Чиї "братні" вуха стирчать в істериці навколо роковин Волинської трагедії?

"Самостійна Україна для нашої майбутності важливіша за наш вступ до НАТО. Бо без України Росія ніколи не зможе стати імперією. Тим часом польське суспільство демонструє світові, де тільки може, антиукраїнську ненависть".

"Звернення українських депутатів до Сейму Польщі – ганебний крок з боку всіх підписантів, хоча там є різні люди з нормальними політичними і моральними балансами, – коментує Євген Кирилович. – З морально-політичної точки зору – це негідний крок серйозних політиків. Взагалі звертатися до іноземного парламенту чи уряду з тим, щоб твоїй країні зробили щось погане, це мінімум непристойно. На мій погляд, з урахуванням всіх компонентів цієї справи, крім того, що в Польщі є різні політичні сили, такий крок був ініційований третьою стороною. Не Росією як державою в цілому, а деякими російськими впливовими політичними особами...".

Докладніше про це>>>

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".
 
За повідомленням джерел газети, польські фахівці виявили на уламках літака і 30 кріслах президентського ТУ-154 сліди тротилу і нітрогліцерину. Причому в деяких пробах їхня концентрація виявилася настільки сильною, що прилади просто зашкалювали.

Інформацію про те, що прокуратура вже кільканадцять днів знає результати експертиз, виданню підтвердив генеральний прокурор Анджей Серемет.

Залишки вибухівки виявлені всередині літака, на кріслах, у місці з'єднання корпусу і крил, на обшивці крила. Сліди тротилу і нітрогліцерину знайшлися також у пробах, взятих на місці катастрофи і з новознайдених під час дослідницьких робіт уламків літака.

Згідно з однією з версій, це можуть бути сліди від снаряду часів Другої світової війни, який теоретично міг залишитися в районі аеропорту і здетонувати під час аварії літака.
 
Раніше поляки відмовилися підписати протокол піротехнічної експертизи, яку провели російські фахівці - однією з причин називалося те, що росіяни надали недостатню кількість проб. Польська сторона наполягла на тому, щоб досліджувати уламки самостійно і власним, сучасним обладнанням.
 
Результати експертизи були передані генеральному прокурору Анджею Серемету, який, у свою чергу, особисто повідомив про це прем'єр-міністру Дональду Туску.
 
"Після повернення зі Смоленська тривають напружені консультації з приводу того, що далі робити з цими відомостями", - пише видання.
 
Польський уряд наразі не підтвердив інформацію газети.

Як відомо, у травні 2012 роки представники польської парламентської слідчої комісії заявили, що причиною авіакатастрофи літака Качинського стали два вибухи на борту. Про це нібито свідчила велика кількість уламків літака і їхнє розташування після катастрофи.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбивсяпід Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Повідомлялося, що під час посадки в умовах сильного туману він зачепився за верхівки дерев і впав. На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Останні хвилини Ту-154: переговори екіпажу

У квітні 2011 року брат Лєха Качинського Ярослав заявив, що Смоленська авіакатастрофа нагадує вбивство.

У липні польська урядова комісія представила свій остаточний звітпричин катастрофи. Експерти заявили, що польськими пілотами і російськими диспетчерами було допущено низку істотних помилок.

Згідно з висновком польських експертів, головною причиною катастрофи Ту-154 стали помилки пілотів, які в останній фазі польоту скористалися радіовисотоміром, а не барометричним висотоміром, і намагалися піти на "друге коло" в автоматичному режимі, що було неможливим на Смоленському аеродромі через відсутність там радіомаякової системи інструментального заходу на посадку (ILS).

Польська комісія також дійшла висновку, що диспетчери аеродрому дезінформували пілотів про правильність курсу і наказали припинити зниження літака надто пізно.

"Нельзя его здесь сажать..." Стенограма переговорів диспетчерів

Міждержавний авіаційний комітет Росії в січні цього року поклав всю провину за катастрофу польського урядового літака на пілотів, які нібито під тиском високопосадовців на борту намагалися посадити літак "будь-якою ціною".

Польська комісія не знайшла підтвердження інформації про те, що на пілотів чинили тиск, щоб вони саджали літак в умовах сильного туману.

Повністю перебіг подій щодо розслідування катастрофи 2010 року читайте за темою "Трагедія під Смоленськом"

 Відео по темі http://vimeo.com/52410393#

Головний свідок трагедії помер у Польщі при загадкових обставинах. 

Дуже хочу поділитися з вами відеороликом про мій гуртожиток. Пишіть відгуки!

Гурт "Еней" (Польща) присвятив пісню "Біля тополі" українським військовим які загинули за Україну

Тихо надворі і тільки чути як,
Як матері слова летіли,
Летіли в ніч до козака.
Бачиш сину мій свічка не згаса
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона.
Молодий юнак, молодий козак

Приспів:
Там біля тополі калина росте
Мамині очі чекають тебе
Сива у розпачі плаче
Сина все чекає та в Бога вже його душа.
Мам я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Рік вже проминув, прийшла нова весна
А спокою в душі не було, не було тай ще нема
Там батько змучений, сам торує шлях
По ньому мав іти син його, а його вже нема.
Молодий юнак, молодий козак

Приспів: (2 рази)
Там біля тополі калина росте
Мамині очі чекають тебе
Сива у розпачі плаче
Сина все чекає та в Бога вже його душа.
Мам я в бою за волю пішов в далечінь
За правду і долю нових поколінь
За тих, хто у морі далеко

Дуже цікава історія.Украинцам про футбол

Додаток до замітки Подай руку Україні _Podaj Reke Ukrainiе  ( тут польська оригінальна версія пісні). 

Пісня звучить  українською мовою.

Найчастіше я чую розмови про подібність слов'янських мов. З моєї точки зору вони настільки подібні, наскільки й відмінні між собою. До глибокого аналізу вдатися не маю жодної можливості, розглядаючи лексику, морфологію, синтаксис та ін., тому це питання залишаю для фахівців і пропоную до розгляду власні спостереження на тему подібності/відмінності української та польської мов. Для чого я взагалі це пишу? Якщо б не було чогось подібного в цих мовах, то не писав би. А якщо так подумати, то за більше ніж 1000 років окремого розвитку ці мови все ж таки зберегли якісь схожі речі між собою. От це і вражає і є причиною написання цієї замітки. Тож почну з такого виразу польською мовою - "Oni czekali rok" (Оні чекалі рок) - "Вони чекали рік" практично ідентично звучить українською, хоча коли цей вираз вимовляють поляки - то зовсім не ідентично. Далі слово "mozliwosci" (можлівошьчі) - можливості - відмінність ну максимум у двох звуках, але й наголос змінюється на передостанній і є сталим у польській мові. "Juz nie podlega" (юж нє подлєга) - вже не підлягає. "Bawi sie" (бавічь шє) - бавитися. Roznica (ружніца) - різниця, opracowanie (опрацованє) - опрацювання і багато, багато інших слів та виразів. Проте існує вагомий контраргумент, коли в польській мові існує величезна кількість слів з латинської мови, таких як sukses, akceptacja, rekrutacja, legitymacja, decyzja, та ін. Це зрозуміло - вплив католицизму. Також це можна прослідкувати за іменами, які змінилися у Польщі після прийняття християнства. Мешко, Болеслав, Семомисл, Тчибор, Добрава, Семовит - суто слов'янські імена, які поступово зникли після 11 століття. З іншої сторони в польській мові існує багато власних слів, таких як samochod (автомобіль), elektrownia (електростанція) та інші. Звичайно, поверхнево, мови подібні, але все-таки глибинні основи дуже різні. Ми користуємося вже створеними мовами, і на їхній процес творення впливали такі чинники як клімат, їжа, умови життя, міжнародні стосунки їхніх творців. І на скільки всі ці умови відрізнялися у поляків та українців за більше, ніж 1000 років окремого життя, настільки ж відрізняються й їхні мови. Про це давно вже писав Хайдегер. Тож у висновку потрібно сказати, що по-перше мова може похвалитися особливостями, а вже потім потрібно шукати аналогії з іншими кровними мовами.    

Історія з підготовкою і відзначенням 70- річниці "Волинської трагедії", схоже, підходить до свого апогею. У польському Сеймі розглянуто усі проекти резолюцій з цього питання, і лише в одному з них, який підготовлено правлячою партією "Громадянська платформа", немає слова "геноцид" для означення дій ОУН і УПА під час українсько-польського протистояння, що відбувалося у роки Другої Світової війни.

Однак це мало втішає українську сторону – адже слово "геноцид" пропонується замінити словом "злочин".

При цьому лідери ГП, коментуючи свою відмову від "жорстких формулювань", не приховують того, що польська резолюція у справі "Волинської трагедії" може вплинути на рішення щодо приєднання України до угоди про асоціацію з ЄС, підписання якої заплановано на листопад.

Важливо, що така авторитетна установа як Інститут національної пам'яті Польщі, активно включений у процес ухвалення резолюції, котра може мати непередбачувані наслідки для українсько-польських взаємин і подальшої інтеграції нашої країни до європейської інститутів.

Все це говорить про одне: польська сторона вдалася до ревізій рішень, що їх ухвалено десять років тому і зафіксовано у відповідних заявах Верховної Ради України і Сейму Республіки Польща, а також відповідних зверненнях президентів Кучми і Кваснєвського. Водночас треба відзначити, що польська сторона в цілому демонструє консолідовану позицію у ключових і проблемних питаннях щодо оцінок подій на Волині у 1943 році.

А що з українського боку?

На жаль, змушений констатувати, що "битву за Волинь" ми програємо. Ось характерний епізод, який засвідчує нашу безпорадність, недалекоглядність, і, що особливо прикро, відсутність патріотизму.

Нещодавно у Києві відбулася презентація книжки відомого польського історика Гжегожа Мотики "Від Волинської різанини до операції Вісла". Вже напередодні було відомо, що саме цей польський вчений є одним із ідеологів концепції "геноциду" й "етнічних чисток", – тобто, звинувачень українців у тяжких злочинах. Проте крім Володимира В'ятровича жоден із присутніх українських істориків не мав відваги під час презентації захистити українську позицію стосовно польських оцінок діяльності ОУН і УПА, або ж вказати авторові про однобокість його висновків.

Пригадую, як некомфортно було мені, коли знані в Києві "патріоти" під час презентації підходили й переконували, що з поляками треба "йти на компроміс" і не виступати з критикою книжки Мотики. Натомість треба виступати проти Росії, яка також не визнає ОУН і УПА. Ось так з мене робили "вибіркового патріота".

Маємо результат. Уперше в новітній історії двох братніх народів може побачити світ документ, у якому буде спаплюжена національно-визвольна боротьба, що її вели ОУН і УПА у минулому сторіччі, а взаємини між українцями і поляками різко погіршаться.

Незалежно від того, як у подальшому розвиватиметься ситуація довкола "Волинської трагедії", вже сьогодні можна зробити низку уроків для України.

Найголовніший з них полягає у тому, що ховання "голови у пісок" у такому непростому питанні, як оцінка подій на Волині у 1943 році, неминуче веде до національної поразки. Однак, окрім депутатів від ВО "Свобода" та "ударівки" Марії Матіос, – схоже, ця проблема більше нікого з вітчизняного політикуму не цікавила.

Українські церкви, які намагалися включитися у процес українсько-польської дискусії, не могли похвалитися єдністю. Якщо УГКЦ і УПЦ-КП зайняли більш-менш виразну й проукраїнську позицію з наголосом на взаємне примирення, прощення й засудження конфронтації, то УПЦ -МП і українські римо-католики не відчули потреби християнського єднання, хоча б з метою гідного вшанування пам'яті полеглих у збройному конфлікті.

І це другий урок, який нам дає "Волинська трагедія". У такій важливій справі, як відстоювання національних інтересів та історичної пам'яті українського народу, треба діяти рішуче і консолідовано.

Зрештою, саме так роблять поляки. Правда, не задумуючись про наслідки...

Перед серйозним викликом стоїть вітчизняна історична наука. Її науковий арсенал, за окремими винятками, виявився не достатнім для фахової дискусії.

Так, можна все скидати на польську сторону, котра не бере до уваги наші аргументи. Але поляки у даному випадку діяли на випередження. Українці або ж захищалися, або ж просто мовчали.

Український інститут національної пам'яті, який власне, покликаний для того щоб на державному рівні захищати національну пам'ять свого народу – виявився маргінальною установою, яка не відіграє жодної ролі у дискусії, що її нав'язала польська історична спільнота.

Нарешті, останнє, про що треба наголосити. У листопаді цього року відзначатимемо 80-ту річницю Голодомору 1932-33 років. Якщо у випадку "Волинської трагедії" свою "правду" нам нав'язують поляки – то коли йдеться про Голодомор, це буде робити Росія.

Невже знову – "голову у пісок"?..

Все почалося ще з самого ранку. До автотреку з'їжджалися вантажівками зі звірами-болідами, які ніби спали, як леви перед полюванням. Першими приїхали журналісти та інші представники медіа - їм роздали спеціальні яскраві костюми, задля безпеки під час перегонів. З великих фургонів розвантажували об'ємні рекламні банери, які накачували гелієм і вони рвалися в повітря. Сонце вже повністю освітило автотрек і ніби оповіщування про початок надзвичайного дня. Кожні 15 хвилин коло автостадіону пролітав пасажирський літак. За деревами розташовувався аеропорт або "льотніско" польською, власне як і українською у правописі 30-их років. Автостоянка машин глядачів почала заповнюватися. Від машин лунала музика різних стилів. Незабаром ввімкнули музику на автотреку. 6 великих колонок охоплювали пів автотреку - власне місце для глядачів та суддів. Ведучий почав перевірку звуку. Здалеку почали лунати верески заведених двигунів дріфт-болідів. В цей момент я був на автостоянці і з неї вид на автотрек приховувався лісом, так що чутно було лише звук. Тож звук літаків, які піднімалися в повітря мало чим відрізнявся від звуку дріфтуючих авто. До цього ж звук дріфту доповнювався вереском гуми, а потім ще й її паленим запахом. Коли всі приготування були завершені, битва почалася. Ведучий невтомно коментував кожну мить перегонів, представляв учасників, яких було 16 зі своїми різними автомобілями, називав спонсорів, спілкувався з суддями і глядачами. Суддівський склад був з Бельгії та Польщі. Глядацькі трибуни були розташовані так, що можна було оглядати все, що відбувається на автотреку. Дріфт-боліди стартували зі східної сторони стадіону, розігрівалися, входили у перший поворот і починали змагатися. Сила тисячі гепардів була в кожній з цих машин, а в деяких ще й більше (цікаво було вимірювати силу авто саме в не в кінських силах, а в силах гепарда). З кожного повороту боліди виривалися, ніби з тяжкого полону і шалено і швидко ринули вперед. Кожен заїзд відбувався не більше 20 секунд, але ця 20-секундна битва нагадувала гладіаторські змагання. Дим від коліс заповнював стадіон, інколи авто з'їжджали з траси і декілька метрів проїжджали по ґрунту, піднімаючи 30-метрові струмені пилюки. Ведучий захоплено розповідав, наскільки добре повинні бути збудовані ці боліди, щоб витримувати подібні випробовування. Так пройшли 5 годин незабутньої дріфт-битви, за які відбулися різноманітні події, які варті опису, але набагато більшого. На завершення ведучий повідомив, що тепер можна запрошувати королів дріфту зі Сполучених Штатів та Японії. Фотоальбом до цієї події можна переглянути за лінком.       

В українських ЗМІ майже непоміченою залишилася подія, яка хоч і не має прямого відношення до України, зате безпосередньо стосується українців та журналістської солідарності.

Як повідомив часопис "Наше Слово", керівництво Польського телебачення (TVP) поінформувало своїх глядачів, що припиняє випуск телевізійної програми українською мовою "Теленовини". Згадана програма транслювалася на польському громадському телебаченні з 1995 року та була єдиною загальнопольською програмою, яка розповідала про життя українців у Польщі.

Нагадаємо, що сьогодні у Польщі проживає біля 400 тисяч наших земляків, які становлять одну з найбільших національних меншин. Чимало українців споконвіку проживало в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшшя, Холмщини та Надсяння.

Основна маса українського населення живе розсіяно на західних і особливо північних територіях – в Ольштинському, Гданському, Кошалінському та інших воєводствах. Тут активно діють українські громадські організації. Виходить україномовна газета "Наше Слово", українознавчі факультети відкриті у вищих навчальних закладах.

Іншими словами, українську громаду Польщі позбавлено найбільш популярного засобу комунікації та можливості висвітлювати своє суспільно-культурне життя. Натомість самі поляки втратили можливість через ТБ пізнавати українську культуру, а головне – проблеми, яких у наших земляків у цій країні чимало.

Зважаючи на традиційно складі взаємини між українцями і поляками, причини яких мають глибоке історичне коріння, не важко передбачити, що припинення випуску україномовних "Теленовин" може роз’ятрити "старі рани", та спричинитися до загострення міждержавних українсько-польських взаємин.

До речі, керівництво польського каналу наводить дуже непереконливі аргументи на користь свого дискримінаційного рішення. По-суті, таких лише два: начебто низька популярність програми серед глядачів та висока собівартість випуску "Теленовин".

Такі "аргументи" не витримують жодної критики. Фахівцями підраховано, що від березня цього року в середньому україномовну передачу одноразово дивилося 143 тисяч телеглядачів, що для такої специфічної програми є високим показником.

Програми "Теленовин" неодноразово відзначалися престижними нагородами. Так, у 2001 році "Теленовини" отримали нагороду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Республіки Польща Юліуша Брауна.

Нагородами та відзнаками відзначено українських журналістів Польщі на Міжнародному фестивалі фільмів для національних меншин "Мій рідний край", що відбувся в Ужгороді у 1999 році та на фестивалі "Разом", який проходив у Ялті в 2002 році.

Що ж стосується необхідності вкладати значні суми у цей телепроект, то хотілося б задати полякам далеко не риторичне запитання: чи варто економити на програмі, від якої значною мірою залежить міжнаціональний спокій і гармонія у стосунках між народами, які добре пам’ятають "волинську різню" та операцію "Вісла"?

Тим часом наші земляки у Польщі б’ють на сполох.

Найбільша громадська організація українців "Об’єднання українців у Польщі"(ОУП) оприлюднила звернення "До української громади у Польщі, членів та прихильників ОУП" у якому, зокрема, зазначається: "Черговий раз під претекстом реформ і браку грошей, керівництво громадського телебачення хоче позбутися з ефіру єдиної програми мовою національної меншини, яка йде на всю країну.

Це не перша спроба – в минулих роках завдяки активності української громади, глядачів та прихильників програми, котрі провели акцію збірки підписів під протестом, вдалось оберегти програму перед закриттям. Як виявляється, не на довго, останні рішення примушують знов просити про Вашу допомогу".

У Польщі розпочалася акція збору підписів під протестом, який планується передати керівництву телеканалу, депутатам Сейму, ЗМІ. При цьому слід зазначити, що збір підписів ведеться не лише серед українців, а й поляків, які розуміють справжню ціну свободи слова.

На закриття "Теленовин" уже відреагувала Комісія національних і етнічних меншин, державна інституція Польщі, назва якої говорить за себе.

Від імені Комісії відповідні листи-звернення надіслано Вітольдові Колодзейському – нинішньому голові Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та Пйотрові Фарфалу – голові каналу TVP.

У листах висловлюється занепокоєння з приводу ліквідації передачі та зазначається, що цей факт "призведе до нівелювання надбань і праці багатьох середовищ, завдяки яким права національних і етнічних меншин у Польщі відповідають європейським стандартам".

Також у Сеймі – польському парламенті депутат Мирон Сич започаткував збирання підписів проти зняття з ефіру "Теленовин". Кажуть, що понад 50 його колег з різних політичних фракцій уже підписалися під протестом.

Сьогодні важко спрогнозувати завершення епопеї з українськими "Теленовинами". Та вже можна зробити кілька висновків.

По-перше, медійний скандал загострив реальні проблеми українців у Польщі. Одна з них - забезпечення їхнього права на свободу слова та власну культурну й національну ідентичність. Виявилося, що навіть у країні, яка належить до Європейського Союзу та НАТО, не все гаразд із фундаментальними правами людини.

По-друге, "битва за "Теленовини" стане справжнім випробуванням на політичну й громадську зрілість наших земляків, українських громадських організацій, інших інституцій.

Якщо вони зуміють відстояти свої права, це посилить їхній вплив у країні, яка стала їм Батьківщиною, але не завжди адекватно реагує на їхні культурні та інформаційні запити. І навпаки, втрата одного із потужних інформаційних ресурсів неминуче призведе до втрати авторитету, який так важко і так довго здобувся не одним поколінням українців.

Третє – найголовніше. До цих пір на ситуацію з програмою "Теленовини" не відреагувало Міністерство закордонних справ України. Що може означати мовчання вітчизняного МЗС? Будь-яке пояснення з цього приводу не може бути прийнятним, оскільки воно буде цинічним.

Українцям за кордоном вкотре доводиться покладатися виключно на власні сили.

Богдан Червак, для УП