за зорею зоря за горою гора неописаний світ дивні натяки раю а слова не ідуть а словам не пора ніби щось у душі їх надійно тримає може то хараман може розуму гра може просто душа не вернулась до тями за зорею зоря за горою гора а над горами ніч гомонить солов’ями[Приєднана картинка]

І там, де тихо падає роса, І там, де танці водять заметілі, Чомусь я й досі вірю в чудеса Світанків із відтінком кошенілі. У чисте сяйво місячного бра, У натяки далекого Едему, Я вірю навіть у буття добра, Хоча його знайти тепер проблема.[Приєднана картинка]

Напевне так судилось у житті – Чекати те, на чого прав немає, І падали хвилини в самоті, І навіть «Ні» мені здавались раєм. Хай слово – ляпас, але ж я – живий, Не скам’яніла степова богиня! Та знову вік, мовчазний та чужий, І світ, немов нездолана пустиня.

Не вір тому, хто каже: вірш Складати – невелика праця. Це наче сісти небораці Та стиха каву пить – не гірш. Не вір отим, котрі плетуть Із слів мережива холодні: Слова ті, Наче пси голодні – кістки, Свою шукають суть, Та не знайдуть Ні крихти в плетиві отім. Коли вогонь породить слово, То непотрібная полова Без залишку згоряє в нім. Послухай водоспад гірський, Що голос свій несе долині, Пекучій лиш повір сльозині, Як вірить день зорі ясній. Вдивись – і не...

Читати далі...

* Я знову повернуся,любий друже, Засумувати ще не встигнеш дуже, Бо графоман.І це діагноз точний Та ще й до того ж, мабуть, остаточний. Такі як я не заважають миру І не хапають бойову сокиру. Та все ж про нас є приказка така Страшне перо, на жаль, не в гусака. Ми власну розвиваємо культуру, Помножуємо скрізь макулатуру. Тут буйним цвітом жанр весь наш розквіт. І скоро вже захопить білий світ. Навіщо нам ті правила писання, Підручники про віршобудування, Для нас настала...

Читати далі...

Як добре там, де спокій небо має, Де ліс старий біжить до видноколу, Де хмарами світанок вишиває Червоно-синій краєчок подолу, Де сказані слова немов причастя, Роки не помічаєш та години, Де вітер завжди теплий і для щастя Однісінької вистача людини. (малюнок Ніно Чакветадзе)[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Мій тихий світ Без зайвих запитань, Сполоханих надій, Примарних шансів, Мов музика із кроків Та бажань, З краплиною незвичних Дисонансів, Наповнений словами До країв, Із присмаком якогось Покарання, Прозорістю весняних Ручаїв Чомусь воліє зватисяКоханням.

                                                                                                                      [Приєднана картинка]Слів на описи не трачу, словом не передасиЇх земної, безсловесної, дивовижної краси. Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки, Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.   [Приєднана картинка]      [Приєднана картинка]               Ними кожен свою радість, власне щастя назива, Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. Скільки ми їм...

Читати далі...

Роздертий дух, хоч ціле моє тіло. Дивлюсь на вас, всміхаючись несміло. Чого я тут? Для кого ці вистави? Вам не потрібні ми! Вам треба слави! Та все ж прийшла почути Ваше слово, Яке заздалегідь уже готове. А що зробили Ви для України? Підняли дух хоча б одній людині? О так! Підняли кілька років тому. Я пам’ятаю цю щасливу втому, Як з друзями верталися з майдану… Ми думали, що порвані кайдани. Ми так гадали. Вірили словам А ви віддались нашим ворогам! Ви нас жбурнули у глибоку...

Читати далі...

Одиноко і прісно. В музи – повно боргів. Небо хмарами висне, Серце – хоче снігів. Пам’ять мрякою вкрита, Що за ній – все одно, І четвер дощовитий Бубонить у вікно.[Приєднана картинка]