Листопад летить - співає,
Землю ніжно укриває
Золотим, палким, зеленим
Листом верб, берізок, кленів.

Світить сонце, листя пада
Жовтим дивом листопада...
Час, як дзвін - тонкий, високий,
Неба вічний синій спокій.

Пада, пада, пада листя,
Сипле світлом променистим,
Все навкруг звучить ним, сяє
В материнськім ріднім краї...

...Світ спогляну, помолюся,
Сили дужої нап'юся
Від землі, дерев, природи,
В золотої сонця вроди...

О.Райдуга

Інформація для тих, кому це може бути цікаво. Вірш іде під знаком "скрипкового ключа". Тобто, його вібрографіка справляє гармонізуючий вплив на тонкі і фізичні структури людини. Природно, що інструмент досить таки тонкий. Для цілеспрямованої роботи потрібно бажання, зацікавленість, увага, наполегливість, системний підхід.

Модні журнали -
Слайд-шоу в зіницях,
Навушники - мури між EGO та світом.
VIP-термінали,
Пещені киці -
Блиск і жахи макабричного літа.

Розкошів надмір,
Печалей по вінця -
Літо вродило хлібами і кров'ю.
Диявольський намір -
Зганьбити вкраїнця,
Згноїти, убити Вкраїну любов'ю.

Імперське братерство, ординські обійми
Здушили; летять Вельзевуловим роєм
Жорстокі чужинці, готові до бійні.
"Хто в черзі наступний померти героєм?"

Mall-и, кав'ярні, планшетні зіниці,
EGO і розкоші - мури від світу,
Вибухи й смерті на схід від столиці...
В чергу, герої воєнного літа!..

(липень - 31 серпня 2014)

© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 53314

Вчора здав кров для поранених в нашому госпіталі Збройних Сил України у Львові на вул. Личаківській 26 - це максимально з того, що можу зробити з помочі від себе особисто для захисників нашої України від ворогів. Хтось проливає свою кров на полі бою, будучи пораненим, а я намагаюсь її - ту кров перелити від себе та відновити, як донор. Знаю і певен, що разом ми переможемо!

 
Просто звітую перед друзями, бо кому ще сказати маю?
А ще я врятував зошит з макулатури, де були гарні школярські вірші якоїсь дівчинки Христинки Костик і подаю одного віршика звідти, що називається більш ніж промовисто - Україна!



 

Увесь читайте тут: http://svitlyachok.io.ua/album684705

ВІРНІСТЬ

Не тривож  мене в снах,             
Моя вірність сумна!
А лети, наче птах,
Надвечір'ям з вікна!
В полі вороном кряч,
З журавлями курлич
І нехай оцей плач
Забере собі ніч !
Щоб ніхто не спитав:
"Чом ти зранку сумна?
Що за птах вилітав
В тебе вранці з вікна?"
Що йому відповім:
"То мій сум відліта"?
Чи ж іменням твоїм
Обпечу я уста?
Що було - не збулося:
Ти повірив пліткам......
Сивиною волосся
Лік ведем вже рокам....
Лиш ночами болить
Мені вірність сумна....
Білим птахом летить
Рано-вранці з вікна.

Л_Зарічна http://blog.i.ua/user/1555291/818221/
МУЗИКА: GMC – Я вернусь

© Copyright: Марина Степанская, 2014
Свидетельство о публикации №114041706630

© Copyright: Марина Степанская, 2014
Свидетельство о публикации №114040705198

А вже весна! В барвінковій хустині,
В лляній сорочці, вишитій хрестом.
Хрести… і схлипи журавлині –
Небесна сотня лине… за Христом,

Супроти Зла поставши й беззаконня,
Життя поклавши й душі за братів
І за Вкраїну… Квіти на осонні –
На вшанування страчених життів -

На шинах розквітають, на бруківці,
В серцях, на вишитій хрестом
Сорочці… Линуть весноспівці
В тремке підхмар'я чисте за Христом…

Вітрець гойда скривавлену пір'їну,
Що човником пливе з височини…
Весну в стражденну, змучену Вкраїну
Прикликали її загиблі дочки та сини...

Березень-17 квітня 2014

© Copyright: Марина Степанська

Вітання Любов Анатоліївні
Історія — це пройдене життя, 
Та без минулого немає майбуття. 
Для того ми історію й вивчали, 
Щоб краще рідну землю нашу знали. 
А як пізнали — серцем прикипіли. 
Для себе цілий всесвіт враз відкрили. 
Якого роду-племені ми діти 
І як нам далі в світі жити. 
То ж за науку вдячні ми без меж, 
Історикам вклоняємося теж! 

Вірш, знайшла на фейсбук, дуже вразив!

ПОДИВІТЬСЯ В ОЧІ ДІТЯМ

Розтерзана безчестям Україна
Сьогодні спала знов тривожним сном
І знак питання все метався тінню:
«Що буде завтра, за нічним вікном?»

Чи встоїмо за правду, і чи зможемо,
Відстояти майбутнє для дітей,
Чи знов, як завжди, зайди нам положать
Велику дулю знов біля дверей?

Прокиньтесь Люди від мари нічної!
Зніміть полуду із своїх очей,
Бо совість Вам, в віках не дасть спокою,
Якщо ми знову зрадимо дітей.

Забудьте, хоч на день, про «булаву»,
Що нам віками не дає спокою.
Не продавайтесь за дешевеньку «халву»
І кожний день готовтеся до бою.

Наша земля оспівана любов’ю
І пам’яттю, що дала нам війна,
Яка ще й нині нам приходить в снах –
Слізьми залита і полита кров’ю.

Й не забувайте руського ведмедя,
Бо з його пащі завжди кров’ю тхне
І якщо завтра знову ми «прогавим» –
То нас «гулагів» доля не мине.

Тож перед тим, як йти Вам до дільниці,
Зайдіть у спальню до своїх дітей
І запитайте: «Що їм зараз сниться,
Яке майбутнє їх на завтра жде?»

3 квітня 2014 р.

Я пришёл к старику берберу, что худ и сед,
разрешить вопросы, которыми я терзаем.
«я гляжу, мой сын, сквозь тебя бьет горячий свет,
– так вот ты ему не хозяин.

бойся мутной воды и наград за свои труды,
будь защитником розе, голубю и — дракону.
видишь, люди вокруг тебя громоздят ады,
– покажи им, что может быть по-другому.

помни, что ни чужой войны, ни дурной молвы,
ни злой немочи, ненасытной, будто волчица
– ничего страшнее тюрьмы твоей головы
никогда с тобой не случится».

~ Вера Полозкова