Жовтневої пори

Розкішні кольори -

Форшлаги та морденти,

СинкопАплодисменти!

Акорди золоті,

Арпеджіо багряні -

Всі tutti й соло ті –

Арфові й фортеп'янні –

Жовтневих кольорів

Екзистенційний джаз…

***

А день вже постарів,

За обрій втік від нас…

 18.10.2012

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 15571

.Де мандрувала Твоя Душенька учора?

Що бачила? Де спочивала уночі?

Вже необтяжена, крізь простір неозорий

Літа вона…

                                              Голівонька свічі

Леліє золотаво…Бачиш, Тату,

Це сяєво? Чи, може, поруч ти?

І чуєш, як молитву вчусь читати

Незвичну: "Спасе, упокой…гріхи прости…"?

І мовиш лагідно: "Все добре, доню!

Вже не болить мені, я в Господа тепер.

Він зняв земні скорботи, сльози втер.

До зустрічі!.."- береш в свою долоню

Мою, цілуєш у чоло, так як тоді

Було…Любов'ю сяючи. А  очі – молоді…

***

- Куди Ти мандруватимеш сьогодні?

"Не смертним знати про шляхи Господні…"

18.10.2012

© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации 11210190756

Розкажу  тобі думку таємну, 
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо. 
І сьогодні, і завтра, й навік.

Ліна Костенко.

Живе в народі мова солов’їна,

А в ній душа Шевченка і Франка ,

Ніколи не ставала на коліна,

Та  була у неї доля нелегка. 

Не раз її чавили і топтали,

Забороняли, відміняли і кляли,

Та мова наша знову розквітала,

А ми того уроку не вняли. 

Душа страждає і болить і плаче,

Тепер у нас новий закон про мову,

Переробляють націю неначе

У етнос, ліквідуючи основу. 

Відтепер наша мова невільна,

Наша мова тепер зникає…

Україна моя неподільна,

До російської мови звикає.

26.09.12,  Олександр Чалий

Холодний вітер наганяє хмари,

Шумить і стогне прохололий ліс,

Долами осінь розстила тумани,

Цю дивну пору жовтень намприніс. 

І з кожним днем стає все холодніше,

Зриває вітер листя із гілок,

І сонечко встає щодня пізніше,

І довше хмари дивляться в ставок. 

Вже на деревах листя пожовтіло,

У вирій полетіли журавлі,

І небо зажурилось, посивіло-

Це верховодить осінь на землі.

25.09.2012             Олександр Чалий

Почнімо ранок з пляшечки міцного,

 Свідомість зґвалтувавши надбрутально.

 Свій дух, тіла фізичне та ментальне –

 В нокаут! Вузликом язик і ноги

 Зв'язавши, подаруймо привітальний 

Плювок нечистий - слово вбоге...

 06.09.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: сатирические стихи

Свидетельство о публикации № 14198

Розкіш врівноважте зубожінням –

На мільйон убогих – мільйонера з-пів;

Рабським упокоренням й терпінням

Зрівноважте власника рабів,

Боягузством мовчазним – сваволю,

Ницість вчинків і нахабство слів.

Врівноважте власну вбогу долю

Мудрістю глибокою ослів.

05.09.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 14180