Коли закінчиться любов, Я не залишусь в світі цьому, У шепотінні молитов Я розчиню журливу втому. Не кину я на землю тінь – Вже відходила все, що можна, Полону нових поколінь Мине душа моя безбожна. Потоком вистражданих слів Не буду битися об скелі, І жебраків, і королів Оті слова минуть оселі. І не почують більше дні Мої ледь-ледь відчутні кроки, І почуття мої чудні Не принесуть уже мороки. Та якщо вже сюди прийшов, Навіщо...

Читати далі...

І, ніби, день, такий звичайний, І, ніби, все так, як учора, І світлий дощик, життєдайний, Сліди зими змиває хворі. І, ніби, тихо засинаєш, І серце відпуска судома, І, ніби, ти мене не знаєш, Та ти, нажаль, мені відома.24.02.2016

Замітив я отутна сайтіщо сльози вашісамоти і плачите -що ви буцім-самотні.. А винні виу цьомуО, Жінки Гординю скелівідштовхніть відсебеі крутизну "міледі"-в інший бік. Бо крізь "Навушники"такої ось Гординіне догукатисьнам Чоловікамдо Вас[Приєднана картинка]

У натхненні і по совісті, З невідомою метою, Пише небо світлі повісті З невагомою журбою. Над зеленою природою, Над блакитною водою, Пише хмарними розводами Та душею золотою. Сенс життя та інші жадані Розкриває таємниці, Про чуттєвість нерозгадану, Та читають – одиниці.23.02.2016

[Приєднана картинка]

Мої слова, Бурхливі та крилаті, Вам невідомий Первородний страх, Але як важко Відстані долати Та розцвітати небом У серцях. У вогнищах Гучних щоденних суєт, У паморозі Вічної журби, Слова, слова, Не знаю, чи почують Та приймуть ваші Щирії скарби.22.02.2016

Я убивав тебе роботою Та сном порожнім убивав, І мішурою з позолотою Нікому непотрібних справ. І нескінченною дорогою, Що може з розуму звести, Незрозумілою тривогою У лютій чорній самоті. І забуття в небес вимолював, Просив забрати тінь надій, Віршами у душі виполював, Та ти живеш і досі в ній.19.02.2016

[Приєднана картинка]Раби - не ми , ми не Раби Ми рабську тягнем лямку . Не той вже сніг пішов що то колись бувало І не рипить Коли із наймів йдуть Великі Люди. Повз ті «хліви» й голодні очі ледачих жителів «хлівів». Надсилу втомлені...

Читати далі...

Немає рівних серед нас, Така в небес іронія, Чиєсь життя – суцільний джаз, У когось – какофонія. Вже так влаштована душа Та внутрішня гармонія: Для когось пара нот – межа, Комусь межа – симфонія. В морях відведених годин Мотив новий шукається, Та композитор є один, Що скаже – те й зіграється.18.02.2016

Сніг ,сніжно як на душі-так зимно коли Самотність крає Душу У серці - лиш сама Зима..[Приєднана картинка]