Від 4 січня Відкритий університет переходить в інший формат.

 

Веселий голос із приймача бадьоро повідомив годину за київським часом, обсудив останні новини в Україні та світі, бідкаючись про те, що жити стало важче; серйозно порозмірковував над погодними умовами в країні, щедро роздаючи сонце, вітер та опади; натхненно повідомив про надважливий спектр послуг спонсора даної FM-станції (дав рекламу) і взявся до привітань:

«Семья Бондаренко поздравляет свого папу - Виктора Степановича с юбилеем. Желаем счастья, здоровья, долгих лет жизни. Поставьте, пожалуйста, Лепса «Рюмка водки на столе». С любовью, жена, сваты, дети, внуки».

Щодня, вмикаючи майже будь-яку FM-станцію, ми чуємо щось подібне до цього, неначе зроблене за одним лекалом. Радіопростір є  другим, а для багатьох - вже першим ЗМІ, джерелом інформації, настрою та свіжих новин. Оскільки телебачення давно скомпрометувало себе і потребує стаціонарного перебування перед приймачем, радіо є універсальним та мобільним засобом, легкодоступним та не потребуючим прив`язки до конкретного місця. Це важливо.

Попри стрімкий розвиток Інтернету радіо не втратило своєї актуальності й донині. На даному етапі воно посіло свою нішу серед ЗМІ і впевнено крокує у ногу із часом, бо тепер можна бути в онлайн-режимі зі слухачами, створюючи ефект присутності. Його важливість важко переоцінити.

Україна не є винятком. FM-радіопростір країни буквально вирує розмаїттям медіа-продуктів, пропонуючи споживачам широкий вибір станцій, програм та стилів. Але чи так усе безхмарно та райдужно в радіопросторі України? Чи дотримуються власники станцій Закону України про співвідношення україномовного продукту з іншомовними продуктами? Чи вмикаючи FM-передавач ми отримуємо якісний продукт і відчуваємо себе громадянами України?..

На даний час в Україні склалася вкрай несприятлива ситуація в плані популяризації та розвитку національного продукту: естради, мистецтва, культури. Не в останню чергу «завдяки» радіохвилям, що скрізь знаходять собі вільні вуха: в авто, на відпочинку, на кухні, під час робочого процесу.

Гадаю, ні для кого не є таємницею, що радіостанції вже давно працюють на комерційній основі та мають своїх власників. Все б нічого, але в епоху глобалізації дрібні власники поглинаються крупними корпораціями, що переслідують виключно свій, комерційний зиск, забуваючи про кінцевих споживачів.

Наразі в Україні вже практично зникли самобутні FM-станції, що були уособленням свого регіону і несли притаманний тільки цій місцевості колорит. Натомість маємо розгалужену мережу т.зв. «корпоративних» станцій, на кшталт: «НАШЕ РАДІО», «ЛЮКС FM», «Радіо ШАНСОН», «Гала радіо», «Авто Радіо», «Радіо Алла», «Радіо Мелодія» тощо…Принцип їх роботи доволі простий та економний: є ретранслятор, який обслуговує 1 людина (механік-електрик-електронщик) та ведучий «ді-джей» у найманій кімнатці, що знаходиться в конкретному обласному центрі й створює ілюзію «свого, місцевого» радіо.

Однак ведучий є радше винятком. Бо потреба в його існуванні відпадає по мірі поширення покриття якоїсь конкретної мережі. Внаслідок цього людина, що їде авто по вулицях, скажімо, Полтави, слухає останні новини та привітання з Києва, а то й з Москви. «Актуально», нічого не скажеш.

На цьому тлі з певною ностальгією згадую ті часи, коли Харків, по-суті, законодавець моди на комерційне телебачення, і в якому з`явилися перші FM-станції, тепер, як і більшість міст України впевнено пасе задніх та вперто ретранслює всіляку російсько-попсову гидоту. Власне, канули в Лету «Радіо 50», «Мастер радіо» та пізніші «Радіо Сімон», «Радіо Точка» (харків`яни мене зрозуміють). Так, це були російськомовні станції, але то були 90-ті та Харків, тому це було природно. Натомість, вони компенсували цей недолік (як на мене) високою професійністю, чудовими авторськими програмами та неповторним драйвом. Лунали на їхніх хвилях і тодішні українські пісні, чому віддаю належне навіть через роки.

Йдемо далі. Тепер найважливіше: ЩО САМЕ ми зараз чуємо з наших радіоприймачів? Російськомовна низькопробна попса на будь-який смак і колір, а також дикі «косіння» під блатняк, шансон і нібито авторські пісні. Що називається: від 70-х (а то і далі) до сьогодні. Про авторські програми взагалі мовчу - їх і так обмаль, а ті що є,  в переважній більшості своїй, віддають конкретним аматорством та недолугістю. Я недаремно на початку написав приклад привітання, бо воно є шаблонним і складає більше 90 % всіх замовлень на радіо.

Всі ці: «новітні» нікому не відомі хлопчики й дівчатка з інфантильним кредо, динозаври - Лепси, Кіркорови, Пугачеви, Малініни, Лєщенки, доволі сумнівні «хіти»-одноднівки, й звісно ж нафталінові 70, 80, 90-ті викликають огиду та нудоту. Це рабське плазування перед Росією та повна відсутність власного самку та поваги до країни власників та й ведучих є просто приголомшливою.  Звісно ж, про дотримання пропорцій українське/іншомовне просто не йдеться. На 20 пісень максимум 1-2 українських, та 2-3 англомовних. Та й то це пісні на кшталт заяложеної «Червоної рути» чи ще чогось із дуже сивої давнини.

Наступний важливий аспект - мова «ді-джеїв». Декларована українськість знаходить свій кінець після оголошення стандартних речей (див. 1-ий абзац). А далі ведучий з особливою радістю переходить на «общєпанятний» і щебече соловейком. А зараз узагалі, на багатьох FM-станціях без жодних вагань вже перейшли на російську, аніскільки «не парячись» з приводу відповідності Букві Закону та елементарній повазі до України…

Мені тут закинуть, мовляв, немає українських пісень та естради. БРЕХНЯ! Штучно створюваний вакуум та шалені утиски практично унеможливили доступ українського продукту широкому загалові. Тому друга половина 90-х виглядає на цьому фоні просто проривом Української музики, зокрема на тодішньому телебаченні та в радіопросторі. Але то було давно і неправда, як то кажуть. А зараз маємо таку-от ситуацію.

Щоби не бути голослівним, наведу декілька рекомендацій щодо УКРАЇНСЬКИХ FM-радіостанцій, котрі спокійно можна знайти в Інтернеті. Так, зокрема:

 

  «УХ-радіо» (м. Тернопіль) - мої найкращі побажання.

ВСЯ музика україновна. Тут є все: сучасний поп, джаз, реп, народні пісні - все українською. Чудові пізнавальні програми, привабливі красуні-ведучі. Веб-камера. Онлайн-спілкування, прекрасний живий сайт.

 

«Західний полюс» (м. Івано-Франківськ) - слухаю з моменту утворення (студентські роки) й дотепер. Переважна більшість ефірного часу - україновна сучасна музика. Але лунають тут і російські хіти, а також дуже багато європейської сучасної музики. Толерантна політика робить цю станцію привабливою для широкого кола слухачів. Живий сайт, онлайн-чат, веб-камера.

 

«Львівська хвиля» (м. Львів). Прекрасні авторські програми, українська та зарубіжна сучасна естрада, а також хіти всіх часів і народів. Чудове оформлення сайту. Можливість спілкування наживо. Колоритні ведучі.

 

Я назвав основні, на мій погляд, FM-ки, які на даний час є тими оазами українського мистецтва на вщерть зрусифікованому та вкрай непрофесійному радіопросторі України. Власне ці продукти є взірцем УКРАЇНСЬКОСТІ та того «як потрібно популяризувати та просувати в маси українське мистецтво».

Решта наявних в обласних містах FM-мок (з тих, що «свої» - а їх одиниці) є суто місцевими та провінційними (без образ, сам слухав).

Для тих, хто вже пускає бульби щодо своєї «любові» до України, зазначу: злочинна політика влади та власників FM-станцій та інших ЗМІ дуже гальмують становлення української культури, це - факт. Але, разом з тим, Україна бурхливо розвивається в культурній та мистецькій площині.

Ба більше, будь-яка поява УКРАЇНСЬКОГО продукту відразу посуває в бік неконкурентні третьосортні російськомовні «витвори». Сподіваюся, що зовсім скоро, вмикаючи FM-радіо у Харкові, Дніпропетровську, Києві чи Одесі ми почуємо НАШІ УКРАЇНСЬКІ пісні, новини та «ді-джеїв».  Ми почуємо УКРАЇНУ.

Програма Відкритого університету на 3 січня 2014 року.

13-00 Вадим Штепа Європейський регіоналізм та майбутнє Росії.
14-00 Ірина Савченко Борітеся - поборете! ... Читаємо Шевченка сьогодні.
15-00 Михайло Назаренко Безсмертний характерник. Шевченко в українському фольклорі
16-00 Наталя Чаплинська Право жити без насильства. Права, які ми повинні знати
17-00 Лілія Гриневич Глобальні сценарії розвитку освіти: виклики для України
18-00 Євген Степаненко Мала авіація України
19-00 Телеміст євромайданів від Spilno.TV 
19-30 Ігор Паламарчук Як змінити країну: Що може зробити кожний для професійної солідарності і підвищення конкурентоздатності країни. Принципи відкритих спільнот і відкритої освіти
20-30 Кінопоказ "Показательный процесс- История Pussy Riot "

          Ну, а як же не приїхати? Я і так не перший раз на Майдані, а Новий Рік там зустріти, це сам Бог велів. Грандіозність Майдану словами не передати. Навіть це відео, яке я поставив, не в змозі цього зробити. Просто ми пройшлися по Майдану, почитали написи та гасла, погрілися біля діжок, ну і головне, зустріли Новий Рік. Якихось епохальний сцен на відео нема, просто ми були одні з його учасників.
          Звісно, зустрів нас кусок граниту, на якому був статуй лисого гандона(вибачте, але інакше сказати неможливо).

          А вже в Новому Році, першого січня, був на святковій ході вже в Полтаві, на честь 105 річниці С.А.Бандери. Було вже темно, особливо біля пам'ятника українським козакам, де відбувся мітинг, але дещо все ж таки видно.

Програма на 2 січня 2014.

14-00 Ірина Савченко Борітеся - поборете! ... Читаємо Шевченка сьогодні.
15-00 Тетяна Кохановська Український детектив правдиве дзеркало викривленої реальності.
16-00 Олександр Палій Як здолати дракона і не стати ним. Стратегія опозиції та громадянського суспільства
17-00 Ігор Степанов Позбавляємо місто від візуального сміття. Як зусилля маленької групи професіоналів допомагають змінити вигляд міста.
18-00 Телеміст євромайданів від Spilno.TV
19-00 Ігор Паламарчук "Як змінити країну:
Людська гідність і структура інвестицій в бізнесі. Інновації проти корупції. Майбутнє залежить від кожного."
20-00 Показ фільму „Невсеремось! (Люди з Майдану)” відомого кінорежисера Сергія Маслобойщикова
21-00 показ відео-версії проекту "Абсент", останньою частини спільної трилогії українського письменника Юрія Андруховича і польського гурту Karbido за мотивами роману «Перверзія». Візуалізація: Cube, АртПоле/Hermetic Garage/MixAllOfTunes/Ela Birylo. За участі Юрія Андруховича, глядачі матимуть змогу поставити автору запитання.

1 січня 2014 року Білий Дім на чолі з Бараком Обамою розглянув петицію, підписану 100 000  Януковичами, і прийняв рішення впровадити санкції щодо блогу , та обмежив розміщення публікацій неналежного характеру .Згідно пунктів нелегітимного рішення -  веселих свят можна бажати лише  друзям, рідним, близьким, українським прокурорам і їх підлеглим.  Єдиний, котрий лишився без привітань -  це український гарант. Звісно, хотілося б справедливості і від прокурорів, але коли верхівка влади заражена корупцією не менше, чим секретна дослідницька лабораторія з розробки різних видів грипу, чекати на істину -  не варто.

                                                                                      

Для того, щоб знищити націю, а народ перетворити на рабів треба зовсім небагато. 

Потрібно на початку окупувати землі того народу. Одразу без суду і слідства вбити активних та кращих передставників народу. Жорстоко винищити тих, хто першим виступить на спротив окупантам, стахом залякати всіх тих, хто залишився.

Потрібно заборонити мову того народу. Заставити всіх розмовляти та думати " языком" окупанта.
Поступово, але наполегливо перевести всі освновні засоби масової інформації на "язык" окупанта, а мову окупованого народу залишити глибинці та "селюкам", постійно акцентуючи, що мова - то не головне для народу.

Потрібно перебрихати реальні події спротиву народу проти окупації та окупантів.
Написати "свою окупаційну історію та правду " і заставити вивчити цю брехню як "молитву" окупований народ.
В любий доступний спосіб оббріхати всіх тих, хто боровся та бореться проти окупантів.
А Вам це знайоме ?

  

Одночасно любити Україну, та неповажати і ненавидіти тих, хто загинув в боротьбі за незалежну Україну - неможливо ! 
 Той, хто віддав своє життя за Україну, загинув за незалежність України в боротьбі з окупантами та ворогами своєї батьківщини - Герой України ! , як би це комусь не подобалось !                                                                                    

Я, звісно, сьогодні прогальмувала, бо цілий день була зайнята пакуванням до батьків... Але, сподіваюсь, це все можна буде бачити в записі

Новій Рік! Святковий стіл: смажені делікатеси, мариновані грибочки, олів`є, салати, оселедці, шуба… Фрукти до «Мартіні», вишукане вино, «Шампанське»! Свято в розпалі.

Напевно, кожен із нас може похвалитися своїм, неперевершеним зустрічанням Нового Року.

Але втіхи потребує не тільки тіло, але й мозок і ми вмикаємо телевізор. А там… Знаєте, останнім часом багато було сказано про Україну, її незалежність, розвиток культури, рух до європейських цінностей, самоповагу тощо…

Тримаючи в одній руці пульт від синьоокого друга, а в іншій – келих з мартіні, я вкотре переконався, що ми ще й досі залишаємося уламком країни Рад. Незважаючи на відчайдушні потуги свідомих українців, попри всі намагання небайдужих людей…

Це навіть не засилля, це – клоака «совковості» та шабаш «совдепії»! Це ще гірше, аніж у попередні роки. Я просто не побачив НІЧОГО українського на «українському» телебаченні. Таке враження, що я десь -  ні, не в Москві, і не в Пітері, а десь у Рязані, в дєрєвнє, де на кволу антену найближчий передавач ретранслює «слово із сталіци».

ЖОДНОГО українського слова, ЖОДНОЇ української пісні чи передачі. Жодного мюзиклу, бодай на кшталт «Сорочинського ярмарку» чи «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» - бодай таких, змішаних, але нібито й наших. Те вбоге кварталівське «творіння» із нібито «зірками» української естради, де нічого не має відношення України, важко назвати мистецтвом. Гадаю, його спіткає доля попереднього їхнього шедевру «про козаків».

Але менше з тим. Йдемо далі: «Новий Год на Шаболовкє», «Блакитний вогник», «Пєсні і пляскі народов СНГ», «Паздравлєнія уважаємих людей із сталіци»…

Фальшива радість мацковскіх звйозд і звйоздочек в останкінських павільйонах, розкішні вставні порцелянові зубки, дикий макіяж, потрясіння тєлєсами перед самим носом у глядачів, занадто бурхлива емоційність, «дружні» лобзання одне з одним… - третьосортний товар із нафталіновим душком, що його нам без перестанку тицяють на стіл, видаючи за високе мистецтво та інтелектуальну вершину естради…

ІНТЕР – Галкін, Кіркоров, Газманов, масквічі в залє, блазні;

ICTV – Кіркоров, Галкін, Лєщєнко, блазні, масквічі в студії;

НОВИЙ КАНАЛ – масквічі, блазні, дебільні другосортні передачки, недоречна фантастика;

СТБ – самозакохана Марченко з недолугими, нікому не потрібними «талантами»,

1+1 – підстаркуватий, давно набивший оскому квартал з відверто провокаційними жартами нижче пояса;

УКРАЇНА  - Галкін, Кіркоров, Газманов, блазні, масквічі;

ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ – це взагалі клінічний діагноз, що не піддається лікуванню;

НТН, ТОНІС, 2+2, К1, К2, СІТІ, КИЇВ – щось незрозуміле та маловажливе: обструкційний «Віталька», недоречний Камеді, давній «Розсміши коміка», нескінченні серіали з постійними бійками, чиїмись шмарклями та нудними повчаннями…

І крізь все бридке та неймовірно низькопробне «червоною ниткою» - ІРОНІЯ ДОЛІ, привітання бозна-ким всієї країни, насиліконені дівчатка та хлопчики «блакитного формату»…

Наостанок, контрольний постріл – ПРИВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА. Нахабне, вбоге, цинічне, безсердечне читання мертвого тексту – звертання «баріна» до холопів з ідіотсько-хворобливо-зневажливою посмішкою на обличчі. Як то кажуть: буси для мешканців резервації…

Порадували ТВі та, особливо, 5 КАНАЛ – трансляція наживо Майдану Незалежності з Києва повернула мене із московської провінції до держави УКРАЇНА.

Я побачив УКРАЇНСЬКІ пісні, танці, естраду. Послухав УКРАЇНСЬКИХ митців, діячів, політиків, та що там – просто розумних, нормальних простих українців! Зустрів УКРАЇНСЬКИЙ Новий Рік.

Що ж, вже вкотре ми пересвідчуємося, що рупори громадської думки та чарівники людських настроїв знаходяться в руках ІСТИННИХ синів і дочок «совдепівської» системи та вправних московських лакеїв. Цього року вони перевершили самих себе в маразмі та тупості, слід віддати їм належне. Просто фантастичне рабське прогинання і повна відсутність смаку та елементарної національної самоповаги роблять їх жалюгідними на тлі підіймання з колін цілої країни.

Бог їм суддя! На щастя, в нас є тверезомислячі, адекватні люди, професіонали, що йдуть шляхом розбудови УКРАЇНСЬКОЇ держави. Сподіваюсь, що наступного Нового Року ми побачимо прямо протилежну картину.

Наразі, з Новим Роком, вас, шановні українці! 2013 рік довів, що ми – УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ! ВІТАЮ!