Кошторис країни на майбутній рік передбачає збільшення фінансування оборонної сфери, незначне підвищення пенсій після індексації соціальних виплат і скорочення витрат на діяльність органів влади. Більша ж частина ресурсів буде направлена на погашення зовнішніх і внутрішніх боргових зобов’язань, інформують Економічні Новини.

Основні показники проекту державного бюджету на 2020 рік: Доходи державного бюджету на 2020 рік (з трансфертами) передбачені у сумі 1 079,5 млрд грн, у тому числі загального фонду –962,7 млрд грн., видатки – у сумі 1170,0 млрд грн. Видатки на національну безпеку і оборону становлять 245,8 млрд гривень, що на 33,8 млрд більше, ніж у 2019 році.У Кабміні заявили, що бюджет розрахували на макроекономічному прогнозі, який склали весною 2019 року.

Коментуючи нововведення бюджету-2020 міністр фінансів Оксана Маркарова  заявила: «Ми бачимо, що люди в Україні гідні жити краще. Ми бачимо, що пенсії, зарплати, незважаючи на те, що вони збільшуються, вони – недостатні. У той же час, якщо ми порівняємо Україну за кількістю багатих людей, за кількістю активів в їх руках, ми побачимо, що ми попереду дуже багатьох рейтингів».

За словами чиновниці, так відбувається тому, що дуже багато років не проводилися реформи, дуже багато років економіка монополізувала і дуже багато років багатства України, яких в країні набагато більше, ніж у багатьох сусідніх країнах, не переходили в руки людей. «Як це зробити і що ми пропонуємо в цьому році в бюджеті, який ми вже передали парламенту до другого читання. Цей бюджет побудований на кращому прогнозі, на прогнозі зростання. Всі міжнародні експерти бачать і вірять в те, що економіка України буде зростати, інфляція буде менше, а реальні доходи людей будуть більше. На цьому прогнозі ми побудували наш бюджет і цей бюджет говорить про те, що ми вперше не будемо збільшувати податки для бізнесу. Це дуже важливо, тому що саме економічне зростання, розвиток бізнесу, розвиток підприємництва – обов’язкова умова подолання бідності», – заявила Маркарова.

Читайте: Законопроєкт №1210 занадто "сирий", сенсу ставити його на голосування немає – Южаніна

Нагадаємо, раніше прем’єр-міністр Олексій Гончарук просив «не дивуватися, що цей бюджет не враховує переважну більшість ідей, з якими виходила команда президента на вибори», і висловив надію, що до другого читання проект бюджету буде «підготовленим». У ньому знайдуть відображення ідеї нової владної команди, які встигнуть набрати чинності закону, а також нові макроекономічні показники, переглянуті новим Кабміном. Однак реалії виявилися не такими райдужними.

Загальні цифри 

Не змінився в порівнянні з початковим проектом бюджету, розмір мінімальної зарплати. з 1 січня вона становитиме 4723 грн. Не знайшли також відображення очікування Кабміну про зростання ВВП на 7% в рік, про що раніше заявив глава уряду. Принаймні в найближчі три роки зростання ВВП за консервативним сценарієм очікується на рівні 3,7, 3,8 і 4,1%, за оптимістичним сценарієм – на 4,8, 5,5 і 6,5% відповідно. Тобто, очікування щодо ВВП зросли в порівнянні з попереднім прогнозом (2020 очікувалося зростання 3,3%), проте не настільки, щоб істотно збільшувати дохідну і видаткову частину бюджету. Доходи складуть 1,094 трлн грн, витрати – 1,181 трлн грн. Дефіцит бюджету складе близько 2,09% від ВВП. Інфляція – 6,3% на рік.

Читайте: В Україні створять Фонд національного добробуту

На виплати за державними боргами в 2020 році піде 423,6 млрд. грн, з яких 141,5 млрд. грн – відсотки по державних запозиченнях. Сам державний борг у 2020 році складе близько 45,3% ВВП. Це найбільша стаття витрат у держбюджеті. При цьому в уряді не планують «затикати діри» за рахунок великої кількості нових запозичень. Співпрацю з МВФ планується продовжувати, однак при цьому уряд заявляє, що взяв курс на скорочення розміру держборгу.

Змінив уряд і прогноз щодо курсу долара: відповідно до оновленого макроекономічного прогнозу, долар в 2020 році повинен коштувати близько 27 гривень (до першого читання – 28,2 гривні за долар).

Є і хороша новина: підвищувати оподаткування в наступному році не планують.

Освіта 

У доопрацьованому бюджеті уряд пропонує збільшити витрати на освіту, ввівши ряд нових програм, яких раніше в документі не було. Наприклад, планує виділити 3,5 млрд. грн. на програму «Здібна школа для кращих результатів», яка передбачає доукомплектування шкіл необхідним обладнанням.

Також уряд вперше виділить 3,8 млрд грн. на соціальний захист педагогів: молодим учителям у 2020 році планують виплатити одноразову допомогу в розмірі 21 тис. грн. На професійно-технічні училища витрати збільшили на 159 млн. грн. Ще 500 млн. грн уряд передбачив на впровадження в Україні програм обміну для молоді. Ці програми в 2020 році повинні охопити близько 100 тис. українців.

У наступному році планується в більшості шкіл країни провести інтернет. А ось малокомплектні школи можуть бути розформовані. Як пояснив прем’єр, в таких школах не влаштовує насамперед якість освіти, адже в них далеко не з кожного предмета є кваліфіковані вчителі.

Соціальне забезпечення 

До другого читання уряд збільшив витрати на деякі соціальні програми: допомога сім’ям з дітьми – на 2,2 млрд. грн; будівництво житла для дитячих будинків сімейного типу – на 364,1 млн. грн; допомога одиноким пенсіонерам старше 80 років – 860 млн. грн. Такі люди отримають від держави по 670 грн до пенсії.

Медицина

До другого читання також переглянули витрати на охорону здоров’я. На цю галузь планується виділити 113, 3 млрд. грн (в першому проекті закладалося 108 млрд). У наступному році уряд збирається зосередитись на побудові ефективної системи екстреної медичної допомоги (1,9млрд. грн). Знайшлися гроші і на закупівлю 470 автомобілів швидкої допомоги та відкриття 25 нових відділень швидкої допомоги, оснащених за сучасними стандартами. Більш ніж втричі обіцяють розширити програму «Доступні ліки» (3,2 млрд. грн, тоді як 2019 закладався 1 млрд), закласти велику суму на покупку ліків (9,7 млрд. замість 6,4 млрд 2019 -го) і на лікування українців за кордоном (1,09 млрд. грн замість 689 млн. грн 2019 -го).

Регіональний розвиток 

У той же час Кабмін повернув до бюджету на 2020 рік субвенції на соціально-економічний розвиток територій. У законопроекті про держбюджет, який Рада прийняла в першому читанні, субвенції не передбачалися, проте до другого читання уряд передбачив для цього 2 млрд. грн. «Субвенції соціально-економічного розвитку – не дуже ефективний інструмент, але парламент – наші партнери», – пояснив Гончарук. Кошти на це візьмуть, зменшивши Фонд регіонального розвитку. Відзначимо, що дану статтю витрат часто критикують за те, що депутати-мажоритарники використовують субвенції для політичної реклами і агітації. На Фонд регіонального розвитку в 2020 році планують витратити 7,5 млрд. грн.

Інфраструктура 

На інфраструктуру уряд в 2020 році планує витратити 73,7 млрд. грн. При цьому витрати на утримання місцевих доріг і вулиць збільшать на 1,5 млн. грн, а на реконструкцію мостів – на 500 млн. грн.

На аеропорт Дніпра в бюджеті на 2020 рік передбачили 1 млрд. грн. Витрати на цей аеропорт пообіцяв забезпечити президент України Володимир Зеленський під час прессмарафону 10 жовтня. Ще 70 млн. грн уряд передбачив на реконструкцію аеропорту Ізмаїла.

Оборона і безпека 

Бюджет Міністерства оборони 2020 складе рекордні 245, 8 млрд. грн – 5,45% от прогнозованого ВВП. У тому числі 146 млрд грн (3% ВВП) – саме на оборону. Це найбільший військовий бюджет за всі роки незалежності, тому, очевидно, між першим і другим читаннями його показники не змінилися. Зокрема, на закупівлю і модернізацію озброєння планують витратити 35,4 мільярда гривень.

У бюджеті МВС (93 млрд грн) закладені кошти на збільшення зарплат силовикам. Зокрема, співробітникам Нацполіціі і Нацгвардії – на 10%, рятувальникам (ДСНС) – на 14%, прикордонникам – на 15%. Бюджет розвитку піде на створення нової служби дільничних інспекторів у сільській місцевості. Так, 2020 повинні з’явитися 3200 офіцерів громади. «Це буде новий дільничний офіцер, який матиме власне приміщення, власну комп’ютерну техніку, автомобіль, який дозволить йому якісно захищати інтереси громадян і підтримувати безпеку», – прокоментував заступник голови МВС Антон Геращенко. Крім того, в наступному році МВС планує, за словами Геращенко, «величезний прорив» в системі фото- і відеофіксації порушень правил дорожнього руху. За рахунок цього передбачається істотно знизити рівень смертності на дорогах, що останнім часом набуває загрозливих масштабів.

Агросектор 

Раніше держава планувала допомагати аграріям одним способом: направити 4,4млрд. грн на здешевлення кредитів при придбанні землі після відкриття ринку. Тепер є дві програми: 4 млрд грн – на підтримку галузі, 240 млн грн – на статутний капітал Фонду часткового гарантування кредитів, в тому числі на придбання землі. За інформацією ЗМІ, є дві причини для таких змін. По-перше, запуск ринку землі планується з жовтня 2020 року і його учасники можуть не встигнути вибрати все кошти, заплановані на земельні кредитування. По-друге, якщо з запуском ринку щось піде не так, у Мінфіну буде можливість направити цей ресурс на дотації або інші види допомоги сектору.

Думки експертів

За словами фінансового аналітика Олексія Куща, презентація бюджета 2020 до другого читання повинна була дати концептуальну відповідь на просте запитання: чим економіка Зе буде відрізнятися від тієї ж «яценомікі»  минулих років. «Простими словами, виборці повинні були отримати бізнес-план нового уряду і хоча б в загальних рисах усвідомити,«навіщо» було проводити так звану електоральну революцію, відправляти на «смітник історії» старі політичні еліти і віддавати всю повноту влади монокоаліціі-шапіто» , – сказав «ЕН» експерт. За його словами, бюджет – це бізнес-план влади як зробити всіх нас багатшими, хоча на практиці виходить навпаки.

«У новому кошторисі ми не побачили ні ефективної податкової політики у вигляді широкого фіскального маневру, ні інструментів національної промислової політики. Ні нових точок зростання економіки, ні зручних «вікон» входу для інвесторів. І найголовніше – немає повноцінного бюджетного модуля з інвестування коштів в соціальний капітал», – сказав« ЕН »Кущ.

За його словами, тільки на обслуговування боргу заплановано витратити 141,5 млрд грн. «Тобто питання забезпечення доходів фінансових спекулянтів, яким Мінфін виплачує до 20% річних, для нинішнього уряду важливіше здоров’я нації і на шальках терезів базових пріоритетів важить стільки ж, як і вся система освіти», – зазначає аналітик. Крім того, продовжив він, ніяких нових точок нарощування дохідної частини немає взагалі. Мабуть, єдине джерело доходу, «придумане» новим урядом, – це легалізація грального бізнесу, яке принесе в бюджет-2020 …. аж 3 млрд грн. додаткових податкових надходжень, чого «не вистачить навіть на зростання заробітних плат «нової шляхти»».

«Субсидіарна політика буде жорсткішою, ні про яке зниження базових тарифів на газ, опалення, гарячу воду не йдеться. І це на тлі 12-річних мінімумів ціни на природний газ на європейському ринку, коли розмір тарифів можна було б знизити в рази. Швидше за все, прийдешній рік стане роком підвищення тарифів на електроенергію для населення, феросплавам потрібна дешева електрика і там не хочуть ділитися. Умовний режим ПСО для «Енергоатому», коли за рахунок атомної енергетики дотується сектор побутових споживачів, буде «переформатований» в контексті цілей дисконтування тарифів для великих промислових покупців енергоресурсів. Швидше за все, з системи субсидування буде «викинуто» понад 500 тис. домогосподарств », – прогнозує він.

«Особлива печаль з параметрами приватизації. Загальна сума надходжень запланована на рівні 12 млрд грн, причому велика і мала принесе приблизно порівну – по 6 млрд грн. Тут явно занижені параметри першої і завищені другої, адже мала приватизація першої хвилі принесла 2 млрд грн і це були «найсмачніші» об’єкти, в основному нерухомість. Навіть інфраструктурно ми поки не готові продавати в три рази більше. Що стосується великої приватизації, то 6 млрд грн – це ціна продажу одного об’єкта, наприклад «Центренерго» або ОПЗ, якщо продавати за справедливою ціною. Адже планували «скинути» все, від вокзалів до Головпоштамту. Ну і головна загадка, як 12 млрд грн зможуть стати драйверами економічного зростання. Адже прем’єр Гончарук заявив саме про це », – резюмував він.

За словами виконавчого директора Міжнародного Фонду Блейзера, радника президента Олега Устенко , якби в проекті бюджету була занадто висока дохідна частина (в порівнянні з попереднім роком), то це сигналізував би про те, що укладачі документа перебувають в ілюзії, а значить, під загрозу б потрапила і видаткова частина. «Фактично держава взяла б на себе зобов’язання, які з високою часткою ймовірності просто не могла б виконати», – вважає він. За його словами, занадто високі доходи означали б, що припущення щодо економічного зростання явно завищені, присутнє занадто «позитивне мислення» про швидкість і результати реформ щодо детінізації бізнесу, зупинки контрабанди, що абсолютно не відповідає дійсності.

«Занадто високий рівень дефіциту державного бюджету означав би, що прийдеться знову активно позичати. Але ж і без того, ми занадто багато змушені платити за обслуговування вже наявних державних боргів. Треба намагатися виходити «на життя по кишені» як би складно це не було. Якби ми побачили дуже значний «ривок» в соціальному забезпеченні, який гарний тільки на слух. На практиці він повинен бути підкріплений відповідними джерелами доходів. Якщо відкинути фантазії,  що «бродять» в головах багатьох політиків, то без грошей «світ неможливо змінити».

Реалії – не такі «рожеві» як хотілося б усім», – зазначив Устенко. У той же час експерт закликає не відкидати «оптимізм мислення», адже країні необхідно досягти стійких темпів щорічного економічного зростання на рівні 5% +. «В іншому випадку, побороти бідність не можливо. А почати цей процес цілком реально вже в 2020. Навіть незважаючи на війну, навіть незважаючи на геоекономічні ризики, навіть незважаючи на колосальний опір і дії « обмеженого кола зацікавлених осіб і груп». Механізм «переходу» до нової оптимістичної версії бюджетних витрат варто підготувати вже зараз», – резюмував він.

У нас хороша новина: після п'яти років перерви Корреспондент відновлює публікацію рейтингу 100 найзаможніших українців. І це прекрасно. Не тому, що закінчилася епоха бідності, а тому, що країна поступово виходить з наслідків двох криз за останні 10 років, і результати рейтингу про це свідчать теж, пише Світлана Шмельова у №18 Журналу Коореспондент.

ЯК МИ РАХУВАЛИ

Ми проаналізували активи більш як 120 найзаможніших українців і з них відібрали перших 100. Це як і раніше дуже непросто в Україні.

І, зрозуміло, це не має відношення ні до оцінок для оподаткування або для інвестування. Не більш ніж оціночні судження. Влаштовуйтеся зручніше - розкладемо все по поличках.

Є кілька способів оцінити бізнес, якщо зовсім грубо, то таких способів чотири. Наприклад, найточніший - ціна покупки. Зрозуміло, що це буде точно тільки на момент угоди. А трохи пізніше може коштувати й інших грошей. На жаль, в Україні цей метод практично не можна застосувати. Переважна більшість компаній не торгуються на фондовому ринку. І вартість їхній акцій невідома, та й акцій як таких у них в більшості випадків немає.

Другий спосіб - спробувати порівняти бізнес з аналогічним. Порівнювати з українськими аналогами? Хороша ідея, але, скільки коштує той чи інший український бізнес, як правило, абсолютно точно оцінити неможливо: дивіться перший пункт - немає фондового ринку. Звичайно, можна спробувати порівняти з аналогічним бізнесом в Польщі або навіть в Росії. Але цей спосіб дасть приблизний результат - ринки таки різні в принципі. Але спробувати можна.

Третій спосіб - спробувати оцінити за вартістю створення аналогічного бізнесу. Це начебто досить точний метод, ось тільки потрібно врахувати дві обставини. Щонайменше треба мати дуже великий обсяг інформації про величину необхідних капіталовкладень. А це часто і самому інвестору не цілком зрозуміло на початковому етапі. Що вже говорити про експертні оцінки. Ну і зараз такий метод не має в Україні особливого сенсу, оскільки у багатьох випадках аналогічний бізнес можна купити значно дешевше, ніж побудувати з нуля. Тому що тільки виходимо з кризи.

Четвертий спосіб - спробувати оцінити на основі обсягів прибутку, який генерує підприємство. Цей метод досить точний і саме його дуже часто використовують професійні інвестори на фондовому ринку, щоб оцінити перспективи зростання тієї чи іншої акції. Наприклад, в Україні нерідко говорять про те, що вартість компанії приблизно дорівнює 7-12 розмірам її річного прибутку. Чим ризикованіший бізнес, тим менша величина коефіцієнта (мультиплікатора), на який треба помножити річний прибуток до оподаткування, щоб отримати оцінку бізнесу. Начебто і хороший шлях, але де взяти цифру прибутку? Не того, що в податкових звітах, а реальну? Та й ту, що в звітах, здобути можна, тільки якщо це публічна компанія. А як уже було сказано, переважна більшість українських бізнесів не є публічними компаніями.

При цьому в способах - від другого до четвертого - потрібно оцінювати ще й ступінь закредитованості бізнесу. Якщо, наприклад, на запуск підприємства витрачено $20 млн, але заради цього довелося взяти кредитів на $15 млн, виникає питання - скільки ж коштує такий бізнес? Напевно 20 мінус 15. Тобто $5 млн є у власника у вигляді такого активу, але не витрачені на його створення 20. Ступінь закредитованості - це теж в переважній кількості випадків величина, закрита від публіки.

Загалом, чимало складнощів - і доводилося давати оціночні судження щодо вартості бізнесу, спираючись на ті розрахунки і способи, які виявлялися доступні.

І, нарешті, вишенька на торті - далеко не всі власники публічно декларують наявність у них тих чи інших активів. Що створює окремі труднощі.

Проте ми зуміли провести оцінки. Якщо хтось із власників запропонує свої поправки до наших оціночних суджень, ми неодмінно і негайно їх опублікуємо.

ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ

Бізнес в Україні досить сильно концентрований. Наприклад, в руках 20 найзаможніших перебуває близько 70% активів, що належать першій сотні. Це привіт з часів великої приватизації, коли знайшли своїх господарів підприємства металургії, енергетики, хімічної промисловості та інша спадщина радянської індустрії.

Разом з тим структура активів, які належать першій сотні найзаможніших, поступово змінюється. Наприклад, вже досить помітне місце займають активи в агробізнесі, роздрібній торгівлі, нерухомості та будівництві. А це бізнеси, які переважно створювалися з нуля, хоча найчастіше це робилося на гроші, зароблені в інших сферах.

А ось фінансовий бізнес в активах найзаможніших займає дуже скромне місце. Що зрозуміло після того банкопаду, який тривав у 2014-2016 роках. Вціліли держбанки, нечисленні приватні українські та, звичайно, банк з іноземними акціонерами. З цієї причини немає в рейтингу і багатьох власників великих банківських груп.

Та й в принципі вартість українських бізнесів сильно постраждала від криз, а також від російської агресії на сході і півдні України. Наприклад, не присутній в нашому рейтингу власник горлівського Стиролу, а також власники низки інших підприємств, які перестали існувати.

Як ілюстрацію можна взяти і порівняти статки українських мільярдерів за версією американського Forbes до кризи 2009 року, до кризи 2014 року і після неї.

Тут добре видно, що максимум вартості активів був напередодні кризи 2008 року. Потім був спад в 2009-2010 роки. А в 2011-2012 роки був період відновлення. Але криза 2014-2015 років призвела до падіння вартості активів - не стільки зважаючи на те, що прибутковість бізнесів знизилася, скільки через різке зростання ризикованості українського ринку. І цей ризик, на думку іноземних аналітиків, привів до відповідного зниження вартості активів. У 2016-2019 роках почалося відновлення економіки, але, як бачимо, воно ще не привело до повернення вартості бізнесів до колишнього рівня.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

Вартість активів великих підприємців - це не тільки привід помірятися мускулами (для власників) або потеревенити стосовно цифр з великим числом нулів (для всіх інших). Це, перш за все, потенціал для залучення інвестицій. Будь-який банк або інвестор, перш ніж купувати облігації компанії або давати їй кредити, жваво цікавиться її вартістю, а також розмірами прибутку. Ну і вартістю всіх активів, що належать власнику компанії-позичальника. Чим більша ціна, тим більше грошей інвестори готові вкласти в цінні папери позичальника, а банк більше готовий видати у вигляді кредиту.

Ну а від обсягів інвестицій, як відомо, залежить швидкість відновлення економіки, а також доходи населення. Загалом, треба радіти кожному мільярду і мільйону приросту вартості активів найзаможніших українців. Хоча, звичайно, якби в Україні існував розвинений ринок акцій, ми б раділи не тільки зарплатам, але і зростанню вартості належних нам цінних паперів компаній, що дорожчають.

РЕЙТИНГ

Держава не може зробити громадянина щасливим. Тільки створює умови, – вважає економіст Ігор Бураковський

Українська влада зосереджена на парламентських виборах. Це не дасть країні змоги виконати умови Міжнародного валютного фонду й отримати транш, прогнозує один із найбільших світових банків JP Morgan. Це може призвести до економічної кризи?

–Із 2014 року Україна мала проблеми з дотриманням зобов'язань перед Міжнародним валютним фондом. Низку домовленостей виконували невчасно або неповністю, програми коригувались. Та це не може нас заспокоювати. Cпівпраця з МВФ для нас принципово важлива – як стимул проводити реформи та позитивний сигнал для інших донорів та інвесторів.

Неотримання чергового траншу не призведе до моментальної економічної катастрофи. Але наслідки матимемо. Зокрема політичні. Багато змін в Україні відбувалися під тиском МВФ. Він учив нашу державу розуміти, що таке ринкова економіка, допомагав налагоджувати роботу Національного банку, запроваджувати бюджетну дисципліну. Фонд – певний запобіжник від популістських рішень і гарант, що реформи не відкотяться назад.

Припинення співпраці з МВФ означатиме, що Україна втратить одне з джерел поповнення золотовалютних резервів та фінансування деяких бюджетних програм. Адже гроші МВФ ідуть саме на це. До них прив'язана допомога решти донорів. Ці кошти не зайві, зважаючи на пікові виплати за зовнішнім боргом у 2019–2020 роках.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ , 60 років, економіст. Народився 1 листопада 1958 року в Києві. Мати працювала лектором-музикознавцем у філармонії, батько – військовий. Закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Національного університету імені Тараса Шевченка. Стажувався в Бірмінгемському університеті у Великій Британії, в Японському інституті міжнародних відносин у Токіо й у Стенфордському університеті США. У 1999–2001 роках працював старшим економістом Інституту ”Схід-Захід”. Доктор економічних наук, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, професор Національного університету ”Києво-Могилянська академія”. Із 2002 року очолює Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Співголова ради Реанімаційного пакету реформ, голова правління Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі. У шлюбі. Дружина – Оксана Бураковська, перекладач. Донька Ольга працює в Європейському банку реконструкції та розвитку. Улюблений автор – Михайло Булгаков

Прем'єр-міністр Володимир Гройсман каже, що реально збільшити власний видобуток, отримати енергетичну незалежність і зменшити ціни на газ. Що для цього потрібно?

–Cлід розрізняти техніко-економічні й технологічні питання. Який газ видобувати, якими методами, які потрібні інвестиції? Та енергетична незалежність – це не тільки про видобуток, а й про використання енергоресурсів. Маємо заохочувати альтернативні джерела та раціоналізувати використання енергії де тільки можна. Не варто зациклюватися лише на отриманні дешевих нафти й газу.

За рахунок чого ще можна наблизити енергетичну незалежність?

–Ми, українці, весь час позиціонуємо себе як нещасного споживача, який випрошує ресурси. Маємо перейти до парадигми "клієнт і споживач – це король". Для цього потрібна відповідна політика.

Передусім треба усвідомити, що енергонезалежність – це ефективна економіка і працюючий ринок. А в економіці немає нічого безкоштовного, тому за ресурси слід платити адекватну ринкову ціну.

По-друге, енергетичні ринки монополізовані. Важливо підвищити роль Антимонопольного комітету. Оскільки ціну для населення регулює держава, можливо, варто переглянути інструменти регулювання у сфері енергетики та механізми ціноутворення.

По-третє, коли йдеться про енергетику, треба відділити політичну складову від економічної. А це, загалом, фундаментальне питання для української системи урядування. Енергетична політика не може бути інструментом соціального захисту. Ціна на газ завжди когось не влаштовуватиме. Тут повертаємось до питання про адресну допомогу соціально вразливим верствам. При цьму цільові субсидії треба ретельно контролювати.

Що вважаєте найбільшою проблемою української економіки?

–Вона потребує масштабної модернізації, щоб Україна подолала відставання від розвинутих країн. Джерело модернізації: інвестиції, нові технології та виробничо-комерційні зв'язки. Модернізація – це також перехід до сталого розвитку: повинні передати дітям кращий світ, ніж ми отримали від батьків. Суспільство і політики повинні зрозуміти, що саме так має робити держава у коротко-, середньо- та довгостроковому плані. Жоден уряд не може зробити свого громадянина щасливим. Він тільки створює для цього умови.

Маємо усвідомити, де проходить межа відповідальності бізнесу та в чому вона полягає. Це питання державної допомоги й регулювання виробничо-комерційної діяльності. Врешті, важливо розуміти, де та як бізнес і держава мають співпрацювати. Тут на думку спадають наукові дослідження, просування національних економічних інтересів за кордоном, підготовка кадрів.

Проблема з робочою силою – нині одна з найгостріших. Ми втратили частину трудового потенціалу через анексію Криму та війну на Донбасі. До цього додаються трудова міграція і проблеми з якістю освіти. Ми поки що практично нічого не робимо для залучення робочих рук з інших країн – маю на увазі активну міграційну політику.

Ефективна некорупційна держава не може бути дешевою. За неї суспільство повинно платити адекватну ціну.

Які ключові реформи останніх п'яти років?

–Кожна реформа має три стадії: прийняття рішення, реалізація змін і захист досягнутого. Як показує український досвід, відкотитися назад дуже просто. За п'ять років ми провели або почали низку важливих змін. Одна з найвдаліших – реформа державних закупівель. Її треба захищати, зважаючи на креатив українців, які завжди готові обійти правила.

Серйозно реформували банківський сектор. Ліквідували низку неплатоспроможних банків, хоча не все зроблено бездоганно. Впорядкували процедури рефінансування банків, запровадили відкрите інформування про кінцевих власників. Нацбанк сьогодні – не тільки регулятор, а й аналітичний центр. У галузі державних фінансів почалося запровадження довгострокового бюджетного планування.

Започатковані медична, пенсійна та освітня реформи. Їх треба продовжувати.

Великим успіхом вважаю реформу децентралізації. До кінця 2020-го вона має завершитись. Об'єднані громади вже мають свої гроші. Але, якщо частина повноважень і коштів передається на місця, виникає запитання: як перевести туди антикорупційні механізми й запобігти створенню в регіонах напівфеодальних структур. Потрібно знайти достатню кількість фінансових менеджерів, які могли б управляти бюджетами громад. Зараз ці гроші часто лежать на депозитах. З одного боку, це добре, їх хоча б не розікрали. З другого – вони мають працювати на громаду.

Поліпшився інвестиційний клімат. Реформували систему повернення податку на додану вартість для експортерів. Як наслідок – зникли конвертаційні майданчики та пов'язана з ними корупція. Багато зроб­лено для спрощення і технологізації системи послуг, які надає держава. Створено центри надання адміністративних послуг, запроваджено технології електронного урядування. Держава відкрила реєстри й багато іншої інформації.

Важливим досягненням є створення системи інституцій для боротьби з корупцією: Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Але їм треба дати час, щоб запрацювали. І зробити їх політично незалежними.

Які помилки маємо врахувати, рухаючись уперед?

–Відстаємо із судовою реформою. А це механізм вирішення суперечок, без якого неможливе нормальне життя країни.

Друге питання – публічна комунікація. Су­спільство платить державі гроші й повинно знати, як і хто їх використовує. Люди мають розуміти, хто повинен відповісти за погані дороги та як його за це покарали. Без судової системи це нереально.

Ще одна проблема – демонополізація економіки. У цьому процесі активну роль має грати Антимонопольний комітет. Поки що ми цього не бачимо.

Треба завершити реформу державного управління. Щоб уникнути традиційного післявиборчого тасування міністерств.

Назріла й перезріла реформа податкової та митної служб. Тут зроблено перші кроки. Митниця – це ще й елемент національної безпеки.

Маємо швидше імплементувати Угоду про асоціацію з ЄС. Вона була і залишається дороговказом змін. Україні бракує вміння ефективно використовувати можливості глобалізації, враховуючи наші реалії.

”Олігархи – це великі підприємці. В Укра їні близько 800 таких компаній, на які припадає близько половини промислово го виробництва. Це – хребет української економіки, подобається це нам чи ні”, – вважає економіст Ігор БУРАКОВСЬКИЙ. Художник Володимир Казаневський бачить це так

Кілька років економіка України зростає на 3 відсотки. Як збільшити темп до 10–15 процентів? Які реформи маємо зробити насамперед?

–Економіка зростає, коли знімають обмеження на бізнес, впроваджують масштабні економічні реформи. Але зростання залежить і від світової кон'юнктури. Якщо наші товари не купуватимуть за кордоном, матимемо спад.

3 відсотки – низький показник. Щоб українці відчули реальні зміни, має бути хоча б 5–7 відсотків протягом п'яти-семи років. Для цього держава повинна стимулювати розвиток бізнесу та інтегруватися у світове господарство. Залучати іноземні інвестиції, доєднуватися до світових ланцюгів створення вартості, як-от аутсорсингові майданчики (аутсорсинг – передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям. – Країна).

Треба скорочувати період упровадження будь-якої ідеї в життя. Ключовий інструмент сучасної конкуренції не в тому, щоб винайти нову теорему Піфагора, а щоб якнайскоріше впровадити її в умовний айфон. Ідеї старіють дуже швидко. Тому треба створити хороші умови для розвитку стартапів.

Як змінять світ і Україну нові методи виробництва – кіберфізичні системи, штучний інтелект, 3D-друк. Як має реагувати на них Україна?

–Промислова революція багато змінює у стосунках між людьми. Чимало питань вирішуються онлайн. Те, що раніше робив людський мозок, зараз виконує комп'ютер. Будь-яка країна шукає відповіді на виклики революції 4.0 (четверта промислова революція. – Країна), адже вона змінює наше уявлення про світ. Має і хороші, і погані сторони. Наприклад, із появою 3D-принтерів стали менше продаватися речі, які можна надрукувати. Раніше, щоб відкрити телеканал треба були величезні гроші. З появою інтернету така можливість є ледь не в кожного.

Люди змушені споживати велику кількість інформації. У ній важко орієнтуватися. Щоб революція 4.0 була ефективною, треба покращувати якість освіти. Люди мають знати не тільки, як працює комп'ютер, а й мати навички критичного мислення.

Для держави виклики четвертої промислової революції полягають у сфері управління, зокрема в частині кібербезпеки електронного урядування. Наші політики не говорять на такі стратегічні теми. Це проблема. В інформаційну еру суспільство думає про все й ні про що. Це дає можливість маніпулювати громадською думкою.

Чим загрожує Україні повернення Приватбанку Ігорю Коломойському?

–Проблема має політичну, економічну та юридичну складові. Під час націоналізації Приватбанк був у поганому стані. Підтримка міжнародних партнерів допомогла Україні втримати його на плаву. Думаю, перемовини з колишніми власниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим були складні. Вони намагалися ще й заробити на націоналізації.

Це непростий процес в усіх сенсах. Зараз наші суди можуть приймати специфічні рішення. Для країни найкраще було б залишити цю ситуацію, як є.

Чи можлива в Україні деолігархізація?

–Олігархи – це великі підприємці. В Україні близько 800 таких компаній, на які припадає близько половини промислового виробництва. Це хребет української економіки, подобається це нам чи ні. Ці "олігархічні" підприємства є найбільшими платниками податків, а в багатьох випадках – монополістами.

У цій ситуації важливо відділити політичний вплив від економічного. Україні треба прийняти закони про лобіювання підприємницьких інтересів. Маємо розуміти: хто, чому і за кого "топить". У США цей процес прозорий. Незаконне лобіювання закінчується в'язницею. На рівні закону треба прописати рамки стосунків між бізнесом і державними службовцями.

Великі компанії з політичними інтересами – це факт нашого життя. Протидіяти негативним наслідкам цього може тільки сильна держава.

Один із головних викликів для нового президента – зберегти міжнародну підтримку України. Це вдасться Зеленському?

–Із того, що говорили Зеленський та його команда, складається враження, що вони розуміють проблему. Але, як це буде на практиці, невідомо. Слід врахувати, що в Європі змінюються політичні лідери: йдуть президент Литви Даля Грибаускайте та канцлер Німеччини Анґела Меркель. До влади приходить умовно покоління Еммануеля Макрона (президент Франції, 2017-го переміг на виборах у 39 років. – Країна). Треба думати, як налагоджувати з ними контакт і підтримувати хороші стосунки.

Маємо агітувати за Україну не з позиції "ми – ваша проблема, допоможіть". Треба заохочувати партнерів успіхами. Світ швидко стомлюється від конфліктів.

Якими успіхами можемо агітувати?

–Передусім боротьбою з корупцією. Багато схем вдалося подолати через систему державних закупівель. Корупція зникає, коли змінюються правила гри. Наприклад, почали відшкодовувати ПДВ – і зник­ли оборудки у цій сфері. Але люди хочуть, щоб за корупцію карали. І це правильно. Якщо суспільство бачить, що ніхто не відповідає за свої злочини, це викликає розчарування.

Треба не тільки вимагати анти­російських санкцій від західних країн, а й пропонувати ініціативи щодо реформ.

Відновлення територіальної цілісності країни ви називаєте ключовою передумовою й ресурсом розвитку. Чому? Є думка, що повернення окупованих територій вимагатиме величезних ресурсів на інтеграцію, відбудову, гальмуватиме політичний поступ.

–Якщо будемо в тенетах Росії, нічого не досягнемо. Саме незалежні країни досягали успіхів в економічному розвитку, хоча й не всі. Маємо розуміти, що за економічне відновлення окупованих територій треба буде платити. Ми можемо зробити це за рахунок міжнародної допомоги, власних ресурсів.

Але маємо розглядати цю відбудову як інвестицію в розвиток регіону та країни загалом. Із Донбасом треба було щось робити ще до початку російської агресії. Економічно реабілітувати його можна лише після відновлення територіальної цілісності й суверенітету України за наявності чіткого стратегічного плану.

У 2019 році дефіцит державного бюджету України передбачається на рівні 90 мільярдів гривень. Відзначимо, що останні вісім років країна жила з хронічним дефіцитом головного кошторису країни. «Слово і Діло» пропонує подивитись, як змінювався дефіцит бюджету з 2010 до 2019 року.

Нагадаємо, що в 2019 році бюджет передбачає доходи в сумі 1 трлн 26 млрд 131,8 млн грн, у тому числі доходи загального фонду – 928 млрд 507,9 млн грн і доходи спеціального фонду – 97 млрд 623,9 млн грн. Витрати передбачаються в сумі 1 трлн 112 млрд 130 млн грн, у тому числі видатки загального фонду – 1 трлн 5 млрд 767,5 млн грн і витрати спецфонду – 106 млрд 362,4 млн грн. Відповідно, дефіцит бюджету очікується в межах 90 млрд грн.

Крім того, до кошторису закладені певні ризики щодо недовиконання дохідної частини, зокрема за статтею доходів від приватизації, сказав у коментарі «Слову і Ділу» економіст Андрій Новак. Мінфін очікує від великої приватизації надходження в розмірі майже 17 млрд грн, однак її можна додавати до дефіциту бюджету, оскільки, як правило, в рік виборів, приватизація не відбувається.

«Бюджет розвитку країни»: чого очікувати в 2019 році?У БПП заявили, що держбюджет на 2019 рік буде вкрай складним через те, що прийде час виконувати зовнішні фінансові зобов'язання, повертати гроші, які брали більш ніж 10 років тому. Ухвалити кошторис мають сьогодні, 22 листопада.22 листопада 2018, 16:10

З боку видаткової частини є ризик того, що в разі підвищення цін на газ більше коштів знадобиться й на виплату субсидій населенню.

До того ж, наступного року сума погашень за зовнішніми боргами майже вдвічі вища, ніж у 2018-му (4,3 млрд дол., або 3,3% ВВП), а за внутрішніми боргами – на 30% вища, ніж цього року.

При цьому прогнозований дефіцит бюджету в 2019 році на 11,6% більший, ніж у 2018-му (80,6 млрд грн).

Максимально дефіцит головного кошторису країни зріс у 2013 році – на 80,3% – й склав 70 млрд грн проти 38,8 млрд в 2012 році.

Найвідчутнішим скорочення дефіциту бюджету (на 33%) було в 2011 році. Якщо в 2010-му він становив 52,6 млрд грн, то наступному року зменшився до 35,3 млрд грн.

Детальніше – на інфографіці.

Зображення максимального розміру (відкриється в новому вікні)

Нагадаємо, раніше Верховна Рада ухвалила трирічне бюджетне планування.

Також ми повідомляли, що на початку 2018 року дефіцит держбюджету збільшився на 1,4 млрд грн порівняно з прогнозом Мінфін.