хочу сюди!
 

Юлия

42 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 30-50 років

Замітки з міткою «українська мова»

Про мову.

Вчера общался с племянницей. Она ходит в 4-й класс украинской школы. Естественно все предметы на украинском но русский она понимает пользуется им в повседневной жизни пополам с украинским . Так вот  она пожаловалась, что никак не могла выучить одно стихотворение на украинском. Ее мама со злостью в голосе поведала что стихотворение простое до ужаса и все дети его знают наизусть. А причиной такой сложности в изучении оказалась сама версия стихотворения.
Посміхнись-світлішим неба стань 
І від посмішки веселка озоветься 
Всіх зустрічних усміхом вітай 
Цілий світ тобі як дзеркало всміхнеться

Дивом дивним із казок 
Хмарки стануть у танок 
І цвіркун за скрипаля зіграє"соль-ля" 
Із малого джерела 
Починається ріка 
Подружитись-часом посмішки доволі 

Посміхнись-як сонечко заграй 
Дощ не лишить краплі в смутку у полоні
Скаже ліс до тиші:"Прощавай!" 
А теперь оригинал....
А стихотворения Шевченко написанные на русском тоже теперь переводят?

Логіка мов ІІІ або монгольські коріння російської мови

Скажу вам відверто - я надзвичайно тішуся, що досконало володію російською та українською. Для себе вже давно ствердив, що це далекі мови - їх майже ніщо не об'єднує. Російська мова унікальна - її словниковий запас, лексика та граматика суттєво відрізняються від української, та й від всіх інших слов'янських мов. До такого категоричного висновку дійшов емпірично-аналітичним шляхом - тобто багато читаю як українською, так і російською мовами. І скажу так: української мови не існує, її справді не існує, це вигадка. Та мова, якою я зараз пишу і якою розмовляє більшість населення України, насправді зветься мовою руською. Логічно, що така назва нас єднає з Росією. А от ні - насправді логічно ту мову, якою послуговуються в Російській Федерації, назвати мовою московською. Адже саме Москва була містом, яке об'єднувало (загарбувало) навколо себе нові землі (Новгород, Псков, Твер, Смоленськ, Тула) - чому ж ці міста добровільно не приєдналися до Москви, а вели з нею столітні війни? Та це вже інше питання. Що я тут хочу розглянути - це "монгольський спектр" в московській мові. Далеко не йтиму - звернуся до лексики. Перший приклад - руське слово багряний - може й прослідковуються іранські риси цього слова, але аж ніяк не монгольські, які є у відповіднику московської мови - алый. Далі - в'язниця - тюрма - де тут подібність? Варта - караул. Вогнище, багаття - костер. Гроші - деньги (потрібно згадати, що в Казахстані офіційна валюта зветься "тенґе"). Дзвін - колокол. Заметіль, хуртовина - пурга. Кат - палач. Курінь, намет - шалаш. Макітра, довбешка - башка. Олівець - карандаш. Очі - глаза (і не кажіть, що це з англійської glasses). А ще - подумайе, чому в московській мові майже не функціонує таке звичне для нас слово селянин? А замість нього широкого ужитку набуло слово крестьянин. Чому людина, яка мешкає у сільській місцевості обов'язково пов'язана з "крестом"? Логічно - монголо-татари, прийшовши до східних меж Київської Русі, натрапили спершу на дрібні поселення і зустріли там селян, а назвали їх за вірою, проти якої ніби-то вони воювали (та це інше цікаве питання). Далі - руське слово стайня як буде московською мовою? Правильно - як столиця Золотої Орди - Сарай. Чи ні? Може це підступні витівки західних агетнів? Шинок - кабак, хвіртка - калитка, кінь - лошадь, пес - собака, пасок - кушак і так далі. А теорія про три східні слов'янські народи - всім давно вже стало ясно, що як таких східних слов'ян не існує - можливо лише північні та південні. Тепер ваші коментарі! 

Чарiвна Лелека./Пташинi казки./

Живопись Жозефины Уолл>>>>Смотреть все!


Пташинi казки.

*****************

Чарiвна Лелека.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Українська казка /.

***********************

Маленька дiвчинка Тетянка

З самого вечора до ранку

Мiцненько так,гарненько спить.

Час у вiснi скорiш летить...

[ Читать дальше ]

День незалежності (насправді замітка про мови)

В День Незалежності я не ходив на центральну площу міста, не вдягав вишиванку, не слухав привітань політиків і не дивився попсові концерти після них. В цей день подумав про мовний стан в Україні. Е ні, шановні, тут не обговорюватиму російську мову і нещасну українську. Напишу про англійську мову в нашій державі. Згідно з даними сайту w3techs в українському сегменті інтернету англійською користуються навіть більше, ніж українською - на якісь десяті відсотка, але все ж - 10% це велика частка. Чи означає це, що кожен десятий українець чи громадянин України зможе вільно користуватися англійською на рівні з українською та російською? Чи значить це, що цей же громадянин вільно зможе переглянути фільм в оригіналі без дубляжу і субтитрів? Зможе послухати англійську аудіокнигу і вільно її переказати як українською, так і англійською? Чи зможе написати мейл та поспілкуватися з англомовним громадянином інших держав? Сподіваюся так. Взагалі думаю, що перед нашим поколінням (20-30 років) стоїть важливе завдання - вивчити англійську на рівні російської і передати ці знання наступним поколінням, щоб вони належали принаймні до тих 20% (українська і англійська). А взагалі - на рахунок мовного питання - Україна і так була і буде в російському інформаційному оточенні і російська звідси НІКУДИ не зникне, з іншої сторони - з англійською мовою мусить прийти весь багаж західної культури. Що думаєте з цього приводу?       

69%, 11 голосів

19%, 3 голоси

0%, 0 голосів

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Веселімось, браття! (З інтернету)

 

Євген ДУДАР

ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНЦЯМ ЕМОЦІЇ?

Знову про мову. Нашу. Українську. Про нашу гідність. Про нашу душу. Бо витоптують їх паршуки. Свої і зайшлі. Та ще й чиновні манкурти. З різних щаблів державної драбини. Від "піпіна" - найкоротшого з малесенької номенклатурної дірки, до "пеппі" - найдовших державних панчох... Їм начхати на закони, на мораль, на етику. У них "генетична чихавка".

[ Читати далі ]

Зло машинного перекладу

Українська мова може перетворитися на сурогат 
Добре відомо, що однією із найпоширеніших помилок, якої припускаються на ранніх стадіях вивчення іноземної мови, є привнесення до неї рис, характерних для мови рідної, внаслідок чого висловлювання набувають сталого нальоту штучності, а подеколи й поготів виглядають на беззмістовні нагромадження слів. За приклад тут може правити прямолінійний переклад словосполуки "рівень життя" словами "level of life" замість коректного вислову "standard of living". Втім, якщо в разі віддалених мов подібні "кальки" відчутно утруднюють комунікацію і тим спонукають людину до глибшого вивчення іноземної, у випадку з ближчими мовами – як-от, російська та українська – механічний переклад, як правило, не стає на заваді порозумінню, а тому видається для багатьох, хто мислить (читає, навчається, дивиться телевізію) російською, не тільки придатним, але й природним способом мовити українською. Щиро віруючи у те, що для того, щоб висловитися по-українськи, достатньо просто перекласти на неї всі російські слова, прибічники даної візії мимоволі породжують та відтворюють уже існуючі мовні покручі, утворюючи у такий спосіб сурогатну мовну реальність, що поволі витискує справжню мову на маргінес. Як приклад можна навести вислови "завдати прикрощів" та "поїзд далекого прямування", що часто заміняються у слововжитку кальками "принести неприємності" та "поїзд дальнього слідування".
Певна річ, повсякчас перебуваючи в осередку сурогатного мовного простору, годі надіятися уникнути його впливу. Ідеальною літературною мовою розмовляють – на жаль чи на щастя – хіба на кафедрах філології. До пуття, зауважила якось Оксана Забужко, українською володіє лише кількасот душ на цілім світі. Тому відносно всіх решта може йтися єдино про рівень і тип помилок – отже, про свого роду поріг, за яким певний мовець стає нечутливим до мовних погрішностей. Так, почувши фразу "Вона прийняла участь у турнірі, і вже на першій стадії їй зустрівся важкий суперник", далеко не кожен спроможеться зауважити, що участь беруть, а суперник – трапляється. Ймовірно, ще менше відчують глибоку протиприродність звороту "Йому відразу кинулась в очі її нова зачіска", що – згідно з нормальним порядком речей – мала би впасти у вічі (що називається, feel the difference). Втім, як сказано вище, вся справа в порозі чутливості. Мені траплялися люди, які казали "Їй виконалося 22 роки" – і не вбачали у цім ані найменшої недоречності.
Аналіз показує, що механічний переклад з російської на українську справляє щонайменше двоякий руйнівний вплив на українську мову. Про семантичні зсуви (вміщення слова у неприродний контекст і надання йому неприродного значення) ми вже сказали. Втім, вживаючи кальку замість питомого слова, мовець, крім всього іншого, прирікає останнє на забуття – випадіння із актуального слововжитку. Жодна людина, яку я задля експерименту прохав перекласти з російської речення "Давайте встретимся в другом месте", не переклала його "Зустріньмося десь інде (деінде)"; жодна людина, перекладаючи фразу "по обе стороны дороги", не вжила відсутнього в російській мові слова "обабіч". Те саме стосується слів "зусібіч", "навсібіч", "навпростець", "осторонь" тощо. Ці та тисячі інших питомих слів принципово відсутні у сурогатній українській мові, якій відоме лише з усіх боків, на всі сторони, прямо, у стороні. Зайве казати, що наслідком названого процесу стає перетворення української мови на те, чим її здавна хотіли б бачити апологети "общерусского языка", – місцевою варіацією, блідою копією, дублікатом "великого и могучего". Справді убогішою, справді біднішою, справді несамостійною і справді зайвою – такою, що не тільки дублює оригінал, а й викривлює та калічить.
Наостанок зазначу, аби зняти кривотлумачення: інтерпретувати мої слова як заклик до штучного відокремлення української від російської – значить абсолютно не розуміти, про що мені йдеться. Справді, подеколи можна натрапити на пуристів, які огульно беруться доводити абсурдне твердження, що в українській немає слів "голубий", "ждати", "видіти" тощо тільки тому, що вони є в російській. Втім, очевидно, що такі крайнощі є нічим іншим, як тим само браком чутливості до питомої мови, про який згадувалося повище. Власне кажучи, розвивати в собі це чуття я й закликаю у даному дописі.
Джерело: Gazeta.ua 

Новоречь и вырождение нации

Василий Зима - писатель

Она везде. И, в отличие от снега, не прекращает засыпать наши улицы, транспорт, офисные помещения, забегаловки и все те места, где обычно бывают люди.

"Але, Серега, это я, понял... Ге-ге (полуженский дыбильный смешок). Кароче, чувак, я счас выду, тут, понял, на Флоренции, ну счас, ну не знаю, пара астановак. Понял? Ге-ге (снова полуженский дыбильный смешко). Ну, не зна, падганю тебе там то, шо ты просил, токо по пятьдесят, понял, я тут должен исчо. Ну давай. Да смотри, я счас выду. тут сто метров, понял, посталось?" - такого рода диалоги и монологи я слышу каждый день. И с каждым разом все чаще. Что-то подобное, только облеченное в более нормальную форму, можно слышать с экранов телевизора от представителей власти. Они бы тоже могли так: "Я, кароче, манал этат снег, понял? Мне техники не хватает и бабосы счас бросаить на уборку я манал..." Но, в силу того, что их слушают люди и они облечены властью, они обязаны говорить не так быстро, как в обычной жизни, но более грамотно.

Это юнная быдломасса так разговаривает: не понятно, странно, перемежая свою речь олигофреническим смехом. Еще эта масса никогда не уступит места в транспорте, не извинится за дурацкий поступок, украдет и не покраснеет, нассыт на остановке или будет обзывать девушку, даже не думая о том, что ее это может ранить и вообще мужчина так не должен. Этой быдломассы становится больше. никакие плотины ее не удержат: рано или поздно она накроет всю страну, и погибнут в ее вонючих волнах все те светлые чувства и порывы. все те хорошие начинания и сладкие мечты, которыми живет меньшая часть страны.

Эта быдломасса давно прорвалась в парламент. Причем, засела она под разными флагами и говорит на разных языках, но ведет себя одинаково: нетерпимо, по-хамски, заносчиво, неуважительно по отношению друг ко другу и к народу. Народ, который никогда не был двигателем прогресса: я уверен, что прогресс двигали исключительно личности, которые и создавали истоический фон и поднимали народ на те или иные дела; так вот, народ, смотря на это все, на моральное убожество власти, сам становится таким же убогим. Хотя, он то и богатым особо никогда не был. Даже эта стихия доказала еще раз: быдла больше. Оно сильное, наглое и никогда просто так не сдаст свои быдло-позиции. Оно бросает свои машины, где ему удобно. не думая. что может стоять транспорт из-за него, не думая, что снегоуборочная техника не проедет. Ему то что? Оно откапывает свою машину. засыпая машину соседа, а потом громко орет (сам видел) и бросается на женщину с лопатой, которая пытается воспрепятствовать погребению своего авто под снегом из-под его лопаты. Вот оно такое. И ему любая погода - стихия. Потому что у него в голове порядка нет.

Для этого потребителя службы новостей делают низкопробные, грязные сюжеты, рассчитанные на человека с одной извилиной поперек головы. Для этих людей делают юмористические шоу, ведут которые люди, разговаривающие на суржике. Для них, а для кого же еще? Ведь они сами так разговаривают, вот и слушают. Наверное, большинство всегда будет побеждать.

Думаете, выборы или перевыборы что-то изменят? Что, человек, придя домой, книжку возьмет в руки или умную передачу вместо Педан-Притула шоу включит? Или послушает умного человека, вместо просмотра "Витальки"? Возможно, он включит BBC вместо того, чтобы смотреть наши новости?  Я понимаю, большая часть населения - это потребители, для которых самое главное: зарплата, отдых с семьей, телевизор и здоровье. Но и потребители бывают разное, и потребляют они разные продукты. Наши люди в больше своей части уже опустились ниже некуда. И что бы кто мне не говорил, я, к своему сожалению, мнения своего не изменю. Я их видел в разных регионах, в разных количествах, в разном качестве, но они в большинстве.

И что, кто-то уберет быдломассу с улиц и магазинов? Выгонит ее из кинотеатров и разного рода ТРЦ, где эта категория населения особенно любит проводить время? Не выгонят. И не перевоспитают. К сожалению. А ведь это приведет к катастрофе. И старая и молодая быдломасса рано или поздно доведет эту страну до убожества, нищеты и полной моральной деградации. Потом будет потеря государственности, в обмен на колбасу, и новое рабство, которое быдло посчитает за счастье. Как и те евреи, которым египетский лук был дороже невидимой земли обетованной.

К сожалению, министерство культуры не введет чрезвычайное положение в связи с затоплением Украины быдломассой. И президент не обратиться к народу, призывыая его больше читать, изучать правила этикета и учиться уважать друг друга. К сожалению. Хотя. знаете, переучить можно любой народ. Не нужно просто над ним издеваться. Нужно "село" оставить в селе, дав ему работу и зарплату: пусть делают то, что им дорого. Бандитов не пускать к власти, шизофреникам перекрыть путь в парламент. Ученым дать достойну зарплату и нормально платить учителям, не давая возможности учить детей истеричным особам, у которых на лбу написано: вы мне пофиг, у меня куча комплексов, я давно не читала книг и я ничему вас не научу. Все должно быть на своих местах. Пока же у нас смешалось все: и грязь и чистота.

У нас такая ситуация сложилась, что снобом считается любой, кто призывает говорить: "Простите, а можно спросить?" Вместо того, чтобы сказать привычное для наших широт при обращении к незнакомому человеку: "Слышь, а где тут...." И так далее. Или как научить человека, который молча толкает тебя в плечо в пустом троллейбусе и тычет деньги, не говоря ни слова. ты должен сам догадаться: нужно взять и передать. А когда отвечаешь: "Передайте сами, я не кондуктор", - человек очень обижается и начинает слать тебе проклятия, посольку ему пришлось самому идти к водителю. Это бытовое хамство. Но оно есть на разных уровнях. И именно эта низость в культуре, в семейной жизни, в отношении к людям и не позволит Украине ни в ЕС вступить, ни власть сменить. Поскольку это большинство опять приведет на властный Олимп таких же представителей быдломассы, только из другого лагеря.

Можно только грустить? Да нет. Нужно жить на своем уровне и не понимать хамства, наглости и тупости. Просто не замечать. Пучть они тянутся, а не мы будем опускаться. Правда, закончится тем, что каждый останется на своем уровне. А перевесят те, кого будет больше.

P.S. Помню, в Вене в одном из даний, где мне пришлось побывать, я выходя из туалета, ударил дверью человека, который столя в коридоре. Какого было мое удивление, когда этот мистер сказал: "Простите." Я его ударил, а он извиняется... Именно поэтому нас не примут в ЕС) А товарищи Колесниченко и Кивалов уже могут готовить законопроект о предоставлении новоречи, которую использует быдломасса, статуса государственного языка. Уже самое время.

Державна мова.

Як уже набридло це все.

Знов і знов наріжним каменем суспільства стає українська мова. Ніби проблеми вже всі залагодили, давайте й цю вирішимо. Вже скільки її гнобили, калічили, забороняли-дозволяли, забували, карали носіїв...

Воістину, ми – найтерплячіша нація світу. Де, скажіть на милість, в якій країні СВІТУ піддають сумніву, та що там, – люто ненавидять та знищують власну ідентичність та культурну спадщину? У Польщі, чи може у Франції, а може на Туманному альбіоні вирішили заборонити державну? Не силкуйтеся – все одно не знайдете такої країни (хіба якісь тумба-юмба, але ж ми не такі).

Мова селюків, укробидла, галицайська говірка, малоросійський суржик...Безліч "епітетів", максимум зневаги. Мільйони наклали головами за те, що сьогодні паплюжать та винищують...

Я – українець. Це не просто слова. Я належу до великої нації, що має одну з найгарніших мов світу. Для мене не існує питання засобу спілкування – я народився на Україні, українська – мова моєї держави, а значить – і моя мова.

Я не калічу людей за те, що вони розмовляють іншою мовою, я не ображаю їх право на вільне виявлення власних емоцій мовою своїх пращурів. Але я – на своїй землі, тому вимагаю поваги до моєї мови та культури, землі та традицій.

На гроші платників податків – тих злиденних, що ще не повтікали звідси, а й досі вірять словам; тих, кого владні мужі не вважають за людей та повсякчас грабують та зневажають – утримуються ВСІ державні установи та чимала армія чиновників.

Прямий ОБОВ'ЯЗОК державних діячів та працівників усіх без винятку держустанов: розмовляти, провадити діловодство, популяризувати власним прикладом ДЕРЖАВНУ мову. Держави, що їх годує. А вдома – хоч китайською, як дозволить сумління.

Наші діти повинні отримувати освіту ДЕРЖАВНОЮ мовою: починаючи від дитсадочка аж до робочого місця по закінченні ВИШу.

Вмикаючи телевізор ми не повинні бачити обличчя радянської партноменклатури, що нахабно плює в лице європейській державі, провокуючи, тим самим, бійки та дестабілізацію в країні. Те саме варто сказати про книги чи медіа-видання...

Всі ці заклики до "другої державної", "двомовної Швейцарії" є не що інше, як провокації та спекуляції на почуттях людей. Це – банальне окозамилювання, під час якого розкрадаються останні землі, виводяться в офшори чергові мільярди, розподіляються фінансові потоки на майбутнє.

Мова окупантів і поневолювачів, що століттями мордували Україну не повинна стати державною, бо це – шлях у небуття.

Нехай ВСІ чиновники на чолі з Гарантом складають іспити на знання української мови та історії держави. Не склав – аріведерчі! Не хочеш – до побачення, і без розмов!

Українська мова повинна панувати в усіх сферах суспільно-політичного життя країни. Від затрапезної сільради – до засідання членів уряду та виступу вищих осіб держави. ВСІ повинні поважати Україну та дотримуватися букви Закону. Щоби Україна в очах іноземців не виглядала: "матрьошка", "водка", "русский", "спасибо", "пожалуйста"...

Не бійтеся бути українцями в Україні. Я – україномовний у Харкові. Всі мене чудово розуміють і деякі, навіть, (о диво!) переходять на українську, бо в більшості випадків розуміють. Нехай і не все, але суть – точно. При цьому я володію російською навіть краще за багатьох її носіїв (та й не тільки я).

Бо в цьому все наше єство: при звертанні російською – очі додолу, хаотичне пригадування і – російська відповідь з українською інтонацією. Колоніальне минуле міцно засіло на генному рівні.

Ми тут господарі, нехай вони – очі додолу і пригадують. Давно вже час підвестися з колін у власній свідомості та вчинках. Це – в наших силах. Ми ж можемо звернутися державною, скласти без помилок документ, побороти спокусу "бути, як усі" та покращити, бодай на йоту, життя. В наших силах спілкуватися українською вдома, на роботі, з власними дітьми...

Варто, лишень, почати, і все у нас вийде. Не чекайте, що за Вас це зробить хтось інший, почніть із себе, будьте в авангарді.

Що!? Кажете російська – скрізь? Неправда! Це ми її підтримуємо своїми лінощами та меншовартісними комплексами. Це з нашої мовчазної згоди нас русифікують, а ми ще й чублимося одне з одним за право першими підгавкнути на "общепонятном" та отримати крихти з панського столу.

Так, ви не помилилися, лейбмотивом даної статті є те, що єдиною ДЕРЖАВНОЮ, без зазіхань і поза всяким сумнівом, повинна бути УКРАЇНСЬКА МОВА. Є незгодні? Вас ніхто не тримає, де знаходяться вокзали, ви знаєте...

Без мови нема нації.