В гарну днину, в добрий час, із Різдвом вітаю Вас!

                     Із вечерею Святою й Різдвяною колядою!

                     Хай колядочка лунає і сніжком хай посипає,

                     Новий рік несе у хату щастя й радості багато!

 

                     ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!!!

                          СЛАВМО ЙОГО!!!

 

Подих… Шепіт…Вечоріє… Зірка перша сповістила –

Диво сталось! Народила

Сина Божого Марія –

Світло світові й надію!...

Свято! Сяєво!..                                        Зоріє!..

05-06.01.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299682

Яскрава зіронька зійшла, свята вечеря підійшла!!! Кутя, вареники,грибочки,фасоля,риба,огірочки. Нехай лунає в хаті сміх! З Різдвом Христовим Вас Усіх!!!

День рождения Христа - повод для веселья.
Главное,чтобы с утра не было похмелья.
С Рождеством всех поздравляем
Трезвости ума желаем!

Всіх своїх Друзів в Інтернеті вітаю з Новим роком та Різдвом Хрестовим!. Бажаю всім нам щастя , здоров"я, успіху та удачі. Сподіваюсь , що спільними зусиллями всіх небайдужих до долі України   цей рік стане роком справжньої демократизації нашого суспільства, ми вийдемо з "ЗОНИ" на свободу і народ більше ніколи не допустить до влади гопників, рейдерів, людей з кримінальною свідомістю.

СВЯТА ПРОСТОТА Великий світ, широкий, довкола круглий обрій. О, як це дуже добре чотири мати роки! Світ грає мерехтливо, безкраїй, дужий світ. О, без кінця щасливо лиш двадцять мати літ.

Велика простота - найвища досконалість. Наївність є свята, довершенням є малість. Щаслива ця людина, ясна її дорога: наївно, мов дитина,  молиться до Бога! Субота, 26 березня 1932

НАЇВНІСТЬ Що це кого турбує, що я складаю вірші? Чи добрі є, чи гірші, це байдуже йому є. Що це кого цікавить, що я складаю ямби? Одне сказав я вам би: для Божої все слави. Малі до щастя дверці: захоплення та неба, гармонії у серці - нічого більш не треба. Чи добрі дні, чи гірші, думки спокійні, рівні. На хвалу Божу вірші пишу собі наївні. Субота, 26 березня 1932

Поле, з*оране віршем про сонце.

Ракети-рядки, шо рвуться у вирій.

Ліжко у снах кольорових про небо.

Грубка з вогнем та піснями про спокій.

А за вікном - дерева в печалі.

Рушає казка до спраглого серця.

Різдвом дощаним буде знов малювати

Все, що було, і є, і не буде...

... метафори..

... сни...

... сподівання...

... відродження...

 

Знайомий дав посилання на цю статтю. Якщо чесно, то раніше про цю історію я нічого не знав. Можливо, ще комусь буде цікаво. Приводжу статтю повністю, без змін... Эту колядку исполняют под Рождество все хоровые коллективы Америки, поют ее и в Европе, и в Азии — везде, где празднуют Рождество. Эта мелодия под своим английским названием Carol of the Bells звучит в рекламе, в церквях и супермаркетах. Звучал «Щедрик» в популярных кинофильмах «Один дома», «Гарри Поттер», мультипликационном  сериале «Южный парк». Оригинальные интерпретации создавали рок-группы Barenaked Ladies и Savatage. Существуют и популярные обработки этой мелодии в стиле техноданс

Песенка Carol of the Bells за рубежом известна и под названием Ukrainian Bell Carol. Речь в ней идет о колоколах, возвещающих приход  Рождества. Английское слово сarol переводится как «колядка» или «щедривка» — так называют поздравительные рождественские и новогодние песни в Украине. На основе одной из таких «щедривок» композитор Николай  Леонтович и написал великую мелодию.

Работал он над «Щедриком» почти всю жизнь. Первая редакция была  написана в 1901–1902 годах, вторая — в 1906–1908-х, третья — в 1914-м,  четвертая — в 1916 году. Только в пятой редакции 1919 года автор окончательно отшлифовал мелодию, которую так любят во всем мире.  Народное многоголосие в ней достигло классической полифонии, а каждый  голос — самостоятельной выразительной роли.

Время хора

Родился Николай Леонтович в 1877 году в семье сельского священника в  Подольской губернии. По сословной традиции ему полагалась духовная  карьера. Поэтому после учебы в Немировской гимназии и Шаргородской бурсе Леонтович поступил в духовную семинарию в Каменец-Подольском. Там он  научился играть на скрипке, фортепиано, духовых инструментах, стал  регентом хора семинаристов. Там же начал сочинять музыку. Писал Леонтович и духовные произведения, и обработки народных мелодий.

Окончив в 1899 году семинарию, он отказался от карьеры священника и  устроился учителем в сельскую школу. С 1902 по 1904 год работал преподавателем церковно-учительской школы в Москве, а потом отправился в Донбасс, где попал под надзор полиции за выступления против  самодержавия. После революции 1905 года композитор работал учителем  музыки в Тульчинском училище для дочерей священников. Всюду, где бы ни  жил, Леонтович организовывал хоры. Время было такое. Хоровые кружки в ту эпоху были местом встреч интеллигенции. В них распространялись идеи  национального возрождения и прочие крамольные мысли. Новые произведения композиторов быстро находили путь к публике. В 1916 году в разгар Первой мировой войны хор Киевского университета впервые исполнил песню  «Щедрик».

Гимн независимости

После обретения Украиной независимости Николай Леонтович избавился от полицейского надзора. Он тотчас переехал в Киев, где стал видным  дирижером и композитором. Концертная, издательская,  музыкально-просветительская деятельность в столице УНР бурлила. Вместе с Кириллом Стеценко, Яковом Степным, Александром Кошицем Леонтович  участвует в создании Украинской республиканской капеллы, капеллы «Думка», в деятельности Музыкально-театрального института.

Руководство Украинской народной республики было озабочено имиджем  страны и стремилось средствами искусства ознакомить мировую  общественность с борьбой украинского народа за независимость. С этой целью Симон Петлюра послал на гастроли Украинскую республиканскую  капеллу под руководством Александра Кошица. Коллектив из 80 человек  отправился с туром по Чехословакии, Австрии, Швейцарии, Франции, Голландии, Англии, Польше и Бельгии. В 1921 году музыканты добрались до  Нью-Йорка. И 5 октября 1921 года в знаменитом концертном зале  Карнеги-холле на Седьмой авеню они впервые спели «Щедрика» для американской публики.

Песня эмигрантов

После установления советской власти Украинская республиканская  капелла на родину не вернулась. Музыканты остались в Америке и продолжали гастролировать в США, Уругвае, Аргентине и Бразилии. Всюду  они исполняли «Щедрика», который завоевал огромную популярность среди эмигрантов.

Автор песни Николай Леонтович ненадолго пережил ее американскую  премьеру. Композитору не забыли его деятельности во времена УНР. ЧК  организовала настоящую охоту на украинскую интеллигенцию. В двадцатые годы «случайная» смерть была частым явлением. Ее представляли несчастным случаем. Леонтович догадывался, что попал в «черный список», что за ним следят агенты спецслужбы. В январе 1921 года он отправился к своему  отцу в деревню, чтобы пережить трудные времена. 22 января вечером в дом постучался неизвестный. Предъявил удостоверение оперуполномоченного винницкой ЧК, попросился переночевать. На рассвете раздался выстрел. Композитор скончался по дороге в больницу. А имя убийцы стало известно  только в 1990-е годы. Им оказался агент ВЧК некий Грищенко.

Смерть Николая Леонтовича потрясла современников. Ведущие деятели  культуры «украинского возрождения» организовали комитет памяти  композитора. Стоит ли говорить, что в 1928 году он был объявлен антисоветской организацией, а большинство его членов не пережили репрессий 1930-х годов?

Эмигрантам повезло больше. Они страдали лишь от ностальгии. В Америке и Канаде разучивали «Щедрика», который становился все популярнее.

Триумфальный гимн Прекрасная мелодия на незнакомом языке волновала лишь умы  американцев, но путь к их сердцам проложил текст на английском языке.  Написал его в 1936 году уроженец штата Нью-Джерси Питер Вильховский,  дирижер симфонического оркестра радио NBC (National Broadcasting  Company). Эту радиостанцию, кстати, создал выходец из Беларуси Давид Сарнов.

В 1936 году в Нью-Йорке проходил съезд Национальной ассоциации  учителей музыки, и Вильховский должен был организовать хор школьников  для церемонии открытия съезда в Madison Square Garden. Он провел прослушивания во всех районах Нью-Йорка и отобрал 1600 человек.  Школьники с триумфом исполнили Carol of the Bells. Этот сборный хор  нью-йоркских школ существует до сих пор, правда, в урезанном до 260  голосов виде.

И, конечно же, американские школьники поют украинскую песню. Часто даже не догадываясь о ее драматической истории.

А мы эту историю теперь знаем. И по праву можем ею гордиться, ведь  каждое Рождество на всех континентах планеты слышен перезвон украинских  колокольчиков.

http://weekly.ua/style/etno/2010/12/22/154344.html

Кожна ялинка знайде свого малюка 

   На початку грудня «Україна-Центр» і ландшафтна майстерня «Пан Тюльпан» об'явили про початок акції «100 ялинок – дітям, 100 ялинок – місту», в рамках котрої ми запропонували кіровоградцям купити до свят не зрубані сосни, а живі ялиночки в горшечках, котрі потім можна буде висадити в ґрунт. Ми також звернулись до меценатів з пропозицією подарувати по ялиночці  дитячим лікарням і дитсадкам міста, з тією метою, щоб після свят вихователі разом з малюками висадили деревця на дворах дитячих установ. 

    Вже тепер з впевненістю можна сказати, що в новому, 2012 році, наше місто стане зеленішим і красивішим. Перший заступник голови облради Олександр Шаталов зголосився особисто подарувати 15 ялиночок всім відділенням дитячої обласної лікарні і 3 – реабілітаційному центру для дітей-інвалідів «Добруджа». Депутати міськради пообіцяли подарувати по ялиночці кожному з 38 дитсадків обласного центру. Більше 60 кіровоградців вже придбали живі  ялиночки, щоб, разом зі своїми дітьми,посадити їх на своїх дворах.

     Ялини в горшках зимою можна тримати в прохолодній кімнаті не більше 14-17 днів.

Генеральний директор «Друкмаш-Центр» Людмила Шубіна придумала ще одну, напевно, найкрасивішу частину акції. Людмила Володимирівна подарує по живій ялиночці всім діткам, котрі народяться в новорічну ніч. Для цього ми вибрали найменші ялиночки – по 50-60 см. По-перше, такі деревця батьки зможуть без проблем забрати додому, по-друге, рідним малюка буде легше їх висадити, і головне – ялиночки будуть точно такого ж росту, як малюки. Уявіть собі: через рік новорічне маля зможе нарядити у дворі свою власну новорічну ялиночку!

     Напевно, план «100 ялинок дітям, 100 ялинок – місту» ми навіть перевиконаєм. І це прекрасно, бо ж малюк, котрий разом з батьками або вихователькою посадить ялиночку, котрий буде поливати своє деревце  і доглядати його, вже зовсім по-іншому буде ставитися до природи.

Може бути так, що в цьому Новому році ми запровадимо в Кіровограді моду на живі ялинки і в наступному році вже будемо прикрашати їх безпосередньо у дворах.

    Якщо ви ще в роздумах, чи приєднуватися до акції, приходіть 27 грудня на площу Кірова – «Пан Тюльпан» планує провести тут виставку-продаж живих ялинок в горшечках.

    А тих, хто хоче купити на свято традиційну сосну або ялиночку, на ярмарки запрошує лісгосп області. З 20 по 30 грудня обласне управління лісового господарства буде реалізовувати місцеві ялини і сосни за адресою: вул. Тімірязєва, 76.

В цьому році лісники пропонують хвойні за достатньо демократичними цінами: сосни до метра – 45 грн., до 1,5 м – 52 грн., двохметрові деревця – 62 грн. В управлінні лісового господарства обіцяють, що, крім ялинок і сосонок, на новорічних ярмарках можна буде придбати також і іншу продукцію лісгоспів: горіхи, мед і т.ін.

Ольга Степанова, «УЦ».

  

      Чудова ідея! Благородна справа! Такі акції варто проводити в усіх містах і селах України.                                     

 А Ви як вважаєте, шановні читачі?

  При нагоді бажаю всім добре приготуватися до свят і чудово їх провести!  ВЕСЕЛОГО РІЗДВА та ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ!

 

ЯЛИНКА

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.

Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.

Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Олександр ОЛЕСЬ.

 

А у Вас яке деревце буде окрасою свят?