хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «вирій»

такі яскраві дні...

такі яскраві дні.
але й сумні в одночас.
прозорі та ясні
розлуки час пророчать.
а зронені слова
луною впали в осінь,
у схилені гріва,
в жорсткі пожовклі коси.
і вітер уві сні
зітхає мов поночі
в такі яскраві дні,
але й сумні в одночас.
у сонячную рань
гаї скидають листя,
птахи крізь біль прощань
до вирію знялися.
за ними неба синь
накрили сірі тучи -
погоди не проси
у сірості гнетючий.
ідуть дощі рясні
немов сльоза на очі...
осінні мерзлі дні
й печальнії в одночас.



Майя.

Поле, з*оране віршем про сонце.

Ракети-рядки, шо рвуться у вирій.

Ліжко у снах кольорових про небо.

Грубка з вогнем та піснями про спокій.

А за вікном - дерева в печалі.

Рушає казка до спраглого серця.

Різдвом дощаним буде знов малювати

Все, що було, і є, і не буде...

... метафори..

... сни...

... сподівання...

... відродження...

 

Goodbye is hard for me to say, so I say ''so long''..


Літо, підсмажене в променях сонця,

Пахло веселкою, квітами, травами.

Тепле і ніжне, золоторосяне,

Грало на сході рожевими барвами.

 

Літо, з очима бузкового кольору,

Скошенотравне, тримісячне, радісне,

Бігло босоніж в обійми до осені,

Неупереджене, сонячно-пафосне.

 

Літо, з яскравістю неба високого,

Змієм повітряним весело грало.

Тихе, засмагле, блакитноволошкове,

Злетіло у вирій. Мить – і не стало...