Літературно-графоманське, як обіцяв. Політично орієнтованим не читати. Ретро за 2020 рік. Київський вокзал. Голос з гучномовців - "Увага, поїзд Мінськ - Київ прибуває на першу колію"! До центрального залу йде юрба народу, потік зменшується, припиняється, біля місця де колись був бюст Леніну стоїть Лука, у його руках букет з трьох червоних троянд.
ЛУКА. Добрий вечір, українці! Вас усім прийшов Я!
Ламає трояндам голови, кладе їх на колишнє місце бюсту. Йде до виходу, на виході Порох продає свіжу пресу.
ПОРОХ. Свіжа преса! Свіжий номер "Європейської солідарності"! Свіжі зради української влади! Читайте у номері!
ЛУКА. Вибачте, де у вас тут буде Банкова?
ПОРОХ. Боюся для вас Банкової вже ніколи не буде. А ви, я бачу, з Білорусі до нас? Гастарбайтер?
ЛУКА. Хто?
ПОРОХ, Ну роботу у нас шукати приїхали?
ЛУКА, Мені роботу шукати не треба - я вас усіх сам без роботи залишу! Російською мовою міжнародного спілкування питаю - "Как мне пройти на Банковую?
ПОРОХ. А вам нащо?
ЛУКА, Не ваша справа!
ПОРОХ, Як сказати, бували часи що й моя була. (У спину до Луки) Ви куди пішли?
ЛУКА. Я завжди без коливань йду прямо!
ПОРОХ, Прямо ви до Лук'янівського СІЗО вийдете. А Банкова - спочатку вниз по Петлюри, по вашому Комінтерна, доки у пам'ятник не упретесь...
ЛУКА. А чого я упертися повинен?
ПОРОХ, А ви по вигляду дуже вперта людина.

Лука йде по Петлюри, підходить до пам'ятника Щорсу, біля нього зупиняється лімузин. Скло опускається, за вікном обличчя Йулі.
ЙУЛЯ. До Банкової направо, наліво по Хрещатику та знову направо!
ЛУКА. А звідки ви знаєте що мені на Банкову?
ЙУЛЯ. У вас обличчя збочене та заклопотане. З таким обличчям по Києву просто так не ходять!
ЛУКА. Може б підвезли, товариш?
ЙУЛЯ. Підвезла б, товариш, але ж вони мене туди не пускають!
ЛУКА. Чому?
ЙУЛЯ. Сама не знаю. І красива, і чуйна, і стратег. і геополітик, але не пускають... Але я не ображаюся - якби я там сиділа, я б їх теж не пускала. А так - сиди собі у Раді, співай пісні про зради, гроші отримуй за лобізм - чим погано?
ЛУКА. А як же слов'янське братерство? Як же ж справа відродження СРСР?
ЙУЛЯ. А СРСР - оплот миру та соціалізму. (Шоферу) Вперед. (Іде далі).

Лука стоїть біля пам'ятника Щорсу.
ЛУКА. Гарний статуй. Тільки вершника поміняємо як до Банкової доберусь.
ШЛЮШКО. Гей, скотиняка - дівчата треба?
ЛУКА. Які дівчата?
ШЛЮШКО. Гарні дівчата, без комплексів!
ЛУКА. Я сам без комплексів!
ШЛЮШКО, Чого ж стоїш такий самотній?
ЛУКА. Я хочу з вами тісніше інтегруватися!
ШЛЮШКО. Немає проблем!
ЛУКА, Я хочу все робити з вами разом!
ШЛЮШКО. Та хоч вп'ятьох! Я тобі зараз табун приведу - інтегруйся хоч до ранку! По сто с лярви за годину.
ЛУКА. "По сто" - чого?
ШЛЮШКО. "Зайчиків" білоруських! Скотиняка, не мороч мені голову! Треба дівчата - кажи. Ні - йди собі у свій колгосп до корови! Що тобі тут взагалі треба?
ЛУКА. Мені потрібна Банкова.
ШЛЮШКО. Та ти здурів, колгоспник! На Банковій дівчат немає - я перевіряв! Там чоловічий бардак та й розцінки інші!
ЛУКА, Які такі розцінки?
ШЛЮШКО, А такі, що за сто баксів тебе й на поріг не пустять, не те що інтегруватися, зрозумів?
ЛУКА. До чого тут гроші - ми ж усі слов'яне!
ШЛЮШКО. Ну по-перше - геть не усі, а по-друге - тобі у москві і так на шару давали - тут не дадуть.
ЛУКА. До чого тут газ - я хочу повної інтеграції!
ШЛЮШКО. Да ти збочинець, колгоспник, збочинець відбитий - йди звідси!

Лука йде по Інститутський повз Стіна Пам'яти.
ЛУКА. Столиця, а така засмічена. Треба подарувати місту збирач сміття МАЗ. А потім ввести танки.

Хтось бере Луку за плече. Той розвертається, перед ним стоїть АРСЕН у поліцейський формі.
АРСЕН. Документи дістаємо!
ЛУКА. А ви хто, назвіться. будь ласка.
АРСЕН. Я зараз так назвуся що у вухах задзеленчить! Паспорт!
ЛУКА. Будь ласка.
АРСЕН. (Листає сторінки). Тааак. прописки немає.
ЛУКА, Буде! Буде прописка у самому центрі! Це я вам урочисто обіцяю!
АРСЕН, Я не піонерська організація щоби мені урочисто обіцяти! Вуса на обличчі нащо?
ЛУКА. А де ж мені їх носити?
АРСЕН. Це що, предмет вашої національної гордості?
ЛУКА, Моїй незалежній країні доки ще пишатися більше нема чим!
АРСЕН. Ясно, кадировець.
ЛУКА. Хто кадировець?
АРСЕН. Йдемо до відділення. До виявлення особи.
ЛУКА, Не треба нічого виявляти - усім народам світу зі мою усе давно ясно! Мені терміново потрібно на Банкову!
АРСЕН, Ух ти - на Банкову!!! (Радісно). Терорист!

Поліцейський "воронок", у камері сидить прикований браслетами до решітки Лука, за решіткою біля водія Арсен, у вікно вид на Банкову.
АРСЕН. (Через решітку вікна) Ну що, будемо домовлятися?
ЛУКА. Про що?
АРСЕН, Про боротьбу з тероризмом!
ЛУКА, До чого тут тероризм?
АРСЕН. Може й ні до чого - ти мене переконай!
ЛУКА. Я не стану вас ні у чому переконувати!
АРСЕН, Моя справа - запропонувати. Не бажаєш по-доброму, будемо розбиратися.
ЛУКА. Відпустіть мене! Це зухвале порушення прав людини!
АРСЕН. Це ще не порушення. колгоспник, це лише перевірка паспортного режиму! Порушення буде коли тобі нирки опустять.
ЛУКА, Припиніть ці знущання!
АРСЕН. Знущатися, кацо, я ще не починав!
ЛУКА, Який я вам кацо?
АРСЕН. Посидиш троє діб у карцері - станеш кацо, ще й дякувати будеш!
ЛУКА. Я протестую!
АРСЕН. Це на здоров'я.
ЛУКА. Ви не маєте права!
АРСЕН. ( У вікно).Хлопці, поясніть йому на рахунок прав!

Включає музику, Скрізь музику чутно діалог Луки з поліціантами.
- Зараз будуть тобі твої права. (Хренак)
ЛУКА. Припиніть! (Хренак) Больно ж!
- Ще щось незрозуміло на рахунок прав? (Хренак,хренак),
ЛУКА. Я буду звертатися у Раду Європи! (Хренак)
- Пацани, він нас Європою лякає! (Серія хренаків).
ЛУКА, Ай! Я вимагаю щоби мене відвезли на Банкову!
- Зараз відвеземо. (Хренак) Прямо на химерах розтягнемо! (Хренак) Ще відвезти?
ЛУКА. Не треба! Я зрозумів, я все зрозумів! Не треба! Беріть все, бульбу, гроші!
АРСЕН. (Бійцям у вікно) Хорош. (До Луки). Тепер бачу що не терорист. Чого ж ти раніше мовчав?

Двері воронка відкриваються, звідти з підсрачником вилітає Лука. Воронок їде у пітьму. Лука встає, робить кроки та натикається на Віталю.
ВІТАЛЯ. Куди такий красивий зібрався?
ЛУКА. Куди очі дивляться!
ВІТАЛЯ, Знаю я, куди твої очі дивляться - на Банкову!
ЛУКА. Не у мене одного!
ВІТАЛЯ, У мене вони дивляться на благо України!
ЛУКА. А у мене на благо усіх слов'янських народів!
ВІТАЛЯ. А у мене!... Загалом, ми один одного зрозуміли - не дивись туди більше.
ЛУКА. Будьте здорові.
ВІТАЛЯ. Йди, йди, тільки населення на затопчи.
Лука. Якщо на славу населення то можна й затоптати!
ВІТАЛЯ. Якщо на славу - про що мова?

Короткий гудок автівки. З воронка що повернувся висовується  Арсен.
АРСЕН. Гей, батька, греби по місцю проживання. Ще раз побачу - будеш доводити що ти не з ІДІЛу!

Знову вокзал. Дві троянди замість трьох на місці де колись був бюст Ленину. Голос з гучномовців - "Поїзд Київ - Мінськ буде відправлено з третього путі. Повторюю...

У вагоні обіймаючи торбу сидить Лука.

ЛУКА. Об'єднувача слов'янських народів з мене не вийшло. Доведеться повертатися у управдоми.

Августовские вечера.
Уже не жаркие.
С привкусом окончания лета.
Они уплывают как сапы по солнечной дорожке.
Унося за собой еще один августовский день....
Приближая золотую осень



[ Читать дальше ]

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

В усіх лозунгах та рекламах нас запевняють Україна -- єдина.
Але ж самі собі коїм лихо.
Українська розкладка в мене поганенька, але я б із задоволенням писала українською, спілкувалась, складала вірши.

Ось перші строки українською, що колись вийшли з під мого пера:

Розбіглася ромашками по полю,
Тобі дзвенить повітря золоте,
О, мова моя, рідна моя доле,
Ти -- вся моя, і все в тобі -- моє!

І усе було чудово, я її навіть сама вивчила, бо майже не довелося в учбових закладах це зробити. Але нещодавно на цьому сайті мене почали травити просто за вживання російської мови. Звісно це мене почало діставати, далі гірше. Кияни, особщиво ті, що спілкувалися російською майже усе життя, впевнена відчувають те саме. У реалі я нічого подібного не спостерігаю, але тут навмисно витирають по душі брудні ноги, щедро скрашуючи увесь цей суржик руськіми матюгами.
Чого ви бажаєте досягти, люди? Або краще сказати клони, бо народилась в і.ua я досить давно, а нікого з вас не знаю. Ви сієте ворожнечу поміж нами, українцями, які палко люблять рідну землю. І вам досить корисно, що ми гризем одне одному горлянку замість підтгимати, втішити, дати надію та просто по доброму посміхнутися...
Ви нам заважаєте це зробити.
Ви -- покидьки, що маскуються, розмовляючи українською мовою.


Вибачте, якщо щось сказала не те, бо це мої власні думки, а не крадені з ФБ.