Таки даю шану жінці, моїй мамі.

      Петрович в 3 години ночі йшов рвати вибухом забій.

  У шахтарів не кажуть взривати, кажуть Палити.

Але відпалити  щось в шахті  завжди небезпечно по газу метану .

   Петровича -студента,  дрючив (і  правильно), три роки професор, Микола Іванович.

Недаремно : знання  технікі  безпекї  вибухових робіт у шахті ( ПТБ  БВР)   не дали Петровичу  загубити ні однієї шахтарської душі під землею.

   Але з початку. Петрович олівцем  і лінійкою недовго малював  і розписував паспорт Буро Вибуховихх Робіт (БВР). Потім побіг цей паспорт підписувати у  начальника зміни і диспетчера .

   Поки Петрович займався рутиною на поверхні, в забої йшлось неймовірне.

  Щоб взірвати-відпалити масив (нішу) довжиною 12 метрів, висотою 0,9 метра , і глибиною десь 2 метри, Грози давили «баран» сверло СР, причому не по паспорту . По паспорту Петровича, після вибуху, треба було тон 30 лопатою відвантажувати.  Але Грози, мудрі люди, всупереч паспорту бурили шпури, так, щоб в ніші і краплини вугілля не зосталось. Петрович це знав, але  закривав на це очі.

  І ось, Петрович, з Майстером взривником, подолав пішки 8 км. Зі з 22 кг Амоніту, підходять до забою.

   Всі шахтарі якось мовчки "урочисто", по плану, йдуть по  розписаними постами. Це зараз Петрович розуміє, крайні пости безпеки, десь по кілометру, від міста паління, берегли Людей від вибуху метану, хоча х.з

  І от як в церкві, повна тиша, тільки шелест вентиляції, поскрипування пласта, потріскування дерев,яних стойок,І тільки три людини, Взривник, Петрович, і Заряджаючий,  щось мудрують з вибухівкою, детонаторами і  проводами.

  Заряджаючого відправили подалі. Ще раз з Взривником напрягли мОзги, перевірили  з,єднання, щоб не капала вода, щоб десь не впала породинка на провід. І понеслось....

    Петрович з Взривником відходять, недалеко, метрів 20 за кут від забою на штрек.

  Взривник дує в сюрчок, запускає взривну машинку, йде писк готовності, і натискається кнопка, і…

   УУХХНАХБУМЁПТЬУХХ, по вухам ТИСКОМ, з втратою слуха, в грудях стискається все, на ребра  на легені , очі закриваються, йде ударна хвиля.,і через якусь мить життя приходе в тіло, і адреналін…адреналін... таки по всім жилам.

   І  поки вуха від хвилі відпочивають, видно як пилюка піднялась по штреку, якісь «рами» «стрельнули» від напруги, якісь стойки ремонтини   порепались, але все добре. Все стоїть, і всі живі. і це добре.

  Слух повертається, пилюка спадає  за вентиляцією, і Петрович перший йде на місто вибуху.  Ще не відійшов сизий дим, рвучий ніздрі пороховими газами( такими знайомими з армії). Ще не вгамувався адреналін, ще тримтить тіло.

   Петрович глянувши на стихію вибуху, примружившись і посміхнувшись, що все гаразд. кивнувши Взривнику, який  змотував провід.

    Відзвонившись постовим, доповів диспетчеру, Подякував Шубіну. Матюкнувся на сонного слюсаря, і на мать її, нічну зміну, на воду залившу всю спину і чоботи, на невиплату зп, на не подаруавши квіти дружині , пішов на-гора.

І знову потекли шахтарські будні в підземеллі сирому, темному, але таки теплому, бо там є Люди.

 Виїхавши на поверхню, ніздрями втягнувши запах спілої пшениці  яка росла навкруги шахти, Петрович пішов в баню, змивати бруд підземелля,  нервів і  негараздів.

Таки підтримаю Хармса, писну п’єсу   в ліцах

 

   Дієві ліца:

Эйч – алкоголік сайта, він-же Порохобот, волонтер, патріот,старший офіцер, людина з підземелля

Хармс – фізікопрапорщікоядєрщік, вроді як би з бОшкою дружить

Хозя- хворий на бОшку  трубач-поет, не Пушкін канеш, та таки до інсульту недалекий

Марпл- мєдічка,  наїдаюча шию з поборів(чайових) з  хворих, по клятві  Гіпократа

Костя - дай ему Аллах  всех благ

Байок – неумеющий рулить на жигулях, прячущийся от суда, сбивший пешеходов

Ромахан- комуніст, агроном з вирощування помідорів, и таки любитель русских щей ,которых хоть полощи

Уася-  нарік-сєпар , папа горняк, сын идиёт

Поговорім-учітєлька з села, з високим Ай-кью

Геннадий на букву М, не женат, не служивший, в овраге живущий, окна паяющий, любящий Данах и девушек ея возраста, патамушто  девушки нормальные, его не любят

Данах- онучка Героя СССР,  відверто сприймає  атеїзм совка , співає в церкві діскантом псалми

Сергей -Н, он-же Суховъ,  він-же АТОвець

 

   Десь  на зупинці громадського  транспорту, в очікуванні тролейбуса,  хтось  жмакав тістікули,  в кармані, хтось  поправляв космєтіку під маскою, та час очікування затягнувся.  Першим  з похмілля, мабудь очунявши, Хозя чьотко , як по Уставу ЗСУ ,вигукнув:

-          Слава Україні!

З середини натовпу, відкривши сині очі, і потерши красного носа, басом відповів Эйч, патріот, волонтер, старший офіцер , в минулому ,і таки Українець:

-Героям Слава!

  Якось ці звуки трохи підігріли колектив, Говорімка промовила:

-Ху из он дьюти тудей? Деньги на штори сдали?

Уася  відповів:

Днепр из  май  таун.  Айм сепар, патамушто  я курю и двигаюсь . Сухов ъ и Эйч приглашали  мороженка  покушать,  но я  донт  андестенд  их , ломка ёпть, и челюсть берегу для музея

 

Даннах, відтряхнувши  штани від собачої боксерської шерсті,  мовила:

-нет резины, нет ножовки,хащии заросли, Матиз  сыплеться от старости, как и я. Сигарет нет, за водкой  не набегаешься, а завтра, йопть,  День Пионерии, и в секте  псалом читать надоть. Но Эйч, мать его, это святое.

  З другого боку, група громадян, в особі Ромахана і Кості, тримали  Буйка,  бо той  був агресивний, і хотів наклацать  на планшеті, чьто мы, рыги, расиянцы, всех вас в Союз завернемо, Утину слава!

Десь, зневірена в своїх  свадьбах, Марпла , якось дуже гучно, як бувша, ёпть ,патріотка заволала:

-          Кинули мене, машину дали ! Тепер відібрали, куди мені зараз? І патріоти послали, і зелені, буду дань збирати з хворих, хоч якось  шию наїм. Гіпократ пофіг

И тільки мудрий Хармс,  посміхнувшись, тихо,в рукав мовив:

-Идіёти , блеать,  вот раньше,  пока ми пердунами не стали, таки тут зажігалі.

  Довго  ще б сперечалися сосайтівці, але під,їхав тролейбус,

Адмін-контролер, перевірив квитки, наказав надіти намордники, і всі поїхали  з своїми  вподобаннями, вважаючі , що їхня думка сама  правильніша.  І всі вони розуміють , як  Держава  Україна повинна бути.  І як  вони, Українці, уральці, патріоти, сєпари, риги, комуністи,  неадеквати, хворі на голову, будуть  на сайті і.уа разом уживатися.

Далі буде…..

    Часы моего деда, офицера, раненым (подлеченным в госпитале) доставлен в родной колхоз, и без медицины умерший.

Таки свою шахтёрскую спинищу, прошедшую через воду, и сквозняки шахты, вернул к жизни, и берегу такими упражнениями.

Предлагаю послушать коллегам, музыкантам, и просто друзьям, Баха,таки Токката и фуга ре минор в исполнении трубачаей, которым и я тоже когда-то был

 Красный квадрат, это душевно.Ну чё сосайтовцы, наконец появился адреналин на сайте, красный квадрат это только для волков, не для ботанов и однодневок сепаров и расиянцев. Жжём по полной таки. И давим тапком газ в полик.

Главное в том, что мы остаёмся Людьми.

    Петрович ліктем «поздоровкавшись» з колегами  на виході з маркету,  зняв маску, сказав мать його вірусу так, пішов весняним квітучім сьогоденням.

  Але не склалося , таки старий друзяка, по темному підземеллю,  зауважив:

-Птровичь, а чё ёпть без маски?

  Петрович розвернувся, потер вуса, і сказав:

-Чуєш Васька, те що в шахті де всі в респіраторах, і де колег тільки по очам і по голосу розпізнаєш, зараз перекинулось на поверхню. Всі однакові, всі в масках, і ссуться як лаву кріпити, щоб не завалило.  А таки любу нішу підкріпимо, любу лаву розкачаємо,  не було ще такого, щоб ми підземелля(природу) не наїпали.

-Петровичь, а чё делать?

-Не кіпішувати, їсти мед, пити горілку, заїдати салом, свининою з цибулею.  А стихію, як і лаву приборкаємо.