Вперше це свято відзначили у 2006 році, коли студентка Чернівецького національного університету запропонувала своїм одногрупникам прийти на заняття у вишитих сорочках. Ініціативу підтримали і викладачі, і студенти всього навчального закладу. Кілька років свято відзначалося тільки в стінах університету, а потім ця традиція поширилася і по інших містах України.День української вишиванки не має постійної дати - щорічно він відзначається в третій тиждень травня. У 2022-му році свято випадає на 19 травня.
Українська вишита сорочка - це не просто елемент гардеробу, а й потужний оберіг. З давніх-давен слов'яни використовували льон і конопляне полотно, червоні і чорні нитки. Також мало значення і те, для кого шиється сорочка - для дівчинки, хлопчика, жінки або чоловіка, а може бути, для воїнів. Історики стверджують, що українці споконвіку вишивали такі сорочки, "зачаровуючи" їх на здоров'я, удачу або любов. (с)
Кажуть, життя – це гра. Гадаю, у цю думку вкладали ймовірну можливість жити легко, сміливо, по-дитячому натхненно. Коли можна не обтяжувати себе надважливими планами, зобов’язаннями та, як наслідок, не отримувати постійну напруженість.
Та з часом люди почали перетворювати життя на гру «Хто спритніший і кмітливіший?» Переможцями у цьому житті ставали ті, хто спромігся «обійти», «обхитрити», вийти сухим із води.
Ми поступово звикли говорити неправду або не говорити правду… Заради досягнення цілей, щоб не псувати стосунки (врешті вони все одно ламаються), щоб виглядати краще, приховуючи помилки… Говоримо неправду, коли хочемо когось захистити від хвилювань і болю. Дуже рідко це буває виправдано!
Отже, ми плетемо павутиння, будуємо об’їзні дороги, знаходячи виправдання і пояснення.
Уявімо, що всі почали говорити правду… «Ви поганий спеціаліст», «я тебе зрадила» або «мені ніколи не подобався твій пиріг», «це я зламала…». Хтось скаже, мовляв, я і так це говорю.
А якщо, припустімо, люди не зможуть приховувати таку інформацію: «я свідомо дала Вам на 100 грамів менше цукру», «справжня вартість цієї послуги вдвічі дешевша» або «я вбив цю людину». Що б ми робили з такою правдою?!
Думаю, стався б справжній колапс!
Люди не можуть приховати правду – і все навколо руйнується! У першу чергу страждають людські стосунки. Ми не можемо прийняти і усвідомити, що так багато брехні, цинізму, підлості, зради. Нам буде важко повірити в той ступінь лицемірства, яке стало нормою життя. У родині, на роботі, серед друзів, у транспорті, в магазині… Зникнуть довіра і бажання бути з кимось близькими.
Наступна стадія – розірвання існуючих зав’язків. Люди відчуватимуть тотальну самотність. Образа, біль, неготовність до правди зруйнують любов, дружбу, спокій, упевненість.
Згодом, звісно, відновиться спілкування на рівні формальних ділових стосунків, які унормуються і будуть якісно обслуговувати життя, адже всі говоритимуть правду.
Але для людини самотність неприродня!
Тож люди навчаться говорити неприємну правду тактовно, пояснюючи свою позицію і не ображаючи почуттів рідної людини. Більшість повернеться до своїх партнерів, адже починалося все, зазвичай, щиро. Хтось утворить нові стосунки і зрозуміє, як легко жити, коли говориш правду, коли щирий і справжній у стосунках, коли не потрібно пристосовуватися і грати роль!
Отже, життя не гра, воно справжнє!
В чорну весну шаленіють люди.
В чорну весну перебор химер.
Сивий Бог нікого вже не судить,
Сивий Бог у людях тих помер.
Біла смерть потомлена, у милі,
У холоднім трансі німоти,
На полях, де щедро уродили
Трощене залізо і хрести.
тю бля.звіняйте укароче такий питання аграрії у сад блля ... ладно гоїрочки не посодів . ви в чрзі не я ужо не буду а може алеж і завтро середа 
