Історія однієї Мишки

Жила-була маленька Мишка. Вона була польовою і кожного ранку прокидалася рано-вранці, коли ще сонечко тільки починало плести своє мереживо з тіней на всьому навколо. Пшениця цього року  видалася на славу. Колосиста, висока, а як вона шурхотіла, коли починав дмухати навіть найменший вітерець.

Мишка дуже любила слухати ту пісню поля, пережовуючи мрійливо яку-небудь  трісочку на сніданок...І от, в один з таких прекрасних ранків на узбіччі біля поля зупинилася  автівка. Подорожуючі вийшли розім'яти ніжки, подихати повітрям і насолодитися тишою тутешніх місць. З ними була маленька дівчинка, яка весь час стрибала та метушилася навколо авто. Мишка з цікавістю спостерігала за тим, що відбувалося і, коли люди поїхали вже було хотіла бігти у своїх справах далі. Але помітила на землі, поміж високого колосся, якийсь предмет. Ним виявилася яскрава книжка, яку мабуть загубила та маленька дівчинка. В книзі було багато зображень гарних, добре вбраних панянок... Не те щоб Мишка була незадоволена своїм життям, але промайнуло у неї в голові: от якби я стала дівчиною і могла би чепуритися як вони... І як то іноді буває, не встигнемо ми про щось подумати, як воно миттю стає реальністю. Звідкись налетів страшний вітер, підхопив нашу мрійницю і поніс її кудись дуже далеко від її рідної домівки...

Колии вітех вщух, вона побачила себе гарною молодою дівчинкою десь посеред великого і гамірного міста...Лиш маленьке зернятко пшениці, яке залишилося у неї в кишені, нагадувало про минуле життя...Вона знала: варто їй з'їсти те зерно, як вона знову повернеться до свого мишиного життя і вже ніколи не буде людиною.
І хто зна, чи стала наша Мишка щасливою...бо вона дуже швидко загубилася в натовпі пасантів і ми більше ніколи не зустрічали її...

Лиш іноді, високо над містом з'являлася якась молода особа, щоб усамітнитися і поглянути на все навколо.