хочу сюди!
 

Nata

39 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 40-52 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 2632







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

67%, 2 голоси

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

***

И тоскую, и печалюсь.
И немы мои слова.
От тебя в себе скрываюсь
и ищу же там тебя.

Жарко, холодно, морозит

В пот бросает, тут же в дрожь.
Вдаль к тебе всего уносит.
Э-эх-х, с ума меня сведешь.

Наваждения туманны
И они в сей миг
здесь ­явь!
Гложут, просят постоянно:
- Полюби меня
Оставь

Камень мой. Мое распутье.
Влево
ты и вправо ты.
За спиной печаль в лоскутьях.
Впереди  мосты судьбы.

Вiтаю всiх вас.

  • 10.08.24, 07:12
Чекаю.
Мрiю.
Скучився.
Де Ви?
Хоть би дожити.

Проблеми конституції

  • 09.08.24, 22:57

Уявляєте, голодомор, тридцять третій рік, всі навколо вже вмерли, а ви ще ні, чим викликали підозру в НКВС. От вони до вас явилися, і запитують: "Що у вас за дієта?", а ви їм так - "А стаття 63 Конституції України", і вони вас відпускають, не карають, і ви виживаєте. Звісно, тоді законодавство було інше, але зрозуміло, що така стаття не завадила б для виживання.
Якщо подивиться з технічної точки зору на конституції СРСР та УРСР, їхні розробники старалися, щоб комуністи за кордоном могли б хвалитись конституціями. Вони були більш-менш виписані. Але багато хто заперечить, бо там була стаття про керівну роль компартії. І ці люди будуть праві. Дійсно, правили комуністи. Хоча, там же було прописано, що править вони можуть лише не порушуючи конституції й законів. Звісно тим, хто на це наголошував, було непереливки, компартію слухали більше ніж законів. Був страх, і небезпідставний, бо батьки й діди добре пам'ятали ще сталінські репресії. До чого я веду? Теперішня конституція, в принципі, не є гіршою, і немає там статті про керуючу роль партії, але на жаль, людей, які виконують забаганки свого начальства, а не приписи конституції, достатньо багато. Це в першу чергу пов'язано з тим, що люди тієї конституції не читали. Тому їм важко зрозуміть де розпорядження начальства, постанови чи закони не  відповідають конституції, і як правило, інтересам суспільства. І, відповідно, наші керівники не отримують опору коли роблять нехороші справи. Тобто громадяни, як джерело влади, не спрямовує ту саму владу у потрібне для свого блага русло. 
Для контролю за владою придумують всякі закони, наприклад, про декларацію доходів різних там депутатів, чиновників і так далі. Окрім скандалів, в принципі, це нічого не дає. А що буде, якщо якийсь чиновник не напише декларацію? Мені здається, що згідно з тією ж самою 63 статтею конституції йому мало б нічого не буть. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Тобто заставлять людей подавать про себе та родичів якісь відомості може й не гріх, але не конституційно. Та, чесно кажучи, інколи хочеться знати, а інколи й треба. То що, мінять конституцію? Я б цього не робив. Ця стаття може стать в нагоді. А щодо декларацій, то це не проблема. Зараз декларацї беруть і перевіряють правоохоронні органи; звіряють чи правильно ти записав там свою зарплату, чи хатину, чи машину і так далі, і якщо знаходять невідповідності, то відкривають карні справи. Невідповідності можуть бути як помилкові, так і навмисні. Причому довести що вони навмисні можна хіба що якщо той хто їх зробив сам це визнає. Звісно люди і помиляються, і можуть навмисно приховувать своє майно, і необов'язково від суспільства, наприклад: купив який-небудь багатий чоловік хатинку біля ставка, і не хоче щоб його дружина знала коли він буде виїзджать туди з друзями на рибалку, чи з подругами на рибалку. А з чим ті правоохоронні органи порівнюють ті декларації? ­Ну звісно що з відомостями про зарплату, реєстрами про майно, і так далі, тобто, в принципі, нічого нового що вже є в реєстрах ті декларації не розкажуть. І сидить куча детективів, перевіряють диктанти. Їх можна звільнить від цієї роботи, хай шукають злочинців. 

У Курского вокзала

  • 09.08.24, 21:32
Фантастический рассказ
Уж третий год пошел, как я ищу плода на этой смоковнице и не нахожу; срублю ее...
Хожу с протянутой рукой:
- Подайте Христа ради... https://youtu.be/XO4YThrFw88?si=6PqfByBZNZCfALQC

Комар в жопу, генацвалє, режисьор Данелія

  • 09.08.24, 19:19
Алича -це наші друзя. В неї ніколи не болить голова, не буває "тих років", не хворіє, вона як породиста свиноматка кожного літа плодить тобі кілька центнерів плодів, аби позбирав, шоб гілки необтяжувало.
І цього року щедро народило, аж гілки ломало. Про сливянкі-аличівки, які робить мій батько, розказувати не буду. Мама називає то - шмурдяк.
Для мене настає час готовки ткемалі, слава грузинам.
Головне, вибрати час натхнення. В мене аличі багато з двох дерев, то варить буду тиждень, використую десь 50 кг фруктів, бо під час своєї кулінарної практики набув багато пошановувачів та дармоїдів ).
Беру приблизно 5 кіл плодів, стільки з горою вмістить мій мідяний таз. Наливаю литр води і ставлю на маленький газ.
Поки алича пускає соки, шинкую один здоровий червоний перець, та три перцю чилі, люблю гостреньке, також, туди йде ще 100 грам зубчиків часнику, жменя петрушки з городу, лимонного базиліку. Це все на блендері в кашку. Потім в окрему посудку насипаю добряче коріандру в зернах, зонтиків кропу, сухоі м'яти добряче, солі крупної для абразиву, і ото все дерев'яною товкачкою перетираю.
Коли алича вже буде буде плескатись в повній мисці свого соку, чекаю момент, коли вона розм'якне і почне вільно відокремлюватись від кісточок. Шумовкою вибираю на дуршлаг і вимішую поки одні кісточки не залишаться і трохи жмиху.
Ото все варево у кастрюлі під дуршлагом ставлю на мелесенький вогонь та постійно помішуючи, висипаю перетерті спеціі, та перець з часником, додаю трохи солі, та цукор. Цукор дуже на особистий смак, я люблю кисле, а батькам ще треба грам 200 цукору всипати.
Після як закипить і все набереться якостей, спробуйте на цукор і якщо підходить, то через 5 хвилин виключайте і розливайте по пастеризованих банках с гвинтовими закрутками. Ткемалі не кисне, всім смачного, поласуйте кумів на Різдво.

Коростів. Останній подих гірської осені

  • 09.08.24, 18:17
Іноді я думаю, що якби мав необмежений час та можливості для подорожей, то об'їздив би усі села українських Карпат, без винятку. Хай між ними й чимало спільного, та здається, поєднання гір та затишних хаток під ними мені не набридне ніколи.

1. Та поки подібні візити швидше одиничні. Минулого жовтня це було село Коростів, що за 10 кілометрів глибше в гори від показаного минулого разу міста Сколе. З-поміж собі подібних, Коростів може похвалитися тим, що тут є варіанти для ночівлі, що дає можливість краще відчути його атмосферу. А ще практично унікальна річ для цього регіону – наявність музею вузькоколійної залізниці.


[ Читати і дивитись далі ]

nostalgia

зазирнула у свій блог, передивилася кілька давніх заміток... 
інше життя... 
сумно...
не таким я собі уявляла життя на пенсії...

 tears tears tears


індикатор спливаючого часу - грошове дерево в перший пенсійний день 


воно ж тепер, п'ять років по тому