Да ну нах всех, пойдемте лучше к Элис. Who the Fuck is Alice

  • 15.12.18, 16:25
Кавер с кацапской песТни, не про путинхуйло, но таки где-то там, в лубине души....:)

С нами Вовка, с нами Вадим
Оттянуться всей компанией хотим
И гитары взяли мы с собой чтоб песни пелись(с)




91%, 10 голосов

9%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Шикарная женщина, шикарная во всём !

  • 12.12.18, 17:42

Таки ночное танго, кто не танцевал, тот жизни не видел


82%, 14 голосов

18%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Обдзюрені москалі

  • 08.12.18, 17:34



Щось  нічна зміна(упряжка) не задалась. Хоч і нарубали 400 тон вугілля, якось і верхня ніша сипала «сранкою» по всім каскам, що стойку не поставиш. і нижня ніша водою з кровлі болото намулила. І суха підстанція двічи напругу вибивала. Петрович відчував, що і на горах щось не так буде, може жінка кудись зібралась на шопінг, прийдеться за руль сідати.

   Та таки сталося, диспетчер подзвонив, щоб Петрович зайшов до директора. Петрович вже підготував спіч, про опану природу пласта, про опаний кліваж, про опану воду, про кровлю «солому», і ващє, про опану підземну стихію….

 Та директор, з порогу махнув рукою, щоб не «гнав пургу» і сказав:

-Петрович, даю машину, дуй в район на симпозіум гірників з рассєєю, тіпа підтримай нашу шахту.

   Петрович з директором не сперечався, поїхав хоч і спати хотілось, і натхнення на кацапів не було.

Десь години дві з трибуни лили воду по геологічні умови, про якесь удосконалення праці шахтаря, і таки перерва.

   Петрович, давно мріявший про духмяну  сигарету,  пішов в туалет. До сигарети зайшов в кабінку, вийшов, і таки прикурив, і тут чує рюсськую рєчь:

-А у нас в мАсковском горном институте, учили после туалета руки мыть.

Петрович затягнувшись сигаретою, з усмішкою відповів:

-А у нас в Дніпропетровському гірничому вузі, вчили на руки не сцять.



95%, 36 голосов

5%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Свою Україну любіть

  • 01.12.18, 17:58
Ой давно давно в батенька була Вже тая й доріжка терном заросла. Ой не так терном, як шипшиною, Де ми походили із матінкою. А я схочу, схочу терен висічу, Колючу й шипшину припил виломню. Колючу шипшину припил виломню До своєї неньки в гості полину. Прилетіла впала в матінки в саду, На тій орішині, що й ж на край саду. Вийшла-вийшла ненька рано воду брать, Не набрала й води, набрала та й сльозок. Невісточки-дочки, пора вам вставать, Щось у нашим саду за пташка та й кує. Ой а то ж не пташка, то ваша дочка, Без долі вродилась, без щастя зросла.


77%, 17 голосов

23%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Що, сьогодні всі сєпари повиздихали?

  • 28.11.18, 17:14
  Перший день ВП, і де сєпари, де вата?

  Аж незвично якось, чи дриснули, чи обенурезілись?
Нема чьота романИваничейГордієнків, нема уасей, і іншої новороської полови.

  Таки це ВП треба ще в 14 році робити, а за пукіна нехай топлять в мокшанії, єхайте в срєпную, там вас зрозуміють, якщо не посадять в гулаг.




94%, 16 голосов

6%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Все корабли вернутся домой

  • 27.11.18, 14:58
Хотите верьте - не верьте, вчера я слышал добрую весть
Хватит думать о смерти и видеть лишь то, что есть
Мне об этом пели птицы, об этом пел морской прибой
Похоже все корабли сегодня вернутся домой

Бей барабан, веселей играй труба
Жизнь это праздник, нам врали, что жизнь борьба
Пусть ломятся столы и льётся вино рекой
Похоже все корабли сегодня вернутся домой

Я видел как небо сгорало в огне
Как смерть танцевала на бледном коне
Как стадо баранов осанну поёт палачу

Как быстро уходят на дно корабли
Как души людей сдувает с Земли
Я видел всё это и больше смотреть не хочу

Я хочу забыть дни, о которых детям не рассказать
Моё сердце жгёт порох, я больше не буду стрелять
Возможно даже вновь поверю в силу власти света над тьмой
Если все моряки живыми вернутся домой

Ты падаешь, зная что руку протянет друг
Любая прямая однажды замкнётся в круг
А круг - это круг, какой ни крути стороной
И значит все корабли сегодня вернутся домой

Бей барабан, веселей играй труба
Жизнь это праздник, нам врали, что жизнь борьба
Пусть ломятся столы и льётся вино рекой
Если все корабли сегодня вернутся домой
Я знаю, все корабли сегодня вернутся домой
Надеюсь, все корабли сегодня вернутся домой (с)



Вы не заметили как ольгино активизировало своих пиндюков в нашем общежитии?

23%, 6 голосов

0%, 0 голосов

77%, 20 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Хоть страхуй, хоть не страхуй, все равно получишь ху…

  • 23.11.18, 17:23

 Как говорил Высоцкий В.С., всё не так ребята…

Страхую сегодня свою «Любовь» на ОСАГО, и слышу:

-страхуйте еще и каско

-зачем? Дорого-же ёпть, я лучше других застрахую от себя по закону, хотя 35 лет безаварийной жизни на трассе.

-Дык в Днепре перец, на евробляхуёвой бмв, на пересечении космической и запорожского шоссе, снес 10 автомобилей, и осаго у него нет, и все побитые, идут в «рахов», выплат не будет.

  Я к чему, таки не хочу чувствовать себя лохом, уплатившем все налоги и акцизы и страховки при покупке авто, а хитроопые бляхХЕРЫ  будут мочить бесплатно меня на дороге, и ни за что не отвечать (проще бросить металлолом, и уепнуть), и лыбиться беззубым, хитрованистым нищим ртом.

Таки, подожду, и на ваш каканый БЛЯхеровый террор, могу тоже размяться. То есть я правильный, остальные хитроопые . Как-то так, наболело ёпть.



77%, 10 голосов

15%, 2 голоса

8%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Моя Душа, Україна

  • 15.11.18, 16:45
Ей богу не знаю съ чого й начинать і що тобі росказувать. Бувъ я уторікъ на Украіні - бувъ у Межигорского спаса, и на Хортиці, скрізь бувъ і все плакавъ, сплюндровали нашу Украіну, катової віри, німота зъ Москалями; - бодай вони переказилися.(Шевченко)



90%, 27 голосов

3%, 1 голос

7%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ой у лузі червона калина похилилась

  • 13.11.18, 15:39
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!(с)


84%, 16 голосов

16%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Обдзюрений кремль (конкурс)

  • 09.11.18, 19:01

      Три години ночі, Петрович вже годину в лаві, напівлежачі кидав вугілля, залізо тряслось і лязгало. Хотілось зірвати клятий респіратор, геть мокрий всередині, піт з пилом заливав очі.

     Та таки сталося. Шахта перевиконувала план, і на-горах не встигали подавати порожняк, десь там, далеко на поверхні, залізна дорога давала маху, і шахта стала.

    Від  тиші в забої, якось дивно стало чути потріскування пласта, якийсь шум рідини гідравліки по магістралям, тихенький шелест провітрювання. Коли пил розсіявся, і в світлі лампи, можна було побачити пальці на витянутій руці, до Петровича підлізли його друзі, хто просто розтягнувся на мокрій породі, хто тихо бурча про щось буденне, вже ліз за колодою карт. Десь хвилин двадцять буде незапланована перерва.

    Поки тасували засмальцьовану колоду карт, брудними руками, Сашко комбайнер, спитав у Петровича:

-          А чьто Перович, гаварят ты кремль чуть не патапил?

Петрович всміхнувся, і вже не в перший раз став розказувати:

- Служив я строкову в 82 році в москві. Як зараз пам’ятаю 10 листопада, підняли нас по тривозі вечором, побігли через ружпарк на плац, одразу в машини, і кудись поїхали. Десь хвилин через десять хтось шепотом сказав що помер Брєжнев. Їхали недовго, стали біля собору Василя Блаженого. Чомусь поступила команда зняти лавочки з кузова. Моє відділення взявши лавку на праве плече йшло до ГУМа, проходячи повз мавзолей, подумав, а чи давати відділенню команду струнко, йшли першими в колоні. Добре що не дав, кумедно-би було марширувати стройовим з лавкою на плечах.

  Відсиділи ми в резерві в якомусь під'їзді за ГУМом двоє суток. Потім повезли в частину, здали зброю, вдягли валянки і знову під собор. Таки перша лінія очеплення були гебешники, ми друга. Валянки на нас вдягнули, бо був мороз, десь більше п’ятнадцяти градусів. Та прикол був в тому, що красну площу ніколи було чистити від снігу, і її засипали сіллю. От і стояли ми в мокрій солоній жижі, в валянках без калош. Хтось з офіцерів це розумів, але було вже пізно, тому щоб хоч якось нас не дратувати, менше звертали уваги. Що ми тільки не робили, і стояли на одній нозі, поки гріється друга, і плигали, і тупцювали. Та це ще не все, ніхто не розробляв ніяких планів, не встигли, і ніяких замін як в караулі не було. Тому дзюрили прямо під кремлівську стіну, зрозуміло, прикривались від людей як могли.

   Так що думаю добавив я рідини  для руйнування кремлівської стіни.

   Пішов сигнал, і знову залязгало залізо, Петрович намацав свою лопату, і потекло чорне вугілля на-гора, де щирі люди, і чисте тепле повітря.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
31
предыдущая
следующая