Літній день, обідня перерва. Завдяки тому, що він знімав крихітну
совкову квартиру в п‘яти хвилинах пішки від роботи, майже завжди на обід йшов
додому. Цим він економив час і гроші. Зав‘язнувши в складних стосунках і не
надто простій роботі, ним цього дня володів сумний, задумливий настрій. Щойно
підігрітий борщ був надто гарячим, щоб їсти його одразу, тому погляд його
мимоволі перейшов на вікно, і те, що
відбувалося за склом. Частину газону, що
між будинком і тротуаром, мешканці квартир використовували як клумби, а деякі і
як городи, де й справді вирощували овочі. Українці. Цього дня там поралась молода
сусідка з першого поверху, а навколо неї бігали, бавлячись, її діти. Миле і
зворушливе видовище. Сусідка, до речі, теж досить мила. Врешті, обід
перетворився на споглядання за нею, як вона нахилялась із сапою то в одну, то в
іншу сторону. Він, давно вже вітаючись із нею, вперше відзначив її
привабливість. Доїв борщ, і поплентався назад на роботу.
Півроку пройшли якось самі по собі, в метушні, роботі, з‘ясовуваннях
стосунків зі своєю співмешканкою, різних приємних і не приємних моментах, однак
із повною відсутністю визначних подій. Стосунки, власне, сходили нанівець, фактично
зійшли, хоч і без офіційного проголошення. В крихітній зйомній квартирі поселилась
справжня, тягуча самотність.
Посеред новорічних свят, вертаючись додому, він зустрів у
під‘їзді сусідку з першого поверху, і привітав зі святами. Та була в гарному настрої,
розпитувала про справи, і несподівано спитала про приготування м‘яса. Справді
несподівано, бо вона ніби й не мала знати, що в нього досить непогані навички в
кулінарії, хоча й без особливих знань. Перекинувшись парою слів, і
попрощавшись, він занурився в думки. «Цікаво, де її чоловік ... чи навіть
батько дітей… судячи з усього, десь не з ними... сумно… треба привітати малечу
солодким, все ж таки свята…
to be continued