[Приєднана картинка]Найсумнішим із поглядів горизонту подій,Проводжаю я попіл, бувший хмарою мрій,Я в безодні без імені, що повільно горить,Відчуваю всередині - помираючу мить.Я безмежно закоханий у життя між рядків,Мов астральна проекція кармічних батьків,Безпідставна агонія самих щирих бажань,Ще одне переродження у колі страждань.Так повільно і лагідно з неба падає сніг,Світлий розум поранений, та все ж переміг,Десь у сірому просторі, серед моря турбот,Я істота, що губиться серед інших істот...
Читати далі...