В скількох-то действіях (пока ніхуя не ясно в сколькіх – це задумка йобнутого режісьора)… Ісполняєцца впєрвиє!

Пролог: на телаканалі Діскавері утконос тихо їбе свинюку і тупо мовчить… На задньому плані – музика Вагнера, літають Валькірії… Куда – хуй його зна… Просто літають… Вназіпно передача преривається трагічним голосом діктора: у нас срочне сообщеніє: аналітікі щітают, што с уходом Путіна расія разваліцца і всім настане пісдєц…. Спасібо за вніманіє… Телевізор возвращається в привичне положеніє… Там якраз свинюка їбе утконоса… І мовчить… Камера наїжжа на газету “Женьмінь жибао”, що коло утконоса. На первій полосі написано:доблєсні войська поднєбєсной вчіра перейшли урал. Трохи нижче аналітична стаття політолога з україни яроша, напиасана совмєсно з інтерполом під названієм: “це заїбісь”…

Дія перша. Білий дом. Обама і Меркель в Овальному кабінєті

Входить начальник цру в обтягівающому костюмі супермена. Явно видно великі і непритні яйця в штанах…

Меркель: фу!
Обама: та ладно… Герінг твой був красавєц неопісуємий
Меркель: ігнорірує

Начальник цру трагічним голосом цитує стіх Лєрмонтова:
-Настанет год, рассіі страшний год: когда с царєй карона упадьот…

Обама: йобаний в рот
Меркель: урод

Офіціант (з волині, він виграв грін-карту в 1993-му году і пробрався на самі висоти): кампот!

Обама і Меркель одноврємєнно: что?

Офіціант: кампот, питаю, будете?
Обама: іді нахуй, друг стєпєй калмик
Офіціант: сам ти калмик, бля… Я українець, скоко можно повторять

Обама: прості брат, вирвалось

Офіціант: та хуйня, забудь

Входить офіціантка. Це Моніка Лівінська. Вона приносить два кохве, в якому плавають сосіськи. Це спецзаказ посольства германії раді дружби народов… На футболці в Монікі спереді написано: “данкі шов”, а ззаді: “ауфідерзейн”…

Обама (хлопаючи Моніку по сраці): ти жива ісчо моя старушка?

Моніка (саркастично): Очінь смішно, на сібя посмотрі, гаврош блять…
Обама: іді нахуй і не порть настроєніє
Моніка виходить і на самому виході показує банан. Вона каже: прівєт тібе от Іріни Родніной, дєдушка… Обама ігріво кидає в неї статуетку двоглавого арла…

Занавєс…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796159023762122

Дєйствіє друге.

З якого зрітєлю стає ізвєсно (не понятно откуда, я ше не рішив), що свинюка, яку показують на телеканалі Діскавері, - родом с Ніколаєва, і там у неї є муж-свиня по имені Павіл і опрідільонне колічество дітєй. Саму свинюку звать Анжела і вона знаходиться в Австралії в отпуску… Утконоса не звать ніяк. Він і так утконос, нафіга йому ще якесь ім’я..

На сцені стоїть величезний екран “Самсунг”, включено канал Діскавері. На екрані показують як другі сутки підряд, безпреривно і самозабвєнно утконос любить свинюку в разних позах…

Голос діктора, похожий на голос із програми “В мірі животних”: “Пасматрітє на ету красату, ета ачараватєльна… Кстаті, мала кто знаєт, што аргазм у свіньї может дліцца нєскалько часов… Сколька длицца аргазм у утконоса – нікаму нє ізвєсна… Ми питалісь взять у ніво інтерв’ю, но он нє ідьот на кантакт. Удівітєльно красівое, но некоммунікабєльнає животнає”…

…Сцена міняється. Тепер уже показують реальну квартіру утконоса в австралійской глубінкє. Нормальна така квартіра. Кровать і ковьор ручной работи. На ньому ізображена сцена, здалеку схожа на поєдінок Гєоргія Пабєдоносца со змієм. Але якшо придивиться, то понятно, що це індєєц плємєні маорі верхом на кенгуру убива коп’йом самку саблєзубого дрозда… В общим, красіво… В хаті утконоса теж іде той самий канал Діскавері, ну звук приглушений… Інтім і полумрак… Горять свєчі… а уголку стоїть бутилка з під шампанського. Порожня…

На екрані Діскавері наступає рекламна пауза і свинюка достає з під подушки розову Нокіа 1101. Далі просто показується переписка між свинюкою Анжелою і її мужом по імені Павіл з Ніколаїва…

-Павіл, дітєй не забудь покорміть. Буряки у верхній шухляді
-Оф коз, моя кісонька, хрю!…
-Ти шо, вже нажрався з утра?
-А ти разницю во врємєні учитуєш?
-А, забула… Як там дєті себе ведуть?
-Нормально. Абсолютно по-свинськи…
-Ги-ги..
-Кстаті, ти знаєш – Зінку зарізали два дня назад
-Та ти шо! А чьо так рано? Вони ж її держали до нового года вроді…
-Не знаю. Чогось рішили на нєзавісімость…
-Порка мадонна!. Я в шокє!… А їй кошельок купила…
- Ага… З свиной кожі?
-Ги-ги
Хоча ти знаєш… Та Зінка. Ото як кажуть про мьортвих або харашо або нічєво, ну – собаці собача смерть…
- Свині – свиняча…
-Ги-ги
-А ти там як?
-Ти знаєш, ти був прав. Дауншифтінг – ахуєнна вешч. Я возможно зависну тут на пару лєт…
-На пару лєт? Свині скіки не живуть
-Ги-ги
-Ги-ги.
-Ну, Пока
-Пока

Знову включається пряма трансляція “Діскавері”.

Свинюка до утконоса: ти бачив – нас по теліку показують!
Утконос: Ага, бачив... Видно десь камеру поставили сікрєтну. В люстрі чи шо? Та мені, в принципі, похуй, хай дивляться. Я цей, як його, - ексгібіціоніст…
Свинюка: красіво
Свинюка: кстаті, а скільки в тебе дліцца оргазм?
Утконос: Всігда! Я существо-аргазм круглі сутки
Свинюка: візьот
Утконос: я привик
Свинюка: а скіки в тебе було женшчин до мене?
Утконос: я їх не считав. Ну одного разу я їпав хаску
Свинюка: Кого ти іпав на паску?
Утконос: Хаску! Це така руська сєвєрна сабака. В постєлі, кстаті, так сібє, брівно…
Анжела: а я руських не люблю, вони на нас войною напали…
Утконос: я новостями не інтірісуюсь. Ну якщо ти не любиш то й я їх не люблю
Анжела: спасіба
Утконос: розкажи шось о сібє трохи
Анжела: та шо там розказувать… Мамку зарізали, батька зарізали, бабу зарізали, діда зарізали, тьотку зарізали, дядька зарізали…
Утконос: сурово там у вас
Анжела: у нас всігда так…

Сцена міняється. Тепер показують квартіру десь в Америці. Мабуть, десь у Білому домі. Барак Обама і Ангела Меркель лежать під шерстяним коричневим одіялом і дивляться тіліканал Діскавері… Коло них стоїть спеціально обученний чєлавєк з Волині з опахалом. Але опахало лежить на полу, а чєловєк просто стоїть, бо йому махать лєнь… Обама розказує Меркель, що хотів уже його вигнать, ну передумав, бо вже привик, шо він стоїть тут всігда. В общим, вєрний чєлавєк, а таке рєдко случаєцця, даже в Америці… (Потом окажеться, що це сікрєтний агєнт української подводної развєдки, ну то пізніше, а січас – місія його нє ізвєсна поки шо…)

Внізапно трансляція на Діскавері прериваєцця срочним сообщенієм…
Ми прєриваєм нашу пєрєдачу, шоб саабшчіть срочную вєсть. Только што совєршино покушеніє на Вальдемара Путіна. Наши істочнікі сообшчають, што в Крімлє взорвалась бомба, начіньонная тупорами… Русскій презідент чудом остался жив… Всє топори прошлі више целі. Експєрти счітают, што ето із-за малінького роста русскаво самодєржца… “А той, хто ізготовив і установив цю бомбу, з технічної точки зрєнія – полний долбойоб”, - с разочарованієм добавляє діктор уже від себе…

Фак! – каже Обама
Шіт – каже Меркель

Обама: звони йому
Меркель: січас. Звоню

Завіса…
Конєц второго дєйствія

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796482123729812

Дєйствіє третє.

Білий дом. Комната для сікрєтних переговорів. Меркель набирає номер Путіна на мобільному. Чекає.
-Не бере трубу, сука
Обама: сцить, навєрно
Меркель: конєшно, сцить
Обама: а ти коли йому останній раз звонила?
Меркель: вчора звонила, ну трубу брало дітьо – Діма. Питаю: де папа? – Не знаю, каже. Он, каже міня ізбіл за якусь провинность і пішов з чужою тьотою в рестаран.
Обама: і шо ше?
Меркель: Та, більше нічого… Як обично. Велісопед попросило
Обама: який велісопед?
Меркель: красний, німецький і ще якийсь фільм для взрослих
Обама: Дала?
Меркель: фільм да, а велісопед –ні
Обама: чого?
Меркель: чого-чого? – Це вже третій велісопед він у мене просить тільки в цьому году. Куда він їх діває – непонятно. А я їх купляю за свої собственні дєньги, мєжду-прочім. І ще три велісопеда я отдала Греції
Обама: Греція – це де?
Меркель: там де живе Зевс і Гєра
Обама: там де живе хто?
Меркель: забудь…

Внізапно телефон Путіна отвіча…
Меркель: Ало! Хуйло?
Путін: я спєшу завєріть міровую общєственность, что со мной всьо в парядкє, а также сообщаю вам, што…
Меркель (перебиваючи): та заткнись, бля, це без прослушки, ніхто нічого не чує…
Путін: А… откуда ж я знаю… І нє арі на міня, поняла…
Меркель: во-первих, чим ти докажеш шо це ти?
Путін: шнель, хенде-хох, адідас, Франкфуртер альгемайне, цюрюк, бітте, дойчен зольдатен… Германія-Бразілія 7:1…
Меркель: вроді він…
Обама: хай сікрєтне слово слаже
Меркель: скажи сєкрєтне слово…
Путін: санкції-хуянкції
Меркель: він. Живий поки шо…

Трубку бере Обама

Обама: Дурік, ти зачєм самольот сбіл?
На задньому фоні чути голос Діми Медвєдєва: Володя, бистро об’ясні товарісчу, зачєм ти сбіл самольот, у нас врємєні нєт, у нас аквапарк через двадцять минут, а ти обіщав… (Діма стоїть посеред Кремля в синіх плавках, на на ньому одягнутий спасатєльний круг в виді жовтого утьонка, в дзьбі в утьонка – блютус і вайфай)…
Путін: рот закрой, бо я тебе в тому аквапарку утоплю к ібеням, понял?
Діма мовчить і нічого не каже, глаза його наполнені слєзами і обідой… Він зрива з себе круг в виді утьонка, убіга в спальню, падає ліцом в подушку і горько плаче…

З спальні доноситься голос Аліни: скока ета будєт продолжацца? Почему он постоянно арьот?

Путін: та постав йому якийсь мультік, чи шо? Заїбали ви мене в доску всі…
Аліна бере Діму на коліна і ставить діск з мультіком “Лєдніковий період-4”
Діма: це про бєлку?
Аліна (гладячи його по голові): про бєлку-про бєлку, горе ти моє… Наслєднік престола, бля…
Діма успакаюється, ковиряє в носу пальцем і дивиться мультфільм… Білка якраз опять побачила горіх. Діма сміється і показує в білку пальцем… Аліна дивиться на його со смєсью умілєнія, нєнавісті і отвращенія…

Путін (возвращаясь к разговору): я не збивав ніякого самольота, то сіпаратісти. Мирні, кстаті…
Обама: не писди!
Путін: ладно, проєхалі…
Обама: нєт не проєхалі… Ми винуждєні проти тебе ввести нові санкції. З завтрашнього дня ми винуждєні будемо отключить тобі телеканал “Діскавері”
Путін (с наігранним сарказмом): я в шокє… Я, мєжду прочім вже давно дивлюся тільки патріотічеський канал “Звізда”…
Меркель: Песда!
Путін: шо вона там каже?
Обама: вона каже, шо ти ше дивися платний німецький канал “Песда”. Його ми тоже отключим…
Путін (ідя на поп’ятную): не нада… Пожалуста…
Обама: ладно, ми посовєтуємся…
Путін: спасіба!

Обама: ти знаєш, шо тебе хотять убить?
Путін: знаю, канєшно…
Обама: а ти знаєш хто?
Путін (обрічьонно): знаю… усі…
Обама: це правда…
Меркель: там вчора поднєбесна урал перейшла, ти в курсі?
Путін: то йдуть стратегічеські інвестори…
Меркель: хуєстори… Будуть тобі скоро стратегічні інвестиції, їдріть твою в качель, коли в Шанхаї виставлять твоє чучело в кварталі красних хвонарєй…
Путін: Дура!
Меркель (угрожающе-напоминающе): телеканал “Песта”!
Путін: ізвіняюсь, беру свої слова обратно…

Обама: ми щитаєм шо ти должен до нас приїхать. Нада серйозно пагаваріть….
Путін: я подумаю
Обама: хулі там думать, їдь давай
Путін: а рублі поміняєте на долари? Один до одного?
Обама: ти ахуєл?
Путін: ладно, один до двох!
Обама: один до трьох! Всьо! Торг здєсь нє умєстєн…

На задньому фоні, видно, як волинський офіціант з опахалом вніматільно прислушується к разговору. Він преображається прямо на глазах. Розправляються плечі, вирівнюється спина, на лисині і в вухах ростуть нові кудряві волоси. Через якусь хвилину це вже не якийсь там слуга, а цілий полковнік подводной развєдкі України. І тіки з цього моменту зрітєль заміча, що його іграє Брюс Вілліс… Він становиться за штору, нахиляється ротом до воротніка і каже шепотом: три два два – два два три… Через мить йому на пейджер приходить сувора і лаконічна команда: пріступить к опєраціі… Він хоче одповісти: слушаюсь! Але згадує, що з пейджера одповісти ніхуя невозможно…

А тим часом десь там, на іншому краю міра…
Свинюка виходить на балкон і вішає купальник на перила… в купальніку одні труси і три бюстгальтера… Вона повертається до комнати і каже утконосу: а ти знаєш, я, все-таки, не протів якось в Москву з’їздить. Там є красівий музей на ВеДееНХа, це виставка достіженій народного хозяйства, тобі понравиться…

Утконос курить сігару і слухає Боба Марлі… “Нот вумен – нот край”… Возможно-возможно, каже він… Якось поїдем…
Кінець третього дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796590390385652

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє четверте.

Високо в небі летить самольот. Це – борт номер Один Рассістської Федерації, лічний самольот Путіна. Годину тому самольот злетів з сікрєтного подмосковного аеродрома Домойобово-13 і взяв курс на Вашінгтон. На самольоті синіми великими буквами написано ХУ… Просто раніше він літав на Хургаду, і його не встигли перекрасить… За штурвалом самольота двуглавий арьол в чині гєнєрал-лєйтєнанта… Це – племінник Путіна, преданний йому до кончіков когтєй… Стюардесою на борту работає Ніколай Валуєв в короткій юбці… Він намагається приготовить завтрак, але вся посуда лопається в його страшних, корявих і сильних руках… Через це він злий і потний…

Также самольот сопровождають два боєвих стєрха в полной екіпіровкє. Пролітая над Україною, стєрхи, по предварітєльному сговору рішають дезертіровать со служби, бо їм не плачено ні копійки з января місяця… Кроме того, стєрхи – прєдставітєлі ЛГБТ. В общим, це бойові стєрхи-підараси, якщо називать вещі своїми іменами. За це вони в Росії преслєдуються по всєй строгості закона і долбоібізма… Стєрхи пікірують вниз і садяться на землю в районі Пирятина. Там у мєсних лелек вони купляють скромне ну опрятне гніздо за чотиріста піісят гривень і усиновляють дітьониша снєгиря. Вони дають йому хороше і качественне образованіє. Значно пізніше цей уже дорослий і учоний снегірь ізобрітьот таблєтки од СПІДА і одкажеться од патентів із-за врождьонного гуманізма. Кроме того стєрхи одкривають льотну школу. Вони учать літать коров, котів, кіз, коней, свиней, собак і вообще всю мєсну фауну. З большим успєхом, кстаті говоря, і майже без битового травматізма… У неділю вони ще ведуть кружок рукопашного боя. До стєрхів часто приїжджають журналісти і просять розказать про Путіна. Стєрхи кажуть: та шо там розказувать, обичне хуйло… Видно, що їм неприятні ці воспоминанія…

А тим времєнєм на борту номер один ідуть пріготовлєнія до встрєчі на висшем уровнє…

Путін до Аліни: дарагая, а де моя шапка Манамаха?
Аліна: В стірці…
Путін: Блять, я ж просив її не стірать. Там тіки делікатна ручна стірка у холодній воді…
Аліна: Я помню, я взяла дублікат…

Аліна достає із кулька дублікат шапки Манамаха… Дублікат представляє собою обичну шахтьорську каску, обшиту шкурою кота і горностая. По всьому периметру каска щедро і неекономно усипана товченим бутилочним стіклом… На шапці зверху разміщон портативний дерев’яний хрест. На хресту ззаді написано “Made in China”…

Путін одягає дублікат собі на голову і зразу стає серйозним, він думає про судьби родіни і про скріжалі, даже отчасті про православіє…

Посеред путі Путін просить щось ззісти. Ніколай Валуєв приносить в своїх незграбних і страшних руках “каклєту по кієвскі”… Але тепер вона офіціально називається “куліч Сєргія Радонєжського з рябчіков і дікой ліси”… Катлєта роздавлена в хлам і представляє собою шось явно нес’їдобне… Путін в раздраженії засовує каклєту Валуєву в пєреднік і достає з кармана жвачку з вкусом жарених карасиків з обрізками грецьких горіхів… Цю жвачку придумали в Сколково. На жвачці реклама руської олімпіади і молодьожний слоган “Ей, парінь, не дрочі, а быстрее єзжай в Сочі”…

Діма Мєдвєдєв весь час бігає по салону з роставленими руками, ізображая самольот. На ньому футболка в цвіта георгієвської лєнточки, через шо він сильно похожий на протівного колорадського жука… У Діми насморк і він просить Аліну закапать йому носа… Аліна достає з рідікюля бутилку, в якій находиться жидкость цвєта гавна. На бутилці обичною шаріковою ручкою написано. “Наслєднік. Од носа. Дозіровка проізвольна. Доктор Крузенштерн”… Аліна сажає Діму на коліна достає піпєтку із чистого янтаря і закапує йому носа… Воспользувавшись случаєм Діма внізапно хватає Аліну за цицьку і сміється… Вона кидає його додолу со словами: пошел вон, ізвращєнєц малолєтній…

Діма ізображає самольот дальше і бігає по салону громко тупая ногами в сандалях...Наконєц Путіну це набридає і він підставляє йому ногу. Діма з усього розгону падає і больно б’ється головою об ілюмінатор самольота… Далі до самого окончанія польота він сидить в кріслі, примотаний самольотним рімньом за шию, і плаче… На місці удара – велика гуля… Ніколай Валуєв прикладає йому до гулі куски льда. Прикладає старатєльно і достаточно сильно, через шо гуля тільки постєпєнно увелічується в размєрах…

За якийсь час на горизонті появляються огні большого города. Це – Вашінгтон, століца вражеської Росії Америки, ісчадіє мірового зла… Самольот починає сніженіє…

…А тим часом у Вашінгтоні…

Білий дом. Одна із комнат… Приглушений свєт, задьорнуті занавєски. Мрачно горять свєчі… На полу намальована крейдою піктаграма, чи попросту говоря звізда… На звізді лежать акуратно розкладені вешчі: шматок сала з проростю, зелена цибулина, “Кобзарь” Шевченка пріжизнєнного ізнанія і кусок священної трембіти, яка, по слухам, прінадліжала, - то лі Довбушу, то лі Кармелюку, то лі самому Славі Вакарчуку. В общим, уже ніхто ніхуя не помне кому іменно, ну це і неважно…

Перед звіздою на колінах сидить полковнік подводной развєдкі з Волині. Він молиться і медітірує… “Ібн хатам кара чурам!” каже він страшним утробним голосом. І що це значить, - знають тільки посвящонні. А таких посвященних у всьому мірє можна пересчитать на пальцях одной ноги…

На журнальному столику оживає зеленим інтимним огньом пейджер… Полковнік підходить і читає повідомлення “Борт на мєсті…”

Страшно гримить грім, сурово їбашить блискавка. Вікониці білого дому хаотично і тривожно б’ються на вітру… Атмосфера собитій накалєна до предєла …
Конєц четвертого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796881213689903

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дєйствіє п’яте…

Білий дом. Сама главна зала… В бокалах розлито шампанське (хоча насправді – просекко, змішане з пивом “Оболонь”, бо треба економить) і лежать красіво розкладені суші з дікого ріса з водорослями і свіжим сіном. На центральному столі стоїть здоровенна миска свинячого холодцю, на якій зверху червоним хріном написано “Велкам, Брат!”… Мажордом-церемонімейстер (чи як там його вхуя) одягнутий в модернізірований костюм діда мороза громко хуярить патерицею по паркету і об’являє: “Презідєнт Російской імпєрії господін Хуйло з супругою Хуйловиною і мальчик Діма, наслєднік, тоже хуйло, ну ще мале…”

Обама – мажордому: Перестань!
Мажордом (рже): ладно-ладно, ізвіняюсь: просто Путін, і тихо добавляє про сібя: “просто хуйло”…

До зали входять Путін, Аліна і Діма Медвєдєв… У Діми перемотана грязними бинтами голова, зато в руках новий Плейстейшен в красівій коробці, ше не розпичатиний, ну видно, що йому тут уже наравиться…

Обама (вказуючи рукою на Діму): шо ето с нім?
Путін: та нічого, не обращайте вніманія, просто падає часто. Якісь проблєми з координацією двіженій…
Обама (неожиданно демонстріруя глубокі познанія русской історії): це ж шось похоже було і у царєвіча Алєксєя?
Путін (здивовано): ну шось тіпа таво…

Сторони приступають до обмєна подарками…

Путін дарує Обамі матрьошку со словами: “Ручная работа. Ізготовлєна ше во врємєна Стіпана Разіна кудєсніком Ємельяном Пугачовим і його сестрою Аллою, совмєсно з братьями Карамазовими. Для сібя держав, ну для друга нічого не жалко”… Обама незамітно перевертає матрьошку догори дрига і читає на дні: “Made in China”, потом одкриває матрьошку і достає оттуда портативну чугунну відєокамеру і пару “жучків” для прослушки. Все це він викидає в мусорку, а матрьошку засовує в спеціальний унічтожитель матрьошек, який стоїть на полу в кутку…

Путін торжественно вручає госпожі Меркель квитанцію на годову підписку газєти “Красная звізда”… Квитанція наскрізь пропитана ядом сумасшедшої скалапєндри… Меркель брізгліво бере квитанцію в руки, на яких вдягнуті спеціальні антискалапєндрові перчатки з шагрєньовой кожи…

Обама дарить Путіну бронзову статуетку, шо представляє собою сюжет як Майк Тайсон одкушує ухо Холіфілду… В куску одкушеного уха, що валяється, по сюжету, на полу, вмонтірована ігла, обмазана ядом дохлої літучої миші…

Путін передає статуетку Валуєву, що стоїть поряд, одягнутий в костюм “мальчіша кібальчіша”. Внізапно під Валуєвим провалюється паркет і він падає у якусь пропасть… Всі в ужасі…

Путін: та, хуйня, не обращайте вніманія. У нього всігда були проблєми з гравітацією. Лишній вєс і одишка, плюс діабет в скритих формах. Вилізе, якось, куда він нахуй дінеться… Всі успакаюються…

Госпожа Обама дарить Аліні красіво оддєлану з берести карту штату “Вайомінг”. Збоку на рамі карти знаходиться спеціальна кнопка. Якщо її нажать, то лампочками загораються всі місця штату, до розміщени заведєнія пітанія “Макдоналдьс”.

Аліна дарить госпожі Обамі кульок з під дубліката шапки Мономаха со словами: це святая вешч, вона освящена преподобною Хакамадою в храмі імені Льва Яшина…

Госпожа Обама: спасіба, всігда о такой мєчтала… (викидає кульок к ібеням у вікно)

Госпожа Меркель не дарить Путіну нічого… Путін дивиться на неї з вопросом.
Меркель (указуючи рукою на Діму): я йому зовсім недавно подарила новий велісопед…

Путін до Мєдведєва (який сидить в уголку, і грає в якусь ігру, де Годзілла сражається з Ілльою Муромцем): Ей, наслєднік, де велісопед? Чого я його не бачив?
Діма: в мене його забрали дорослі рібята во дворє (явно видно, шо Діма писдить)…
Путін: Хто саме забрав? Навальний?
Діма: нє, Новодворська!
Путін: не писди, вона вмерла
Діма (красніє) - він давно не дивився новості…
Ладно, я новий пришлю, - каже Меркель, шоб розрядить неприятну обстановку. Всі успокаюються…

Вольдемар, - нам надо сірйозно пагаваріть, - каже Обама
Я гатов – каже Путін.

Окей, але сначала сходи в душ, бо коло тебе стоять невозможно, - каже Обама…

Путін іде коридорами Білого дома в поісках душа. Але раптом замічає на дверях об’явлєніє, написане красним і зеленим маркером…

“Даю урокі боєвого владєнія опахалом. С елєментамі дзю-до. Безплатно. Мастер Ло Хуй...”

Путін останавлюєцця, приоткриває двері і заінтересовано просовує голову… Ззаді за ним стоїть якась фігура у чорному одіялі… Цей персонаж називається Неотвратіма Сутьба…
Конєц п’ятого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796897620354929

МІРАВОЙ ЗАГОВОР

Дєйствіє шосте, кульмінаціонне…

Кімната, в яку просунув голову Путін, представляє собою полутьомне поміщеніє. На полу видно остатки затертої пектаграми і валяється недоїдений дємонами шматок сала з проростю, - видно їтось їх спугнув посеред трапези; вероятно уборщиця… Спиною до Путіна, коло вікна, стоїть полковнік подводной развєдкі з Волині… На голе тіло у нього одягнуте красіве кімоно, ручної розшивки, на якому ізображена сцена, в якій красіві стройні гейші з Волині розгружають вагон з цементом. В руках у полковніка художественне опахало з якогось красівого матєріалу. Возможно, із пєр’єв дікого казуара…

Путін: Здраствуйтє, любезнєйший! Давно мічтав з вами познакомиться і авладєть основами цього дрєвнєго боєвого іскусства…

Внізапно полковнік рєзко поворачується ліцом до Путіна… Глаза його налиті кров’ю, а ліцо ізображе желаніє страшной мєсті та віковічне прагнення української нації до самостоятєльной жизні… Він похож одноврєменно на Брюса Вілліса, на молодого ріжісьора Акіро Курасаву та на раздражонного старого Івана Мазепу, іменно в той період, коли у Мотрі були місячні…

-Здраствуй-здраствуй, хуйло йобане! – каже він з придиханієм… І це сама главна репліка всієї п’єси..

Путін тіряє цвєт ліца і намагається утекти. Але ясно вже шо він обрічьон і пріговорьон…

Одним акуратним длінним прижком полковнік настіга свою жертву, з розгону отточеним двіженієм засовує йому в сраку опахало із пєр’єв каузара і робить два сложних художественних проворота… Путін помирає в страшних муках майже мгновєнно і падає додолу як мішок з гавном… Потом оказується, що цей удар опахалом – одна з найсєкрєтніших технологій в історії дрєвніх єдіноборств, який називається “тін-пу-ло-хуй”, шо в переводі означає “Сон мьортвого дракона за двє сікунди до піздєца, визванного тєм, шо йому в сраку запхнули опахало з пєр’єв казуара”… Цьому удару полковнік двадцять п’ять лєт учився в монастирях сєвєрного Тібета. А потом ще одтачував це мастєрство в тіченії п’ятнадцяти лєт в школах Шаоліня… Так шо даже непонятно, коли він успів пожить на Волині, ну то – нюанси…

На задному фоні хор ісполня якусь увертюру з стіхов Корнєя Чуковського… Точно слов не розібрать, ну шось тіпа: “вот і проучіл злодєя, вот і трахнул бармалєя…”

В комнату заходить примара в чорному одіялі. Це персонаж Неотвратімость Сутьби.. Ліца її не видно. Видно тіки, шо на голові її якась коса в виді хлібо-булочного іздєлія, а в руках костиль, який вона прикриває марльою, бо стісняється своїх увєчій… Вона підходить до бездиханного трупа діктатора і намагається в нього плюнуть слиною… Але в неї нічого не виходить, бо вона недавно їла на завтрак жарені яйця і слина липка та тянуча, то вона просто не долітає до мертвої жертви… Замість цього вона пинає його ногою, на якій вдягнуті туфлі з каблуком сорокап’ятисентиметрової дліни… Прівєт Валодя, дапіздєлся?, - вопроша вона риторичеські, бо Володя вже ніхуя не чує… - А я предупреждала, каже вона… Залазить у внутрішній карман трупового піджака і достає якісь документи, перев’язані бічовкою… На документах написано: “Савєршенна сікрєтна. Газові кантракти”…

Одкриваються двері наразпашку… В дверях стоять Обама, Меркель, Аліна і Діма… Діма грає на плейстешйні в развлікающу стратегічеську ігру, в якій Кінг-конг судиться з Ніколаєм Валуєвим по дєлу о груповом ізнасілованіі нєсовєршеннолєтніх поні…

Обама (голосом Едіпа): О сину мій! Що ж ти наробив! Ти розбудив міровиє сіли зла… О, горє-горє, нам всєм…

Всі мірові сіли зла в даний момент отдихають в Анталії. Вони лежать, завернуті в красіві парео, в ящику Пандори в тіні, бо сильно жарко…

Сили зла: не драматізіруйтє… у нас сієста… І вообще, - нам похуй єслі чесно…
Конець шестого дєйствія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/796943010350390

МІРАВОЙ ЗАГОВОР. Дія сьома…

Ця сцена застає нас там, де кончилась предидуща сцена. Прізідєнт Обама намагається усовістити волинського полковніка-царєубійцу, бо йому неудобно, що це страшне і забавне прєступлєніє вєка случилось на ввєрєной йому території…

Обама: Шо ж тіперь дєлать, бля?
Полковнік: Я вас уважаю, Барак Обамовіч, спасіба за те шо мене пріютілі… Ну мені, єслі чесно, похуй, ваше благородіє, на всі мірові расклади, бо Україна – понад усе!
Обама: Панімаю, брат… Чесно говоря, на твоєму місці так би поступив каждий… Обама підходить до полковніка і по-отєчеськи його обнімає… На глазах у обох – сльози умілєнія і братства…
Обама ставить стулець і лізе на шкаф. Достає звідти коробку з наградами і вручає полковніку орден Пурпурного Вергуна… Так же він дарує йому наградні часи марки “Омега”… Видно шо це часи – женські, на ремішку і слєгка поношені. К тому же вони не работающі… Ззаді на часах написано: любимій фрау Меркель од Бісмарка і Нікалая Втарого… Всім стає трохи невдобно…

Тим часом у Вашінгтоні іде підготовка до торжественних похорон. Конгрес срочно голосує за те, щоб прідать тєло Путіна зємлє в Орландо, в Діснейленді, коло могили жени Міккі Мауса… Сінат голосує за осуществлєніє торжественного залпа в колічестві одного патрона з пісталєта з глушитєлєм… Представітель Росії в ООН господін Чурка, який наполягав на двох патронах, дємонстратівно покидає засіданіє асамблеї. Йому всі вслід кажуть: ну і пашол нахуй отсюда… До Білого дому постоянно прибувають пласмасові цвіти і отряди плакальщиц з Брукліна…

Внізапно тєло убитого самодєржца десь ісчеза… Потом оказується, що його викрали карліки-куклукскланівці з Южної Дакоти для своїх ізвращонних священних ритуалів і поклонєній. Але не змогли його довезти до місця назначенія, бо в них не було білєта на електричку і кондуктор їх вигнав з вагона і дав песдюлєй… Зрештою, тєло лишається у кондуктора вдома і довго там лежить на антресолях невостребуване. Жінка кондуктора заблуждається і дума, що це мумія священного короля стіпних скунсів… А потом його викидають за нєнадобностю на пустирь, бо його почина громко їсти жук-довгоносик… В конце-концов, окончатєльна сутьба тєла остається невизначеною… Ад ж до тої стєпєні, що по міру распостраняються слухи, що Путін остався жив, але отрьокся от міра сєго і ходить з посохом по Бразілії та кормить бездомних попугаїв сємєнами гречки і льону…

Значно пізніше мір наводняється всякими лже-Путіними. Відбуваються два громких восстанія под покровітєльством Лжепутіна… Одне з них на Кубі, в ході якого буде захоплено пляж Варадеро і повстанцями введено разрішенія на змішані браки між акулами і хом’яками… Це восттаніє придушене правітєльственними войськами… Друге восстаніє проходить в бувшій Росії, в Баренцевому морі, на Островах Спившегося Бегемота… Справжнє ім’я Лжепутіна – Лі Кун Чу… Він встигає принять нову Конституцію і вже готов іти на Москву. Америка висилає на острова секретні отряди спецназу під названієм “Морські котіки” для ліквідації Лжепутіна Второго. Але не встигає, бо його убивають реальні морські котики в совмєсній п’яній драці в сауні коло Архангельска…

Але все це буде значно пізніше. А поки що в Білому домі ключові лічності мира сидять і думають, що робить дальше…

Обама. Меркель. Аліна. Діма Мєдвєдєв. Діма Мєдвєдєв, сидить в кутку і на плейстейшені грає в очко з духом Грігорія Распутіна, визваним оккультними силами Білого дому через американській спутнік. Дімі не сказали про загибель вождя із соображеній доброти і гуманізма. Він нічого не зна… Аліна в траурному купальніку чорного цвєта втирає скупі сльози. Вона нєрвнічає, бо в неї запланірований шопінг з Кондолізою Райс по ринкам секонд-хенда… Вона запланірувала купить один з перших мобільніков в мірє, шо прінадліжав Мерлін Монро…

Обама (вказуючи на Діму): А с етім шо дєлать?
Меркель: Та, мабуть, заберу його до себе в Германію, бо на вулиці пропаде без присмотра. Отдам може його на фабрику, на “Мерседес”, хай якісь гайки крутить та учиться якомусь полєзному дєлу…
Діма: Ура, я поїду в Германію! Я люблю цю страну. Там колись служив дядя Вова. Він там був пілотом…
Меркель: Хуєпльотом був твій дядя Вова, а не пілотом… І ще стукачом…
Діма: Стукачом? Це як Ніколай Валуєв? Він стучить в перчатках по разним спарцменам…
Всі мовчать, бо понімають, шо об’яснять рібьонку всі обстоятєльства дєла безжалосно і ненужно…
Діма продовжує… А ще фрау Меркель прислала мені діск про Германію. Там один дядя приходив до тьоті чистить басейн… В синьому комбінєзоні… Я тоже хочу бути чістєльщиком басейнів і ходить до тьоті… Потом в цьому фільмі…
Аліна (перебиває): заткнись… Утопить би тебе в тому басейні к ібеням ще змалечку…
Всі смущонно мовчать…

Камера рєзко од’їжджає вгору, тіпа наче б то це взгляд со спутніка… І миттю переноситься на другу половину зімного шара та проника під землю…

Сцена, шо там показується, переварачує сознаніє неіскушоного обиватіля... Сікрєтна і заброшена глибока станція Московського метро… В тунелі метрополітену стоїть странна конструкція. Це майже нові німецькі велісопеди, подарені Дімі госпожою Меркель. Вони об’єднані в общу сістєму. На велосіпедах сидять молоді дресіровані медведі і невтомно крутять педалі… Вони прив’язані до велісопедів цепом, шоб не могли сбіжать… Вся сістєма прісоєдінєна до якоїсь турбіни. В самому кінці видно, що таким образом вирабатується странна жидкость в прозрачній капсулі синього цвєта… Це сєкретне вещество називається “китаїн”…

Ошеломльонному зрітєлю показують, як це вещество по ночам розпиляється над територією Росії з безпілотників. Вєщєство нужно для того, щоб приманювать китайців в Росію і указувать їм дорогу на Москву… Сила-селена китайців рухається територією Росії, руководствуясь п’янящім і сладострасним запахом “китаїна”…

Становиться окончатільно ясно, що Діма Медвєдєв – зовсім не наївний та воспітаний мальчик, а настояще ісчадіє ада, Омен і Доктор Зло. Він агент китайської і тайванської развєдки в чотирнадцятому поколєнії… А до цього времені він просто притворявся…
Конець сьомого дєйтсвія…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797044873673537

По мірі написання автором продовження буду доповнювати цю замітку

Сегодня эту историю двухнедельной давности уже можно рассказывать.

Есть у меня старинный собутыльник. Назовем его для конспирации...Ну хотя бы "Толик".

Пишет мне, значит, Толик смс следующего содержания: "Зайди в скайп". Естественно, за общей занятостью я его проигнорировал. Но Толик не унимается и унимается.

Короче, захожу я в скайп, а там текст приблизительно следующего содержания: "Сообщаю тебе, что у моего друга, которому я доверяю, как ты мне доверяешь есть друг, которому он доверяет, как я доверяю своему другу. Так вот, этот друг из Донецка, которого я не видел, но доверяю как тебе сообщает, что там-то там-то чеченцы разгружают "Грады". Много "Градов". И прикладывает Толик к этому эпическому сообщению точные координаты, потому что хобби его экстремальный туризм, как собственно и друзей его друзей.

Передал я эти координаты Куда Надо. Там Где Надо думали неделю, перепроверяли видать Толика инфу, а потом нажали кнопку. И нет больше Там Где Не Надо ни чеченцев, ни "Градов". Ничего нет. Только воронка и выжженная земля...

У России ничего не получится.

Потому что за каждым кустом священной земли Донбасса сидят Толики и их друзья со смартфонами.

Наши люди. На нашей священной земле.

https://www.facebook.com/borys.filatov/posts/690918540990046?fref=nf

Вертаючись із зони АТО дід щойно заїхав на заправку, і п'ючи кохве обнаружив, шо МІД РФ вчора розродився без преувеліченія епохальним документом. Ето песня. Нєт, ето поросто якийсь подарок любітєлям глибокого вдумчивого читання між рядками. Дєдушка впевнений, шо небайдужі громадяни з текстом цього коментарія ознакомилися, потому позволить собі свій "коментарій на коментарій". Як і всякий сєльський аналітік дід щитає себе об'язаним розказати людям простими словами, шо воно й до чого.

1. Обращає на себе вніманіє, шо МІД РФ видав цей документ у суботу. Вообще-то в госорганах вихідний і публікація подобного документа світєтєльствує про його ісключітєльну вагу.

2. "Непричесаність" та крайня емоційність коментарія свідєтєльствує, шо його писали і редактірували у великій спішці. Скореє за все дипломати такім образом виполнили прямий окрик із Кремля, який звучав на веліком матєрном. Дипломати лише постаралися см'ягчить тона. Значить, допускає дєдушка, настоящим автором коментарія можна щитать лічно Хуйло.

3. Крилате вираженіє, шо Європа уподобилася "унтєр-офіцерській вдові", яка сама себе висікла, вже блискуче обстєбав Карл Волох, діду добавить нічого і він з Карлом согласєн. Дід, например, погоджується, шо автори коментарія скореє за все не читали Гоголя вообще. Догадуючись через які бюрократичні процедури проходить в МІДє РФ подобний документ перед публікацією, можно смело утверждать, шо Гоголя не читали не менше двадцяти випускніков МГІМО.

4. Єдінственне уточнєніє до коментарія Карла - по мнєнію діда, друга половина коментарія адресована всьо же іменно Западу. Дєдушка призиває вніматєльно перечитать пассажі про лікованіє в рядах терористичного інтернаціонала, а также про регіони його будущей актівізації. Дід склонєн рассматрювать ето в качестве косвенних ультимативних угроз з недвусмислєнними намьоками, шо іменно обіжене і загнане в угол Хуйло збирається предпрінять і де іменно.

5. Ну і наостанок, дєдушке не могло также не понравиться горькоє сєтованіє Хуйла, шо Європа купилася на "киевские сказки". Боїться Хуйло України, значить

Таким образом, можна робити наступні виводи:

- План Хуйла вбить клин між США і Європою окончатєльно потєрпел повний крах. Хуйло етот факт признав.

- Санкції, над якими так довго сміялися в Москві і до яких із сарказмом та недовірою ставилися в Україні, дєйствують. Їхній ефект намного мощнєє, чим можна собі уявити сидячи на дівані і глядя на мір через окошко мордокнижки. Санкції бьють по Хуйлу і його окруженію всьо больнее, Запад вошол во вкус і останавлюваться не собирається. Так держать, заохочує дєдушка прогресивне людство.

- Хуйло находиться в состоянії крайнього нєрвного потрясєнія і реально псіхує шукаючи варіанти вихуду з тупіка. Коментарій прямо указує, шо січас Хуйло готов бросить в топку і сжечь весь свій ресурс вліянія на терористов у всьому світі, актівізірувавши терористичну дєятєльность "в Афганистане, на Ближнем и Среднем Востоке, Севере Африки и в других точках". Дід рекомендує спецслужбам США та других порядних країн особо вніматєльно отслєжувать сітуацію в упом'янутих регіонах планети с целью виявлення метастаз кремльовской опухолі. А оні об'язатєльно проявляться.

Шо буде далі - побачим. Но вот сьогоднішній коментарій МІД РФ прямо свідєтєльствує - мірові дохтора прописали Хуйлу правильне лєченіє і всьо развивається в правильном направлєнії. Хуйло ожидаємо трепихається, лікуватись не хоче, но ми же з вами знаємо, шо сколько верьовочці не виться, всьо-равно Хуйлу піздєц.

Будьте здорові, дід продовжує свій шлях на Київ.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1518272891740222&id=100006725776067

Я добре пам'ятаю той літній день, коли я так само сидів вдома і щось писав, слухаючи радіо і за тим вважав цей день звичайним. А хтось задумав зробити його святковим і що з того вийшло - знаємо. До тепер чую рев реактивного літака, який чомусь дивно низько летів над містом. Ще й зараз звучить радіотрансляція, як ведучий оголошує про пряме включення прямо з летовища, аж тут кореспондент з жахом в голосі каже: - Продовжу потім! У нас тут літак впав!...



 Роблю передрук свого матеріалу з того часу, а за посиланням можна перечитати добірку преси за кілька років по темі:

http://spavedfront.io.ua/s78595/27_lipnya_2002_roku_vidbulas_sknilivska_tragediya


27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія

командування "накрутило" пілотів "пожахати бандьор" - от і пожахали... А перед тим в Одесі авіашоу пройшло чудово, бо ніхто нікого не страшив

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, тому при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...

Богдан Гордасевич


відео тут: http://spavedfront.io.ua/video8646

Дєдушка виїхав із зони АТО з морем вражень і планів на майбутє. Проїхав Донеччину, де буквально вже в кількох кілометрах від лінії фронту цілком мирне життя, люди виглядають буденно, пораючись на городах, купуючи в магазинах необхідне, а баби пліткують про свої сільські справи. Дядьки коло магазіна по случаю неділі вже йобнули харашо і громко рассуждають, шо бляцкіх сєпаратістов нада пиздить. Дід у розмову донецьких сєльських полководцев не встрявав, но мовчки з ними соглашається

Дніпропетровщина справила колосальне враження. Перше, що впадає в очі - море української символіки. Прапори всюди - на стовпах, на будинках, на балконах і майже у всіх машинах. Така картина характерна як для міст, так і для сіл та пгт. Которі, кстаті, вражають чистотою і охайністю. Діда повеселила картина - дві дєвушки на велосипедах спокійно крутять педалі, а на обох веліках гордо майорять українські прапорці. Дєвушки явно їхали на ринок, а яка ж порядна дєвушка виїде з двору на базар без національного флага? Такого сплеску патріотизму дід ніколи навіть у Львові ніколи не бачив. Так шо в сравнєнії з Дніпропетровщиною Галичина сумно покурює в углу свою "Верховину".

 Яка ж у нас красіва країна!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1518161878417990&id=100006725776067

Ханс де Борст (Hans de Borst), отец погибшей в сбитом самолете МН17 17-летней Элсемик де Борст (Elsemiek de Borst) написал письмо, в котором обратился к президенту России Владимиру Путину Большое спасибо вам, Владимир Путин, лидеры сепаратистов и украинская власть за убийство моей любимой и единственной дочери, Элсемик. Ей было 17 лет. Она хотела быть архитектором. Названные джентльмены, я надеюсь, что вы гордитесь, что вы убили молодую жизнь и что завтра вы можете снова смотреть в зеркало. Я надеюсь, что это послание до вас дойдет, может, на английском, и, как интеллектуальные люди, вы сможете прочитать его. Спасибо еще раз. С наилучшими пожеланиями отец Элсемик, Ханс де Борст, чья жизнь разрушена.житель Украины Александра Ковалева написала ему письмо: Дорогой Hans de Borst,

Возможно, вы никогда не прочитаете это обращение. Возможно, это даже хорошо. Мне очень жаль, что ваша дочь погибла в Боинге 777, сбитом российскими террористами над моей страной. В отличие от России, моя страна никогда не вела войн и не переживала террорестических атак. Поэтому каждая смерть – огромный шок для нас. Поэтому сейчас украинцы собираются под посольством Нидерландов, принося горы цветов, свечи и игрушки для погибших детей. Для вашей дочери тоже. Я знаю, вы думаете, мы не можем представить, что вы сейчас чувствуете. И вы правы. Но мы честны в наших чувствах. Меня зовут Александра, я живу в Украине и когда ночью начинается гроза, я просыпаюсь в холодном поту, потому что мне кажется, что начали бомбить мой город. Вы рассказали, что вашей единственной дочери было 17 лет и она хотела стать архитектором. Позвольте познакомить вас с Сергеем Нигояном. Ему был 21 год и он был единственным сыном в семье. Он погиб 22 января 2014 года в Киеве. Он стал первой жертвой милиции нашего экс-диктатора Виктора Януковича. Потом было еще 100 человек, растреляных, взорваных и соженных. Многие из них были единственными сыновьями, дочерьми, матерями и отцами. Трупы этих людей лежали в церкви напротив моего дома. И когда мы требовали справедливости, ваши европейские политики садились за стол переговоров с убийцей Януковичем. И в тот момент, когда мы отпевали мертвых, европейские политики требовали от украинской оппозиции (которая теперь стала украинским правительством, к которому вы, в частности, обращаетесь) подписать с Януковичем мирный договор и оставить убийцу президентом еще на целый год. Потому что наши жизни ничего не стоили вашим правительствам. Вы знаете, что такое иметь страну соседа, которая считает тебя своим вассалом? Конечно, вы не знаете. Вы сами, наверное, считаете, что Украина – вассал России. А вот ваши предки знали что это такое. Но это было в средневековье, когда ваша страна боролась за независимость от Испанской Империи. Слишком давно, чтобы вы могли представить что сейчас происходит между Украиной и Россией. И конечно, вы и не обязаны. Это не ваше дело. Это работа мировых политиков, разбираться с такими проблемами. Мы тоже так думали. Когда Путин аннексировал часть украинской территории – полуостров Крым, мы думали, что западные правительства сделают то, что обещали. Великобритания, США и, в частности, Франция, подписали с Украиной Будапештский меморандум в 1994, согласно которому, они должны были обеспечить целостность моей страны. Подписывая этот меморандум, Украина отказывалась от своего ядерного оружия, ведь безопасность государства теперь гарантировали западные правительства. Возможно, если бы Запад не настоял на подписании этого договора, Украина все еще имела бы ядерное оружие, возможно Россия не решилась бы на то, на что решилась, и никто бы не сбил самолет с вашей дочерью на борту. Но, к сожалению, Украина была честна и сделала все согласно договору. В отличие от европейских стран и США, которые легко и просто нарушили его. США и Великобритания ничего не сделали, кроме пустых разговоров. А Франция во главе со своим президентом Олландом, не только нарушила договор, но даже не отказалась продавать России – стране-агрессору – свои новенькие военные корабли. Почему? Потому что это выгодно. Как выгодно было Европе сотрудничать с Гитлером в 30-х годах, скормить ему Польшу, Чехию, простить Австрию. Это пбыло просто, это не требовало включеия совести. Надеюсь, вы не пытаетесь ждать от таких людей настоящего правосудия. Когда Путин стал завозить на Восток моей страны своих террористов и снабжать их тяжелым оружием, политики Евросоюза ничего не сделали, чтобы остановить его. Они призывали наше правительство к мирным переговорам с российскими террористами, которые вспарывают животы мирным жителям. И ввели как бы санкции, которые ничего не меняют. Игрушечные санкции, просто чтобы сделать вид, что Европа хоть что-то сделала. Сейчас, когда Россия уже открыто обстреливает Украину со своей территории, фрау Меркель сидит рядом с Путиным на финале Чемпионата мира по футболу и жмет ему руку. Вам не рассказывают, что Россия открыто бомбит Украину? Конечно. Ваши медиа не особо об этом пишут. Зачем вам знать, что всего в нескольких сотнях километров от ЕС полным ходом идет война, где единственные дочери и сыновья украинских родителей гибнут уже тысячами. Вчера, 20 июля, на мине, установленной российскими террористами, подорвались два украинских школьника. Им было 16 и 15 лет. Вам не говорят об этом, потому что зачем вам знать, что страна, которая поставляет вам газ и нефть, взрывает украинских детей. Украинские дети не выгодны. А газ и нефть – очень. Каждый раз, когда вы заправляете ваш автомобиль, подумайте о том, что возможно вы заправляете его бензином из российской нефти. Каждый раз, когда вы ставите воду на огонь, чтобы приготовить себе ужин, возможно вы пользуетесь именно российским газом. Именно эти выгодные российские нефть и газ заставили ваших европейских политиков отвернуться от невыгодной Украины, нарушить свои же международные контракты, и все эти месяцы делать вид, что ничего особенного не происходит. Я не говорю, что украинское правительство не виновно в смерти вашей дочери. В конце концов, это правитеьство в феврале, еще будучи оппозицией, и под давлением ваших европейских политиков, все-таки согласилось подписать позорный договор с Януковичем. А то, что договор не вступил в силу – результат частично и того, что украинский народ просто не позволил этому случиться. Просто, перед тем, как обвинять украинскую власть, возможно вы немного расширите свой список виновных в смерти вашей дочери и добавите туда и ваши европейские правительства. В конце концов, именно они все эти месяцы вели подковерные переговоры с Путиным, это они отказывались слышать, когда украинское правительство кричало, что Россия начинает войну. Это они, ваши политики, заставляли наше правительство садиться за стол переговоров с пророссийскими террористами, теми самыми террористами с российским оружием в руках, которые сбили Боинг 777 с вашей дочерью на борту. С вашей красивой, талантливой и сачстливой Элсемек. Вы ждете справедливости? Вы думаете, ваши правительства смогут вам ее обеспечить? Те самые политики, которые жмут руку Путину? Знаете, я очень в этом сомневаюсь. Я не имею никакого отношения к украинскому правительству, или политикам, или бизнесу. Я не могу представить вашу потерю. И скорее все, вас не волнует, то что я говорю. Я просто украинская девушка, которая иногда просыпается во время ночного грома, боясь, что ее город начали бомбить. Но еще раз. Мне очень жаль. Александра Ковалева

Перша дія http://blog.i.ua/community/662/1453698/

Друга і третя http://blog.i.ua/user/4959475/

Входить германія.
- Окей снято. Дастішфантастіш... Атлічно...
-ну я б все таки зробила, шоб китай сначала приніс піццу...
Китай: ти шо ахуєла, откуда в мене піцца? Я могу принести імбірний корєнь або утку по-пекінські...
Стара германія (не дочувши): імбірний корєнь - в утку по-пекінскі?... Нє, не нада, слішком явно, провокаціонно.... Хай так буде. Тіки зроби наєзд камерою в самому інтірєсному мєстє... Крупно...
Оператор: там же дєті!
Германія: та які там дєті? - кацапи та й усьо...
Оператор: а, ну харашо...
Ps.... Ринок на петрівці. До кіоску з контрафактними дісками підходить україна. В неї в косах красіві цвітні лєнти, а на ногах короткі шорти... Коліна трохи позбивані, ну вже позаживали... В руках в україни солодкий півник, на якому написано: made in usa... Україна (просовуючи голову в вікно кіоска): мені пожалуста оте кіно, в якому ото китай росію - таво...
Продавець: а скока тібє лєт дєтка?
Україна: двадцать трі, скоро... Я вже казала... Заїбали. І вообще я це все сама відєла своїми глазами, я свідєтєль історії, блядь!
Продавець (недовірливо): паспорт покажи!
Україна: не покажу, бо це уніженіє... І вообше- в своїй хаті своя правда... Шо ето такоє?
Продавець: іди одсюда...
україна (тихенько): ну ладно сука, харашо...
Нагинається і бере з підлоги каменюку... Одходить на 5-ть метрів і кидає каменюкою в кіоск...
Чути звін битого скла, завивання сигналізації і падіння контрафактних дісків додолу... Десь на задньому фоні їде міліцейський бобік...
 Починається теплий літній дощ... Україна боса біжить по свіжиж калюжах і сміється, і улибається... Десь здалеку хор вірьовки співає увертюру з опери "наталка-полтавка"

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/795572800487411