". Книга пам'яті друкугться на підставі картотеки райвійськкоматів (РВК). Після друку, картотеку з усіх (РВК) відправляють в обл. архів (довідка РВК). Обласні архіви відправляють картотеку в Київ для того щоб розмістити її в музеї, що збудують (довідка з архіву). А чи була в (РВК) картотека?
Книга пам'яті в супереч указу президента друкується без біографічних даних. Рік народження або відсутній або вказаний приблизно, а дата смерті вказано в похоронці не співпадає з датою записаною в (КНП). А для того щоб роздути (КНП) одних і тих самих загиблих, вносять в списки сільрад по 2 і більше разів.
Книга пам'яті може бути доказом, що українці перебільшили свої втрати в рази, а може бути і доказом, що ІІ СВ. це - геноцид українського народу.

Висновок
Героїчна боротьба чи геноцид українського народу?
Львів не друкує Книгу Пам'яті України (КнП) він увіковічує героїв визвольного руху ОУН-УПА. Донецьк зрозумів неправильно і друкує, щось подібне до „КНП" наводить списки тих, хто повернувся з війни і які отримав нагороди.
Харків видає два тома "КнП" на 40 тисяч, в які вписує близько 15 тисяч Харків'ян, а решта збірна СССР і це при офіційних занижених втратах 204 тисячі. $ЛА?& А про села і говорити нічого, втрати деяких сіл 1,5,7,11 чоловік. І невідомо на підставі чого друкується КНП, якщо у всіх військкоматах України без винятку постраждала картотека до окупації і не збереглася після визволення.
Спеціальні дослідження 1993 що вийшли друком у Москві:" Обсяг безповоротних втрат Червоній Армії і флоту в період ВВВ (включаючи компанію на Далекому сході) 11 285 000 радянських воїнів " "КнП"Харків 2т.ст.54. Повіримо словам Путіна про 70% втрати російського народу визволителя це буде 7899500 чол. Решта республік;(національностей) 30% - 3,385,500 чол. Але українці отримали похоронок більше від кількості загальносоюзних втрат.
А як же рахували кількість жертв II С.В.? До списку втрат у ІІ СВ. потрапили тільки ті, на кого була видана "похоронка" з військкомату, на форматному бланку, з печаткою військкомату і підписом воєнкома. Військкомат видавав "похоронки" протягом 41 -45 років. А мобілізованих органами НКВД, без права на переписку, до втрат у П СВ. не враховували. "Похоронки" на них ~~ '
військкомат не виламав, цим займалися органи НКВД. їхні похоронки відрізнялися від похоронок військкоматовських і видавалися вони протягом 46-49 років, без підпису воєнкома, без печатки військкомату, на підробленому бланку із іншою нумерацією.
Ще раз зауважу, що Книга пам’яті - офіційний документ державного рівня! І «такої» пам’яті 17 томів(до речі, 17-й том повна копія 15-го!!!). Хочеться спитати у Харківських  активістів «Ось цією пам’яттю ви прагнути наповнити львів’ян?»
А може спочатку самі очиститесь від столітньої та наглої брехні самостійними пошуками правди ,як робить це Віктор Леонтійович!?
Бо якщо нема пам’яті, то не буде майбутнього. Мені стає страшно за майбутнє харків’ян,бо більшість з них лишили пам’яті, а вони  навіть не прагнуть її повернути.

Прошу прокоментувати цю замітку. Дякую! Серед десятків мільйонів загиблих радянських громадян - німці вбили лише невелику частину, більшість-же була знищена сталіном.

Світла пам'ять всім українським воїнам, що боролися в роки другої світової по всі сторони баррикад - і в складі Вермахту, і в складі Червоної армії. і в складі УПА, а також всім загиблим українським мирним мешканцям, що загинули від рук коричневої або червоної чуми. Всім живим ветеранам здоров'я та довголіття!

От пишуть щось пнуться, а думати хоч трохи як було б добре і не було б цих парадоксів теперішніх, цього приниження України на всі часи й народи. Може хтось попросити пробачення в народу спроможеться, це буде поступок, проте це питання наступної теми.  А зараз ближче до суті.

От один писака який уникає простих логічних запитань, про джерело інформації  про свій політ бурхливої фантазії та реалістичні спогади подій тих часів, правда фантазерам є чого почерпнути в нквдешній пропаганді. Так от цей суб'єкт    http://blog.i.ua/user/3169528/703138/   "Сп фарс" накрапав (копіював) статтю але без розуміння суті питання, що ж він доказав цією писаниною. 

1. Суб'єкт не розуміє, що шкода від фашизму та комунізму була завдана Україні жахлива і вигороджувати один режим, а списувати все на інших є брехнею. Якщо автор взявся таки за порівняння двох людиноненависницьких режимів, що є невдячною справою на справді, кат він є кат і кращий чи гірший кат може роздумувати тільки раб, але від об'єктивності не слід відходити в жодному випадку.

2. "Немцами, для замены обслуги орудий ПВО в оккупированных странах было поручено провести "добровольный" набор молодежи. Таким образом, практически во всех государствах Европы, занятых германскими войсками, появились свои формирования "помощников ВВС и ПВО". Автор доказує що організація протиповітряної оборони міст є негативним явищем, потрібно було давати нищити людей масово, як звикли комуністи що своїх, що всіх інших.   ППО це захист місцевого населення і нічого поганого в цьому нема, люди не винуваті що відбувається боротьба за світове панування між двома людиноненависницькими режимами. Слід згадати як боялось населення окупованих територій червоних партизан які знаючи про каральні операції німців за підривну діяльність спеціально підставляли місцеве населення тим самим виконуючи наказ розпалювати ненависть до німців за каральні операції, це явно поведінка армії окупантів де нема почуття відповідальності за власний народ. УПА на початку війни роззброювало німців, та повертало місцевому населенню пожитки, а окупантів принижувало самим фактом роззброєння, показуючи силу української армії та те, що не можна безкарно обдирати український народ його є кому захистити, що слід боятись українців, а значить поважати, також вдавалось уникнути нищення рідного населення. Після розуміння неможливості здобуття незалежної України УПА нищило коричневу чуму не гірше за червону.

3. "Весной 1944 г. был поднят вопрос о наборе молодых украинцев в формирования «помощников Люфтваффе». Для увеличения их числа немцы добивались поддержки единственной легальной украинской организации в Генерал - Губернаторстве - Украинского Центрального Комитета (УЦК)." а. Слід просто згадати, що "Люфтваффе" це ВПС і робота там була побутова в основному на віддалених від лінії фронту аеродромах. Так німець звик воювати сам і не кидав старих та неповнолітніх не навчених плавати й стріляти під кулемети противника як робили комуністи, що було рівнозначно вбивству.  б. Німець договорювався як свідчить автор з українським керівництвом, а не як комуністи брав сам все силою, а любі українські уряди фізично винищував. в. Німець платив гроші за роботу спочатку в десять раз менші чим своїм, а потім майже зрівняв оплату праці гастарбайтерів з німецькими працівниками, дозволялось вільно гуляти по місту, почитайте свідчення гастарбайтерів. Комуністи заганяли всіх (чужих чи своїх) на каторгу "гулаг" і витискали за баланду всі соки з людини,   поки вона не загине, фактично малоефективно бо не було технологічних засобів для ефективної праці. Поцікавтесь скільки до війни концентраційних таборів мав гітлер для чужих, що нібито готувався до нападу і мирний коба для своїх, Вас повинно здивувати, що мирні комуністи мали більш чим в десять раз більше концентраційних таборів за нацистів.

4. "От УЦК требовалось оказать помощь и подписать воззвания к украинскому юношеству, подготовленные немцами в рекламных целях. Руководство комитета, не приветствуя привлечения к военной службе несовершеннолетних, выдвинуло встречные требования о строгой  добровольности набора, увеличении возрастного ценза до 16 лет, а  также об опеке над подростками во время прохождения ими службы.Поскольку немцы удовлетворили эти требования лишь частично, ни один из членов УЦК воззвания не подписал." Виявляється з німцями можна було проводити переговори, диктувати їм свою волю, не погоджуватись з ними ТАК І ХОЧЕТЬСЯ ПО КОМУНІСТИЧНОМУ ЗАКРИЧАТИ "ВСЕХ РАССТРЕЛЯТЬ", німці були набагато толерантніші за червону чуму, яка налітала на села як татаромонголи і вимітала з відтіля все чоловіче населення та продукти й інші матеріальні цінності, а потім ще й палили село якщо відступали. 

5. "Официальным руководителем молодежи в германских формированиях ПВО стал известный педагог профессор Т. Билостоцкий . 29 июня 1944 г. во Львов для прощания с родителями из Переворска  прибыло 210 украинских подростков. Под звуки оркестра, по улицам города бодро шагала колонна хорошо обмундированных, с национальными отличиями на униформе юношей. Во время торжественной встречи с родителями прозвучало приветствие губернатора Вехтера, членов ВУ и УЦК." Німці виявляється давали молодь під нагляд висококваліфікованих педагогів, проводився добровільний відбір, дозволялось урочисто попрощатись з батьками, влаштовувались проводи, давали добре обмундирування, вводились спеціальні відзнаки, керівні особи виступали на проводах аж не віриться що все це відбувалось в період війни отакі були нацисти. Комуністи ж як татаро-монголи все експропріювали, нічим не забезпечували, куди там батьків питати, а з керівних органів тільки трійки працювали по ярках.

6. "Сын Р. Шухевича вспоминает: « Я тоже хотел вступить в «помощники», но папа отговорил, сказав, что немцам верить нельзя»."  Головнокомандувач УПА як і вся українська армія негативно сприймала любих загарбників на території України, а от "червона чума" не сприймала як державу Україну, а тільки як власний сировинний додаток.

Основний аргумент адекватності суспільства є добробут і порядок в ньому, то все ж таки який з загарбників України є адекватним європейцем а хто татаро-монголом ?

Хто все ж таки більше шкоди завдав Українському народу? Хто зупинив розвиток українського суспільства на сотню років, хто кинув українців на межу існування, хто навчив їх мислити стереотипами дешевої ковбаси раз на тиждень, хто знищив національну самосвідомість, хто продовжує обкрадати й зараз Україну та руйнувати її майбутнє ?

Я чудово розумію абсурдність запитання але раз його вже підняли то цікаво було б з'ясувати думку українців, хто більше шкоди завдав Україні фашизм чи комунізм ?

У пам'ять про загиблих в Другій світовій війні.

Ці слова справжнього, а не підсадного фронтовика, який до того ж мав на плечах голову, а не пристрій для носіння капелюха.