Сніжинка тихо сіла на травинку І стала новим каменем в намисті, І час забрав у осені торбинку, В якому та несла пожовкле листя. Зима ще не прийшла і не лютує, Та згорблені дерева вже поснули, І осінь неприховано сумує За тим, що залишилось у минулім. 13.11.2015

ДУМКИ ПРО ЧОЛОВІКА, ЩО ПІШОВ ВОЮВАТИ ДАЛЕКО ЗА КОРДОН Торік, коли ти попрощав свою дружину молоду, Метелики поміж трави в південнім пурхали саду. А нині, як тебе згадать, як пригасити серця жар, Коли відціль західних гір не видно з-поза цінських хмар? Ох, до застави Юйгуань відціль п'ять тисяч довгих лі! Послать листа? Чи дійде він, той бідний лист, на край землі! НА САМОТІ СИДЖУ В ГОРАХ ЦЗІНТІНШАНЬ Зграя птиць пролетіла і зникла ту ж мить вдалині, Сиротлива...

Читати далі...

Люди різні між нас бувають — Симпатичні, гарні, чудні. Дні за днями, бува, куняють, А живуть лиш у мріях та сні. Може, це і не дуже грішно — Не для всіх же доступна даль, Тільки чомусь в очах їх смішно Заплелися журба і жаль. І життя мовби їх не било, І дріма в них чимало сил. Але їм тільки сняться крила, Наяву ж — вони зовсім без крил. Я судить їх не маю права, Я для них не бажаю зла — Я і...

Читати далі...

Посвящается в добрую память доброму казаку, и просто человеку БАВу. Я думаю що Он обезательно, как минимум раз, прочтёт это запись. БАВ, заранее обращаюсь к Тебе - не смотря ни на что, держись крепко стиснув зубы, потому что Ты - настоящий Казак. Не забывай про это. Ну и Мне приятно вспомнить молодость. Звони если что. Ну и конечно удачного Тебе гешефта ))) Тут вот два скана. Вспомни и Ты, что бы и Тебе всгрустнулось )))) Эх времена были.... [Приєднана картинка] Rb tak i...

Читати далі...

Не спокушаю. Лиш - мовчу. Лише - зітхаю тихо серцем. На себе - накричу - в собі. Ні слова - це тобі... Не стану я лихою, І підступною, І злою... Лиш постану Назавжди тихо Пам'яттю твоєю... Зітреться лихо Ущент з журбою, щезне біль. Розтане маревом в тобі Цей час - для мене - незабутній! Не стане нас... Лиш я в спокуті Ячіти буду до світанку. Й весняним тихим ранком Піду за обрій в небуття, В моє схолоджене життя...

ЗахолодИла у спекотне літо Усі свої слова... І буду - неминуче й сліпо У душу смерть вливать... І трунок той - такий жадАний! Омию ним всі давні рани І рани стиглі... А десь - тихенько квилить Потрощене, Побите, В душі моїй сповите Кохання. Воно скалічене цим трунком! Понівечене злим гатунком, Відмічене розлукою жорсткою - Й тобою!

Над морем височить важка руїна храма. А Смерть задобрила сей дикий горб героїв бронзою та мармуром богов де трави степові насам вечері правлять. Бува, чабан, прогнавши череду`, на дудці заграва стари`й наспі`в- і Небо аж до обрію приспить, у чорне вдягне хмароньку руду. Земля плющем аканти повива, по-материнськи пестить щовесни` колони підупалі, ще рясні. ...Але людина гімни забува, уно`чі не тремтить, небога, ревно ґди Море ляментує по сиренах. переклад з французької Терджимана Киримли...

Читати далі...

Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують. 9 березня 1935КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла...

Читати далі...

Декілька років назад я послухав концерт української бардівської музики. Я був щиро здивований і вражений ! І не тільки майстерністю виконання,а особливо мене вразив якийсь неповторний романтизм та задушевність пісень ,які я почув... Українські бардівські пісні звучали якось по-особливому,чіпляли за душу,їх хотілося слухати ще і ще. З того часу я почав цікавитися українською сучасною та класичною поезією, слухати народні пісні.Вивчати історію України. Потім я...

Читати далі...

Ходи, кізонько пелехата, Ходи, кізонько, зимувати. Сіна доброго вдосталь в мене, Солі чистої повні жмені. Будеш, кізонько, тепло спати, Будуть снитися козенята, Будуть снитися два синочки, Ходи, кізонько, до хлівочка.[Приєднана картинка]