хочу сюди!
 

Даша

38 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 20-35 років

Замітки з міткою «росія»

Ситуація в Росії

Давно вже не цікавився політичними подіями в Росії,після того як російське телебачення старанно вичистили воно стало мені не цікавим. Ці вибори в Держдуму теж були прогнозованими,партія влади повинна була перемогти і отримати більшість,можливо навіть конституційну. Не сподівався я що влада Росії піде на банальну фальсифікацію. Методи фальсифікацій до болі знайомі з подіями в Україні 2004 року. Тут і бригади на автобусах з відкріпними талонами і каруселі,але найбільше вразило нагле фальшування протоколів засідань виборчих комісій. Не важливо хто і як голосував,після виборів просто взяли і намалювали потрібні їм цифри,не зважаючи на спостерігачів,на членів комісії від опозиційних партій. Свідоцтва фальшувавнь просто вражають своїм цинізмом. І свій Підрахуй в них з"явився в особі голови ЦВК Чурова. Вже все швиденько підрахували і оголосили результати. Чому влада пішла на такий злочин? Адже і без фальсифікацій вони гарантовано мали б 30-40% голосів. Багатотисячний мітинг ,який вчора відбувся  на Болотній площі в Москві несподівано і для влади і для опозиції довів що незадоволених політикою Путіна стає все більше. За різними оцінка на мітинг прийшло біля 40 тис людей. Такого не було останні 20 років. І не тільки в Москві ,в інших великих містах Росії теж пройшли масові акції протесту. Що далі і яким чином ситуація в Росії може вплинути на Україну? Влада в Росії дозволила провести мітинг,щоб дати можливість народу "випустити пар", сподіваючись що все заспокоїться і повернеться на круги своя. Чи зможе опозиція добитись відновлення попраних прав? Одного мітингу,навіть багатотисячного для цього замало, повинні бути встановлені постійні круглодобові пікети,вимоги опозиції повинні щодня транслюватись теле- та радіоканалами,повинні створюватись страйкові комітети. Здається ні опозиція ні влада до цього не готова. Тай сама опозиція насторожує, які політичні сили називають себе опозицією? Це Комуністи,ЛДПР , Яблуко,і ще Солідарність, яку взагалі до виборів не допустили і націонал-більшовики Лімонова тобто російські фашисти.При чім  більш -менш ліберальне "Яблуко" офіційно набрало тільки 3% голосів,ну нехай половину в них вкрали,буде 6,а прохідний бар'єр 7%. Отже є загроза ,що якщо вибори провести чесно то до влади можуть прийти російські націоналісти та комуністи,які що до України можуть проводити ще більш дискримінаційну політику ніж діюча влада. Тим не менше вважаю зрушення в Росії надзвичайно позитивними для України. По-перше є невеликий шанс ,що Росія потроху повернеться на дорогу демократії , по друге наші можновладці теж ретельно спостерігають за подіями,чухають ріпу,бо памперси в них мокрі від однієї згадки про Майдан. А по-третє,внутрішні конфлікти без сумніву послаблюють Росію ,а отже на переговорах можна досягти якогось пом'якшення у відносинах.

Поки ми єдині ми НЕПЕРЕМОЖНІ

Я слухаю багато напрямків музики. Ось одна з
моїх улюблених пісень. Стиль пісні - фолк

Кремль через РПЦ загострює міжконфесійні протистояння.

15:46 29 липень Київ, Україна
Москва використовувала 1033 річницю Хрещення Русі - України для загострення міжконфесійного протистояння, виводячи під час пандемії тисячі людей на політичні маніфестації.
З початку війни представники УПЦ МП були інструментом в гібридній війні проти України. Під час окупації Криму проросійські священники вмовляли українських військових скласти зброю, а інакше «будуть прокляті». На сході московські попи переховували в своїх монастирях (зокрема, в Святогірській Лаврі) бойовиків і зброю.
Зараз же московські батюшки в монастирях активно поширюють російську пропаганду, поширюючи підготовлені Кремлем меседжі: «Не агресія Росії, а громадянська війна", "не окупація Криму, а «адіннарод», «зрив мобілізації, тому що «росіяни нам брати, а ворог сидить в Києві», а також дискредитуючи офіційну владу в міжнародних організаціях шляхом поширення наклепу на дії України.
Мета діяльності розгалуженої Всеукраїнської розвідувально-диверсійної структури (УПЦ МП, що має 7 єпархій в Україні) - захоплення південного сходу України.

Відомо, що в кожній області РПЦ має потужне лобі в органах місцевого самоврядування, а при кожній з єпархій - бойові угруповання, які камуфлюються під громадські організації та надають силову підтримку російській церкві.
У зоні найбільшої небезпеки відразу 3 українські області, які межують з окупованими територіями - Харківська, Запорізька та Дніпропетровська.
Так, силову підтримку Харківській єпархії УПЦ МП надавав Бійцівський клуб «Оплот», який з початку війни організувався в однойменний батальйон (структурний підрозділ армії терористів «ДНР»). І незважаючи на те, що «Оплоту» в Харкові давно немає, залишилися проросійські організації, всілякі союзи радянських офіцерів, чию діяльність координує місцева єпархія УПЦ.
У Запоріжжі антиукраїнську діяльність проводить місцева єпархія РПЦ і її владика Лука, виголосивший анафему настоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію, що зробив інформаційну атаку на Вселенського Патріарха Варфоломія, назвавши його «апостолом сатани і вірнопідданим диявола».
Крім того, в Запоріжжі діє проросійська навколоцерковна організація «Радомир» - «бойове крило» Запорізької єпархії УПЦ МП, яке координує безпосередньо митрополит Лука.
З урахуванням амбіцій РФ отримати сухопутний прохід до Криму, а це Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь і Херсонщина, існує загроза створення «ЗНР».
У Дніпрі клірики Московського патріархату так само виступали проти Євромайдану, координували роботу проросійських організацій і силової структури «Катеринославського козацького округу». Але в 2015 році місто очолив представник проукраїнського «Блоку Петра Порошенка» Борис Філатов, який виявився давнім парафіянином московського патріархату, з відзнакою від самого Патріарха Кирила, яку він отримав в 2010 році.
Зараз Російська православна церква в Дніпрі має потужні позиції, як і 10 років тому, а проросійські організації та козачки з «Катеринославської козацької округи», що мають потужного партнера - охоронну компанію «Леон» (власник - депутат обласної ради від ОПЗЖ і давній бізнес-партнер самого Філатова і Геннадія Корбана Михайло Кошляк), зачаїлися.
Таким чином, кожен з 3 регіонів може стати плацдармом для повторення подій 2014 року, оскільки Російська православна церква в Україні - єдина дієва структура для Москви, яка залишилася після початку російсько-української війни.

Рахуються тільки з сильними

11:56 21 червень Київ, Україна



Завершилася офіційна зустріч президентів Сполучених Штатів Америки та Росії, яку світ чекав протягом останніх місяців. Результати зустрічі широко обговорюються суспільством багатьох країн як на рівні експертів, так і на рівні простих громадян. Перші шпальти світових ЗМІ заполонили думки фахівців від геополітики та журналістів-міжнародників.Оцінки різні.Пропутінські ЗМІ та «рупори Кремля» один поперед одного завзято кричать про «як завжди, мужнього та впевненого у собі» керманича, який «сам на сам» захищав інтереси «світового добра» у боротьбі зі «світовим злом». І захистив! Не підвів такі рідні «скрепи». Дав відсіч спробам принизити гідність «останньої фортеці слов’янського світу»… Та чи насправді Путіну є чим пишатися після зустрічі? Хіба що запізненням на п’ять хвилин?
Західні ЗМІ не поділяють захват Кремля. Вони задоволені результатами, порівнюючи женевську зустріч з тою, що відбулася три роки тому у Хельсінкі між Трампом та Путіним.І вважають, що Байден, на відміну від Трампа, виглядав впевнено та зміг відстояти «західні цінності» на зустрічі зі «східним диктатором». Тоді, у 2018 році, Дональд Трамп на спільній пресконференції з Путіним заявив, що з питання втручання у вибори США «вірить йому більше, ніж американській розвідці». Ці слова пізніше стануть одним з найбільш часто використовуваних аргументів на користь занадто м'якого ставлення Трампа до Путіна.
Цього разу не було ні спільної пресконференції, ні надмірної люб'язності з боку президента США, і, на думку американських ЗМІ, це головний тріумф саміту в Женеві.
На думку західних експертів, «хельсінкське фіаско» не повторилося. Байден чітко вказав Путіну на критичне зменшення довіри до Росії з боку демократичного Заходу. І дав на роздуми Путіну певний час, цілком достатній, на його думку, для прийняття остаточного рішення про подальші дії Кремля. Або шлях на демократію та свободу, або – ворог усьому світу із відповідними діями західних країн.
Незважаючи на всі зусилля Росії, яка «відчайдушно намагається зберегти статус провідної світової держави», неприкрито агресивні дії Кремля «підривають її позиції в світі». Байден підкреслив, що саме таку ціну платять країни за порушення міжнародних норм.
Президент США чітко провів «червону лінію» для Путіна, давши тому на роздуми та прийняття рішення про подальшу спрямованість внутрішньої та зовнішньої політики Кремля пів року. Або Путін відмовиться від своїх хворобливих амбіцій, або…
Зважаючи на особистість «довічного керманича», сподіватися на перемогу розуму над амбіціями навряд чи можливо.
На жаль, Путін та його оточення настільки вже «зріднилися» з шляхом великоімперського тоталітаризму, що не допускають навіть думки про інші шляхи розвитку своєї країни.
Тільки агресія, тільки брехня, тільки свавілля як всередині країни, так і щодо інших суверенних країн. Але є ще страх. Він притаманний всьому живому. І Путін з оточенням - не виключення. Він дуже боїться залишитися вигнанцем на світовій політичній арені. Все його життя – це виконання ролей.
Спочатку таких, які відводили йому, потім такої, яку обрав він сам. Ролі Великого та Необхідного. Зараз він розуміє, що втрачає свою роль. І Байден йому на це чітко вказав.Росія – не Імперія, Путін – не головний герой свого часу. Навіть не головний Злодій. Так, середняк з хворобливими амбіціями. А повна ізоляція, яка може спіткати Путіна через пів року, якщо він не «замислиться над своєю поведінкою», може останнього доконати. І він це розуміє, хоч і не може дозволити це собі сприйняти.
Байден, своєю виваженою позицією та поведінкою, не пішов на відкрите загострення відносин між Заходом та Сходом. Путін - не зміг. Бо нічим…
Інтелектуально та технологічно знекровлена сучасна Росія не страшна Заходу. Росія, завдяки Путіну, перетворилася із політичного суб’єкта на об’єкт запеклої гри на виживання між Китаєм та Заходом, на розмінну фігуру протистояння між двома філософіями та ідеологіями розвитку суспільства.
Влада США намагатиметься за будь-яку ціну не «роздати карту» Росії на «руку» Пекіну. Тому не слід очікувати різких дій США та Євросоюзу проти Росії.
Україні не варто сподіватися на те, що колективний Захід стане на захист її національних інтересів за будь-яку ціну. Цього не буде. Україна повинна сама стати повноцінним суб’єктом міжнародних відносин, сама перебороти та перемогти внутрішні негаразди та протиріччя.Стати сильною. Слабким та невпевненим не місце у геополітиці. Бо тільки з сильними країнами є сенс реально ставати поруч та разом протистояти будь-яким зовнішнім загрозам.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/schitayutsya_tolko_s_silnymi

У Литві стурбовані можливими наслідками"дружби" Росії і Білорусі

12:42 18 лютий Київ, Україна



Президент Литви Гітанас Науседа впевнений, що основним мотивом підтримки політики Лукашенка Росією є прагнення Кремля позбавити Білорусь незалежності.
Про це він заявив в інтерв'ю DW.com.

"Мене турбують наміри Росії проковтнути Білорусь як незалежну державу", - зазначив він.

Він також розкритикував рішення "президента" Лукашенка, який захопив владу в Білорусі, про проведення референдуму за новою конституцією.

"Думаю, що це спроба виграти час і організувати керовану передачу влади. Але я дуже сумніваюся, що це призведе до вільних виборів в Білорусі. Неважливо, хто буде там наступним лідером. Головне, щоб це було рішення народу. Може бути, цей лідер буде розвивати відносини з Росією, може бути, з Євросоюзом, це не має значення. Найголовніше - це свобода волі і волевиявлення білоруського народу. Я думаю, що люди в XXI столітті заслуговують на право вибирати, кого вони хочуть", - зазначив він.

"З початку кризи в Білорусі ми представили план її мирного вирішення, що складається з трьох ключових елементів: звільнити всіх затриманих, припинити переслідування людей, налагодити діалог з громадянським суспільством. Але режим Лукашенка не був готовий прийняти ці умови. Замість цього він почав діалог з Росією. І звичайно, в таких умовах можливості для розв'язання кризи вкрай обмежені. Зараз мова йде про санкції, і деякі з них вже введені на національному рівні та на рівні Європейського Союзу. Ми також ввели додаткові санкції разом з нашими сусідами, Латвією та Естонією", - додав Науседа.
https://myc.news/ua/novosti_mira/v_litve_obespokoeny_vozmozhnymi_posledstviyami_druzhby_rossii_i_belarusi?fbclid=IwAR0CALv22xy2geHeO818Dji5PMYJkr6qMm1nFtH1Y0ECwnqMwEmXMZ6gfzs

У кріпосницько-рабській Росії не можливо побудувати демократію.

У історично кріпосницько-рабській Росії не можливо побудувати демократичне суспільство.

Не треба слухати їхніх балаболів про іхні справи. То все пусте в них. 

Це анормальна мрія. Це фізично не можливо. І цього ніколи не буде.
Забудьте про це.
.

У історично кріпосницько-рабській Росії не можливо побудувати демократичне суспільство.

Август. 2008

Відколи Росія почала колонізацію Кавказу ,вона весь час намагалася перетворити Грузію на свою колонію. Денонсувавши Герогієвський контракт, за яким Грузія була союзною державою , Московія окупувала Грузію знищивши її незалежність.Такий сценарій був розіграний з Україною -Переяславський договір.Для Росії було неприйнятним існування на Кавказі сильної,соборної,незалежної держави Грузії. Москва вбачала в Грузії не сусіда й партнера ,а лише конкурента. Наведемо як приклад рапорт військового аташе Росії В.Ситника далекого 1922 року (мовою оригіналу): Главное направление по ослаблению государственностиГрузии считаю окончательное отторжение Абхазии от Грузии , перемещение российской границы в глубь Грузии, что даст в то же время завладеть природными рессурсами этой страны. После отторжения Абхазии от Грузии внимание должно обратить на Мегрелию,по своему языку отличавшуюся от грузин. Территория Мегрелии велика и со стратегической точки зрения её хорошо бы было подчинить России. Если Мегрелии , так же как Абхазии и Аджарии , будет дана автономия , в будущем это станет началом распада Грузии.

7 років неоголошення війни ...

З першого дня весни 2014 року, вже 7 років територія Кримського півострова, частини Донецької і Луганської областей в результаті російської окупації вважаються тимчасово окупованою територією.
В кінці лютого - початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків, скориставшись втечею Януковича, скориставшись моментом зміни влади в Україні, окупували Кримський півострів.
1 березня 2014 члени Ради Федерації РФ офіційно дали дозвіл на введення російських військ на територію України під легендою «нормалізації» ситуації в Україні.
"Сотні тисяч, мільйони наших батьків і матерів, бабусь і дідусів, синів і дочок на передовій і по всій Україні встали на захист своєї землі від російських окупантів".
"Пам'ятаємо хто почав цю війну!" # Япамятаю # Япомню