[Приєднана картинка]

Сходил вчера на фильм "Богемская рапсодия" ( в укр. переводе почему-то она Богемная), готов поделиться впечатлениями, которые не однозначные, хотя я очень долго ждал этот фильм и в общем удовольствие получил.Подобранные актеры просто в точку, игра отличная подкопаться практически не к чему, за исключением излишнего акцента на том что Мекюри периодически дергал губами (можно было это показать в меньшем масштабе). Изначально, когда еще только была задумка о фильме, слышал, что на роль...

Читати далі...

Якщо з зачаття до сьогодення ти ріс і живеш у російськомовному середовищі і українську вчив тільки у школі, то дуже важко буває часом передати вир своїх почуттів, емоцій, відчуттів солов”їною. І зараз я хочу подякувати своїй любимій вчительці Катерині Петрівні Голіус за те що вона буквально мене змусила полюбити мову : «Лєрка, вчи мову зараза, тобі ж вона точно згодиться» і як у воду гляділа. Усвідомлення що ти українка, що живеш у...

Читати далі...

Жива казкаНародне оповідання ПолтавщиниМій дідусь Гриша завзятий рибалка. Він говорить, що наш Удай прекрасна і чарівна річка, яка таїть у собі казку. Але не кожному та казка відкривається.— Ходи над річкою тихо, як ходить сонечко. І тоді ти неодмінно побачиш живу казку, —учив мене дідусь.— І ось ми з ним на зеленому березі. Сідаємо у човен і тихо відпливаємо від берега. М’яко лягає весло у прохолодну чисту воду. Потім дідусь кладе весло на дно човна і прикладає палець до вуст.— Раптом у воді...

Читати далі...

Петро рубав лучину для розпалювання вогнища в печі, а в думках був біля далекого лісового озера. Вчора його кум сказав, що там клюють оттакенні карасі, і ця звістка не давала Петру спокою. Хотілося швидше взяти вудлища і вирушити з кумом на риболовлю. Тим паче, що він вже з ним домовився. На заваді була лише одна дрібничка – узгодити цю справу зі своєю дружиною. Звичайно, він міг пити і без її дозволу, але свою дружину Галю Петро, не зважаючи на довгі роки...

Читати далі...

1. Місто Колись тут було місто. Колись це було процвітаюче красиве місто, яким можна було пишатися...! Поки не почалася війна... Зараз тут немає практично нічого. Лише чорна, випалена земля та руїни, що світяться вночі від радіації. Колись це було місто, та тепер від нього залишилась лише назва - Москва! І лише інколи тут можна побачити примарних людиноподібних істот, що нишпорять між руїнами, намагаючись знайти щось корисне для життя в рідних мокшанських болотах...![Приєднана...

Читати далі...

Я народилася в тій частині нашої країни, де більш звично чути російську або суржик.Російською розмовляли всі вдома, в садочку, школі, універі. Тільки бабуся іноді видавала влучні українські прислів'я, від яких неможливо було не сміятися-настільки гармонійно вони "лягали" в жартівливі ситуації мого дитинства. Коли мене на кілька років вимушено перевели до школи сільської, я добрячу половину предметів не могла одразу сприймати-всі терміни були дивні та незнайомі: сполуки, луги, добуток,...

Читати далі...

Жила-була маленька Мишка. Вона була польовою і кожного ранку прокидалася рано-вранці, коли ще сонечко тільки починало плести своє мереживо з тіней на всьому навколо. Пшениця цього року видалася на славу. Колосиста, висока, а як вона шурхотіла, коли починав дмухати навіть найменший вітерець.[Приєднана картинка]Мишка дуже любила слухати ту пісню поля, пережовуючи мрійливо яку-небудь трісочку на сніданок...І от, в один з таких прекрасних ранків на узбіччі біля поля зупинилася&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Чан-чан. Перуанське місто з глини. Недалеко від сучасного перуанського Трухільйо, розташованого поблизу Тихого океану, існує маловідоме, але вражаюче своїми розмірами місто давніх індіанців Чан-Чан. Колись, ще до приходу на ці землі інків, воно було головним містом для народу чиму. Богом цих людей був Місяць. Головний промисел – риба. Її не лише виловлювали з океану, але й розводили у прісноводних, штучно створених озерах на території Чан-Чана....

Читати далі...