Про "розумний" одяг.
- 27.06.22, 15:56
Чи буде попит на такі речі? Яка Ваша думка?
По-перше, без РРО більшість підприємців мають неконтрольовану можливість занижувати свої обороти (проводити "повз касу", як то кажуть), задля того, аби відповідати нормам "спрощеної системи оподаткування", а відтак - платити значно менші податки за свій бізнес.
По-друге, великі компанії активно користуються власними мережами ФОПів, розділяючи між ними свій прибуток, результат - платять 5% від доходу, замість 18%.
По-третє, наразі ФОПи не зобов'язані вести облік походження своїх товарів, що має дуже широкі можливості для контрабанди.
Ні Кирило Тимошенко, ні Давид Арахамія так і не пролили світло ні на історію знайомства з Баумом, звідки і чому він виник на Грушевського, а потім на Банковій, ні на причини свого безмежної довіри до нього. Загальний сенс пояснень зводиться до того, що Баум людина досвідчена і знає, що робить. Досвід і знання Бориса зводяться до його роботи на початку 2010-х помічником Михайла Спектора. В ті роки - керуючого фінансово-промислової групи «ВС Енерджі», головним бенефіцаром називали віце-спікера Держдуми РФ Бабакова. Варто відзначити, що всередині самої групи у Баума була вельми негативна репутація вискочки і папуги боса. Після від'їзду Спектора в Москву Бауму місця в групі не знайшлося. Ще один досвід Баума - невеликий російський лотерейний бізнес, а в минулому - махінації з розмитненням авто в Латвії. Навички, звичайно, непогані. Але достатні для того, щоб призначити Баума головним куратором розробки законопроекту про легалізацію грального ринку в Україні? Або щоб довірити йому управління фондом з 375 млн грн, зібраними великим бізнесом за призовом президента Зеленського для боротьби з коронавірусів? Або щоб поставити його керуючим гуманітарних медичних вантажів з Китаю?Заступник Офісу президента Кирило Тимошенко, який зробив Баума своїм позаштатним радником і сприяв отриманню ним українського громадянства, вважає, що досвіду - з головою. І ось юристи Eterna law (Астапов і партнери) під диктовку Баума пишуть законопроект, Арахамія призводить Баума за руку в парламент, де той з традиційною російської пихою і зарозумілістю картає депутатів профільного комітету на предмет того, як повинен виглядати «легалайз ігоркі» в Україні. Депутати уважно слухають авторитетного гостя з країни-агресора, тому що від Кирила Тимошенко депутатам надходить сигнал: Баум - «людина президента». От цікаво, чи в курсі президент, що Баум - його людина? Однак, з першої спроби прийняти законопроект не вдається. І ось зараз настає час для другої спроби.І вже щосили йде інформаційна піар-підготовка. Арахамія заявляє, що «для того, щоб держбюджет в 2020 році отримав 7 млрд грн від грального бізнесу, законопроект про його легалізації потрібно розглянути на наступному тижні». Треба сказати, що ці слова - класичний випадок так званого брехні у виконанні лідера президентської фракції. І, швидше за все, він сам це прекрасно розуміє, і каже неправду свідомо. І тут ми підходимо до найцікавішого. Що насправді відбувається? Зрозуміло, що мета мутного російського рішали, що просуває закон - яка завгодно, але тільки не наповнення українського бюджету. І зрозуміло, що впровадження Баума в верхівку української влади - многоходовочка. І діють він не своїх інтересах, тому що ніяких ресурсів для самостійної гри у нього немає і ніколи не було. Так, Тимошенко просуває його на золотий пост глави майбутнього регулятора ринку - Комісії з розвитку та регулювання азартних ігор і лотерей, але щоб кого він там і що «відрегулював» в першу чергу? Власне, це вже давно секрет Полішинеля - Баум і Тимошенко просувають інтереси компанії «Паріматч» Едуарда Швіндлермана. Ця компанія вже займає близьке до монопольного положення на нелегальному, але дуже прибутковому українському гральному ринку, контролюючи близько 40% цього ринку. Кілька слів про «Паріматч». Діяла компанія завжди демонстративно нахабно - наприклад, при заборону букмекерства компанія була титульним спонсором національної футбольної першості України. Працювала в ЛДНР. Пускала рекламу на телебаченні. При цьому, Швіндлерман б фігурою непублічною, а серед його партнерів і покровителів називали цілий ряд чудових людей.
І російський вектор: Швіндлермана пов'язували з людьми російського кримінального авторитета Тайваньчіка (Алімжан Тохтахунов) - Вадимом Трінчером і Анатолієм голубчику, які в 2014 році були затримані ФБР в Нью-Йорку і засуджені до п'яти років в'язниці за відмивання грошей, організацію незаконного грального бізнесу і вимагання . І ще один російський слід. Не менш цікавий і показовий. В ході розслідування ГПУ було встановлено, що Паріматч щодня виводило в Росію через Альфа банк 20 млн грн, на рік виходило близько 2,5 млрд грн. Пікантна деталь - виводилися гроші через компанії дружини чиновника Нацполіціі, яка спочатку відкрила, а потім закрила справу проти «Паріматч».Отже, дано: надприбутковий, але нелегальний бізнес, доходи якого йдуть в РФ. Завдання: легалізувати і монополізувати ринок букмекерства і онлайн казино з мінімальними втратами. Підняти капіталізацію компанії на пару сотень мільйонів доларів і продати міжнародному лідеру в букмекерстві і казино - наприклад, GVC, Flutter Entertainment, William Hill. Очікувана ціна - понад 500 млн. Доларів. За нашою інформацією, саме це є кінцевою метою Швіндлермана і стоять за ним людей. Законопроект виписаний під уже наявних на ринку гравців, західна компанія не зможе в оперативні терміни виконати ліцензійні умови, а ось купити гравця з мережею - цілком.Зрозуміло, ні про яке наповнення бюджету не йдеться. Більш того, всі прописано таким чином, щоб відрахування в бюджет були мінімальними. Зупинимося на цьому докладніше. Ну ось про які 7 млрд грн на рік говорить Арахамія, якщо в бюджеті закладена плата за ліцензії на проведення азартних ігор закладена цифра 4,4 мільярда гривень. Але і ця сума абсолютно нереалістична.У законопроекті вказано конкретні цифри. Річна ліцензія на проведення лотерей - 13,2 млн грн. Букмекерство: щорічна плата за ліцензію - 85 млн грн, щорічна плата за букмекерський пункт - 141,6 тис грн. Казино: щорічна плата за ліцензію в Києві - 56,6 млн грн, в інших містах - 28, 3 млн грн. Щорічна плата за ігрові столи - 5 млн грн, ігрові автомати (50 шт) - 4,2 млн грн в Києві. В інших містах відповідно 2,5 млн грн та 1,7 млн грн. Казино в інтернеті -18,4 млн грн на рік. Зали ігрових автоматів - 7 млн грн на рік плюс 85 тис грн за автомат. Покер в інтернеті - 4,7 млн грн. Послуги у сфері азартних ігор 283 тис грн на рік.Отже, множимо ці цифри на потенційне коло учасників ринку, а саме 5 букмекерських контор, 5 казино в Києві, до 10 казино в інших містах, в 10 казино в мережі Інтернет, до 150 залів ігрових автоматів, до 5 закладів покеру в мережі Інтернет та 0 суб'єктів, що надають послуги в області азартних ігор. Що ж виходить? А виходить, що максимально можлива сума надходжень в перший рік легалізації може скласти 1,5 млрд грн.Це теоретично, але і цю суму бюджет не отримає в перший рік тому що оплата ліцензій відбувається після створення Комісії, розробки ліцензійних умов і порядку їх видачі, нарешті, будівництва казино і ряду інших організаційних і бюрократичних дій. Та й бажаючих отримати ліцензію може виявитися менше, в першу чергу в розділі інтернет-казино і букмекерських контор. Тому що ніякого ефективного регулювання гемблинга в Інтернеті законопроект не пропонує. Та й багато нелегальних зали ігрових автоматів можуть віддати перевагу і далі працювати без ліцензії, оскільки законопроект на передбачає введення кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі.Ви запитаєте, а що з податками? Ліцензійні платежі - це добре, але основний потік в бюджет повинні давати податкові надходження від учасників ринку, і ось вони-то і можуть дати 7 млрд грн. І Арахамія не бреше, а Кирило Тимошенко думає не про транші на свої офшорні рахунки, а про те, як наповниться держбюджет!Але в тому-то, друзі, і російський фокус. Ніякого оподаткування учасників ринку не планується до введення системи державного моніторингу. Яка запрацює в кращому випадку через два роки поле прийняття закону. Якщо взагалі запрацює. Але якщо все-таки запрацює, то моніторити вона буде не кожен стіл з рулеткою, а інформацію з сервера материнської гральної компанії. Тобто, ті цифри, які внесе гемблінговая компанія.Але це потім, а зараз просто створюється гігантська і легальна податкова яма. Це з одного боку. А з іншого - отримуємо тотальне поширення гральних закладів по країні. Справа не обмежиться казино в 5-ти зіркових готелях, як планувалося раніше. Зали будуть скрізь. Причому вже зараз можна прогнозувати, що під прикриттям легальних ліцензії працюватимуть нелегальні точки.Закон не забороняє поширення в житлових кварталах добре знайомих міським жителям «інтернет-кафе», «спортивних барів», «клубів» і не вводить кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі за незаконну організацію азартних ігор. Взагалі всі обмеження щодо дистанції гральних закладів від житлових будинків і шкіл в законопроекті відсутні. Законопроект дає повну свободу інтернет-казино, не обмежуючи кількість організаторів Ніяких ефективних механізмів блокування неліцензованих гравців законопроект не передбачає. Ну і зняття рекламних обмежень, в першу чергу - на телебаченні.
Зрозуміло, легалізація азартних ігор потрібна. Але - під жорстким контролем держави і вигодою для нього. А 1% від обороту ринку і то не факт - занадто велика ціна за тотальне поширення азартних ігор в і без того стрімко убожіє країні. На тлі падіння доходів населення і зростання безробіття запуск механізму, стимулюючого витягування у широких мас з кишень останнього - виглядає вкрай цинічно, аморально і злочинно.
Що виходить в результаті? «Паріматч», нелегальний гральний бізнес з російським корінням і мільярдними доходами стає легальним. Перетворюється на монополіста, як самий ресурсний гравець. І на законних підставах не платить податки. Більш того, законопроектом створюються умови для грального буму в країні, збільшення числа українців, залучених в азартні ігри і відповідно - зростання прибутку і капіталізації «Паріматч» з метою її подальшого продажу. На кону - понад півмільярда доларів. У той же час впадає шматок іншим нелегальним операторам - щоб не заважали, можете працювати, як працювали, вже легально, ніхто вас не чіпатиме, нічого платити не треба.
А просувають цю, не побоїмося цього слова, гібридну схему заступник Офісу президента. І те, що з подачі Кирила Тимошенко Арахамія погоджується озвучувати суперечать арифметиці законопроекту цифри і брати на себе політичну відповідальність, говорить про те, що ціна питання не просто висока, а дуже висока. І цілком можливо мова йде не тільки про абонплаті за законопроект, а й про відсоток від майбутнього продажу української філії «Паріматч» транснаціональної компанії. Схоже, що хлопці в темі і в частці. Як мінімум, Кирило. Зухвалість і самовпевненість авторів цієї схеми викликає логічне запитання: а в темі чи президент?

Подбайте про співробітників. Встановіть надійні і довірливі відносини зі співробітниками, спілкуйтеся з ними якомога частіше, щоб розуміти, як впливає ситуація з карантином на кожного окремо. По можливості, надайте гарантії щодо того, як Ви плануєте їх підтримувати.
Організуйте систему управління. Створіть систему управління (CRM-прим.) для прийняття рішень, зосередившись на даних, а не на емоціях. Вона може складатися з трьох рівнів: короткостроковий (персонал і повсякденна діяльність), середньостроковий (наприклад, збереження грошових коштів і потенційні звільнення) і довгостроковий (ймовірність серйозного економічного впливу).
Проведіть оцінку ризиків. Навіть якщо у вас є існуюча оцінка ризиків, вона може виявитися неактуальною. Створіть нову, орієнтовану на гігієнічні заходи та заходи безпеки, необхідні для захисту людей, фінансів, технологій та операцій під час спалаху COVID-19.
Упор на зовнішні комунікації. Під час кризи Ваш найцінніший товар - це довіра! Приділіть час, щоб запевнити всіх клієнтів, зацікавлених сторін та громадськість, що Ви застосовуєте всі необхідні заходи для боротьби зі спалахом коронавірусу. Соціальні мережі можуть стати чудовою платформою для цього, а також засобом пошуку ідей від вже існуючих клієнтів.
Оцініть ланцюг поставок. З'ясуйте, чи потребують Ваші колишні клієнти в послугах компанії донині, а також визначте, в яких саме. Потім дізнайтеся у постачальників, що вони можуть Вам запропонувати, але пам'ятайте, що їх пропозиції можуть в підсумку виявитися занадто багатообіцяючими. Якщо готівки не вистачає, проявіть творчий підхід і подумайте про те, як можна обмінюватися послугами по бартеру.
Оцінка операційних ризиків. Оцініть всі операційні аспекти Вашого бізнесу та створіть попередній контрольний список. Так ви будете впевнені, що готові приступити до роботи, як тільки це дозволить соціально-економічна ситуація в країні.
Продуктивно використовуйте час простою. Використовуйте будь-який вільний час, щоб подумати про розробку нових послуг і процедур, на які у Вас раніше не було часу. Стимулюйте своїх співробітників і допомагайте їм відчувати себе продуктивними і цінними, залучаючи їх до цього процесу.
Автор: Андрей Коваленко
Інформація про те, що Україна найбідніша країна в Європі не відповідає дійсності. Такий висновок напрошується після того, як стало відомо, що українці в цьому році купили автомобілі, які не можуть собі дозволити європейці через їх неймовірно високу вартість. Про це повідомляє портал epravda .

Втім, українці стали купувати більше нових автомобілів. Як зазначає джерело, цього літа в Україні було зафіксовано зростання продажів нових автомобілів на 18%. Дилери заявили, що реалізували майже 23 тисяч нових автомобілів.
Найпопулярнішим авто в Україні за підсумками 3-х літніх місяців став KIA Sportage.
Топ-10 найбільш затребуваних у українців нових машин виглядає наступним чином:
1. KIA Sportage,
2. RENAULT Duster,
3. RENAULT Logan,
4. TOYOTA RAV4,
5. RENAULT Sandero,
6. Toyota Land Cruiser Prado,
8. SKODA Octavia,
8. ХЮНДАЙ Тусон,
9. NISSAN Qashqai
10. TOYOTA Camry.
Слід зазначити, що в червні і липні 2019 року було поставлено відразу кілька рекордів продажів.
Найдорожчим придбанням українців став броньований Mercedes-Benz S600. Його купили за ціною більш ніж 800 тисяч доларів.
Були ще покупки скромніше. Кілька новеньких Rolls-Royce (Phantom і Cullinan) придбали за ціною 570-670 тисяч доларів. Звичайно, в порівнянні з Mercedes - це не так і дорого.

Крім вищезазначених машин, українці придбали кілька Bentley Bentayga і Continental GT і GTC за ціною в межах 300-380 тисяч доларів. Купили наші співвітчизники також Lamborghini Urus за 280-300 тисяч доларів і Aston Martin DBS за 380 тисяч доларів.
А от придбання таких автомобілів як Range Rover, Porsche Cayenne і 911 за ціною в районі 240 тисяч доларів взагалі не здається якимось винятком. Всього ж за 3 літніх місяці за інформацією було продано близько сотні дорогих люксових автомобілів, що коштують понад 200 тисяч доларів.
Ось хто після цього, зможе називати Україну найбіднішою державою Європи.

КИЇВ. 14 травня. УНН. Експерти міжнародної консалтингової компанії The McKinsey Global Institute розкрили секрет успіху розвинених країн світу, передає УНН з посиланням на звіт компанії.
Темп зростання економіки країни задає, серед іншого, великий бізнес, вважають в The McKinsey Global Institute.
"Багато країн з переважаючими темпами розвитку ВВП визнали важливість конкурентоспроможних компаній приватного сектора і створення сприятливих умов, в яких вони могли б інвестувати і конкурувати, навіть якщо вони створювали стимули для підвищення продуктивності", - говорить звіт.
Сьогодні помітно швидше ростуть ті сектори економіки, де великі компанії займають велику частку. Держава, в свою чергу, йде назустріч великим компаніям, надаючи останнім доступ до дешевих кредитів, пільговим курсом обміну, низькими ставками оподаткування.
Зі свого боку, великий бізнес сприяє зростанню ринків, що розвиваються, вкладаючи в експортно-орієнтовані галузі, в наукоємні галузі, пишуть аналітики. Більш того, великий бізнес, в середньому, виплачує своїм співробітникам вищі заробітні плати. Це дозволяє нарощувати внутрішні споживання і заощадження для інвестицій, переконані експерти.
Але існує і зворотна сторона медалі, кажуть аналітики. Йдеться про найжорстокішу конкуренцію, яка існує серед великого бізнесу в країнах, що розвиваються, а також про безперервну необхідність великих капіталовкладень. Їх, як показує практика, найкраще робити в інноваційні технології та створення нових товарів і послуг, йдеться в звіті.
Нагадаємо, в минулому році українські виробники і експортери курятини забезпечили Україну 500 млн доларів валютної виручки, з них 450 млн доларів – частка агрохолдингу Юрія Косюка "Миронівський хлібопродукт" (МХП), який є головним експортером у країні. Компанія здійснює 88,2% всіх зовнішніх поставок м'яса птиці на міжнародні ринки.
Валютна виручка, за словами експертів, гостро необхідна Україні для балансу валютного курсу, а також розрахунків за зовнішніми боргами.
"Сетевой бизнес".
Це фінансова свобода?
Це самореалізація?
Це суцільний обман?