хочу сюда!
 

ajnbybz :)

62 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 58-64 лет

Заметки с меткой «державна мова»

Україна в умовах війни

Які слова страхітливі -
Дволикість,дворушництво, двозначність, двоєдушність.
Двомовність, як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації - змія вжалила серце нації.

Державна мова.

Як уже набридло це все.

Знов і знов наріжним каменем суспільства стає українська мова. Ніби проблеми вже всі залагодили, давайте й цю вирішимо. Вже скільки її гнобили, калічили, забороняли-дозволяли, забували, карали носіїв...

Воістину, ми – найтерплячіша нація світу. Де, скажіть на милість, в якій країні СВІТУ піддають сумніву, та що там, – люто ненавидять та знищують власну ідентичність та культурну спадщину? У Польщі, чи може у Франції, а може на Туманному альбіоні вирішили заборонити державну? Не силкуйтеся – все одно не знайдете такої країни (хіба якісь тумба-юмба, але ж ми не такі).

Мова селюків, укробидла, галицайська говірка, малоросійський суржик...Безліч "епітетів", максимум зневаги. Мільйони наклали головами за те, що сьогодні паплюжать та винищують...

Я – українець. Це не просто слова. Я належу до великої нації, що має одну з найгарніших мов світу. Для мене не існує питання засобу спілкування – я народився на Україні, українська – мова моєї держави, а значить – і моя мова.

Я не калічу людей за те, що вони розмовляють іншою мовою, я не ображаю їх право на вільне виявлення власних емоцій мовою своїх пращурів. Але я – на своїй землі, тому вимагаю поваги до моєї мови та культури, землі та традицій.

На гроші платників податків – тих злиденних, що ще не повтікали звідси, а й досі вірять словам; тих, кого владні мужі не вважають за людей та повсякчас грабують та зневажають – утримуються ВСІ державні установи та чимала армія чиновників.

Прямий ОБОВ'ЯЗОК державних діячів та працівників усіх без винятку держустанов: розмовляти, провадити діловодство, популяризувати власним прикладом ДЕРЖАВНУ мову. Держави, що їх годує. А вдома – хоч китайською, як дозволить сумління.

Наші діти повинні отримувати освіту ДЕРЖАВНОЮ мовою: починаючи від дитсадочка аж до робочого місця по закінченні ВИШу.

Вмикаючи телевізор ми не повинні бачити обличчя радянської партноменклатури, що нахабно плює в лице європейській державі, провокуючи, тим самим, бійки та дестабілізацію в країні. Те саме варто сказати про книги чи медіа-видання...

Всі ці заклики до "другої державної", "двомовної Швейцарії" є не що інше, як провокації та спекуляції на почуттях людей. Це – банальне окозамилювання, під час якого розкрадаються останні землі, виводяться в офшори чергові мільярди, розподіляються фінансові потоки на майбутнє.

Мова окупантів і поневолювачів, що століттями мордували Україну не повинна стати державною, бо це – шлях у небуття.

Нехай ВСІ чиновники на чолі з Гарантом складають іспити на знання української мови та історії держави. Не склав – аріведерчі! Не хочеш – до побачення, і без розмов!

Українська мова повинна панувати в усіх сферах суспільно-політичного життя країни. Від затрапезної сільради – до засідання членів уряду та виступу вищих осіб держави. ВСІ повинні поважати Україну та дотримуватися букви Закону. Щоби Україна в очах іноземців не виглядала: "матрьошка", "водка", "русский", "спасибо", "пожалуйста"...

Не бійтеся бути українцями в Україні. Я – україномовний у Харкові. Всі мене чудово розуміють і деякі, навіть, (о диво!) переходять на українську, бо в більшості випадків розуміють. Нехай і не все, але суть – точно. При цьому я володію російською навіть краще за багатьох її носіїв (та й не тільки я).

Бо в цьому все наше єство: при звертанні російською – очі додолу, хаотичне пригадування і – російська відповідь з українською інтонацією. Колоніальне минуле міцно засіло на генному рівні.

Ми тут господарі, нехай вони – очі додолу і пригадують. Давно вже час підвестися з колін у власній свідомості та вчинках. Це – в наших силах. Ми ж можемо звернутися державною, скласти без помилок документ, побороти спокусу "бути, як усі" та покращити, бодай на йоту, життя. В наших силах спілкуватися українською вдома, на роботі, з власними дітьми...

Варто, лишень, почати, і все у нас вийде. Не чекайте, що за Вас це зробить хтось інший, почніть із себе, будьте в авангарді.

Що!? Кажете російська – скрізь? Неправда! Це ми її підтримуємо своїми лінощами та меншовартісними комплексами. Це з нашої мовчазної згоди нас русифікують, а ми ще й чублимося одне з одним за право першими підгавкнути на "общепонятном" та отримати крихти з панського столу.

Так, ви не помилилися, лейбмотивом даної статті є те, що єдиною ДЕРЖАВНОЮ, без зазіхань і поза всяким сумнівом, повинна бути УКРАЇНСЬКА МОВА. Є незгодні? Вас ніхто не тримає, де знаходяться вокзали, ви знаєте...

Без мови нема нації.

10 кроків щодо зміни державної мови шляхом природного добору

Нинішні можновладці — люди не дурні. Тому не вдадуться до утисків і репресій стосовно української мови. Хоч би як до неї ставилися в душі. Навпаки — всіляко підкреслюватимуть значення державної мови. Адже це анітрохи не завадить паралельно втілювати витончену, але підривну стратегію, суть якої полягає у розмиванні значення державної мови серед рівнопривабливих альтернатив.

Аби проілюструвати, про що йдеться, пропонуємо увазі зацікавлених політичних і громадських діячів 10 кроків щодо зміни державної мови шляхом природного добору. Інструкцію складено з рецептів різних історичних епох.

1. Боронь Боже щось забороняти! Елементарний закон психології: аби людині сильно чогось закортіло, їй треба це заборонити.

2. Усіляко підтримувати розвиток мов національних меншин, а найуживаніші зрівняти у статусі з державною. Задля цього ухвалити низку законодавчих актів, які можна трактувати багатозначно (може, суперечить Конституції, а може, й ні…).

3. Слідкувати, щоб у законодавстві, навіть випадково, не з’явилося якоїсь преференції тим, хто володіє державною мовою.

4. Дозволити ведення державної та ділової документації, вживання в усному мовленні чиновників усіх рівнів будь-які зручні мови, поширені в даній місцевості; дозволити писати цими мовами назви вулиць, державних установ і різних організацій.

5. Збільшити кількість шкіл із викладанням поширеними в регіонах мовами. Мова викладання — за бажанням батьків учнів. Частину уроків державної мови і літератури зробити вибірковими, запропонувавши школярам і їхнім батькам альтернативу у вигляді іноземних мов, інформатики, психології та інших дисциплін.

6.) Зробити необов’язковими/вибірковими більшість іспитів з державної мови. Дозволити складати іспити з різних дисциплін, захищати наукові роботи будь-якою зручною для викладачів і студентів мовою.

7. Підвищити зарплату вчителям мови і літератури, крім, звісно, державної.

8. Підтримувати вітчизняне книговидавництво, кінематограф, різні галузі мистецтва, надаючи перевагу найбільш прісним, фальшивим, шароварно-патріотичним витворам і проектам. Зобов’язати перекладати зарубіжні фільми та книжки державною мовою, причому встановити такі терміни виконання роботи, щоб зробити її якісно не було жодної можливості. Залучити до виконання голодних студентів-першокурсників із технічних та природничих факультетів, оплачувати їхню роботу так, щоб більше нікому не захотілося приєднатися. Агресивно нав’язувати ці «продукти» як питомо наше.

9. Надати «зелену вулицю» альтернативним культурним продуктам, якісним і «смачним», виконаним іншими зрозумілими більшості мовами.

10. Зробити моду на вітчизняне предметом іронії, ознакою культурної відсталості. Подати під соусом прямування до європейськості та глобальності.

Полегшує здійснення цієї інструкції той факт, що деякі з пунктів уже «запущено у виробництво». Якщо втілювати ці кроки поступово, вправно тиснучи на важелі «необов’язковості» й «альтернативності», врешті залишиться тільки розвести руками: мовляв, це взагалі не ми, це люди самі схотіли…

 Аліна Бажал «Дзеркало тижня» №29, 14 серпня 2010

Державна мова: Атака клоунів

Пам’ятаєте совєцьку приказку: "Хто в армії служив, той у цирку не сміється"? Тепер, здається, в цирку не сміятимуться усі ті, хто прочитав текст знаменитого закону Колесніченка-Ківалова про засади державної мовної політики. Читачу! Якщо ти ще не встиг припасти до цього сакрального джерела, запрошуємо до компанії - разом насолодитися мудрістю і далекоглядністю наших можновладних стратегів. Повір, воно варте того. Все починається вже на етапі термінології, бо автори вирішили дати точне юридичне визначення терміну "рідна мова". А ви як думали! Отже, увага: "рідна мова – це перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві". Точно і суворо. Раз і назавжди. Ну чим тут заперечиш? Хіба що статтею 3 цього ж таки законопроекту: "Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною... і змінювати свої мовні уподобання". Бачите – з одної сторони визначай, як хочеш, а з іншої – тільки та – перша, якою оволодів. Цікава колізія? Але це, власне, для розминки, легенько і невимушено. Розминка закінчується у сьомій статті, де визначено, що закон стосується тих мов, носії яких складають більше ніж 10% населення – а у окремих випадках і до 10%. Як розрізнити, які з випадків "окремі", а які – ні, не вказано. Але право остаточно вирішувати віддане місцевій владі. У статті 9 – про Верховну раду. Усі засідання ведуться державною, а от виступати можна будь-якою, без обмежень. Переклад за необхідності покладається на апарат. Що ж. Поки в залі лише україномовні і російськомовні депутати стаття виглядає лише закріпленням існуючої практики. Щоправда поява під куполом кількох принципових угорців, болгар, чи кримських татар може суттєво додати клопоту – знадобиться цілий штат перекладачів. Але депутати у нас – це ж ого-го! На їхні мовні принципи в Україні грошей не жалкують. Проте далі вже зовсім інший масштаб проблем. "Акти вищих органів державної влади ... офіційно публікуються державною... та іншими регіональними мовами..." (Стаття 10 пункт 1.) До речі, ви в курсі, що Хартія мов нацменшин зокрема захищає мову русинську, а значить сільрада будь-якого русинського села віднині має право вимагати перекладу усіх законів та Конституції захищеною русинською! Ото вже рипітимуть пера і стукатимуть клавіатури. Особливо якщо врахувати, що пріснопам’ятна Хартія покликана оборонити вісімнадцять (!) мов українських нацменшин. Радійте, перекладачі на караїмську, кримчацьку, їдиш... на вас чекає велика робота! Наступний пункт тієї ж статті просто вибиває ґрунт з-під ніг. Акти місцевої влади приймаються державною або місцевою регіональною. Саме так: АБО. Це означає, що коли в містечку живе десять відсотків, скажімо, ромів, усі рішення місцевої влади запросто можуть прийматися та існувати лише однією мовою – ромською. І цією ж власне мовою воно має бути зареєстроване в Міністерстві юстиції. З чим зазначене міністерство ми і вітаємо, а разом з ним прокуратуру, яка займається контролем дотримання законодавства, контрольно-ревізійне управління і решту зацікавлених осіб. Буде весело, панове! Бо наступні статті дають право вести діловодство виключно регіональною мовою листуватися цією мовою з вищими органами державної влади та вимагати відповіді. Просто мріємо побачити, як наші урядові "поліглоти" виконуватимуть те, що наприймали їхні шістки. Епічна картина: прем’єр-міністр Азаров читає листа з Болграда болгарською, а потім угорською документи з Берегового! Найзатребуванішим фахом у державному управлінні будуть віднині перекладачі. А проте не тільки управлінні. Як проконтролювати тендер, якщо він гагаузькою, а в сусідньому селі – молдавською чи тою ж таки русинською? Що робити КРУ, СБУ, УБОЗ та іншим нишпоркам? Як пожежники розберуться з планом евакуації на їдиш? А санстанція – з санкнижками грецькою? Але найцікавіший подарунок у проекті закону запланований для нотаріусів. Стаття 16 зобов’язує їх перекладати документи тою мовою, якою володіє клієнт. Тут важливо зауважити: не одною з вісімнадцяти захищених Хартією, а будь-якою! Тобто буквально будь-якою. Перспективною розвагою може стати витребування у нотаріуса документів, скажімо, на суахілі. Схожий сюрприз чекає на суди і органи слідства, бо слідчі і судові документи, які вручаються фігурантам справи мають бути складені тою мовою, якою ці самі фігуранти володіють – теж без обмежень, хоч на афріді, хоч на пушту, як заманеться. І якщо підозрюваний твердить, що окрім коптської мови він нічого не знає, слідчим доведеться шукати перекладача на коптську – дарма, що вона є мертвою понад триста років, закон не ділить мови на мертві та живі. Та й живих, як твердять етнологи, у світі налічується майже 7 тисяч – і на кожну в районній прокуратурі та міліції доведеться мати перекладача. Ото зарипить машина юстиції! Ото закрутиться! Гарантуємо, що більшість справ не зможуть довести до суду через порушення мовних прав підозрюваного чи свідків. Жаль, Тимошенко з Луценком не дочекалися – їх ніколи не посадили за таких розкладів. Дуже оригінально автори закону пропонують "порєшать" питання мовної політики у освіті і медіях. Рішення просте – держава відмовляється від будь-якої мовної політики і усе віддає на відкуп засновникам: навчальних закладів, друкованих, і телерадіо ЗМІ. Хто як хоче, той так і пише, хто як хоче, так і говорить. До біса громадські дискусії з приводу ефірних квот на мову, національних шкіл і такого іншого. Просто та елегантно, як із тим Гордієвим вузлом. Тут, щоправда, авторам довелося наплювали на Хартію – так, ту саму заради якої все це начебто затівалося. Бо в тексті, який ратифікувала наша Рада, чорним по білому написано, що держава має гарантувати один телевізійний канал, одну радіостанцію і одну газету регіональною мовою. Але якщо дійсно розробляти механізми таких гарантій, довелося б тоді розбиратися з існуючою мовною ситуацію у ЗМІ. А тоді б абсолютно логічно постало питання наявності хоч би одного телеканалу, радіо чи газети державною мовою. Ну хіба можна допустити це? Усе вищесказане стосується і освіти. Цікаве враження справляє текст законопроекту. І за цим враженням ми навіть відгадали технологію його створення. Група безіменних фахівців спробувала врегулювати функціонування мов у сфері державного управління. Готовий текст віддали вельможним "авторам", які почали вписувати "правильну" ідеологію. Що це ви написали: "державною ТА регіональною"? Пишіть АБО. От і вийшло, що коли у містечку живе десять відсотків людей з "захищеної" нацменшини, місцева влада може вживати виключно їхню мову, ігноруючи решту дев’яносто відсотків населення, а заразом і усю вертикаль влади, включно з Верховною Радою і президентом. Воно завжди так буває, коли законотворчість доручають клоунам, спеціалізація яких – шоу і скандал. І стає зрозумілим, чому жоден із законопроектів Колесніченка ніколи не був прийнятий. Так само, як і стають явними справжні причини скандалу з його "викривальною" книжкою про УПА. Отже чи може працювати подібний закон на практиці? Звісно, ні. А чи можуть його проголосувати? Звісно, так. Бо в залі Верховної Ради сидять багаторукі мавпи, які вправно сують картки та натискають на кнопки. Не знаємо, де ділися власники цих карток – можливо, уже давно в лісі закопані. Але це не важливо, головне, щоб дресирувальник команду дав. Якби в залі сиділи депутати, кожен зі своїми переконаннями та бажанням задовольнити інтереси держави та виборця... Якби там були дискусії... Якби в Раді й справді радилися – гадаємо, можна було б створити мовний закон, який і державну мову не утискав, і права мовних меншин захищав. Однак сьогодні ми маємо не Раду, а ватагу дресированих мавп, які за сигналом двох клоунів тиснуть на кнопки. А мавпам не можна довіряти законотворчість. Мавп треба тримати в зоопарку.

Там-таки місце й клоунам. Хай у проходах розважають дітей анекдотами про утиски російської мови в Україні. А діти весело сміються.

Українська Правда

Мой ответ Арго и остальным позорным украинофобам

Я только сейчас бегло прочитал коменты к моей последней топовой заметке. Очень жаль, что некоторые путинозависимые фашиствующие твари (шовинисты-украинофобы), называют меня юдофобом и русофобом. Ваши бредни несколько преувеличены. Из соображений брезгливого уважения у вашему хрюкающему быдлостану данная заметка написана на российском языке. Чтобы не выдумывать велосипед... Моя политическая позиция совпадает с выступлением Народного депутата Украины Владимира Каплиенко:

19:04:25

КАПЛІЄНКО В.В.

Шановні депутати! Шановні українські громадяни! Від імені та за дорученням депутатської групи «Реформи заради майбутнього» маю честь висловити нашу позицію відносно проекту Закону 9073.

Ми всі різні. Ми маємо різні життєві позиції і це природно. Але ми – народні депутати України! І маємо єдину ідеологічну позицію щодо мовної політики в державі. Депутати фракції «Реформи заради майбутнього» за жодних обставин не будуть підтримувати зміни суспільних відносин, що виникають у процесі застосування мов України, якщо за своєю суттю вони перешкоджають утвердженню та функціонуванню державної української мови. А саме така спроба зроблена цим законопроектом.

З чого ми виходимо. Проблеми мови у населення України нема! Ця тема підігрівається штучно і приводить до поляризації суспільства! При цьому принцип вільного мовного    самовизначення, який  визначений у цьому законопроекті, не встановлюється  ані Конституцією України, ані  міжнародно-правовими актами, ані  Конвенцією Ради Європи про захист національних меншин, ані  Хартією  регіональних або міноритарних мов.

Стаття  5 цього закону стверджує, подумайте,   що держава відтепер повинна сприяти  розвитку саме багатомовності, при цьому частина перша  7 статті підкріплює затвердження багатомовної держави.

Стаття   7 передбачає  задекларовану  можливість  отримання статусу регіональної мови з коливанням у 10 відсотків. Даруйте, шановні колеги, якщо передбачається,  що статус регіональної мови, який є обов’язковим  для виконання  всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядуванні і  навіть фізичними  громадянами, передбачається при рішенні  місцевими радами до  10 відсотків, то фактично ми можемо у відповідності до цього закону створити регіональну мовну меншину за будь-яким відсотком, навіть піввідсотка. Це неможливо.

Наступна стаття 10 або стаття 11 передбачають пріоритет саме   російської мови над іншими. Читайте  уважно цей законопроект.

Стаття  20 передбачає надання навчальним  закладам   всіх прав  на обмеження української, а значить державної мови. Приватні вищі навчальні заклади приймають  рішення  щодо державної мови на власний розсуд. Українська мова більше не буде   обов’язковою навіть у державних та комунальних навчальних закладах.

Яка вартість  цього законопроекту? Ми рахуємо, що це більше  3 мільярдів на рік. Цей  закон направлений насправді на створення проблем для  української мови, а значить  України. Кожен депутат депутатської групи «Реформи заради майбутнього»  стоїть на бороні  інтересів України  і нашої держави. Слава українській мові! Слава Україні!

http://kaplienko.info/kaplienko_pro_movy/