Среди дождей плывут туманы,
Тиха река, незрима даль,
Над головою тучи рваны,
И мчат ветра в простор играть.
Мгновенья проплывают мимо,
И тишина, разлив вино,
Тоскою ляжет молчаливой,
Укутав мглой мое окно.
За ожиданьем ожиданье,
И за дождями вновь дожди,
И тишина туманом ранним
Укроет снова все пути.
Проснусь я вновь с надеждой робкой,
Что чудо близко, здесь, в пути,
Чтоб в мгле ночной душою горькой
В шептаньи ветра слышать : "жди".
т.е.с. 02,06,09
ЩАСТЯ
На Джоні
калоші
із гуми
хороші.
Між Джоном
і дощиком
ген макинтошик.
І з гуми теж,
он, капелюх.
...А дощ уже
вщух.
СОНЯ (ХРЕСТИНИ)
Спить маленьке мишенятко.
Як мені його назвати?
Очі крихітні
як крапки.
Хвіст великий
як краватка.
Часом зву його Іваном,
бо хвостом кошатко манить.
Часом зву його Петрухой,
бо хвостом торкає вуха.
Часом зву його Неробой:
це йому не до вподоби.
.
Назову його Панасом,
прецінь ним пишаюсь красно.
Твоє обличчя тане на стіні
Неначе ніжні зорі на світанні,
І твої очі в серця глибині
Мене зігріють променем кохання.
Минула мить, сповита теплим сяйвом,
Минула мить, і холод на стіні,
Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть,
І прийдеш знов до мене уві сні.
І де б не йшла я, де, які дороги
Мене вели й вестимуть в цім житті
Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги
Скрізь сяють очі - ті, що уві сні.
т.е.с.
З-пiд снiгу пролiсок голiвку показав -
Листочки-руки вiн до сонця протягнув,
А я повторю те, що сотню раз казав:
Що я тебе кохаю, лиш тебе одну.
Нехай розлука мiцно стала помiж нас, Та я зруйную цю невидиму стiну I, нiби пролiсок, пiднiмусь в котрий раз, Бо я тебе кохаю, лиш тебе одну.
