Хата была маленькая, в ней было всего лишь две комнаты. В одной комнате Рома никак не мог уснуть из-за пьяного бубнежа доносившегося из соседней комнаты.

Там дядя Гриша с понуро опущенной головой сидел за столом у стены, что-то бормоча. Бабушка лежала на кровати возле другой стены. Урезонить Григория уже не пыталась– просто ждала, когда самогон, наконец уже его свалит.

Но бубнеж стал громче и четче:

- Наливай! Я сказал, а то я за себя не отвечаю!

- Спи уже! Пугать он еще будет - усталым голосом ответила баба Зина

Вообще Рома любил, когда в гости к своей матери – бабе Зине приходил ее сын Григорий. Было даже весело, когда тот выпивал. Начиналось непременно, с того что Зинаида Николаевна приглашала Гришу за стол, и сама наливала самогона. После нескольких рюмок Григорий веселел. Шутил и балагурил:

- А сегодня напарника менты привезли на работу! Представляешь, Рома какая картина!

- Да ну дядь Гриш! Шутишь?

- Вот правда. Мы с ним вчера перебрали, но меня жена домой увела. Работаем же вместе. А тот чудила пошел искать приключений! Ну и нашел! На патруль нарвался! Проспался у них, а утром объяснил, что работает на мясокомбинате. Сегодня – забой, опаздывать никак нельзя. Ну и пообещал им по пару килограмм мяска без ГМО.

Когда дядя спрашивал о Ромкиных интересах, школе, родителях Рома старался ввернуть что-то юморное. Григорий искренне смеялся и хвалил своего «племяша».

- Ну ты, даешь, пацан!

Или

- Во! Какой у меня племяш!

Юмор, умелые паузы в разговоре, острословие и благожелательный тон – все это Рома успешно перенимал у своего дяди. Благодаря чему рос его авторитет в школе и на улице. Он даже готовился к пятничным вечерам, когда после школы бежал не домой, а ехал на автобусе к бабушке.

А тем временем обстановка в хате накалялась. Григорий, глядя исподлобья, добивался своего:

- Это ты бате моему покойному могла лапшу вешать, что больше нет самогона! Он поверил бы. А мне втюхивать не надо!

- Григорий – тоном строгой учительницы сказала Зинаида Николаевна – ты совсем мозги пропил? Что ты несёшь?

Чтобы ее слова пробились к мозгу через пьяное забрало, она привстала на локте. Уныло заскрипели пружины.

Гриша поднялся из-за стола и пошатываясь пошел в сторону Зинаиды Николаевны. Не дошел. Остановился. Хмуро провел ладонью по редким и жирным волосам. Повернул к печке - присел возле дверцы. Открыл. Прикурил от огня. Задымил.

- Гриша, не курил бы ты в хате - ребенок спит!

- Не пей, не кури! Хватит меня дрессировать! - снова вспылил Григорий. - Ты думаешь, у меня не жизнь, а малина? Вам всем кажется, что мясокомбинат – это только свежее сало-мясо и левак!

Глубоко затянулся табачным дымом, продолжил:

- А как оно по десять – пятнадцать коров-свиней за смену ухайдохать никто не задумывается! Или вскрыть брюхо и понять, что скотина с приплодом была? Думаешь, это так просто?

Помолчал. Продолжил:

- Вот ты прошлую ночь спала себе! А я крови по колена! Кругом кровь и требуха, вонь такая, что глаза выедает! Так что мне после такой смены 100 грамм не положено? А!

Дым попал в глаза - Григорий вытер слезы. Часто задышал. Всхлипнул. Задержал дыхание - выдохнул:

- Налей сказал! А то только учить!

- Гриша иди домой, а? Тебя ж дети, Даша ждут!

- Что ты мне душу рвешь! Нет для меня Дашки уже второй месяц. Детей она против меня настроила. Все! Хана! Нальешь ты в конце концов или нет? Я сейчас сам найду – переверну все к такой-то матери, но найду!

Он попытался резко вскочить - не получилось. Зашатался ловя равновесие. С размаха врезал по печной дверце закрывая. Та стукнулась и приоткрылась.

- Не шуми! Рома спит! За диваном возьми бутыль – сдалась бабушка.

Налил. Шумно глотая выпил стопку. Опустился на стул. Обмяк. Упершись лбом в согнутый локоть забубнил что-то бессвязное.

Бабушка тяжело вздохнула читая молитву.

Под эту монотонную какофонию сон, наконец, начал одолевать Романа.

Бубнеж Григория постепенно перерос в храп. Вздохи бабы Зины сменились размеренным дыханием.

Все уснули. Огонь в печке преодолел свою активную фазу. Обратная тяга стала наполнять хату дымом, через приоткрытую дверцу, погружая спящих в угарное забытье.

Россия приступила к разработке обзывательств малой и средней дальности.

А слабо Зеленскому вызвать Байдена на стадион?

Я сегодня в трамвае перекрестился на случайное здание. Специально. А потом смотрел, как бабки головами вертят и ничего понять не могут.

"Deus Vult" (На все воля божа) - мусить бути написано на головних вхідних воротах міністерства охорони здоров'я України. Ранньою готикою... Почерком Степанова.

- А теперь слово министру финансов.
- Окей Гугл, как нам спасти экономику?

Я делаю то, что мне приказывают голоса в голове моей жены.

Скакалка - проверенный и быстрый метод похудения, если бить ею человека, который ест.

Сейчас модно следить за питанием и внешностью. Жду, когда станет модным следить за языком и поступками.

эквилибрист из цирка изгнан
за то что был тяжеловат
и потому срывался часто
на мат

Чем громче он твердил о своей честности, тем тщательнее мы пересчитывали столовые ложки.
Ральф Эмерсон

- Кошелек или жизнь!
- Знаете, Моня, и шото мине кажется, шо это немножечко не лучший слоган для нашей клиники.

Президент США Джо Байден отложил ряд санкций против России из-за того, что их уже ввел Роскомнадзор.

- Миша! Вы себе голову изнутри давно мыли?

Почему всё то, что хочется сожрать втихаря, завёрнуто в громко шелестящий целлофан?

- Привет, Сёма, как дела?
- Да, вот, в отпуск собираюсь.
- С женой или на отдых?

- Люди, опомнитесь! За пределами Интернета есть жизнь!
- Скинь ссылку.

- Изя, за шо на тебя жена вчера вечером так орала?
- Та за библиотеку.
- Ты ходил вчера в библиотеку?
- Да.
- А орала-то за шо?
- Трусы в читальном зале забыл.

В ответ на высказывание американского президента Байдена о Путине-убийце министр иностранных дел Сергей Лавров отозвал из США свою дочь для консультаций.

- Циля, ви мине сегодня снова снились!
- Ну и шо?
- Как шо? Та вы во сне такое вытворяли!!! Стыдно должно быть вам, милочка!

Ты стоишь на правильном пути. Но ты стоишь, а надо идти.

- Аркаша, почему вы с Розой расстались?
- Да она 30 дней меня пилила на тему: “Ты меня любишь? Нет, ты меня не любишь. Таки совсем меня не любишь…”
- И шо?
- Шо-шо, таки убедила!

- Купи 3D-принтер
- Распечатай на нем 3D-принтер
- Сдай обратно 3D-принтер

Две одесситки разговаривают за своих детей.
- Ну, мой Сёма меня по ночам не беспокоит. Как только он начинает плакать, я ему сразу пою колыбельную…
- Я раньше тоже так делала. Но соседи сказали: Роза, пусть лучше ребенок орет.

Жена - мужу:
- Хочу, чтобы во время секса ты мне говорил всякие гадости...
- Тебе завтра утром на работу.

Старый Изя идет мимо одесской тюрьмы и видит за одной из решеток своего соседа Зяму:
- Ойц! Дважды смеюсь, Зяма, и шо ты тут делаешь?
- Сижу, как видишь.
- А шо тебе в тюрьме дают покушать?
- Хлеб и воду.
- Зяма, я тибе таки удивляюсь - ты шо, не мог все это кушать дома?

- Ты верующий?
- Частично.
- В смысле, в бога веришь, а в храм не ходишь?
- В смысле, масленицу справляю, а пост не соблюдаю.

На Привозе:
- Мадам! У меня до вас два вопроса: во-первых, скока это стоит, ну а во-вторых, а шо так дорого?!

Не хочу вести дневник, боюсь, что за жизнь двойку поставят!

- Фима, дорогой зять, убей муху, они же ж переносят заразу!
- Мама, угомонитесь, она вас таки не поднимет.

Пишут, что убывает количество женщин репродуктивного возраста.
Так и хочется подойти к красивой девице и спросить: можно Вас отрепродуктировать?

- И запомните, Фима, людям нужно таки улыбаться! Кому-то от всей души, а кому-то жеж просто назло!

В борьбе добра со злом добрых нет, все злые.

Думаєте, тварини не вміють фотографуватися? Ще як вміють! І часом їх фото виглядають набагато крутішими, ніж у людей. Ми не змогли встояти і зібрали добірку найбільш незвичайних і оригінальних селфі тварин. Дивіться і посміхайтеся

Бути серйозним. Фотка на аватарку!

Найкрутіший кіт у світі! 

Практика вихолощення з України базових вартостей спричинила трагічні наслідки. Впродовж довгого часу, пантеон постатей і періодів котрі слугували опертям українській історіографії, обмежувався епохою Русі (та й ту звузили лише до однієї з її часток,  а саме Київської) та добою козаччини. Новітні суспільно-політичні пертурбаціїдещо розширили її періодом визвольних змагань 1917-21 років та часами боротьби УПА за незалежність. Насправді, світ, який оточує нас нині колись був цілком інакшим. Історія України є набагато ширшою, а наявні в запасниках музеїв відлуння інших історичних епохпотребують вивчення та зобов’язують до принциповості в справі збереження власної ідентичності. З цієї причини,упереджено ігноровані та несправедливо забуті (певно що внаслідоккількасотлітньої бездержавності) здобутки славних предків та незадіяні нині надбання тисячоліть заслуговують на дослідження, пошану і обов’язкове запровадження в життя. Погляд в бік власних джерел нерідко спричиняє мудрі реформи, оскільки постала на унікальному менталітетові культура поєднує минуле з сучасним й завжди здатна принести багаті плоди в майбутньому.

Нові часи приносять нові виклики. Сучасність фіксує спроби виряджених в шати  «політологів», «фахівців» та «незалежних експертів» (в дійсності українофобів-хижаків та нікчемних себелюбців) очорнити минуле України. Подання світові предків українців варварами та дикунською ордою є актом приниження національної гідності, а його мета - позбавити нас (як автохтонів) майбутнього. Затирання інформації про надбання тисячоліть (рівно як і її спотворення) породжують духовну порожнечу. Справа осмисленого протиставлення правди наступу брехливої упередженості та свідомого перекручення історичних фактів зобов’язує до праці зі збереженими впродовж тисячоліть українським чорноземом артефактами. Створені предками кераміка, вироби з неопаленої глини, а також з бронзи, срібла, золота й міді є моральною зброєю, оскільки дають підстави бачити в них людей мистецтва, самодостатньої й здатної до конкуренції з іншими культури та високохудожньої поетичної натури. Барви котрі знаменували ту епоху донині не поблякли хоч і зникли з людської пам’яті.

Ширені сучасними україноненависниками побрехенькиподають світові скіфів (нарід, що мешкав на теренах сучасної України у VII-IIIст. до н.е., самоназва сколоти) кровожерливими дикунами, котрі безугавно конфліктували між собою, практикували безмірне вживання хмільних напоїв з черепів знищених суперників і навіть родичів й труїли власний мозок конопляними воскуреннями. Тверезий аналіз більш ніж пів-тисячолітнього періоду існування їхньої державності доводить, що дійсність насправді була геть інакшою. Аналіз скіфської ювелірної образотворчості (золоті та срібні нашивки з зображеннями довкілля та фауни, фантазійних грифонів (розміри виробів сягали від мініатюрних до поважних), окрім написаної нелітерними знаками оповіді про світовідчуття наших предків породжує доказ спроможності фіксувати постале перед взором з надзвичайною точністю, рівно які створювати народжені уявою суміші звірів з птахами та рибами. Задурманені наркотичними травами й алкоголем ніколи б не спромоглися створити шедевральні (не лише для свого часу) й наближені до реалістичних життєвих образів прикраси та відзнаки ієрархії і суспільного стану. Досліджуваний нині археологами та дослідниками матеріал був формою вираження естетичних потреб, моральних та етичних норм, спробою пояснити світ. Майстерність скіфських ливарників з бронзи, срібла і золота шліфувалась десятиліттями, і певно що кожен майстер передавав власний досвід учням або кровним нащадкам.

Процеси, котрі відбуваються в Україні зокрема й світі в цілому, під сучасну пору породжують астрономічну кількість інформаційного сміття й шумовиння, і унеможливлюють справу тверезого осмислення першочерговості духовного над скороминучим епатажним несмаком. Ім’я скіфського династа Аріанта (приблизно 585 – 480 рр. правління до н.е.) більшості українців ні про що не скаже. Проте його вклад в справу зміцнення скіфської (себто праукраїнської) держави та реалізацію мудрих (не лише на той час) і вкрай потрібних державотворчих задумів винагороджує його поважним місцемв пантеоні передових та прогресивних монархів. «Батько історії» Геродот, в написаній ним «Історії» (IV.81) зафіксував такий факт: прагнучи дізнатися кількість підвладного боєздатного люду, Аріант звелів кожному воїну принести по бронзовому вістрю стріли. Приголомшений кількістю, цар обтяжив майстрів наказом відлити зі знесених доказів «живих душ» котел. Геродот стверджує, що на власні очі бачив витвір скіфських ливарників котрий вражав розмірами. Згідно його свідчень, він  вміщував шістсот амфор, а товщина стінок сягала шести пальців. Не тяжко здогадатись, що згодом встановлений за велінням спадкового монарха в місцевості Екзампей (кам`яне плато на нинішньому кордоні Кіровоградської та Миколаївської областей висотою 269 метрів,що є найвищою точкою правобережних степів й межує з лісостепом) поміж верхніми витоками двох річок символ чисельності, могутності та величі скіфів задіювався в часі культово-обрядових дійств. Ймовірно, що певні статистичні дані розмірів загальноскіфської святині є завищеними, але це жодним чином не применшує історичного значіння. Факт його постання є першим на теренах нинішньої України зафіксованим актом підрахунку (переліку) населення. В наступні століття і навіть тисячоліття, прагнення відшукати і заволодіти мистецьким витвором бентежило не одного авантюриста й шукача дочасної слави, але скіфи вміли ховати і зберігати речі, котрі криють в собі сакральний зміст.

Нинішній час ставить перед українцями недвозначні виклики. Ким ми є на власній землі? Перекотиполем і рештками малокультурних й малоспоріднених племен та кочівників чи нащадками етнічної спільноти, котра в різні історичні періоди послуговувалась різними термінами задля самоозначення, проте була творцем та носієм гідної пошани й збереження культури?

P.S. Небайдужість до долі рідного народу спільно з закоханістю в мистецтво зобов’язують до дій. Ухвалою Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області (саме в цій місцині і розташований Екзампей), на гербі району зображено котел, стінки якого прикрашує притаманний скіфам орнамент. Але невблаганний в своєму плинові час, вимагає вшанування події на загальнодержавному рівні. Впродовж двох десятків років, київський дослідник старовини Микола Гладкий відшуковував та досліджував створені предками українців скіфами артефакти. Занурення в історію вилонило задум належним чином вшанувати мистецтво праукраїнців та ініційованого Аріантом дійства. Ось так і виникла ідея встановити в Києві монумент у вигляді скіфського котла. Ініціатива знайшла підтримку і серед небайдужих депутатів Київської міської ради, один з яких, Михайло Ковальчук (фракція «Батьківщина») вже підготував відповідне звернення на ім’я київського очільника. Гідне вшанування факту першого переліку (підрахунку) мешканців території, на котрій нині розташована держава Україна, сприятиме патріотичному вихованню молоді, прагненню активніше досліджувати власну історію та збільшенню кількості мистецьких об’єктів, котрі можуть викликати зацікавлення у туристів. Єднання довкола історії здатне припинити чвари й примирити носіїв різних політичних переконань, що є вкрай актуальним для нинішнього буття України.

Котлу Аріанта в Києві бути!

                                                                                             Олесь Вахній

Весеннее равноденствие (Vernal Equinox) — одно из уникальнейших явлений природы, суть которого, говоря научным языком, сводится к тому, что «в момент равноденствия центр Солнца в своем видимом движении по эклиптике пересекает небесный экватор». В 2021 году весеннее равноденствие наступает 20 марта. Говоря проще, в этот день Земля, вращаясь вокруг своей воображаемой оси, проходящей через полюса, одновременно двигаясь вокруг Солнца, находится в таком положении по отношению к светилу, что солнечные лучи, несущие тепловую энергию, падают отвесно на экватор. Солнце переходит из южного полушария в северное, и в эти дни во всех странах день почти равен ночи.

Весеннее и осеннее равноденствия считаются астрономическим началом соответствующих времен года. Промежуток времени между двумя одноименными равноденствиями называют тропическим годом. Этот год сегодня и принят для измерения времени. В тропическом году приблизительно 365,2422 солнечных суток. Вот из-за этого «приблизительно» равноденствие каждый год приходится на разное время суток, каждый год продвигаясь вперед примерно на 6 часов.

Желаю всем весеннего настроения!