Моя твоя мова

Я народилася в тій частині нашої країни, де більш звично чути російську або суржик.Російською розмовляли всі вдома, в садочку, школі, універі. Тільки бабуся іноді видавала влучні українські прислів'я, від яких неможливо було не сміятися-настільки гармонійно вони "лягали" в жартівливі ситуації мого дитинства. Коли мене на кілька років вимушено перевели до школи сільської, я добрячу половину предметів не могла одразу сприймати-всі терміни були дивні та незнайомі: сполуки, луги, добуток, дотична, потужність(матінко рідна, хто то все вигадав?! ))) А моя бідна вчителька української родом їз Західної України все хитала головою, слухаючи жахливу вимову слів у віршах в моєму виконанні. Та це не завадило їй на випускному концерті дати мені роль баби Палажки з "Кайдашевої сім'ї"))) "Ой люди добрі, що ж мені на світі божому робитииии..?",- і далі за текстом волала я зі сцени. Батьки сміялися до сліз .
А потім,вже на роботі, була мова ділова-шаблонні фрази офіційного документообігу-нічого особистого, онлі бізніс)))
І лише познайомившись з тобою, я відкрила для себе українську як мову свого серця.Нею пишу тобі листи про дурнички та серйозні речі, про буденні або чудові події, про свої відчуття. Моєю -твоєю-нашою мовою.