Як добре вниз пролитися, із неба,
Пройтись по душах,
Навшпиньки,
Аби не забруднити їх,
Або не вляпатись самому,
Та залишити слід,
Добрий, майже невагомий.
У спогадах.
А якщо не лишати,
То нащо тоді спускатись?
28.12.2015
Млин мого серця
В.Н. 2016 (ontheway)
Закрой глаза, и в тишине, в молчании
Услышь шаги - как легкий ветерок,
Как ручейка чуть слышное журчание,
Как песню грез, что льется между строк.
Так входит он – таинственный знакомый,
Кто шел в сей миг сквозь сотни тысяч лет,
Прикосновеньем своим нежным, невесомым
Начать чтоб жизни твоей новый бег.
Придет с ним солнце, хоть вокруг ненастье,
И сЕры будни краски обретут,
Услышь шаги, и бриллианты счастья
В глазах и сердце дом свой обретут.
т.е.с. 20.12.15
Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -
Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...
Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.
Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...
серпень 2014-вересень 2015
© Copyright: Марина Степанська
Не говорите мне что надо,
Я не услышу те слова.
Ушла из жизни та отрада,
Что мне опорою была.
Сквозь зиму так к весне стремилась
Ты летний ангел добрый мой,
Но в зиму жизнь остановилась,
И цвет весны пришел грозой.
Послушай эти жизни звуки,
Вдохни пьянящий аромат,
Тебе во сне целую руки,
Да из снегов веду в наш сад.
т.е.с. 01.05.13.
