Президент Петро Порошенко заявив про те, що українці продовжуватимуть боротьбу за свою державу, відновлення її територіальної цілісності і суверенітету.

«На Приморському бульварі, на Думській площі біля Дюка я хотів би звернутися до Путіна. Ми, українці – гордий народ. Ми волелюбний народ. Ми миролюбний народ. Ми точно не посягаємо на чужі території. Нам не треба жодного клаптика чужої землі. Але я хочу наголосити, що ми ніколи не віддамо своєї землі», - підкреслив Глава держави під час спілкування з одеситами.

«Ми, українці будемо битися за те, щоб повернути українську землю назад в Україну, а український прапор і український суверенітет повернути на окуповані території. Почуйте, ми не віддамо ні Крим, ні Донбас, ні Одесу, ні море – ні Чорне, ні Азовське, ні наш суходіл», - заявив Президент.

Петро Порошенко висловив думку, що російський президент боїться українського народу через нашу нескореність та любов до волі. «Знаєте чому Путін боїться нас? Саме тому, що ми вільні. І ніхто і ніколи більше нас не зажене в московське ярмо», - наголосив Глава держави.

Президент висловив переконання, що Україна продовжить свій розвиток. За його словами, українці інтелектуальні і сильні, а значить точно зможуть розвивати країну і зберегти її незалежність.

«Моя мета – перетворити Україну на велику країну, справжнього регіонального лідера. І для цього є всі умови», - сказав він.

Президент Петро Порошенко закликав не вірити популістам, які обіцяють зниження ціни на газ.

«Послухайте сьогодні обіцянки популістів здешевити газ в два, в три, в чотири, дехто добалакався - в шість разів знизити ціну. Це можна зробити лише шляхом повернення в російську газову кабалу», - заявив Глава держави під час зустрічі з колективом Рахункової палати України.

«Ледь-ледь вибралися з цієї кабали і зараз знову намагаються туди повернути. Розвернути країну в так званий «русскій мір» я не дозволю за будь-яких обставин. Раджу менше слухати солодкі голоси псевдо захисників. Чому? Бо меду в них багато, правди – мало, або може й геть нема», - наголосив Петро Порошенко.

Коментуючи ситуацію із державним гарантованим боргом Президент зауважив: «А найбільше нахапалися кредитів саме ті політичні сили, які сьогодні найголосніше «захищають» простий люд.  54 мільярди доларів – ось загальна боргова спадщина, яку нагуляли сьогоднішні «правдоборці» у 2007-2013 роках, коли були владою відповідні політичні сили. Тепер за ними хтось має прибрати, даруйте віддати».

Петро Порошенко також нагадав, що Україна давно мала зобов'язання щодо врегулювання ціни на газ. «Не зайвим буде нагадати, що зобов’язання зрівняти внутрішні ціни на газ з ціною імпортного газу Україна взяла, коли Гройсман ще був мером Вінниці. Відповідний меморандум з МВФ був підписаний 31 жовтня 2008 року. Фонд тоді очолював Домінік Стросс-Канн, а хто на той час був Прем’єр-міністром - дуже легко зазирнути у Вікіпедію. Але хто б не був - подібні зобов’язання носять не персональний, а  міжнародно-правовий  характер. Хоча зобов'язання і гроші брали одні, а повертати гроші мусять інші», - констатував Президент.

Він нагадав, що рішення Уряду має не лише соціально-економічну, але й стратегічну геополітичну складову: продовження співпраці з МВФ дозволяє зберегти макроекономічну стабільність і стабільність курсу гривні, й закріпити енергетичну незалежність України від Москви.

Шановні пані та панове!
Високоповажні гості України!
Наші брати, наші партнери, наші друзі!
Шановні громадяни України!
Дорогий український народе!

Я вітаю всіх нас із цим великим і важливим днем! Сьогодні ми відзначаємо 30-ту річницю проголошення незалежності України!
30-ту річницю її здобуття! А справедливіше, на мій погляд, сказати: 30-ту річницю відновлення незалежності України! Бо 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державність. А 24 серпня 2021 року Україна нарешті усвідомлює це, говорить про це, пишається цим.

Все це свідчить про одне: ми – молода країна з тисячолітньою історією.
Ми будуємо свій дім на землі, де жили й будували наші предки.
Ми не в гостях і не в приймах.
Ми – молода родина зі славетної династії Київської Русі – України.
З роду засновників. Роду хрестителів. З хороброго роду. Мудрого роду. Козацького роду. Ми не сироти й не знайди.
Ми – нащадки могутньої країни, яка була центром Європи.

Але ми маємо не тільки почуватися відповідно.
Ми маємо поводитися відповідно.
Ми – спадкоємці державності, яка існувала понад тисячу років тому.

І ми починаємо відзначати День Української Державності.
Її точкою відліку ми вважаємо рік заснування Києва. Столиці Київської Русі – України, яку недаремно називають містом, де все починається.
Тут починалося православ’я, тут взяла початок старослов’янська мова, правонаступницею якої є сучасна українська мова.
Тут почалась і наша державність. Зародження нашої державності ми будемо відзначати в день розквіту нашої державності – у день Хрещення Київської Русі – України.
І про все це я підписую сьогодні відповідний указ.

Ми також починаємо процес повернення на рідну землю видатних українців. Які жили для України. Боролися за Україну. Поховані не в Україні. Це гетьмани Запорозької Січі, діячі часів УНР, учасники визвольних змагань, діячі культури та науки й багато інших.
Ми будемо повертати не тільки своїх. Ми будемо повертати своє.
Це історичні й культурні цінності України, що перебувають за кордоном.
Ми більше ніколи й нікому не подаруємо жодного камінчика нашої історії, не дамо «окуповувати» жодну сторінку нашої історії, «анексувати» наших письменників, наших науковців, наших спортсменів, наших героїв, які перемагали нацизм.

Я приділяю чимало часу славетному минулому для того, щоб всі ми нарешті повірили в себе у майбутньому. І разом будували сильну державу. Що таке сильна країна?
Країна, яка амбітно мріє та рішуче діє.
Країна, яка не боїться слова «вперше».
А тому вперше за 30 років «Антонов» будує для держави три літаки, для армії будують гвинтокрили на українських лопатях і цьогоріч будуються нові танки.

Сильна країна відроджує військово-морський флот, військово-морські бази та будує корвети.

Сильна країна – це країна, яка приймає ракетну програму на 10 років.
Яка будує тисячі кілометрів доріг. Сотні шкіл, садочків, лікарень.
Яка першою у світі має цифровий паспорт.
Яка виконує свої обіцянки та знімає недоторканність з депутатів.
Яка вперше дає людям реальне право власності на землю.
І вперше запускає народовладдя.

Така країна стає партнером НАТО з розширеними можливостями.
Таку країну офіційно підтримають інші, коли вона подаватиме заявку на вступ до ЄС. Але якщо вона буде такою країною – їй не треба просити запрошення, проситимуть її.

Ми робимо багато речей вперше, щоб час, коли Україна була великою країною, був не востаннє.
І щоб часи, коли Крим і Донбас не були окуповані, також не були останніми.
І сильна країна не чекає, що хтось вирішить її проблеми.
Проводить Кримську платформу, де збирає 46 іноземних держав.
Ми боремося за своїх людей там. Бо можна тимчасово окупувати території, але неможливо окупувати любов людей до України.
Можна створити безвихідь і змусити отримувати паспорти, але не можна паспортизувати українські серця.
Те, що люди на Донбасі й у Криму бояться про це сказати, не значить, що вони бояться про це думати.
І вони повернуться. Бо ми – родина. І єдине, що може нас розділяти, – це щедро накритий стіл. Де ми разом обов'язково піднімемо тост за те, що ми стали сильною країною.
Але не менш важливо всім нам зрозуміти, як нею залишитись.
Ми так багато сперечаємося про минуле, а це означає, що ми не робимо висновків з власної великої історії. Бо жоден ворог не завдав нам більшого удару, ніж наші власні чвари.
У чому сила українського народу? В українському народові.
Це громадяни України всіх національностей.

Без Олешківських пісків на Херсонщині, Буцького каньйону на Черкащині, базальтових стовпів Рівненщини, без Карпатських гір і териконів, Дніпра, Десни й Південного Бугу Україна не така чарівна. 

Без чашечки львівської кави ранок не такий бадьорий.
Без келиха одеського вина вечір не такий приємний.
А без чарочки домашньої наливки з будь-якого куточка України День Незалежності не такий святковий.

Рівненщина подарувала нам першого Президента України. Чернігівщина – другого. Сумщина – третього.
Донеччина подарувала нам Леоніда Бикова та Сергія Бубку.
Луганщина – Володимира Даля.
Кіровоградщина подарувала Карпенка-Карого й Кропивницького, а з ними – театр. Житомирщина – Лесю Українку та поезію.
Полтавщина – Миколу Лисенка та оперу. Тернопільщина – Соломію Крушельницьку і божественний голос. Вінниччина – Василя Стуса й незламність духу. Без Кам’янець-Подільської фортеці, волинського Замку Любарта та Аккермана на Одещині Україна не така міцна. Без лаври та Софії, костелу Святого Миколая й собору Святого Юра, ханської мечеті в Бахчисараї та синагоги у Дніпрі Україна не така багатогранна.

Дорогі громадяни!

У цей святковий день ми маємо пам’ятати, завдяки кому можемо бути тут. Це наші захисники України. Нашої незалежності. Герої, які віддали за неї своє життя!
Вшануємо їхню світлу пам'ять хвилиною мовчання!

(Хвилина мовчання)

Вони загинули заради майбутнього наших дітей, онуків.

Ми впевнені, що вони точно відзначать тут 130-ту річницю незалежності України і тисячу років незалежності нашої держави.

Для цього – пам'ятаємо про минуле, діємо сьогодні, думаємо про майбутнє!