Ну що сердешні, дивлюсь я на ваші пости, вата ухєє, нунах зеленого змія дрючіть як завжди, уася вже втретє чєлюсть лікує, знову затрати, сєпари хрєнєють бо патріоти їх таки пєкають, росіянці бухають боярку і занюХУЮть смердючим лаптєм , зелені перетирають рєчь 95 клована, і ніх мОзги в купку зібрати не можуть(про що през мовив).
А так всі бухнули, олів,є наїлись, до роботи зелені, откосивші (не всьчот, през ёпть, бо прєз) працюйте, чи не працюйте, яка різниця, все одно пукін буде уйло не для вас, і один перець будете ви скиглити, за папірєдніків, (не за шапкокрада) тріть сопєлькі, а може і Ростов таки недалеко, турборежимёпть.
Риги не знають що робити, чи в зелень перефарбовуватись, чи таки знову сосать лєденєц.
Одні порохоботи, з радістю, з гордістю зустріли Новий Рік, послухали 5 Президента, відсвяткували День Народження Бандери, і посилають вату, сєпарів, кацапамоскальських на Хутір.
Слава Україні!
Десь перед армією, Петрович запросив друзів відсвяткувати Новий Рік.
Але потрібен був атрибут, ёлка таки, ну не продавалася вона тоді на ринках.
Десь за день , вже коли смеркалось, з двоюрідним братом Миколою, пішли до лісу, рубати сосну.
Ліс був через річку, поки йшли по льоду, де браконьєри сітки свої охороняли, і нагло в очі світили , відчувався морозець, градусів десять.
Дійшли до лісу, таки потемніло добре, лише місяць сяяв, і сніжок йшов.
Таки щось зрубали, на кожного по одній, і пішли, знову через річку, на напрямок освітленого шахтарського містечка.
Але щоб не йти через браконьєрів, трохи взяли праворуч, і таки під берегом провалилися під лід, десь по груди. Одну сосну загубили, поки в темноті через очерет на берег вилазили, потім кілометрів п,ять бігли додому. Добре що у Петровича дома був батько. Роздів, розтер горілкою, напоїв гарячим чаєм , вичухали тинейджери.
Потім було свято, сухе винце, красиві дівчата, двоє з них, потім, на перроні Петровича в армію проводжали. Ні одна ні друга не дочекалась, та то таке…
З наступаючим Новим Роком друзі!
Дай Вам Боже всіх гараздів,здоров'я , грошей побільше, порядку в сім'ї і всього дброго.
Якось так, щось пішло не так, вивал в лаві метрів десять, все тріщить, капає, і сранка сиплеться, точно до новогу обвалу лічені хвилини. Треба тікати (бува і таке). В пастці три Гроза, і Петрович, двоє побігли через провалля, третій здоровий, кіло 110 таки обпісявся. Прийшлось Петровичу в щелепу лупити колезі, щоб вивести із супорта, таки очуняв, побіг, Петрович за ним, і таки опнуло , з іскрами і пилюкою.
Потім цей Гроз приніс за спасєніє душі пузир шампанського.
Петрович подивився на цю бутилку вина з пузіріками, і розказав історію:
-Було мені десь 18 років, святкували новий рік в теплій молодій компанії, була дивна дівчіна з стрункою талією, і блакитними очами, і десь о першій ночі повела мене знайомити з майбутніми родичами.
Прийшли, майбутній тесть прокричав «О зятьок», дав Петровичу бутилку Совєтьського шампанського, Петрович, по прстоті душі, відкрутив проволочку , шампанське,(може не свіже) бемкнуло, пробка поцілила в лоба майбутньому тестю, була шишка, гості реготали, Дівчина зобиделась, Петрович пішов в армію.
Таки Петрович досі пам,ятає ту дівчинку, і те кляте шампанське, і незбувшогося тестя.
