хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «майдан»

«Кривава Водохреща» 2014-го: день, коли закінчились «дикі танці»



У цей день, 19 січня 2014 року, відбулось зіткнення мітингувальників з Майдану та силовиків, відоме як Протистояння на вулиці Грушевського (або «Кривава водохреща», або «Вогнехреща» (Вікіпедія)), у результаті якого загинуло близько 6 протестантів, а кількість поранених сягнула тисячі.

Причиною протистояння стали «прийняті» тодішньою владою «Диктаторські закони» — комплекс узурпаторських заборон, створених за російським лекалом, які мали на меті придушити протести.



Мітингувальники, замість того, щоб злякатись і піти додому, вирішили продовжити протести, зібравшись на Народне віче. 19 січня кілька тисяч мітингарів вирушили на вулицю Грушевського, намагаючись прорватись в урядовий квартал. Міліціянти, які тримали кордон, застосували світло-шумові гранати і водомети, хоча їхнє використання заборонено в холодну пору року.

Віктор Янукович погодився піти на перемовини, проте вирішив скористатись цим приводом для затягування часу, маючи намір залучити до боротьби з протестувальниками більші сили. Зрозумівши це, люди, які підтримували рух на Майдані, у Львові, Івано-Франківську та інших містах почали блокувати частини Внутрішніх військ.

Після 19 січня Майдан уже не стихав, набувши своєї чіткої активної і навіть мілітаристської форми. Протести припинились лише після втечі Януковича. Майдан переміг, але він був лише однією із битв у війні за нашу Незалежність.




Фото: https://shorturl.at/puyDS

Джерело: https://n9.cl/rwe7i

Диктаторські закони 2014-го: Україна — не росія, і це вже точно

Січень 2014 року був дійсно складним для України — система Януковича ще була міцною, і навіть більше — вона намітила повне придушення протестів.
Саме для цього в середині січня було «прийнято» так звані «Диктаторські закони» («Копитні закони», бо голосування за них відбувалось руками). Зокрема, згідно з «законами», заборонялись неузгоджений з владою рух автоколон, який перевищує 5 автомобілів, діяльність інформаційних агентств без державної реєстрації, фактично заборонялись мітинги, збори та тому подібне.
Обмеження стосувались навіть носіння під час мітингів масок чи шоломів!
Це абсурдне рішення породило серед мітингувальників флешмоб — люди почали масово виходити на акції в масках, серед яких були і звичайні медичні пов’язки, так і чудернацькі вироби в стилі Бароко, взяті з реквізиторської якогось театру.
Автори «Копитних законів» мали намір залякати майданний рух, діючи згідно з вказівками кремлівських кураторів і за російською моделлю, адже рф протестний рух, безумовно, муляв більше ніж режиму Януковича.
Російський слід було видно неюридичним оком — «закони» оперували знайомими суто російськими поняттями, як от «екстремістська діяльність» та «іноземний агент».
Та «закони», прийняті ручним голосуванням, не залякали громадян, а навпаки — дали зворотний ефект. Обурені люди почали акцію на вулиці Грушевського, протести відбулись і за межами столиці, зокрема в західних регіонах України. Зрештою воля і героїзм протестувальників привели Майдан до перемоги, і кучмівське «Україна — не росія» нарешті набуло зримих форм.
Україна дійсно не росія, і ніколи нею не була і не буде, бо українці готові боротись за свою свободу.
Цікаво, чи Леонід Данилович, пишучи свою книгу, насправді вірив у те, що його слова колись справдяться?

Підписуйтесь на ресурс "Миттєвості ua" https://www.facebook.com/myttievostiua Тут більше української історії!

30 листопада, Майдан

30 листопада 2013 р. близько 4:00, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 осіб (переважно студенти), площу оточили близько 2000 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» із трьох регіонів України — Автономної Республіки Крим, Луганської та Чернігівської областей.

Під час розгону мітингувальників бійці «Беркуту» застосовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаменту монументу Незалежності та чавили ногами. При цьому мітингувальників били навіть за кілька сотень метрів від Майдану. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників (за офіційними даними Генеральної прокуратури — 79 осіб). Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському монастирі на Михайлівській площі.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року.

Автор малюнку Юрій Журавель


Мирных протестов уже не будет. Таня Адамс

Таня Адамс
Партия ОПЗЖ и кудрявая гениталия Дубинеску решили тут опротестовать закон про амнистию для участников Майдана. Мол, закон не соответствует нормам Конституции и принят был с нарушениями процедуры. Вспоминая, как Владимир Александрович вручную и задним числом правил законопроект по земле, фраза про нарушение процедуры могла бы вызвать гомерический хохот, но шото нихрена не смешно.
А трошки раньше, в феврале, пани высококвалифицированный генеральный прокурор Венедиктова изволила заявить, что закон про «недопущення переслідування і покарання учасників Майдану заважає справедливому розслідуванню вбивства 13-ти правоохоронців». Для понимания: «правоохоронці» - это те, которые расстреливали на Майдане людей.

Сижу тут, снова складываю пазл из кусочков, которые выпадают из зелёных ртов, пытаясь получить картинку происходящего и опять ничего хорошего не вижу.
Вижу, что зарождается коалиция рыгов и народных слуг. Чего хорошего можно ждать от сотрудничества этих двух сил? Правильно, дети. Ни.Х
.Я. И начало хорошее – вернуть возможность наказать этих майданутых. Чтоб не повадно было. А то ишь ты! Решили, что могут охреневших президентов скидывать! В стойло! Стоять молча, дышать тихо, шаг влево шаг вправо – побег, прыжок на месте – провокация!

Даже не удивлена, я давно считаю, что рыги и слуги - идеологические братья.
Просто рыги – они конкретно для ватников и адептов русского мира, а слуги – для ватников на полшишечки и разочаровашек. Для тех, кому не дали взять всё добро олигарховое и поделить по справедливости. И ещё чтоб с Россией не ссориться. Чтоб отдельно вроде, но как-то вместе. Чтоб ДНР нам тут в Киеве не устраивали, но на заработки с Москву легко. Надо ж как-то жить, пока ждём дележа наших денег. Сто дней шото подзатянулись.

Ещё я вижу, что дело вовсе не в юридических тонкостях и нарушениях процедур, а просто настал политический момент. Ничто не остановит пиздец, время которого пришло. Потому что обида там огромная. Размером с черную дыру. Рыги были королями или по крайней мере изрядными такими бонзами, а тут пришли кастрюлеголовые и всё испортили. И очень многие в Украине все эти годы тихо ждали возможности отыграться.
Мне звонит мама и рассказывает про Марик. Там Вова вообще не в почете. Матерят его предпоследними словами, последние оставляя для Пороха проклятого. Но вот Бойко в фаворе. Он и красивый, и импозантный, и крепкий хозяйственник. Какая демократия? Демократия – она раз в пять лет. А в остальное время людям подавай регулярную зарплату на заводе и крепкую руку в жопе. Рыги для этих целей – самое оно. Я уже даже опасаюсь, что Вовчик чето такое вычудит монументально, глобально так исполнит шото, народ озвереет и вынесет его с Банковой вперёд ногами. А потом объявят досрочные, на которых стопудово Бойко будет бодаться с Юлей Владимировной. И сравнивая эти два вероятных пиздеца с пиздецом теперешним, я даже не знаю, что будет хуже.

А ещё я вижу вероятность того, что эти угрёбки таки раздуют гражданский конфликт. Если им удастся оспорить закон амнистирующий Майдан, начнут массово заводить уголовные производства, сажать в СИЗО, выбивать показания, таскать на допросы. И польётся кровь, потому что те, кто стояли рядом на баррикадах Майдана, не проглотят молча. Они не умеют, иначе их не было бы на Майдане. Это противоестественное состояние для активной части Украины – смиряться с произволом. И давайте учтём, что многие с Майдана пошли сразу на фронт. Мирных протестов уже не будет.
Так что как-то так я вижу. А вы?






Справедливості не буде

У ДБР знайшли крайнього для 
скасування амністії майданівців
Тепер змінити вектор розслідування на антимайданівський намагатимуться під прикриттям "вимоги ООН".

У ДБР руки сверблять почати саджати майданівців© Василь Артюшенко, DT.UA

Державне бюро розслідувань, яке за часів керівництва Ірини Венедіктової активно намагалося домогтися скасування "закону про недоторканість" учасників Революції Гідності, не відмовилося від власних намірів, і тепер протягує бажане  під приводом вимоги Моніторингової місії ООН з прав людини.

"Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) надала у звіті свої рекомендації щодо розслідування вбивств під час акцій протестів на Майдані. У ньому Моніторингова місія наголошує, що у розслідуванні 98 вбивств відсутній прогрес у провадженнях про вбивства 43 осіб", - повідомляє пре служба ДБР.

Серед головних перешкод для ефективного розслідування злочинів, вчинених упродовж листопада 2013 – березня 2014 року, фахівці Місії виділяють: недоукомплектованість судів слідчими суддями; недостатнє фінансування установ судових експертиз; закон про амністію майданівців, який не допускає проведення розслідування вбивств правоохоронців.

Водночас Моніторингова місія рекомендує Україні:

- забезпечити незалежне та неупереджене розслідування всіх без виключення вбивств, скоєних під час протестів на Майдані Незалежності у Києві;

- змінити процедуру заочного провадження, дозволивши переглядати вирок суду після затримання обвинуваченого;

- скасувати "закон про недоторканність";

- забезпечити явку в суд підозрюваних та обвинувачених, звільнених з-під варти.

Виконуючий обов'язки директора ДБР Олександр Соколов наголосив на необхідності врахування слідчими підрозділами Бюро рекомендацій Моніторингової місії ООН у своїй роботі.

Нагадаємо, восени 2019 року Генеральна прокуратура України (нині Офіс генерального прокурора – ред.) втратила функції досудового розслідування, справи Майдану передали до спеціально створеного управління у Державному бюро розслідувань.

У лютому 2020 року генеральний прокурор, а тоді в.о. директорки ДБР Ірина Венедіктова заявила, що для справедливого розслідування справ Майдану необхідно скасувати закон про недопущення кримінального переслідування його учасників. Відповідний закон ухвалили 21 лютого 2014 року – наступного дня після масових розстрілів на вулиці Інститутській.

Пропозицію Венедіктової розкритикував її попередник у кріслі генпрокурора Руслан Рябошапка. Він назвав ідею "юридичним абсурдом" і запропонував внести зміни до чинного закону, які дозволили б проводити розслідування незалежно від того, кого підозрюють у злочині. "Ця норма, зокрема, стосується неможливості збирати докази, зберігати інформацію. І цю норму необхідно поправити", - пояснив він.

Докладніше про розслідування читайте в статті Євгенії Закревської "Суд у справі Майдану" для ZN.UA.

"я знаю цих дівок публічних..."


Якесь прокляття віковічне
Знов тягне край мій в забуття,
В прірву ведуть дівки публічні –
Це уля, педрос й "за жиддя".

Цей люд, на розум небагатий
Готує мстиві каруселі
Підпалює державну хату
Й майданить по містам і селам.

Звикла до зрадницької ренти
Жиріє від офшор бридота
Й ведуть ворожі резиденти
Активну підривну роботу.

Та знайте – шлю"и політичні
Все бачать боги-відьмаки
Й на вас впаде осуд кармічний
На всі прийдешні дні й віки!

А ти, Зеленський – не будь скнарой
Рубати руки прийшов час
Жиддя та педроса – на нари
А улі… не гнівися всує...
І їй безрукість компенсуєш
Як даси в культі, НафтоГаз))))

зі… до речі, я не розумію чому до потопаючого педроса та неудоволеної улі, приліпився Вакарчук?
На мій погляд, Славко робить помилку, дуже серйозну політичну помилку…


...не заперечую проти поширення

8.12.19

"поки не пізно – зупинись!"


Відійшли останні грози
У осіннє небуття
Й консервовані педроси
Поєднались з за-жиддям.

Бо в педроса страх і мари
І панічні варіанти –
Він не хоче йти на нари
Під святковий бій курантів.

Й на Майдан – козу водити
Педрос кличе агентуру
Гомозеків та бандитів
Й агресивну маньку-дуру.

Збуджує злодійські гени
Політичний деградант
Й мріє цей офшорний геній
Закривавити Майдан.

Щоби знов на сніжній піні
Виріс стрій могильних роз...
Та на цій кривавій міні
Підірветься сам педрос…

..поширення не заперечую..

7.12.19

Чому ми програли Майдан? ч. 3

Зрештою, другим з-посеред її позитивних наслідків було названо "підвищення рівня національної свідомості (згуртованості та патріотизму)".

Проте серед її передумов сюжети, пов’язані з розвитком української політичної нації: "конфлікт між різними регіонами України", "нищення національної самобутності" та "незавершеність процесів попередніх революцій", – посіли лише 5-е, 9-е та 10-е місця.

Відповідно лише шостою з версій суті подій Революції виявилася "боротьба між Сходом і Заходом країни".

А як провідні ідеї Музею Майдану так само далекі 7-у, 9-у та 10-у позиції посіли "погляд на події з різних боків барикад", "примирення і консолідація української нації" та "Майдан як національна революція".

Отже, і економічні, і зовнішньополітичні, і національні мотиви, на думку українців, відігравали лише другорядну роль у подіях Революції Гідності.

Як не дивно це звучить для тверезих аналітиків, однак, у сприйнятті Майдану домінують мотиви етичного характеру, пов’язані з проблемами створення справедливого суспільства, визначенням долі та місця в ньому пересічної людини, стосунками між владою і людьми та людей між собою.

Так, 1-ю, 3-ю, 4-ю та 6-ю з передумов Революції опитані вважають "спробу узурпації влади командою В. Януковича", "посилення корупції", "посилення влади олігархів" та "системне порушення громадянських прав і свобод".

 

Першою та третьою причинами виходу людей на Майдан було названо "побиття студентів напередодні" та "бажання усунути В. Януковича і його команду", а найпершою версією суті подій Революції опитані визначили "усвідомлену боротьбу за захист прав".

Відповідно, 1-а, 2-а, 3-а, 6-а і 8-а з бажаних центральних ідей Музею Майдану – це "важливість демократії і прав людини", "героїзм майданівців, зокрема Небесної Сотні", "сила громадянського суспільства", "персональний вибір і соціальна відповідальність" та "важливість набутого досвіду і соціальних практик".

Однак, серед позитивних наслідків Революції з цими мотивами пов’язаний лише один, четвертий – "втеча В. Януковича та розпад його "команди"", відтак Майдан вирішив лише одну, найпростішу з проблем, що зумовили Революцію.

Натомість він приніс і великі негаразди у цьому плані, адже п’ятим негативним наслідком визначено "велику кількість вбитих українців на війні".

Щоб собі не гадали політики та аналітики, Революція Гідності, як й усі попередні Майдани, була рухом за встановлення справедливості у суспільних відносинах та захист базових прав людини – права на життя та гідне існування.

Адже найперший Майдан – Революція на граніті – був виступом проти Радянського Союзу – самого уособлення узурпації влади, офіційної брехні та підміни цінностей.

Другий – акція "Україна без Кучми!" – став відповіддю на безкарне вбивство відомого журналіста, третій – Помаранчеву Революцію – спровокувала спроба фальшувати результати президентських виборів.

Нарешті, на останній Майдан люди вийшли після того, як їх спочатку надурили з підписанням Асоціації з Євросоюзом, а потім брутально відгамселили.

На жаль, наслідком Революції Гідності, так само як і попередніх Майданів, встановлення справедливості не стало.

За такого порядку денного утримання гривні та відновлення армії, очищення банківської системи та отримання безвізу, створення Помісної Церкви та декомунізація, – усе це та безліч інших справжніх досягнень "колективного Порошенка" не мали в очах більшості українців аніякої ваги.

Адже годі пропонувати реформи людям, які прагнуть самої справедливості.

Встановлення справедливості, насамперед, очікують люди й від Володимира Зеленського.

Це переконливо доводять результати опитування, проведеного КМІС напередодні другого туру виборів.

Ось перелік десяти позицій, які набрали понад 5% відповідей на питання про невідкладні кроки, які має зробити наступний Президент у свої перші 100 днів:

–      знизити тарифи на комунальні послуги;

–      подати до парламенту законопроекти про зняття недоторканості з депутатів, суддів, Президента;

–      розпочати або пришвидшити розслідування найбільш резонансних корупційних злочинів;

–      розпочати переговори з Росією;

–      знизити зарплату топ-чиновникам;

–      розпочати переговори з ЄС та США щодо Донбасу і Криму;

–      пришвидшити розслідування злочинів проти Майдану;

–      ініціювати зміну системи парламентських виборів – скасування мажоритарних виборів і перехід до пропорційної системи з відкритими списками;

–      виставити на продаж приміщення, автівки та інші активи Державного управління справами, яке займається забезпеченням Президента;

–      ініціювати перезапуск антикорупційних органів (НАБУ, САП).

Усе це лише про справедливість і людське життя.

 

Адже і комунальні тарифи люди розглядають, насамперед, як "несправедливі", і відкриті списки ввижаються запобіжником від потрапляння до Ради недоброчесних політиків, і переговори з Росією та західними союзниками потрібні для того, щоб на Сході припинили гинути "наші діти, брати та чоловіки".

Таке беззастережне прагнення до справедливості здається наївним у наш раціональний час.

Але свята Тора вчить нас, що всі народи світу мають дотримуватися лише семи заповідей, три з яких стосуються суспільного ладу: не вбивати, не грабувати та встановити справедливий суд.

І душа кожної людини підсвідомо несе в собі це знання, отримане безпосередньо від її вищого джерела.

Однак, аби створити таке суспільство, треба, насамперед, виконувати найпершу заповідь – вірити в єдиного Бога.

Не просто носити хреста, кіпи чи хіджаба, ходити до церкви, синагоги чи мечеті, палко молитися, суворо постувати та справляти численні свята. А повсякчасно пам’ятати про Того, Хто створив цей світ, встановив йому закони та доручив нам його доглядати і виправляти. Не лише президентам – кожному.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
105
попередня
наступна