Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Маруся Чурай.

  • 16.12.09, 12:11

Українська культура має жіночу душу. Тому так багато у нас жіночих творів, що є так би мовити певною квінтесенцією нашої ментальності. От такими  творами –  відгуками глибинно-проникливої  української душі  є пісні легендарної народної піснярки Марусі Чурай…

До мотивів пісень, що приписують цій неперебутній постаті в українській культурі, зверталося безліч митців, і не тільки українських.

 

 

 

А от і пісня талановитої дівчини ,що стала мотивом переспівів:

    

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер,

А прийла п'ятниця — поховали Гриця.
 — Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
 — Ой мати, мати, жаль ваги не має:
Нехай же Грицько двоїх не кохає!
Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині.
Оце тобі, Грицю, за теє заплата -
З чотирьох дощок темная хата…

Різдвяні повісті Чарлза Діккенса

  • 14.12.09, 09:53

Починаючи з 1843 року, видатний англійський письменник Чарлз Діккенс щороку  перед Різдвом публікував нову повість, присвячену цьому святу. Адже, за свідченнями сучасників, Різдво було найулюбленішими урочинами  письменника. В Англії навіть до сьогодні його ім’я асоціюють із Різдвом. Оповідають, що коли у 1870 році письменник помер, то маленька дочка одного крамаря запитала: «Містер Діккенс помер? Чи означає це, що помер і Санта Клаус?»

Довгий час Різдвяні повісті Діккенса українською мовою не видавались.

Але 2007 року в Тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» побачив світ томик уславлених повістей.


 

До книги увійшли такі твори  Чарльза Діккенса, як «Різдвяна пісня»,»Новорічні дзвони», «Цвіркун Домашнього вогнища»,Битва життя», Одержимий».

Переклав повісті Олександр Мокровольський.

 

НАШ КАНДИДАТ??????????????????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Після вчорашньої презентації двох "ПРЕТЕНДЕНТІВ" на посаду Президента України

Хочу запитати у вас, українці, за кого ви??????????????????? віддали б свій голос:

За Петю Бампера:

http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/141270.html

За Єгора Лупана:

http://www.youtube.com/watch?v=PDXEsmJL1ns&feature=player_embedded

 

Прошу не матюкатися у коментарях.

Коментарі з нецензурною лексикою видалятиму!


11%, 3 голоси

41%, 11 голосів

48%, 13 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

«Лілі Марлен» Сергія Жадана

2009 рік. Після вдалого всеукраїнського  PR-туру з «Ефіопією» Сергій Жадан публікує  книгу «Лілі Марлен», другу за цей рік. Щоправда, вона укладена як збірка вибраного – і лише 10 нових поезій письменника з ексцентричною підназвою «Лесбійки» увійшло до неї. Ця підназва неоднозначно вказує на те, що загальновизнаний оспівувач міських звалищ, нетрищ і  завулків взявся за тему нетрадиційного кохання.

 

     
Несподівано, і навіть епатажно звучить заключна  фраза у вірші «Жінки» (єдиному з-поміж десяти, що прямо присвячений лесбійській любові): «Ось саме тому я її люблю, як тільки жінка може любити жінку». Адже до цієї фрази у даному творі поет витончено і  глибоко  за допомогою поетичного слова розповідає про «повітря» нерозуміння, що утворилося між коханцями в процесі стосунків, про непорозуміння між ними, про страх близької розв’язки взаємин... Якби не остання фраза «... як тільки жінка може любити жінку», можна сміло подумати, що у поезії йдеться про звичайне  кохання між чоловіком і жінкою. Але такий вже Жадан літератор – він любить парадокси...

Повністю статтю читайте на gloss:

http://gloss.ua/story/34793

 

або на ХайВей:


                      http://h.ua/story/241911/  

Серія "Український детектив"

У видавництві "Навчальна книга - Богдан" започатковано серію "Український детектив"

2009 року вийшли друком такі книжки:

Сергій Ухачевський. «Стіна. Осінні ілюзії. Детективні повісті»


Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років після розпаду Радянського Союзу.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2222/

  .
Олександр Вільчинський. «Неврахована жертва. Суто літературне убивство. Детективні повісті»


Детективні романи відомого майстра цього жанру Олександра Вільчинського «Неврахована жертва» і «Суто літературне вбивство» мають одного спільного героя – колишнього журналіста Андрія Грабовського, який інколи за збігом обставин, а частіше за власним бажанням, потрапляє у ситуації, з яких згодом доводиться доволі довго шукати виходу. Розплутуючи тугий клубок людських взаємин, автор разом із своїм героєм повертає читача і у «бурхливі 90-ті» («Неврахована жертва»), і на мальовниче лісове озеро («Суто літературне вбивство»), де неприємності й небезпеки починають з’являтися, звісно ж, коли їх найменше чекаєш.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2221/

 

 

Віктор Мельник.  Двійник невідомого контрабандиста. Повість


 «Двійник невідомого контрабандиста» – перший твір із циклу детективних романів, у яких діє слідчий з особливо важливих справ прокуратури Олексій Гальчевський. У непростих умовах криміналізованої країни він спільно з оперативниками зі Служби безпеки розслідує загадковий факт контрабанди культурних та історичних цінностей. Динамічний сюжет із несподіваними поворотами постійно тримає у напрузі читача, який з розвитком сюжету дізнається про сучасні будні прокуратури — коли веселі, а коли й сумні.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2223/

Арт-вертеп представляє

Радимо відвідати:

21 жовтня – 29 листопада, м. Дніпропетровськ – Виставка «Свідки століть» (колекція годинників з фондів ДІМ)
1 листопада – 11 грудня, м. Львів –
«Блаженність у Дзеркалі» - акції до Дня психічного здоров’я
1 листопада – 10 січня –
Фестиваль У.РОК (червень 2010 року). Подача заявок
1-31 листопада, м. Київ – Репертуар театру «Дах» на листопад
5-29 листопада, м. Київ –
Андре Лабан, оператор команди Кусто: Ретро фото та підводні картини
7 листопада – 15 грудня –
Do#Dж'9 Autumn Club
26 листопада – 18 грудня, м. Київ –
Живопис, графіка, скульптура, таракуци Сергія Савченка
26 листопада, м. Львів –
Акустика сестер Тельнюк у театрі
26 листопада, м. Львів –
Єдиний концерт «ManSound» у Львові
27-28 листопада, м. Дніпропетровськ –
Майстер-клас Учение об Уме или куда подевалась моя Золотая Рыбка?
28 листопада, м. Дніпропетровськ – гурт
PUR:PUR
28 листопада, м. Донецьк –
Концерт Raskardas Orkestar у Донецьку
1 грудня, м. Київ –
Етнічний вівторок: Презентація проекту: Божичі, Пропала Грамота, PoliКарп, ДримбаДаДзига
3 грудня, м. Дніпропетровськ – Растаманські казки від Дмитра Гайдука в Дніпропетровську
4 грудня, м. Одеса –
Растаманские сказки Дмитрия Гайдука
5 грудня
, м. Запоріжжя – Катя Chilly в Запоріжжі
4-13 грудня, м. Львів –
Дев'ятий міжнародний фестиваль «Jazz Bez»
10-14 грудня,
Київ, Ялта, Симферополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма»
10 грудня, м. Харків - Концерт «ДахиБрахи» в Харкові
19 грудня, м. Дніпропетровськ –
Cахара сахара

Інші події:

4 листопада – 1 грудня – Пласт оголошує конкурс на кращий агітплакат організації
10-29 листопада, м. Львів –
Виставка живопису Ігора Романко
24 листопада – 6 грудня, м. Львів –
Володимир Топій «Supermarket-2.Периферія»: живопис, інсталяція, об’єкт
5-27 грудня, м. Київ –
Репертуар театру «Вільна сцена» на грудень
6 грудня, м. Одеса –
Концерт группы «Flёur» в Одессе

12 грудня – Концерт Олександра Gecko

Заекранний світ Тамари Довгич або вона родом з i.ua


Це вже енна стаття, в якій я «співаю дифірамби» Інтернету, що розширює рамки свідомості нашого сучасника. І справді, куди сьогодні подітися людині, якщо не зануритись у віртуальну реальність і жити осібним життям юзера, котрий спостигає незнані фантастичні світи й рятується від жорстокої повсякчасності. На даний час Інтернет вберігає багатьох від самотності, деяких індивідів - від бездіяльності, а от іншим людям приходить на допомогу в реалізації креативних задумів.

Прикладом цього є творчість кінорежисера Тамари Довгич, котра не пристосовується до обставин безробітного кінематографіста: не йде розмінювати свій талант на телебачення, знімаючи відеосюжети чи «мильні опери», не виходить «вдало» заміж за турецького пашу, щоб днями нудитись в гаремі, а ночами розповідати 1000 й одну історію з незнятих фільмів, не зникає в дійсності буднів. Вона шукає застосування своєго хисту в реальних умовах Інтернету, використовуючи цифрові  комп’ютерні технології для реалізації власного таланту. Мов Керролова Аліса, мисткиня переходить у заекраннний комп’ютерний світ і спостигає його закони, створючи у своїй майстерні Editorial  мікрофільми, що вражають користувачів Інтернету високою кінематографічною культурою, художньою якістю та самобутністю. Твори Тамари за своїм задумом – це справжні великоекранні фільми, тільки невеличкі за обсягом ( 3- 5 хвилин), проте з використанням всіх можливих засобів кіно: досконалий монтаж, вдалі контрапункти, вивірена послідовність дії, несподівані повороти драматургічних ходів тощо. Це такі собі художні slidemove (рухомі картинки, які нагадують Едісонові), що режисер створює їх на зразок комп’ютерних анімешок, але з вишуканою освіченістю кіномитця.

Перед нами щораз розкривається  багатогранна палітра тем творів Тамари Довгич. Від постановочних  треків («Последний луч над Побережьем Хризантем» ) до документальних екстампів («90 років Патону», «Прогулка по Олеговой горе»), від художніх («Журавлі», «Одинокий пастух») до звичайних побутових оповідей, від соціальної реклами («Уважайте старость») до віршованих текстів, що їх екранізує режисер («Просто жити», «Гете» Дикая роза»).

 

Повністю статтю читайте на ХайВей:

http://h.ua/story/240195/

 

 Фільми Тираъ

http://video.i.ua/user/1173320/

 

 

 

 

 

Стівен Спілберг

"Батьки моєї матері з України. Один дідусь – одесит, інший – з маленького українського села"

                                              (С.Спілберг)

 Мабуть, сьогодні не знайдеться жодного прихильника кіно, котрий би був  байдужим до творчості Стівена Спілберга. І це цілком зрозуміло, адже його фільми напрочуд яскраві та захоплюючі. Згадати хоча б «Щелепи», епопею про Індіану Джонса чи «Парк  Юрського періоду»… Дивлячись  фільми режисера, складається враження, що він знає все про смаки та потреби глядачів. Навіть у пресі неодноразоао з’являлося безліч статей щодо  психологічного впливу фільмів Спілберга на свідомість глядача. Та мені здається, що Спілберг знімає таке кіно, яке б хотів дивитися сам. Адже  уже в 12 років, отримавши в подарунок від батька 8-міліметрову кінокамеру, майбутній всесвітньо визнаний режисер зняв двогодинний фантастичний фільм «Небесні вогні». В цій аматорській стрічці інопланетяни захоплювали землян, щоб показувати їх у  космічному зоопарку. Акторами у були друзі-товариші Стівена, а продюсерами – батьки, які вклали у виробництво фільму 600 доларів.

У майбутньому у своїй творчості режисер неодноразово звертатиметься до теми інопланетних контактів. Так, у 1977 році він зніме фантастичний фільм «Близькі контакти  третього ступеня» про спробу налагодження контактів з  прибульцями. Щоб зняти цей фільм Спілберг вивчив безліч наукових матеріалів про можливість міжкосмічних контактів. В арсеналі режисера є ще  фільм «Інопланетянин» (1982), також присвячений цій темі. Крім того, Спілберг став продюсером багатьох фантастичних фільмів. Наприклад, таких, як «Зоряні війни» (реж. Джордж Лукас), Назад у майбутнє (1985), «Хто підставив кролика роджера» (1988) тощо.

Взагалі Стівен Спілберг різноплановий режисер, уже з перших стрічок  «Дуель» (1971) та «Шугерленський експрес» (1974 ) він заявив про себе як про майстра кіно, здатного захопити увагу глядача яскравим видовищем та несподіваним сюжетом із погонями та карколомними сценами. Проте справжню  славу та всесвітнє визнання йому принесла картина «Щелепи» (1975), і не тільки через касові збори, що становили 260 мільйонів доларів, а й  завдяки застосуванню у  зйомках фільму технічних спецефектів, і, звичайно, точному розрахунку на глядача…

 

Майбутній режисер народився в родині авіарадиста, ветерана ІІ-ї Світової війни Арнольда Спілберга та концертуючої піаністки й власниці ресторану Лії Познер. У родині виховувалось четверо дітей. З 1956 року батьки живуть окремо.

Мати режисера Лія Познер (піаністка, підприємниця) походить з українських емігрантів до США

Сестра С.Спілберга Ненсі брала участь в гуманітарній допомозі дітям Чорнобиля (благодійницька організація "Children at Heart", почесним головою якої є С.Спілберг). Інша сестра С.Спілберга – С'ю Пастернак. Її чоловік далекий родич відомого російського поета, лауреата Нобелівської премії

 


 

Тарас Шевченко

  • 13.11.09, 17:32

Гайдамаки

Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло…
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
Ти вічний без краю!.. люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота,—
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі,—
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата,— вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.
Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.