Мабуть ледь не в кожному селі є розумово відстала людина. І якщо в містах є спеціальні навчальні заклади для дітей з такими вадами, то в селах, зазвичай, їх проводять на «трійках» через весь учбовий процес.

  Ось і в Малинцях був такий хлопець. Грався він з дітьми за віком значно молодшими, бо однолітки  гнали його від себе. У нього було ім’я Григорій, але більшість називали хлопця Гриша Дурнуватий. А він і не ображався, бо мав спокійний характер і добру вдачу.

  Та Гриша не тільки своєю відсталістю вирізнявся серед односельців. Діти казали, що він має здібності виліковувати рани. З будь яким пораненням вони бігли до нього. Гриша дмухав на рану, промовляючи при цьому фрази на нікому незрозумілій мові, і до вечора від рани і сліду не залишалося.

  Інколи діти розказували дорослим про здібності хлопця, але їм ніхто не вірив. А дарма. Адже одного разу один малий хлопчик впав з дерева. Тоді дорослих поруч не виявилося, але поруч був Гриша. Він взяв руку фактично мертвого хлопчика в свою, і, дивлячись на сонце, довго промовляв фрази незрозумілою мовою. Аж поки хлопчик не відкрив очі.

  Дорослим же відкрив очі інший випадок. Тоді в лікарню потрапив з діагнозом невиліковної хвороби чоловік літнього віку з тих же Малинців. Лікарі казали, що він доживає останні дні. Тому було дивним, що чоловік попросив привести до себе Гришу. Його дружина виконала прохання чоловіка. Можливо останнє прохання в житті.

  І знову хлопець над ліжком хворого все промовляв і промовляв незрозумілі фрази. Лікар, який був поруч, скептично споглядав на це дійство, але з поваги до людини, яка має відійти в інший світ, не заважав хлопцю.

  А через тиждень аналізи підтвердили, що чоловік повністю одужав. Лікар був шокований, але професійна гордість не давала йому змоги визнати, що в цьому заслуга якогось хлопця, який взагалі розумово відсталий.

  До речі, розумова відсталість Гриши була поставлена під сумнів на одному уроці з математики. Тоді вчителька на дошці написала умови надто складної задачі. Задача була розрахована на відмінників, але жоден з них не зміг знайти рішення.

  Тоді хтось з класу жартома запропонував викликати до дошки Гришу. Сміх покотився класом. Але вчителька на подив самій собі все ж викликала до дошки хлопця.

  Григорій декілька секунд постояв у роздумах і почав писати довгий ряд формул. Одні формули були знайомі учням, інші навіть вчителька не могла розпізнати. Але в кінці результат розв’язання виявився правильним.

  В класі запанувала тиша. І лише через декілька хвилин вчителька сфотографувала розв’язок і дозволила Гриші сісти на місце.

  Через декілька років вона показала це фото професору в інституті, на що отримала похвалу за вивчення нової гілки в математиці, яка використовується для обчислень в квантовій фізиці…

  Коли інформація про лікувальні здібності хлопця  вийшла за межі села, і до нього почали звертатися важкохворі. Хлопець раптом помер. Лікарі казали, що це із-за вроджених проблем з власним здоров’ям.  Але ніхто не звернув увагу на те, що дитина в сусідньому селі, яка народилася в ту саму мить, коли душа Гриші покидала його тіло, з часом почала промовляти дивні фрази на невідомій нікому мові.