Застала життя зненацька..оголене.. Воно збентежене враз прикрилося своєю тремтячою малою долонею.. Я відвернулася та не дивилася. Воно здалося мені безпомічним, на диво зляканим та розгубленим.. Кимось забутим та непоміченим, на півдорозі втраченим, згубленим.. На призволяще хто залишИв тебе? На кого очі твої ображені?.. Воно схилилося та засмутилося: "Я не потрібне їм.. Я тут не бажане..." Сльози з очей його, як ті горОшини, по блідим щічкам враз покотилися.. Воно ...

Читати далі...

Если бы ты БЫЛ,я бы тебе спела..Душу бы открыла,если бы ты был.. Если бы ты ЗДЕСЬ..К небу бы взлетела!Выросли бы крыла..Если бы ты здесь.. Если это ТЫ..Дай мне знать..намёком..Мне бы одним оком..Если это ты.. Если тебя НЕТ..Я закрою душу..Ничего не нужно...Если тебя нет.. [Приєднана картинка]

Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті, в боргах.Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу. Віддайте мені ліс і річечку в лугах.Віддайте мені сад і зірку вечорову. І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені мову, Якою мій народ мене благословив. © Ліна Костенко

Не просто так [Приєднана картинка] Я завжди пам”ятаю, Ті місця солов”їні, Де вперше несміло – кохаю Признався чорнявій дівчині Пам”ятаю білу хату край села, Що сховалась між дерев високих, Там юнь моя пройшла, Серед озерець синьооких Вперше там відчув любов, В чеканні серце колотилось, Коли на перше побачення ішов, Здавалось, все село услід дивилось А, я йшов і запитував...

Читати далі...

Фантомний біль душі якої вже нема. А тіло плаче за життям

Каска в горах У Карпатах, у буковому бору, Всяких грибів,- будь-ласка. Іду, згинаючись беру…, І раптом,... серед листя каска. Серце забилося з нестями Вона лежала поряд з боровиками, Іржава і пробита, з ледь замітними хрестами Вся оточена грибами Схиляюсь я над каскою тією,- Де ж той, що в касці йшов сюди? Зогнили його кості, зробилися землею А ми живем, саджаємо сади…

Іван Гентош - пародист, але не звичайний, як це прийнято, коли з вірша вибирають-виривають пару рядків сумнівного змісту та якості, а тоді на цьому ляпі будують пародію-знущання, зачасту досить образливі для автора поезій. Така літературна метода виховання типу електро-шокера. У шанованого пародиста Івана Гентоша метода зовсім інакше, тому що він є ДОБРИЙ пародист! І ще він добрий шанувальник поетичного слова. А разом то є ну дуже добре, коли пародист такий добрий, тому що він не паплюжить...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А я за юністю не плачу,Хоч юнь добре пам”ятаю я своюІКрихти в ній я не жебрачу,Лише борги їй я досі віддаю Схиляю я голову в журбі,Зустріти завжди ту дівчину мріяв.Лиш волошки в полі голубіНагадують про любові тої вияв Нагадують роки юності моєїЦіпкі віточки плюща,У білім платячку лілеїСтоїть і жде мене дівча Дівчина жде не рік, не десять роківВ очах чекання не вгаса,Лиш постаріла вона трохиІ така ж до пояса коса… Де б не був я: де &nbsp...

Читати далі...

Я надибав це в: (Ihor Hook) Olga DjumuratНе той українець, що живе удомаТа незнає мови, байдужий у всьомуА думки далеко десь за рідним краємІ непомічає, що йде зеленим гаєм. А той українець, що живе у світі Та на рідній мові спілкуються діти. Там працює важко а думками вдома: Як батьки старенькі, що незнають втоми? Ті у кого серце все на Україні, Кому сняться маки, та волошки сині, Сняться рідні гори і зелені доли, З колосків пшеничних широкее поле. Рідна моя земле, ненько...

Читати далі...

Червень. Вечір натомлено кліпа, Хмари купчаться мишачим військом Над величним собором Софійським. Тоне Київ у пахощах липи… Душе, плач та співай, тенькай щемно Від любові й захоплення світом, І від здатності палахкотіти, В лячне урвище летячи темне… Ніч замріялась в пахощах липи… Над величним собором Софійським - Почет сяючий, зоряне військо… Гірко й солодко серцю… Як сіпа! 10-13.06.2012 © Copyright: Марина...

Читати далі...