Хочеться бути хорошою і привітною. Зі всіма. І не крізь зуби, а щиро та віддано. Хочеться бути вірною. Завжди. Бути вірною собі, тобі. Хочеться мати багато справ і скрізь встигати. Бо так треба. Хочеться не хворіти. А просто радіти життю. Хочеться бути "пухнастою". Щоб ти завжди міг з насолодою притулитися до мене. Хочеться бути теплою. Гріти тебе. Гріти тих, кому цього тепла бракує. Хочеться бути собою. І не забувати хто я є. Хочеться бути з тобою. Завжди...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Коснусь губами капельки рассвета..Росой упавшей на бутоны роз.. И в мягком лучике дневного света Мелькнут.. прощаясь.. тени летних грёз... В осенней дымке тонут силуэты Залитых ярким солнцем дней.. И с лёгкой грустью провожают лето.. Роняя листья.. ветви тополей... Вновь осень обостряет чувства.. Величину их возведёт в квадрат..Вслед ветру листья ввысь метнутся.. Шатры деревьев беспечно оголят... И.. словно.. мою душу обнажили.. Оставив что-то за чертой дождя...

Читати далі...

Осіння челеста - по листі краплини; Ці звуки прозорі вітрильники жовті Зривають з гілок - перехожим під ноги... "Тум-тум-м!" - барабанчики тихі - каштани. У хмарах трембіти тужливо лунають... 22.09.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

По гілках - золоті витинанки, Дощ мережить і небо, і землю. Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?.. 21.09.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

[Приєднана картинка] Хай тобі сонечко загляне в віконечко! Хай поцілує тебе вітерець! Хай твоє личко умиється дощиком! Хай це для тебе буде секрет... На справді це я - заглядав у віконечко! На справді це я - тебе цілував! На справді це я - пішов не прощаючись! Бо знав, що я завтра знову прийду! І знов поцілую, ніжно тебе! І знову я вмию тебе теплим дощиком! І знову зігрію всім серцем тебе!!!!! [Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші . Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися. Вихор шалений сніжинок-валькірій! Рвучко, синкопами дихає січень. Світ захлинувся в імлі біло-сірій, Щулиться, мружить засніжені вічі... Небо схилилось...

Читати далі...

Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім! Розверзлись небеса! Маленький бал стихій... Святкує Вересень прихід свій урочисто! 03.09.2010 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765

Кожний том має на своїй обкладинці конкретного персонажа і кожному персонажу відповідає вірш. 1 том, Куросаки Ичиго То, что не имеет формы, Внушает нам страх. 2 том, Кучики Рукия Надежда остается с человеком, Поскольку глаз его не может видеть смерть. 3 том, Иное Орихиме А если бы я стала вдруг дождем, Смогла бы я навечно слиться С другого человека сердцем так, Как дождь в своем паденье Соединяет небеса и землю? 4 том, Исида Юрю Мы...

Читати далі...

Схилила голову калина Схилила голову калина , Сховала очі від людей,  Від сорому уся горіла,  Як він знімав з плечей трофей.  Немов  гусак шипів на троні , Підтягши шию в висоту,  Помахував крильми бездільно,  Топтав калину молоду.   Йому байдужі грона крові,  Одяг вишиванку нову ,  Зробив картинку із калини,  Все більш душив її, живу.    Садив берізки де попало,  Щоби калину заглушить,  І хизувався, що у поле,  Орел двоглавий прелитить.   Забув гусак , орел не пара...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Покладу тобі в кишеню Що згодитись тобі може, У скрутну тяжку хвилину Тобі миттю допоможе Покладу шматочок неба, Що вночі зірками грає І про теплі літні ночі Коли треба нагадає. Покладу листочок жовтий, І букетик трав духмяний, Аромат п`янкий, осінній яблук стиглих і рум`яних. Покладу тобі веселку, Що фарбує небо сіре, Що приносить щастя й радість після зливи всьому миру. Покладу і шепіт моря, Що жене на берег хвилі. І хмарки, що пливуть в...

Читати далі...