Куди прийшли? Й чого чекали?

Хіба ж так довго ми цього шукали?

А потім скажем, що не відали й не знали,

Закрили очі нам і просто зомбували.

Тиран нам обіцяє шлях широкий,

Куди поведе ця дорога? На Голгофу…

Так і Христа колись у славі зустрічали,

А потім зрадили й бездушно розіп’яли.

Нам право вибору завжди згори дається,

Що оберемо собі, те і відгукнеться.

Це не прокляття і не кара це від Бога,

Це в прірву нами вибрана дорога.

Сліпці ведуть…Сліпці ідуть за ними,

Захоплюючись ідеалами чужими.

Нам заповів Господь за ворогів молитись,

І просвітління розуму для них просити.

Попереду – важка хрЕсна дорога.

Та все ж за НАМИ буде світла перемога.

Ми не дамо її порвати на частини!

Жила і буде жити незалежна Україна!

Степ широкий, Чорне море, -

Край прекрасний і багатий.

Славний Київ, Кримські гори…

Ну а я люблю Карпати!

Хтось чужі краї й простори

Вихваляє без зупину.

То й нехай собі говорять,

А я люблю Україну!

Полтавчани і кияни…

Східничани і кримчани…

Найкрасивіші мужчини –

Це, без сумніву, львів’яни!

Найніжніші й наймиліші, -

Зовсім не американки.

Найгарніші й найвірніші –

Це звичайно ж галичанки!

Де життя своє прожити

Кожен може обирати.

З ким дружити, що любити,

Куди йти й кого кохати.

Кращу долю чи багатство

Хтось на чужині шукає.

Ну а я свій край Карпатський

Ні на що не проміняю!

Я так люблю Карпатський рідний край,

В ранковому тумані гори ніжно-сині,

У небі світанковім зграї журавлині

Курличуть,відлітаючи за небокрай.

Люблю повітря кришталеве я вдихати,

Мандруючи стежками мальовничими Карпат,

Усяку втому і душевну тугу зможе  подолати

Чарівний смереково-ялівцевий аромат.

Час нестримно біжить вже до літа,

А я прошу весну зачекати.

Намагається сонечко землю зігріти,

І конвалій надходить пора розцвітати.

Зеленим килимом вкриваються Карпати.

І линуть звідусіль квітневі аромати.

Блакитні проліски землі дарує небо,

Та й первоцвіту прокидатися вже треба.

Краси такої більш ніде немає,

Як у моєму рідному Карпатськім краї.

Дає натхнення він і вчить життю радіти.
І просто неможливо край цей не любити.

Одній говориш, що кохаєш,

Другую палко обіймаєш.

Третю додому проводжаєш,

І всім надію залишаєш.

Одній шепочеш слова ніжні,

А іншій гарні пишеш вірші.

Третій щоденно квіти носиш,

І бути вірними всіх просиш.

Одна для тебе королева,

Інша – принцеса з міста Лева.

А третя – миле янголятко,

Лиш ти – для них усіх загадка.

У першої блакитні очі,

У другої – як темні ночі.

А в третьої – два ізмарагди,

Та жодна з них не знає правди.

Для них усіх ти принц єдиний.

Ти сексуальний і красивий.

Та сам вже часом забуваєш,

Що і кому ти обіцяєш.

Як розв’язати цю задачу

Самозакоханому мачо?

Щомиті змінюєш полярність,

Та є жіноча солідарність.

Так часто доля повертає,

Що їх усіх ще об’єднає.

Пусті обіцянки згадає,

Й тобою в шахи ще зіграє.