Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

І Павлокому, і Вербицького у Польщі пом'янемо

У Млинах вшанують пам’ять отця Михайла Вербицького
НОВИНИ 05 БЕРЕЗНЯ, 2020


у селі Павлокома на Ряшівщині, Польща, відбулись скорботні заходи із вшанування пам’яті 366 українців, загиблих 3 березня 1945 року

У суботу, 7 березня, у Польщі відбудуться заходи до 75-ї річниці трагедії села Павлокома та 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького. Про це інформують у департаменті внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА.

Заходи розпочнуться на Меморіалі трагічно загиблим 366 українцям у с. Павлокома, де відбудеться чин панахиди та покладання квітів і лампадок. Опісля – скорботне віче з нагоди вшанування 75-ї річниці трагедії села Павлокома.

Продовжаться заходи у с. Явірник Руський, де представники делегацій візьмуть участь у молебні за Україну та український народ.

Опісля учасники вшанування вирушать у с. Млини, де в церкві Покрови Пречистої Богородиці відбудеться молебень, а також покладання квітів до каплиці-пантеону, де похований о. Михайло Вербицький.

Завершаться заходи вічем з нагоди 205-ї річниці від дня народження о. Михайла Вербицького біля каплиці-пантеону.

Довідково:

Михайло Вербицький – український композитор, хоровий диригент, священик УГКЦ, громадський діяч, автор музики Державного гімну України «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 року в с. Явірник Руський, неподалік Перемишля (зараз – Польща), у сім’ї священика.

Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі, як завершальний номер концерту, присвячений Тарасові Шевченку.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику.

Згодом, у 1856 році, він став парохом церкви у селі Млини неподалік Перемишля, де проживав до смерті 7 грудня 1870 року, помер у віці 55 років.

27 грудня 2015 року, у Львові у рік 200-річчя від дня народження відкрили та освятили пам’ятник о. Михайлові Вербицькому. Монумент встановили на розі вулиць Бандери – Чупринки – Вербицького з ініціативи Товариства «Надсяння». Авторами пам’ятника є Володимир і Андрій Сухорські.


Отож! Вже в же...

Виступ Президента України Володимира Зеленського на позачерговому засіданні Верховної Ради

4 березня 2020 року - 17:52

Виступ Президента України Володимира Зеленського на позачерговому засіданні Верховної Ради

Шановні народні обранці! Шановні українці!

Я впевнений, що будь-яка влада робить крок у прірву, коли втрачає три головні речі – це пам'ять, слух і зір. Тобто, коли влада забуває свої обіцянки, перестає чути людей і не бачить необхідності у змінах.
Це не про нас. І як доказ, ми сьогодні зібралися тут. Всі чудово розуміють головне питання – це діяльність Кабінету Міністрів України.

Будьмо об’єктивними – цей уряд має здобутки. Це зниження інфляції, облікової ставки НБУ, боротьба з тіньовими ринками, зокрема гральним бізнесом та нелегальними АЗС. Це початок приватизації державних підприємств, які розкрадалися всі ці роки. Це кредити малому та середньому бізнесу. Зменшення ролі держави в економіці.

Але правда в тому, що сьогодні українцям цього замало.

Так, це перший уряд, де немає топ-корупції, але не красти – замало.
Це уряд нових облич, але облич – замало. Потрібні нові мізки та нові серця.
Цей уряд знає, що робити, але знати – замало, потрібно дуже багато працювати, потрібно робити.
І ми не маємо боятися правди, ми повинні визнавати помилки. Бо в день, коли ми зануримось у теплу ванну ілюзій, потоне вся країна.

Ми постійно чули про економічний стрибок, але є враження, що економіка брала розгін, спіткнулась і ризикує проїхатись обличчям по землі.

За два місяці нового року невиконання держбюджету – майже 16 мільярдів гривень. Ми повинні казати правду. 13 із них – це провал надходжень від митниці. Бізнес приречено сигналізує, що контрабанда повністю не зникла. Нам розповідали про рішучий та безкомпромісний бій з контрабандою. Та наразі виглядає так, що в цьому бою контрабанда відправила митницю в нокаут. Це потрібно змінити. Дуже потрібно. Митниця повинна збирати не лайки у фейсбуці, а кошти у державну казну.
Інший наш біль – падіння промисловості на 5%. Воно триває четвертий місяць поспіль у багатьох секторах. Уряд, на жаль, не надав інструментів, які стимулюють внутрішнє виробництво та нові виробничі потужності.
Індустріальна слава України поступово стає спогадом. Ми ризикуємо, що про наш промисловий потенціал скоро казатимуть: «Це було давно й неправда».   

Наступне питання – це комунальні платежі. Ми підписали контракт на транзит газу. Зустріли зиму з рекордними запасами у сховищах, знизили ціну на газ для населення. Сьогодні вона на 35% нижча, ніж у минулому році, і найнижча за останні чотири роки. Але люди заплутались через хаос з платіжками у січні та лютому. Десь вони стали меншими. Десь – ні. Комусь нарахували абонплату за доставку газу на кілька місяців наперед. Десь порахували тим, хто взагалі газом не користується. 
Уряд, я гадаю, фактично провалив найважливіше – роз’яснювальну кампанію й комунікацію, роботу з місцевою владою для того, щоб люди в усіх регіонах відчули зменшення платіжки за тепло.  
І це не єдине, що потрібно зменшувати. Концепція зарплат міністрів переглянута, це правда. Виплати знижені. Але є питання щодо зарплат і премій багатьох членів наглядових рад. Ми розуміємо, що є закони ринку, ми не пропонуємо популістично платити «мінімалку». Але, вибачте, коли понад десять мільйонів громадян живуть на межі бідності, не можуть бути такі виплати людям, які, будучи у наглядових радах, від сили двічі-тричі на рік прилітають в Україну.
 Сьогодні в Україні фактично стало вигідніше «наглядати», ніж працювати. І при всій повазі до міжнародних партнерів, при всій вдячності за їхню допомогу, сьогодні громадяни нашої країни у наглядових радах наших підприємств почуваються національною меншиною.

Ми не ставимо під сумнів прозорість чи ефективність роботи іноземців, їхній внесок у боротьбу з корупцією. Це лише питання справедливості та нашого почуття суб’єктності.       
Наш наступний біль – ситуація з шахтарями та вугільною галуззю. Так, ці проблеми існують уже 15 років. Але сьогодні це – наш спадок і наша відповідальність. Перш за все мова про зарплати шахтарів та збут українського вугілля.
Ця проблема була влітку. Всі втручалися. Це ненормально, але я теж втрутився. Проблема виникла знову. Я знову втрутився, і цього тижня шахтарям буде погашено 650 мільйонів гривень боргів.

Але я не можу щоразу ставати і психологом для людей, і кризовим менеджером для деяких, і колектором, який вимагає чесно зароблені гроші, і нянькою профільного міністерства.

Окремо щодо «страшилок» міністерства і багатьох діячів і політиків про закриття шахт. Вкотре наголошую: закрити шахту – не означає закрити питання. Тому спочатку – навчання людей та перекваліфікація, створення нових робочих місць, забезпечення аналогічної, як мінімум, зарплати і тільки потім ми можемо піднімати питання про закриття тієї чи іншої неприбуткової шахти. Лише у такій послідовності. 

І скажіть мені, будь ласка, про який імпорт чужої електроенергії та вугілля може йтися, коли наші шахтарі не захищені державою? Це тисячі шахтарів та їхні родини. 

Далі – ще більш болючі цифри. Це понад 11 мільйонів пенсіонерів. Реальний план щодо підняття їхніх пенсій, на жаль, комунікаційно відсутній. Суспільство нічого не чуло про це. Велика частина пенсіонерів отримують менше двох тисяч гривень. Індексація пенсій – не проведена. Програма підвищення пенсій для людей вісімдесяти років поки що не реалізована. А ми стільки б’ємося над цим і стільки про це говоримо. Пенсійний фонд залишається величезною неефективною машиною, яка тільки на своє утримання «проїдає» 5 мільярдів гривень. На фоні цього пенсіонери та інші соціально незахищені категорії громадян мають лише одне питання: а за що так з нами і що з нами буде далі?

Схожа ситуація й у сфері охорони здоров’я. І це правда. Я розумію, що керівництву МОЗ дуже важко працювати з уламками медичної системи, які їм залишили у спадок. Складно підняти на ноги пацієнта, якому довгі роки замість нормального лікування давали «пустишки» та чай з ромашкою.
І я дякую пані Скалецькій за те, що залишалась з людьми у Нових Санжарах. Я дякую їй за сміливість. Але у нашій медицині сміливість не може бути одноразовою акцією. Потрібно мати сміливість і визнати, що багато хто не готовий до другого етапу медичної реформи 1 квітня. Це правда.

Майже щодня у нас протести у різних медичних закладах. Люди бояться закриття лікарень, лікарі бояться звільнень, місцева влада іноді не готова брати повноваження, немає достатнього фінансування тощо. Є великі питання щодо тарифів, медичного обладнання та дуже велике питання до кадрів. А отже, головне питання: куди ми поспішаємо? Куди ми летимо?
Чи не здається нам, що з таким підходом реформа летить у стіну?
Звичайно, окрема тема – це коронавірус. Я хочу всіх заспокоїти. Так, у нас є перший підтверджений випадок. Але ситуація під контролем. Усіх необхідних заходів вжито. І я думаю, що перший брифінг нового міністра охорони здоров’я буде присвячений саме цій темі. 

Серед іншого, сьогодні ми почуємо довгоочікуваний звіт усіх правоохоронних органів України. Ви знаєте, що Президент не впливає на їхню роботу. Але я хотів би зробити їм два подарунки. Перший – це календар. Він має нагадати вам, що надворі вже весна.
Другий – це Кримінальний кодекс України. Є підозра, що дехто його не має. Сподіваюсь, він стане вашою настільною книгою.
На зустрічі влітку правоохоронні органи казали одноголосно: «У нас все є. Потрібна тільки політична воля». Я вам її дав. Візьміть її. Ви її отримали. Казали: «Потрібно скасувати телефонне право». Скасували. Ніхто зверху не спускає прізвища, на які треба «звернути увагу» чи навпаки – не можна чіпати. Як мені ще не втручатись у вашу діяльність, щоб вона нарешті дала результат, якого чекають і громадяни України, і наші міжнародні партнери?

ДБР, СБУ, САП, НАБУ, МВС, ОГПУ. У нас уже шість органів, які мають забезпечувати порядок, справедливість та правосуддя. Невже не вистачає ще одного органу, щоб остаточно втілити в життя прислів’я про сімох няньок, у яких дитя без ока?          
Ми провели низку реформ, запустили Вищий антикорупційний суд, перезавантажили НАЗК, повернули відповідальність за незаконне збагачення – я вдячний Верховній Раді, партії «Слуга Народу», всім депутатам, які за це голосували, ухвалили закон щодо викривачів корупції. Як довго українському суспільству чекати результатів у найбільш резонансних справах? Ми обіцяли громадянам перемогу над корупцією. Зараз поки що навіть не нічия.
Шановні українці! Я йшов у Президенти, не маючи політичного досвіду. Але мав і маю віру та волю, щоб втілити необхідні зміни. Всім відомі слова Вацлава Гавела: «Краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу». Так, ми робимо помилки, багато. Але ми готові визнавати їх та виправляти.

Окремо хочу звернутись до наших міжнародних партнерів. Ми цінуємо та вдячні за вашу постійну підтримку. І наш курс залишається незмінним. І для нас пріоритети незмінні. І ми всі хочемо й робимо все щодня для завершення війни на Донбасі та повернення всіх наших територій. Бо це є наша країна. Ми й далі будемо рухатись шляхом реформ в усіх сферах. Курс України не є помилкою. Та окремі помилки допущені під час руху цим курсом. Так буває.     
Скажу чесно. Мені не соромно за наш уряд. Але ми хотіли б ним пишатись. Цей уряд зробив більше, ніж усі минулі уряди разом узяті. Але це, скоріше, мінус попереднім Кабмінам, а не плюс нашому уряду.

Сьогодні на внутрішньополітичному полі наявним проблемам та чинному уряду затісно. Вони більше не можуть існувати поруч – це моя думка. А отже, хтось з них повинен піти.
Шановні депутати! Вчора до Верховної Ради України подано заяву Олексія Гончарука з проханням прийняти його відставку.
Я прошу народних депутатів України надати оцінку цій заяві своїм персональним голосуванням.  
Дякую!

Схід і Захід разом в Києві тепер! Шмигаль і Ахметов!

Середа, 4 березня 2020, 13:15 • Тетяна Юдіна • 36705
Пану Шмигалю приготуватися: що відомо про кандидата на посаду прем’єра
Пану Шмигалю приготуватися: що відомо про кандидата на посаду прем’єра

КИЇВ. 4 березня. УНН. Вже ні в кого не залишилось сумнівів, що після відставки Олексія Гончарука з посади прем’єра, це місце обійме чинний віце-прем’єр-міністр Денис Шмигаль, адже монобільшість готова надати йому повну підтримку. УНН зібрав інформацію про майбутнього главу уряду.

Біографія

Народився Денис Шмигаль 1975 року у Львові.

У 1997 році закінчив Державний університет “Львівська Політехніка” за спеціальністю менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. Кандидат економічних наук (2003 р.).

Крім того стажувався та навчався за кордоном, зокрема у Німеччині за програмою підготовки менеджерів міністерства економіки та енергетики Німеччини. Здобував знання також у Бельгії, Канаді, Грузії, Фінляндії.

З 1995 по 2009 роки працював на керівних посадах на підприємствах Львова.

У 2009 році перейшов на державну службу до Львівської обласної державної адміністрації.

У 2014 році став заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області.

2015-2017 рр. — радник‚ віце-президент‚ генеральний директор‚ член Наглядової ради ТзОВ ТВК “Львівхолод”.
Після цього перейшов до компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Так з 2017 до 2019 року працював на різних керівних посадах: заступник генерального директора з соціальних питань ПАТ “ДТЕК Західенерго”, директор ДТЕК Бурштинська ТЕС‚ в. о заступника генерального директора з соціальних питань ПАТ “ДТЕК Західенерго”; Бурштин Івано-Франківської області.
Розглядався серед можливих претендентів на посаду голови Львівської ОДА, але врешті очолив Івано-Франківську (серпень 2019 року — по лютий 2020 року).

4 лютого 2020 року призначений на посаду Віце-прем’єр-міністра України — Міністра розвитку громад та територій України.

Цікаво, що у 2014 році Денис Шмигаль балотувався до Верховної Ради, як самовисуванець по 121 виборчому округу у Львівській області де набрав аж 188 голосів виборців. Безуспішною була і спроба потрапити до Львівської обласної ради від партії “Народний контроль” у 2015 році.

Декларація

Відповідно до декларації Дениса Шмигаля за 2018 рік, він володіє гаражем і земельною ділянкою в 2200 квадратних метрів у Львівській області. На його дружину оформлені житловий будинок на 215 квадратних метрів, кілька земельних ділянок та нежитлова будівля. У дружини є також автомобіль Land Rover 2016 року випуску вартістю майже 832 тисячі гривень.
Протягом 2018 року Шмигаль заробив у ДТЕК 3,5 мільйонів гривень.

Шмигаль про себе

“Моя позиція в житті: я завжди команду формую сам. Люди мають бути ефективними, якісно виконувати роботу, і я їм повинен довіряти. Проте якщо будуть поради з Офісу президента, то, звісно, я буду дослухатися”, — нещодавно заявив сам Шмигаль.
Що ж побачимо чи вдасться сформувати потужну та згуртовану команду з урахуванням порад з Офісу президента.

Ще є граблі де не ступала нога українців

Ніна Южаніна: Зеленський знову приводить до керівництва країною некомпетентний уряд

Зеленський пропонує кандидата на посаду прем’єр-міністра України та нових кандидатів на посади міністрів людей не підготовлених для роботи в умах кризи, які не спроможні вивести українську економіку з піке. Про це сказала народна депутатка фракції «Європейська Солідарність» Ніна Южаніна в коментарі журналістам.

Вона зауважила, що логіка президента Зеленського в питанні звільнення прем’єра Олексія Гончарука та зміни міністрів в уряді не зрозуміла.

«Це якийсь нестримний характер у президента – сьогодні говорити, що все добре і підтримувати прем’єра і дати можливість йому відвітувати в залі, і потім через тиждень говорити про те, що необхідна зміна і так шукати нового прем’єра», – зазначила Ніна Южаніна.

«І самі не підготувались, і людина не підготовлена, і команди немає ніякої нової у нового прем’єра. Все це виглядає абсолютно непрофесійно і не потрібно. Саме головне, що ніякої користі така зміна точно не дасть», – підкреслила представниця «Європейської Солідарності».

Вона додала: «Навіть сам президент має вже відчувати, що якщо ти не маєш на кого опертися в своїй роботі – не буде результату».

За словами Ніни Южаніної, не зрозуміло як управлятиме економікою країни людина, яка навіть уявлення немає про масштаби економіки країни.

«Мені здається, це просто підставляються певні особи, які зайдуть в уряд. Вони самі, мені здається, попросяться на вихід. В будь-якому випадку вони до осені не допрацюють», – вважає представниця «Європейської Солідарності».

Вона наголосила, що для виправлення нинішньої ситуації в економіці мають бути призначені підготовлені люди, які проаналізували і знають як зараз робити хоча б перші кроки, щоб вивести економіку з кризи, особливо в умовах ймовірності світової економічної кризи

«Про майбутнього прем’єра говорять якраз що в нього немає такого стрижня. І, на жаль, того що прем’єр має уміти говорити «ні» і Офісу президента, і іншим компаніям, які його будуть спонукати до якихось дій і до прийняття рішень. Якщо цього стрижня не буде у прем’єра, цей прем’єр також не протримається», – зауважила Ніна Южаніна.

Депутатка додала, що прізвища нових міністрів, оприлюднені в ЗМІ, «насторожують, бо це люди з абсолютно різними цінностями, з різним розумінням управління країною».

Крім того, вона висловила думку, що позиція депутатів «Слуги народу» щодо призначення нових міністрів або продовження роботи деяких діючих членів уряду не мала значення, бо цих кандидатів вже визначили і просто представили монобільшості.

«Чи можна залишати Мілованова міністром? Смішно. Чи можна залишати Малюську міністром? Дивно. Мені здається, що є такі постаті, прізвища я навіть не хочу називати, яких обтрусили від нафталіну і хочуть запропонувати зараз тут», – зауважила депутатка.

А що не так з підвищенням? Вік виходу на пенсію - підвищено!

Кабмін переніс індексацію пенсій на вересень: українці обурені

Кабінет Міністрів України збирається провести індексацію пенсій у вересні 2020 року. Попередньо індексація була запланована на початок березня, однак Уряд її не погодило.

Понеділок, 2 березня 2020 року, 19:25
   

Про це повідомила міністр соціальної політики Юлія Соколовська в Facebook.

Відзначимо, з 1 березня 2020 року багатьом українським пенсіонерам мали підвищити пенсії - автоматично проіндексувати ці виплати. У 2019 уряд при п'ятому президенті України Петра Порошенка вперше провело індексацію пенсій. Це автоматичне "осучаснення" виплат, коли Уряд перераховує і підвищує розмір пенсії, враховуючи зростання цін і середньої заробітної плати по країні. У минулому році підвищення отримали понад 10,3 мільйона пенсіонерів.

Березня настав, а пенсійні виплати ще не підвищили. У понеділок, 2 березня, Прем'єр-міністр Олексій Гончарук провів брифінг. Він заявив, що поки індексації пенсій не буде. За його словами, Кабмін не підготував відповідне рішення і невідомо, коли вони будуть працювати над цим. Сам Гончарук не озвучив остаточний термін.

Міністр соціальної політики Юлія Соколовська в свою чергу все-таки обіцяє осучаснення пенсій в Україні в 2020 році - у вересні.

"Це плановий і закладений в бюджеті перерахунок. Наш Уряд запланував це на вересень. В середньому від індексації розмір пенсії зросте на 216 гривень на місяць ", - зазначила міністр.

Вона додала, що індексації запланована і на наступні роки.

Крім того, згідно з новою стратегією підвищення пенсій додаткове зростання виплат буде здійснюватися в декілька етапів:

2020 рік - пенсіонери у віці від 80 років (з урахуванням індексації вже в цьому році їх пенсії в середньому зростуть на 700 гривень на місяць);

далі - від 78 років;

через рік - від 75 і так далі.

А якщо Парламент підтримає законопроект №2494, то вже з березня самотні пенсіонери старше 80 років отримуватимуть допомогу на догляд. Очікується, що цю допомогу в розмірі 670 гривень щомісяця отримуватимуть 100 тис. Пенсіонерів.

У коментарях люди обурені подібним рішенням Уряду Гончарука.

"Як у вересні? В ст.42 закону тисячі п'ятьдесят-вісім йдеться про річної індексації за результатами зростання інфляції і зростання зарплати за минулий рік - це 22,9%. Ви у нас, пенсіонерів, крадете суму індексації в 11,45% щомісяця аж за 6 місяців, так як минула пройшла в березні і рік пройшов від попередньої в лютому 2020. Або ви нам у вересні віддасте недодані за 6 попередніх місяців цілком? Якщо немає, то ви що ж хочете нас так нахабно обікрасти? Закони треба виконувати. Або я вас неправильно зрозуміла, індексація як зазвичай в березні, а плюсом йдуть зміни для 80+ орієнтовно в вересні. Будь ласка, уточніть в своєму інтерв'ю ","Ст. 42 говорить про річної індексації. Який вересня? Чому попередній Кабмін виконував закон і з 1 березня проводив індексацію пенсій, а ви зараз пишете про плани з вересня. Як збираєтеся компенсувати період до вересня? Прочитайте коментарі до свого посту. Вам не соромно? "," Чи дійсно, пане Президенте, Ви не лох. Лохи це ми, 10 млн пенсіонерів, які повірили вам. У вересні за рахунок померлих заощадимо на погашення 579. А які були надії! Здоров'я вашим батькам ", - пишуть українці під постом міністра.

Вітаю з першим днем Весни!




***
Весна проходить, як чекання,
Напружене чекання в тиші.
Дерева, інеєм чеканені,
Весняний промінь поколише.

І хоч земля щоночі стигне
Під зимними дрібними зорями,
Та вдень краплини швидкі встигли
Поверхню снігу розузорити.

А там сніги в минуле кануть,
Все вище сонячне склепіння,
Тоді кінчається чекання
І наступає нетерпіння.

І хмари, наче біла вовниця,
І через хащі вітер рветься,
І брунька нетерпінням повниться,
І розривається, мов серце.

© Галина Гордасевич



Ша! Вже ніхто нікуди не їде!

10:22 28.02.2020
В "UA" суспільности "заявляють про блокування роботи через арешт всіх рахунків
3 хв читати
В "UA" суспільности "заявляють про блокування роботи через арешт всіх рахунків

Постановами Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 і 20 лютого був накладений арешт на кошти, наявні на рахунках "UA" суспільности ", що вже призвело до блокування підготовки низки проектів і незабаром призведе до повної зупинки діяльності ТРК, повідомляє прес-служба Громадського мовника.

"Зараз арешт рахунків вже унеможливив підготовку до трансляції Олімпіади-2020, блокує забезпечення участі України в Євробаченні-2020 року, зупинив запуск нових проектів" суспільности ", зокрема запуск нової Громадської студії в ефірі телеканалу" UA: Перший ". Найближчим часом арешт також призведе до повної зупинки діяльності телерадіокомпанії, адже заблокована можливість здійснювати необхідні витрати для роботи національних телеканалів мовника ( "UA: Перший", "UA Культура"), всіх регіональних каналів "суспільности", діджитал-плат форм і трьох каналів радіо ( "UA: Українське радіо", "UA Радіо Промінь" і "UA: Радіо Культура"), - говориться в заяві, оприлюдненій в п'ятницю вранці на сайті Громадського мовника.

Згідно з інформацією, 18 лютого поточного року Міністерство юстиції України відкрило виконавче провадження по стягненню з "суспільности" боргу в сумі 10 млн 591 тис. 224 євро 48 центів і 73 тис. 80 грн судового збору на користь акціонерного товариства "Євроньюс".

"Співпраця колишньої державної Національної телекомпанії України з" Євроньюс "почалося в 2010 році ще до створення громадського мовника. Згодом з бюджету було припинено виділення коштів на оплату ліцензійних платежів за договором про створення україномовної версії" Євроньюс ", що і призвело до появи боргу і відповідний судовий процес ", - відзначили в" суспільности ".

При цьому суспільний мовник отримав цей борг у спадок як правонаступник всіх прав і обов'язків колишньої державної Національної телекомпанії України, яка припинила свою діяльність.

"Уже тиждень суспільний мовник звертається за допомогою до Кабінету міністрів України, Міністерству фінансів України, Міністерству культури, молоді та спорту України та Міністерству юстиції України, проте не отримує відповіді і потрібної з боку держави підтримки", - розповіли в "суспільности".

"Ми усвідомлюємо, що навіть при наближенні витрат за бюджетною програмою, яка передбачена в цьому році для телерадіокомпанії, всі отримані з бюджету кошти будуть негайно перераховані з рахунків суспільного мовника компанії" Євроньюс ". Тому із запланованого і передбаченого законом бюджету на 2020 рік суспільний мовник недоотримає майже 300 млн грн. Таким чином, реалізація річного плану діяльності телерадіокомпанії буде неможливою. Громадське знову перейде в режим виживання, як це і було в попередні го и через колосальне недофінансування, коли мовник міг здійснювати лише базові витрати, без належних вкладень у виробництво нового контенту або технічне переоснащення ", - додають в ТРК.

У ситуації, що склалася, мовник далі звертається до відповідних міністерств для ініціювання виділення з державного бюджету окремих засобів для термінового погашення наявної заборгованості колишньої державної компанії, а також 1,6млн євро виконавчого збору, який телерадіокомпанія повинна заплатити додатково.

"Команда Громадської звертає увагу громадськості на те, що створення незалежної телерадіокомпанії з передачею їй величезних державних боргів - неможливо, а відсутність допомоги з боку державних органів у вирішенні цієї проблеми призведе до повної зупинки громадського мовлення в Україні", - йдеться в повідомленні.


На початку завжди йде: Гоп-гуп-вступ

Гоп-гуп-вступ




Маю одного колегу з роботи і він полюбляє у певні моменти розмови, коли вона занадто довго заходиться навколо тем начальства або влади вище, обірвати все фразою: - Досить про то: вони не варті нашої уваги! То не наше «б», тому давайте говорити про наші 3-и «б»: бабло, бухло і баб!
 Хоча, якщо чесно, всі наші «б» на пряму залежать від отого одного іншого «б», що над нами є! І то так дістає!
Вчора я нагадав цей вартий уваги момент, коли з нагоди відзначення 149-річчя дня народження Лесі Українки зачитався її віршами, бо за тими політиками і політиканчиками з їхніми дуростями коронавірусними і майданутими майданчиками – ми зовсім забули просто нормально жити і ні про що непотрібне нам не тужити. Вже і не пригадаю, коли сідав читати для власного задоволення цікаву книжку, а щоб гарні вірші почитати й перечитати – то це взагалі якась дивина стало. І це дістало! Дістало! Дістало! 
Вони не варті нашої уваги!
Я давно вподобав принцип, що найкращою є та влада, якої зовсім не помічаєш. Просто живеш своїми щоденними турботами коли краще, коли не дуже, але до влади тобі байдуже, бо вона є нормальна. Все йде нормально, де якась похибка виникає – її швидко виправляють без зайвих проблем і без галасу навколо того. 
І навпаки: коли щоденно думаєш про довбану владу, щоб вона дала всьому раду, а вона, та влада, всім нам не рада – йой, як то все злостить. Тільки-но обрали і думаємо, що то усьо, а воно, клята влада, як не у комин – так у вікно! Все щось не так, а на перекосяк у неї виходить. З того і гаплик для всього. Ну тільки-тільки всядешся зручно і тільки почнеш читати, а тебе вже за чуба волочать  і кричать, що треба Неньку-Україну знову рятувати і ворогу не віддавай! Встаєш, проганяєш того ворога, вертаєш домів, аж луп-луп очима, а ворог у тебе вдома сидить і на тебе очікує, бо ж робити комусь треба, а він тілько задля керування. Тьху, нечиста сила, що тебе не вдусила! Знову немає коли читати і відпочивати: мушу з дому наволоч вичищати. І ось так без кінця. Нащо мені радість ця?! Мо ліпше взагалі тої влади не мати? Не буде кому діставати? Податки збирати і люд посполитий обдирати – а? Я владу – на! Вони не варті нашої уваги!
На тому вступ і скінчився.

Богдан Гордасевич
26 лютого 2020 р. (7528)
 м. Львів-Рясне

Сьогодні уродини Лесі Українки

ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Леся Українка

(Лариса Петрівна Косач-Квітка)

(25.02.1871 - 01.08.1913)

Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді - Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, "літературній " родині. Її мати - відома письменниця Олена Пчілка, Батько - юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.

Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю.

Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в існування лісових істот, що потаємно вночі, перемагаючи страх, бігала в ліс і там шукала мавку. В останній рік життя в поемі  "Про велета" Леся Українка згадує:

Давно, в дитячий любий вік,

в далекім ріднім краю

я чула казку. Чула раз,

а й досі пам'ятаю.

Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("До мого фортепіано"). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: "Сім струн", "Мелодії", "Ритми", "Пісні про волю", "Лісова пісня"...

Хвороба спричинилась до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному учбовому закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала літературу - вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник "Стародавня історія східних народів". З юних років цікавилась філософією, знайомилась з науковим соціалізмом, читала марксистську літературу.

Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань.

Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і вона написала вірш "Надія" - перший відомий нам твір письменниці. Глибоко вразила Лесю трагічна загибель у каторжанській тюрмі в снігах Забайкалля революційної народниці Марії Ковалевської, матері її найближчої товаришки. У вірші "Віче", згадуючи свої дитячі забави серед руїн замку Любарта в Луцьку, Леся Українка говорить, що діти "таємні товариства закладали", співали "червоні пісні". Відтоді в душі маленької дівчинки - майбутньої великої поетеси - проростали перші зерна протесту і непокори, розуміння того, що живе вона "у небезпечний час", який вимагає "боротись до загину". Відтоді і на все життя її захоплює герой, який "до землі прибитий списом, шепотів: "Убий не здамся!" ("Мрії").

Уперше ім'я Лесі Українки з'явилось у 1884р. у львівському журналі "Зоря", де було надруковано вірші 13-літньої поетеси "Конвалія" і "Сафо". З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка "На крилах пісень".

З кінця 80-х років Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею літературного об'єднання творчої молоді "Плеяда", часто буває також на потаємних сходах, де читались і обговорювались реферати на політичні теми, велись гарячі дискусії.

Плеядівці намагались працювати для народу. Вони готують популярні видання з історії, географії, перекладають твори російської і зарубіжної літератури, пишуть власні твори. З "Плеядою" пов'язаний початок роботи Лесі Українки - прозаїка. Вона пише оповідання "Така її доля", "Святий вечір", "Весняні співи" , "Метелик" та ін., які публікуються в журналах "Зоря", "Дзвінок". Одночасно молода письменниця займається перекладами, віддаючи цій справі багато часу і енергії. Першою ластівкою був переклад оповідань М. Гоголя "Пропаща грамота" та "Зачароване місце", який здійснила Леся разом з братом Михайлом (виданий 1885р. у Львові). Та найбільш уваги приділяє вона поезії Генріха Гейне. У 1893 р. у Львові з'явилась українською мовою "Книга пісень" німецького поета, куди ввійшли 92 переклади Лесі Українки.

Та це був час не лише невгамовної праці, крилатих злетів, надій і сподівань. Це одночасно й роки важких страждань молодої дівчини, у якої "була весна, та тільки за вікном". Пекуче боліла нога, вражена туберкульозом.

Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандрівки в теплі краї, у "добровільне вигнання". Перша поїздка 15-річної Лесі до Чорного моря викликала багато вражень, які вилились в ліричному циклі "Подорож до моря". А далі була Болгарія з дуже дорогою для неї зустріччю з Михайлом Драгомановим, який там жив як політичний емігрант. Далі Крим і його поетичний резонанс "Кримські спогади" та "Кримські відгуки", "Іфігенія в Тавріді". Пізніше Італія, Єгипет.

Тут в Криму, 1897р. Леся Українка познайомилась з С. К. Мержинським. Це була надзвичайна людина. Революціонер-романтик, за словами сучасників, він був одним з перших пропагандистів марксизму на Україні та в Білорусії. Лесю Українку вражала душевна краса цієї людини, постійне внутрішнє горіння, глибока інтелігентність, самовідданість у роботі. Мержинський високо цінував письменницьку працю Лесі Українки, шанував її талант, силу волі. Через сприяння Сергія Костянтиновича поетеса знайомиться з редакцією петербурзького журналу "Жизнь", де публікує літературно-критичні статті - "Малорусские писатели на Буковине",  "Заметки о новейшей польской литературе", "Два направления в новейшей итальянской литературе", "Новые перспективы и старые тени". У них "найбільш послідовно представляє в критичному відділі журналу марксистське спрямування думки".

Велике горе спіткало Лесю Українку. У березні 1901р. помер Сергій Мержинський, людина, для якої вона "почала нову мрію життя, вмерла і воскресла".

Уста говорять: "він навіки згинув!"

А серце каже: «ні, він не покинув!»,-

так починається одна з поезій, присвячених Мержинському. Його образ оживає у віршах «Завжди терновий вінець», «Порвалася нескінчена розмова», «Квіток, квіток, як можна більше квітів...» та в багатьох інших.

Тим часом слова поетеси ширились по Україні. У статі «Леся Українка» І. Франко ставить її творчість поруч з Кобзаревою: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини». У 1899р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії», письменниця активно друкується в журналах «Народ», «Житє і слово», «Літературно-науковий вісник», готує нову збірку. «Відгуки», яка вийшла у Чернівцях 1902р.

Революційні події 1905 року вносять новий струмінь у творчість письменниці. "Мріє, не зрадь... хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною", - такими словами зустріла вона час народного повстання. Того року Леся Українка багато мандрує. У Тбілісі бачила калюжі крові на тротуарах, у Києві - вуличні бої, у Петербурзі була свідком страйку, маніфестацій.

У своїй творчості Леся Українка тяжіла до ліро-епосу, вона написала багато поем, серед яких виділяються "Давня казка", "Роберт Брюс, король шотландський", "Віла посестра", "Ізольда Білорука". І хоч переважають тут сюжети, але це не значить, що авторка відривалась від рідного грунту. Незважаючи на "чужі" образи, поетеса ставить проблеми, які були злобою дня тогочасного суспільства.

Продовжуючи роботу в галузі перекладу, письменниця звертається до драми Гергарта Гауптмана "Ткачі", з польської на українську мову перекладає вірші Марії Конопницької, з італійської - Ади Негрі. Для російського читача готує і видає в Ростові-на-Дону оповідання Івана Франка "На дне", "К свету", "Сам виноват", "Хороший заработок". Леся Українка перекладала і дбала про поширення на Україні марксистської і соціалістичної літератури. Стараннями письменниці та її товаришів у Львові вийшла ціла серія політичних брошур, на яких значилось: "Видання групи українських соціал-демократів".

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Починаючи з дитячих літ ("Русалка") і кінчаючи останніми творами ("Про велета"), він органічно входить в образний світ письменниці. Цьому прислужилась її невтомна систематична праця над збиранням скарбів народної духовної культури. Вона збирала і записувала обряди, пісні, думи у виконанні кобзарів, щоб врятувати від забуття. З цих зацікавлень у спадщині письменниці зберігається рукописний зошит колодяженських пісень (весільні, обжинкові, родинно-побутові, веснянки, колядки), друкована збірка "Дитячі гри, пісні й казки" (1903), упорядкований збірник "Народні пісні до танцю"(54 тексти). 30 записів веснянок і пісень з голосу Лесі Українки зробив Микола Лисенко, 225 пісень увійшло до збірки "Народні мелодії. З голосу Лесі Українки", яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка.

В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела "тридцятилітню війну". Поетеса вимушена покинути Україну, холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні і вона оселяється на півдні. Літом жила на Кавказі - в Кутаїсі, Хоні, Телаві, де служив її чоловік Климент Квітка, а на зиму виїжджала в Єгипет. "Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу, - скаржилась у листі до Бориса Грінченка, - бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції" (12,282). В одну із мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі, серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою, вона записала:

Хто не жив посеред бурі

той ціни не знає силі,

той не знає, як людині

боротьба і праця милі.

Боротьба і праця. Такий був зміст усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення.

І серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка - великий поет України і жінка з трагічною долею. Звістка про смерть славної дочки України глибокою скорботою озвалася в серцях мільйонів людей. Не лише на Україні, але й у петербурзькій, московській пресі, в Грузії і Білорусії, навіть на Далекому Сході були вміщені некрологи на її смерть. "До нас докотилась сумна чутка, - писали робітники з Миргорода, - що не стало в Житті славної поетеси Лесі Українки. З приводу смерті поетеси ми, робітники, прилучаємо свій жаль до великого смутку неньки України. Спи ж спокійно, наша сестро, ти була людиною і не даремно жила в світі. Твоя муза найшла співчуття і в душі робітника".

Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився у велику народну демонстрацію. Море людей, море квітів, жандарми зрізали червоні стрічки з вінків, забороняли промови, співи, супроводжували процесію. Але людей прибувало, були й промови, співи. Вітчизна прощалась із своєю дочкою, творчість якої входила в безсмертя.