хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «щоденник»

OldCarLand в Експоцентрі України

Цього разу технічний фестиваль "OldCarLand" змінив локацію: замість Національного музею авіації переїхав до Національного виставкового комплексу "Експоцентр України". Як мінімум, лише зміна місця проведення — привід завітати. Тим паче, ВДНГ — досить цікава місцина. Зараз, правда, приводять до ладу — сталкерам там нічого робити. Але архітектура, символи радянської епохи, величезна територія.

На цей фестиваль обіцяли привезти раритети, які не показували (або показували, а я забув). Плюс — була ймовірність, що будуть машини з попередніх виставок, які я ще не бачив.

Та й в рекламі обіцяли "найбільшу виставку".

Отож, враження.
— Виставка займає не всю територію ВДНГ, а лише частину.

— Автомобілів мало. Може, 100-150 штук. Де обіцяні 1000 (щоправда, це з урахуванням мотиків і танків).
Може в суботу-неділю з'їдуться всі учасники. Але по опівдня, в перший день виставки, машин було малувато.
На попередніх виставках машин було набагато більше.

— Широта охоплення. На виставці не лише автомобілі, а й військова бронетехніка, комунальні дорожньо-прибиральні машини, мотоцикли. Навіть танки!
Правда, всього, але потроху.

— Більшість анонсованого ексклюзиву таки побачив. Але не все. Нажаль, не було автобусу АМО-4 і ЗАЗ-1105.
Деяких завсєгдатаїв виставки також чомусь не було:(

Ну а тепер переходимо до фоток.

Легкові авто. В цій експозиції машини, знані по попереднім виставкам.

Як не планові, то аварійні відключення електрики

Як "планові" ремонти, так аварійні відключення. Щотижня перебої з електропостачанням. Сьогодні ввечері знову пропав струм. Причому під час роботи за комп'ютером (що чудово). Потім дали світло. Але через півгодини воно знову зникло. У мене просто нема слів. А ще ж обіцяють повернення стабізізуючих відключень! Браво, ДТЕК! Браво! Відправив скаргу, але відповіді не читаю, бо вони спроможні лише на формальну відписку. Вияснив, що проблема не в багатостраждальній місцевій підстанції, а на магістральних мережах. Автовідповідач ДТЕК відповів, що аварійні вимкнення у багатьох районах Київщини. А чому тоді ніде про це не написали? В новинах теж тиша.І ще ж анонсували підвищення вартості електронергії.

Для компа і холодильника постійні аварійні вимкнення навряд чи корисні. Думаю, що мабуть-таки доведеться ризикнути і купити ДБЖ (джерело безперебійного живлення). Правда, мама відмовляє. Але куди діватись? Мені й працювати треба. Та й розваги теж залежать від електрики.

Під Покровом Тризуба. День другий.

Другий день фестивалю "Під Покровом Тризуба-2021" (про перший можна прочитати тут). Акцентував увагу на концерті, бо півдня монтажив відео і готував звіт. І не дарма: виступи "KARMA" і "Антитіл" були неймовірними!

Афіша з хедлайнерами фестивалю на борді. Фестиваль відбувався он за тими деревами між будівлями.

Гучність на повну. Знайомі пісні

Полазка по КиУРу

На День Незалежності наважився на одиночний похід по ДОТам Київського укріпрайону в районі Житомирської траси.
Розраховувати на компанію було марно, бо навіть відмінений похід не передбачав вилазку по цим ДОТам. Тож, поки три вихідних

Чому похід? Тому що кілометраж немаленький.

Ось приблизна схема походу.

Підсумки.
419 ДОТ чомусь повністю не облазив. Задовольнився декількома знімками.
Недобудований вхід до 417 ДОТу не виявив.
В аварійний 418 лізти побоявся.
А ДОТи №404 і 406 вже вдруге(!) не зміг знайти:(

А як же "гарно" в лісі влітку?! Непролазні чигирі і кропива зростом по шию(!). Повалені дерева. Обабіч стежок (а іноді і впоперек стежки) все в павутині. І все це під жужжіння кусючих комарів.
Ні, по таким місцям краще лазити пізньої осені, коли нема ні рослинності, ні комашні.

Але вилазка вдалася.

Гусінь у волоссі:)

Здавалось би, після того, як наприкінці 2016го, в кімнаті, перед компом спустився павук, мене вже нічим не здивувати. Але сьогодні здивувався несподіваному явленню комахи. Причому теж це сталося біля компа. Розчесався рукою — і відчув у руці щось гнучке, за відчуттями схоже на густі соплі. Дивно — звички витирати соплі об волосся немає. Подивився що вичесав — в шоці. Це була гусінь. А я ж мився після дачі. Сьогодні ще й на базар ходив. На дачі був три дні тому. Звідки вона потрапила на волосся?

А гусінь, скоріш за все, з джачі. Збирав обліпиху, і вдома при обробці обліпихи помітили гусінь (коли збирав не бачив - може то і добре). А як не помітили другу? І як вона могла потрапити на волосся? Хіба що на кухні, коли їв.

Штормовий вітер + інша по%бень

Не можу без матюків, тому що деньок видався насиченим. З ночі дув такий вітер, що прокинувшись ледве зміг заснути знову. А під ранок ще й нежить заробив, оскільки через вітер було прохолодніше. Так що насморк, що капець.

Зрозуміло, що за такої погоди і насморку хрін куди підеш (планував прогулятись).

Вранці вирубило електрику. Добре, що опівдні полагодили і що хоча б якийсь час працював мобільний 4G, то міг побачити, що була повітряна тривога.

Від потужного вітру відірвався кабель попереднього інтернет-провайдера (якщо не помічали, то до всіх будинків, в усякому разі у мене в місті, тягнуться дроти), а потім щось впало. Я захотів подивитись. Туди не можна, сюди не можна — то я вирішив подивитись зі своєї кімнати, а там перед вікном стояв журнальний стіл. Однак допитливість була сильнішою, обперся на стіл і скло — хрусь. У батьків — істерика. Особливим був припадок у батька. Хоча стіл стояв у мене. Правда, купляли вони, десь 10 років тому. Але у мене не запитували. Одним словом, я не дуже засмутився, бо він мені заважав. І я б його викинув, але нікуди було перекласти папери та всілякі дрібниці. В результаті, зняв столешню, де було скло, — і поставив на місце. Правда, бічні стійки не знімав, бо батьки заперечували. Ну, нехай стоять. Будуть, як обмежувачі. Дрібниці та папери розтасував по різним місцям — і наче норм.

Можна було б, звичайно, замовити нове скло. Але мама переживала, що це дорого (а гроші ж не її), треба шукать, хто зробить. Ну, нехай постоїть напівкомплектний. Так він мені менше заважатиме. А якщо буде незручним, можна купити пластиковий кошик для речей. За 10 років столик вже окупився. Та й шафи і комод не в кращому стані:) Мама вже забула, що хотіла той столик викинути.

Гра в мовчанку/Питання при переїзді

Мама вже п'ятий день не розмовляє. Так довго ще ніколи не було. Помівтив, що з кожною сваркою (причому, незадлежно від її масштабу) мовчанка стає довшою. Це нехороша тенденція. Хоча це, напевено, краще, ніж образи, докори і погрози в свій бік. Ось, з батьком на підвищених тонах. Тому і сам не лізу розмовляти. Тим паче, вона сама казала, що треба вміти не вестить на даремні розмови.

Намагаюсь вести себе спокійно і не демонструвати що щось мене нервує, хоча факторів для роздратування стало трохи менше.
----
Налаштувався на переїзд. Але є декілька питань. По-перше, зйомне житло — це життя на валізах. Треба все перевозити. А як бути з комп'ютером? Чи знайдеться для нього місце? Як бути з домашнім інтернетом? Навіть, якщо ним не користуватись, все одно треба сплачувати якусь суму. По-друге, треба "світитись" офіційно, щоб не "кинули" на гроші. Напевно, треба десь реєструвати договір аренди? А тоді можна загриміти в арію. І нащо тоді орендувати? По-третє, заробіток постійний, але нестабільний. На початку року було багато завдань, зараз завдання закінчуються. Можна протринькати всі гроші, а далі як жити? Наскільки я розумію, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати? По-четверте, все одно треба буде повертатись. І знову треба буде все перевозити.

Мені здається більш прийнятним купити десь хати в покинутому селі, подалі від людей. Так, тоді не зможу працювати і вести блоги. Але можна закупитись всього на рік, а потім шукати підніжний корм. Крім того, так дешевше. Як не дивно, в думках про сільське життя мене більше лякає не виживання (заробіток, харчування), а мародери і живність у вигляді жучків-гусені-павучків, якої на природі набагато більше, ніж у містах.

Перешкоди роботі/Травонувся/Дивні сни з картинками

У цьому блозі я пишу про все. Ну, майже про все. Однак сьогодні той рідкісний випадок, коли хочеться поговорити, але соромно. Ну і нехай: я не зірка, щоб бути в центрі уваги, а мої дописи виходять в топ лише тому, що і-юашка занепадає (подивіться, наскільки зменшились обговорення).

У п'ятницю електропостачальна компанія анонсувала експеримент, що не будуть вимикати світло. Але русня вирішила зіпсувати таке свято, влаштувавши масований ракетний обстріл. Добре, що у нас було тихо. Втім, пів дня все одно не працював. А потім на інші тривоги "забив", бо потрібно було скористатись "аукціоном небаченої щедрості" від електриків. Тим паче, наступного дня майже не працював, тому що травонувся і почувався погано. Так нудило, що довелося згортати завдання.

Взагалі щось останнім часом не працюється. Може річ у завданнях, на які важко нагуглити тест, а щоб писати від себе потрібно подивитись в інтернеті на купу товарів, щоб якось їх можна було систематизувати і класифікувати.

----
Вчора не зміг прцювати тому що проспав, а потім ще й отруївся. З'їв свинячий паштет. А шлунок, скоріш за все, свинину вже не перетравлює. Потім, коли вже розболілась голова і з'явилась печія. Однак попри це пообідав йогуртом з бутербродом, хоча треба було поголодати. Коротше, після обіду стало ще гірше. Почало нудити. Але блювати — це так неприємно. Добре, що якимось дивом уникнув риганини і пройшло само по собі.

Треба уважніше вибирати, що їсти. І зменшувати кількість хімозної їжі швидкого приготування. Правда, що тоді знімати?! Ну, є швидкорозчинні супи і каші без підсилювачів смаку і гострого перцю. Вони, звичайно, дорожчі і нечасто продаються у магазинах.

-----
На ніч полегшала. І хоч спав неспокійно (до печії додався грибок на ступні — тільки цього ще не вистачало; можливо і на цю тему щось напишу), снились сни. Чого раніше не було. Причому сни давно не снилися (ось така тавтологія). До того ж це були незвичні сни: вдруге снилося нове вигадане місто і еротика, яка сниться все рідше (хоча напередодні нічого еротичного не дивився).

Начебто на роботі дали кемпер-причеп. Люди, що проїжджали по дорозі зупинялись, запитували де купив і скільки коштує. Еротику описувати не буду, вибачайте.

Сподіваюсь, що сон не віщий, бо здогадуюсь що мозок мав на увазі, вимальовуючи описаний відеоряд. І еротика якщо і буде, то не жіноча:)

Не люблю, коли брешуть

Виносити сміття з хати (образно) не гарно. Але мені поговорити майже ні з ким, тож напишу сюди.

У нас все "не як у людей". Через те, що відсутнє гаряче водопостачання зливом на кухні не користуємось — набридло прочищувати труби. А відпрацьована вода після миття посуду брудна і жирна. Може через те і забивається.
Так ось, носимо її у мисках до туалету. Мене останнім часом це почало дратувати, адже по дорозі лежать тривожні валізи (рюкзаки і сумки), а воду можна розхлюпати, та й країв миски збираються краплі, які можуть потрапити на оточуючі предмети. А там фототехніка, щоденник (старий), документи. Якщо вони намокнуть, буде не дуже добре. Мені й так, напевно, запропонують обміняти паперовий паспорт на картку — так ще треба. Батьки відповідають: "Воду все одно треба виливати. Ми не розливаємо. Розлити неможливо." Ну-ну... Дивлюсь сьогодні: на сумці краплі, наче потрапила під дощ. Мене не стільки обурив сам факт "зволоження" сумки, як брехня. На аргумент, що нефіг було брехати, образились. Начебто я винний, що неможна акуратно носити миску, або хоча б не брехати.

Зі зливом на кухні теж треба щось робити. Але я не сантехнік.

Ну і взагалі, батьки постійно чимось не задоволені.

Про мандарини, стереотипи і новий сайт


Фото із сайту kleo.ru

У ніч на 1 січня я чудово... ба навіть супергіперчудово зустрів Новий рік. Удень того ж числа відбулося не менш вдале продовження банкету. Другого прокинувся при доброму здоров'ї і радісно поїхав на роботу, позаяк на моєму підприємстві робочі дні нікуди і ніяк не переносилися, про що нітрішки не шкодую.

І лише вчора, себто 4-го, згадав страшну річ smile:

А МАНДАРИНИ?

Вони ж для мене як для всіх (ну... принаймні, для абсолютної більшості!) пострадянських людей у дитинстві були символом Нового року! А зі здобуттям Ненькою незалежності успішно ним залишалися весь цей період!

У ніч на 1 січня 2009-го мандаринів на столі, за яким я сидів, не було.

І ввечері 31 грудня 2008-го - теж!

Ні, Ви тільки уявіть собі: і я, і кохана дружина, і ще енна кількість екс-радянських людей про них забули!

Проте Новий рік, повторюю, вдався на славу.

От як буває!

Якби ж то всі стереотипи так легко ламалися...

P.S. А тим часом на моєму сайті Некрот.net - блог Мужчины, который пишет викладено ще один новорічний пост, здатний зацікавити:

Спасибо Деду Морозу... и Господу, ибо есть за что.

Ну от, наразі, й усе.

Дякую за увагу.

На випадок, якщо до Різдва тут не з'явлюся - вітаю всіх православних людей із цим святом!