

«Війни пам'яті», які ще недавно залишалися важливим, але все ж таки вузькопрофесійним предметом вивчення істориків, увірвалися в велику політику. У Росії ці війни особливо помітні, і ведуться вони на двох фронтах: внутрішньополітичному, де відбувається боротьба з «фальсифікаторами історії» в самій Росії, і зовнішньополітичному, де спотворення Кремлем історії є невід’ємною частиною гібридної війни Російської Федерації проти Заходу.
Російська влада активно захищає «свою версію» історії війни від критиків як в країні, так і в світі. В умовах, коли міжнародна ситуація нагадує холодну війну, «війна за історію» стає більш жорстокою та запеклою.
У середині листопада минулого року Міністр оборони РФ Шойгу видав два накази за номерами 591 та 589, що стосуються історії Другої світової війни. Обидва накази практично унеможливлюють об'єктивне дослідження Другої світової. Наказ 591 скасовує наказ міністра оборони РФ того часу Анатолія Сердюкова про порядок розсекречення матеріалів Центрального архіву міністерства (ЦАМО) та інших архівів, підвідомчих оборонному відомству, пов'язаних з історією Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Наказу № 591 передував наказ № 589, який набув чинності з січня 2021-го. Він має назву «Про розсекречення архівних документів Червоної Армії і Військово-Морського флоту періоду Другої світової війни».
Згідно з новим наказом Шойгу № 589 розсекречувати документи знову будуть експертні комісії МО після проведення відповідної експертизи, яка відбуватиметься протягом 2021-2024 років. Як можна припустити, в цей період незалежні дослідники, не пов'язані з Міністерством оборони, до документів допускатися не будуть.
Однак у цих наказах важливо інше: експертиза передбачає, що члени комісій повинні перед розсекречення ознайомитися зі змістом документів. Але тоді на розсекречення всього масиву документів, пов'язаних із Другою світовою війною, Міністерству оборони буде потрібно не одне століття. Адже зараз тільки в ЦАМО, за офіційними даними, перебуває на зберіганні 20244243 архівних справи і 60477024 одиниці зберігання військово-медичних документів. З цього числа 10951948 архівних справ відносяться до періоду Великої Вітчизняної війни. Якщо додати до архівних справ Великої Вітчизняної війни справи періоду з 1 вересня 1939 по 21 червня 1941 року, то число справ, ймовірно, збільшиться до 15 млн. одиниць. Враховуючи, що в багатьох справах містяться десятки і навіть сотні документів, мова йде про сотні мільйонів або навіть мільярди листів. З урахуванням цього стає зрозумілою вся абсурдність завдання розсекретити всього за чотири роки такий об’єм документів, використовуючи колишні правила про експертизу.
Цілком очевидно, що таке завдання і не ставиться владою РФ, а вирішується зовсім інше: не допустити дослідників до документів Міністерства оборони, які зачіпають болючі для нинішнього керівництва військового відомства і уряду Росії питання, і публікувати тільки ті документи, які представляють Червону армію і політику Радянської держави в період Другої світової війни виключно з позитивного боку.
Перш за все, влада намагається приховати радянські плани нападу на Німеччину в 1940-1941 роки або, наприклад, плани нападу на Туреччину в 1942 році; документи, які можуть дати уявлення про реальні радянські військові втрати, які в рази більше офіційно оголошених МО; документи про невдачі Червоної армії і зроблені в зв'язку з цим оргвисновки на адресу відомих радянських полководців; і, не в останню чергу, про злочини радянських військовослужбовців, які набули особливо масовий характер, коли Червона армія вступила на територію країн Європи, а потім - і на територію Китаю і Північної Кореї.
Незалежних дослідників відсікають від доступу до документів, щоб зберегти в свідомості народу ту офіційну парадну картину війни, яка тепер закріплена в Конституції Росії і в ряді репресивних законів.
Історія Великої Вітчизняної перетворилася в офіційну громадянську релігію, критика якої так само неможлива в Росії сьогодні, як неможлива була критика православ'я в Російській імперії, за яку загрожувало кримінальне покарання.
Російська влада використовує історичну політику як останній інструмент для політичної мобілізації населення і підтримки рейтингів першої особи. Битва на «полях пам'яті» стає все більш агресивною і запеклою.
Боротьба з так званими «фальсифікаціями» стала для влади РФ способом конструювання офіційної історичної міфології. Такого роду історична політика свідомо культивує гордість за «вибілені» темні сторінки російської історії, жорсткість і жорстокість державної влади. Сакралізуючи державну владу, зводячи історію лише до діянь царів, вождів і полководців, формуючи ставлення до народу як до витратного матеріалу великої історії, автори і виконавці офіціозного історичного дискурсу тим самим легітимізують агресивні авторитарні практики сьогоднішнього путінсько-імперського режиму.Источник: https://censor.net/ru/b3258649
крок_за_кроком:
невдобно вийшло. мені цікаво, його дурять?
чи Нелох настільки кінчений, що таке вигадує?
вчора 80 метрів, сьогодні Промка.

Йозеф Кнехт:
На фоні загрози повномасштабного вторгнення ху…ла, зовсім не смішно дивитися на фото Зе "з
передової". Навпаки, додає ще більше тривоги. В очах повне нерозуміння
ситуації. Більше того, відсутній контакт з європейськими лідерами. Меркель
знайшла час двічі поговорити з ху…лом, але не з Зе.
Валерій
Прозапас:
Українців намагаються зламати панікою...
Насправді в разі спротиву та рішучої оборони
населенних пунктів - у армії РФ немає шансів.
Наприклад навіть захоплення одного Маріуполя - це
військова операція не на один місяць, а нам тут малюють ледь не окупацію
половини країни.
В разі мобілізації та повноцінного включення машини
ЗСУ і підтримці союзників - Путін отримає такий рівень втрат, який обнулить
його навіть серед його підданих.
Він це прекрасно усвідомлює - саме тому і не
наступав всі ці сім років, але досяг успіху в дискредитації українських
держаницьких сил та приходу до влади банди Коломойського з його "забудут
кровь".
Так що не від нього насправді залежить бути війні
або ні - від українців.
Як і раніше перемога або поразка в наших руках -
тому нам пропонуватимуть здатися до бою і без бою.
Інша справа чи вистачить тієї проклинаємої
"войовничої меншості", але 25% - це насправді неймовірно багато.
Йозеф Кнехт:
Аташе з питань оборони при Посольстві США в Україні.
Візит до зони ООС. Правильні шеврони "Україна або смерть" і
правильний посил племені Мєря. Як же палає за поребриком.
- Хай палає, нам своє робити.

Volodymyr
Omelyan:
З 10 млрд грн доходу у 2019 до 37 млрд грн збитку у
2020 демонструє Нафтогаз!
При тому, що ціни на газ - ринкові і на пандемію це
не спишеш.
Яких ще реформ Зеленського Вам бракує?
Каменяр:
Минуло 50 днів відколи Медведчук, звинувачений
керівництвом держави в фінансуванні тероризму, спокійно собі гуляє на волі і
навіть залою засідань Парламенту України
Andrei
Piontkovsky:
Из жизни военных преступников.
Соловьев/Шапиро: украинцев надо бомбить как в
Сирии, испытывать на них 150 наших новейших систем вооружений.
Багдасаров: к сожалению, не все так просто,Владимир
Рудольфович, у сирийских туземцев не было ни ПВО, ни возможностей ударить по
нашим целям в ответ.
Ігор Вороневич
Хочу подивитися, як мобілізуються 73%. Вони найголосніше кричали про здані території, тож мають своїм прикладом, ставши в ружжо зі своїм палководцем, показати всім свою доблесть.
Дмитрий Чекалкин
Не моє, але дуже влучно:
1. Кравчук.
Комуняка. "Подарував" Україні
"кравчучку".
2. Кучма.
"Червоний директор".
"Подарував" Україні олігархат.
3. Ющенко.
"Відродив" пам'ять про Голодомор. Все
робив для того, щоб світ зрозумів, що Голодомор - це Геноцид українського
народу.
4. Янукович.
Зек. Мафіозі. "Проффесор".
Намагався "повернути" Україну із Заходу
на московію, і перетворити її на малоросію.
Пролив багато крові. Убив Небесну Сотню.
5. Порошенко.
Допоміг Україні отримати Томос, про який вона
мріяла сторіччями.
Багато зробив для відродження української мови і
культури.
Відродив ЗСУ і зупинив окупанта, зруйнувавши
путінські плани.
6. Зеленський.
Бачить Україну акторкою із "німецьких
фільмів", що "приймає з усіх боків".
Висміював українство.
Цинік, котрий може насміятися навіть над
Голодомором.
А тепер уважно:
Кого з цих шести найбільше ненавидить "мудрий
вкраїнський нарід"?
І ви помітите, що найбільше з шести нарід
ненавидить двох: Ющенка і Порошенка.
Тобто тих, хто поправді щось зробив, чи намагався
зробити для цього народу.
І прозріння цього "мудрого народу", може
початися лише тоді, коли він збагне, що ним маніпулюють, задумається, хто саме
вкладає в їхні макітри цю дурню, і ніжно скаже "українським"
(насправді р@шистським чи малороським) геббельсам:
Прошу пана(пані) до гілляки!

Mason Lemberg:
Я ж кажу: сміливий наш Володимир!
Чи то пак Володимир Сміливий!
І що таке ті 80 метрів від позицій ворога, якщо в
2014 році Володимир Сміливий прокрався в самісіньте його логово, майже в
Кремль, де "переносив кордони на захід"?
Каменяр:
Правда, я не зовсім розумію як так вийщло, що
позиції за 80 метрів від ворога після Зе-розведення на 300-400 метрів?

Дмитрий:
Зеленскай подписало неконституционный закон про
рехверендум. В соответствии с этим бл.. законом, можно изменить Конституцию и
изменить территории Украины. А вы думаете почему Тупицкий?
Как неожиданно!
Зеленскай
заработал на вакцине:
Журналісти Watchdogs з'ясували, що закуплена через
посередника китайська вакцина від коронавірусу обійшлася Україні майже вдвічі
дорожче, аніж Камбоджі.
Бурьба с дезинформацией Зеленскага в полный рост!
Директор
МедЗакупки заявил:
- Зеленскай трепло! Договора о поставках Pfizer в
Украину нет. Договор с Pfizer о поставках 10 млн доз вакцин от COVID не
предусматривает их закупку, это рамочный договор о намерениях, ниочем.
Марина
Порошенко:
Києву треба 4 мільйони доз вакцин, а виділили менше
43 тисяч.
Дід Микола:
- діду, а що таке "санкції" від Зе?
- ну це, наприклад, коли щось забирають в
"санкціонованого" медведчука і віддають бородатій бабусі.
- о, то виходить, що Зе із самого початку ввів
санкції проти України?!!! Бо забирає в України і передає Бені!
Порошенка окупанти хочуть судити за "водну
блокаду Криму". Разом із ним у них претензії до Чубарова, Джемільова,
Іслямова...
Зверніть увагу, уже два роки в Україні ЗЕвлада.
Але жодних претензій до Зеленського окупанти не
мають. Навпаки, майно Зеленських в Криму бережуть.
Chemodanov:
В Україні з її 38 мільйонами населення за добу від
коронавірусу гине більше людей ніж в Індіїї з її 1,5 мільярдами.
Ще раз, по буквах: І. Н. Д. І. Ї.
Індії з її антисанітарією і її відношенням до
життя.
Дякуємо, дуже дякуємо, зелені вміють надихнути.
Йозеф Кнехт:
В України 2 критичні виклики: війна та коронавірус.
Боротьба з обома викликами про...ана. Повністю. Зе боровся з Ріфом,
порохоботами, Порохом, Стерненком, але не займався тим, чим потрібно.
Вакцинація провалена і Хло на кордоні. Ми перші в Європі по ковід. Він
навчиться, казали вони...
Микола
Бульба:
Доречно знати, що 323 роки тому в Батурині
московити катували і вирізали також і тих, хто "ми за мір",
"адіннарод","ми жє браття","усталі ат вайни".
І їх вирізали набагато більш, ніж тих, хто жадав
перемоги і бився за до кінця.
На жаль, Батурин сьогодні - це вся Україна.

Було і просто, і квітнево,
Без метушні і тісноти,
Куняли заспані дерева,
І хмари бігли хто куди.
Червоним мазалось на сході,
Домів гасилися вогні,
І так мовчалося природі,
І так мовчалося мені.


До речі, чутки про можливі ракетні обстріли Києва розганяються зовсім не тихою сапою. На мамських форумах, у приватних повідомленнях, на вушко у чергах, як секретна інформація з рук в руки від «перевірених» і «супер надійних» джерел, «які не можна називати».
І я навіть не знаю, це добре чи погано. З одного боку, паніка і деморалізація – перевірена зброя росіян, найбільш ефективна у їхньому арсеналі.
Але з другого… Як на мене, нашим людям не завадить трохи перелякатися. Тому що занадто розслабилися. Занадто звикли до того, що війна далеко, на іншій планеті. Тому що відвертаються і опускають очі, коли у їхній присутності шельмують ветеранів, тому що занадто голосно стогнуть і кричать через мізерний «воєнний збір».
Бо дозволили собі під час війни проголосувати «по приколу», і поставили на чолі армії уклоніста.
Це потрібно українцям. Потрібні ці розгублені голоси, потрібен мороз поза шкірою. Страх поганий порадник, це правда. Але страх найкращий у світі витверезник. Страх подіє там, де безсила логіка, розум, статистика чи аргументи.
Страх змушує заворушитися навіть тих, у кого хата з краю. Особливо якщо хата з краю!
Чи ж ми не боялися у чотирнадцятому? Добре, нехай не «ми», нехай напишу за себе. Від страху і паніки не спала тижнями, їла раз на день, не відчуваючи смаку, і жила з відчуттям бетонної плити на голові, у сльозах і соплях з думкою про можливий табір біженців і про те, як рятуватиму дітей. Єдиним ліком від страху стала волонтерська робота, і чим більше ми збирали, пакували і відвозили туди, на фронт, тим менше страху залишалося тут, у тилу.
Я так думаю, тоді злякалася дійсно велика маса людей. І таких переляканих вистачило, щоб за їхніми спинами, як у тихій гавані, знайшли прихисток ті, хто не сприйняв війну всерйоз. Їм там було тепло, сито і спокійно, нічого не турбувало і мухи не кусали.
Дуже важливим фактором була присутність Пороха. Можна було розслабитися, коли все робилося «само собою», і армія озброювалася, і дипломатія кусалася, і економіка працювала.
Зараз щит професійного управління зник. Країна оголилася, і виявилося, що загроза війни може стати персональною і дуже близькою для кожного. Для порохоботів, які анітрохи не здивовані. Для зе-виборців, які теж не мають ілюзій і об’єктивно оцінюють здібності свого обранця. І навіть для тих, хто взагалі не голосував.
Тож добре це чи погано? Залежно для кого. Для нації може й погано, зайвий стрес і суєта. А от для населення, яке перетворюється на націю, може й добре.
Баба і кіт
Як же свнсбк зараз ковбасить через військового атташе США, яка з'явилася на лінії фронту в українському однострої з нашивкою «Україна або смерть».
