Шведські чоловіки виявили чітку громадянську позицію і готові зі зброєю в руках захищати територію своєї країни від висадки іноземних диверсантів. Незважаючи на відсутність точної інформації, шведи впевнені, що вони полюють саме на росіян. Про цю новину повідомляє Преса України.

Збройні сили Швеції, які ведуть пошуки чужого підводного човна біля Стокгольма, закрили повітряний простір над частиною Стокгольмського архіпелагу. Близько до зони пошуку також заборонено наближатися цивільним судам. У той же час, представники мисливських асоціацій та ветеранів збройних сил Швеції самоорганізувалися в охоронні загони, щоб не допустити висадки на шведські острова російських диверсантів. Чоловіки здійснюють цілодобове патрулювання районів, де був зафіксований невідомий підводний човен.

Цікаво, що ЗС Швеції насправді не можуть реально здійснювати повноцінний контроль над великою кількістю островів, на яких розташовується держава, тим не менше, вимагає, щоб поки йде пошук, громадяни країни залишалися у своїх домівках. Однак, ветерани, які проявили ініціативу, не згодні з вимогою влади і мають намір допомагати ВС по мірі своїх сил і можливостей.

Свої дії активісти координують через закриті спільноти в соціальних мережах. Всі добровольці озброєні мисливськими рушницями та іншими спецзасобами. Передбачається, що кожен з них повинен вміти дати відсіч ворогові, який несподівано з'явився. При цьому, шведи впевнені, що вони полюють саме на російських диверсантів, хоча поки що це тільки припущення офіційної влади, засноване на запеленгованому сигналі про лихо російською мовою.

Раніше ми повідомляли: Незважаючи на категоричну відмову Міністерства оборони РФ визнати можливу аварію свого підводного човна в Балтійському морі, російська сторона все ж направила до стокгольмського архіпелагу корабель глибоководної розвідки Професор Логачєв.

Люстрація в Службі зовнішньої розвідки: звільнено 249 працівників

21.10.2014 19:35

Служба зовнішньої розвідки України приступила до виконання положень закону про люстрацію. Зокрема, з відомства з різних причин звільнено 249 працівників, із яких 59 — керівники підрозділів різного рівня.

Як повідомили у прес-службі відомства, наразі значна увага приділяється формуванню кадрового апарату, який би ефективно виконував поставлені керівництвом держави завдання щодо захисту національної безпеки України.

«При цьому звертається увага на особливості проходження служби працівниками, враховується, чи вчиняли вони дії, спрямовані на узурпацію влади екс-президентом Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, а також інші питання та критерії, зазначені в законі. Заходи з проведення люстрації здійснюються таким чином, який би не позначився на ефективності діяльності Служби в цілому та не призвів до порушень конституційних прав громадян», — наголосили в СЗР.

Як писав «Ракурс», на Донбасі звільнено 17 тис. міліціонерів за зраду та бездіяльність.

Джерело: Ракурс

Від президента Сполучених Штатів Америки Барака Обами вимагають негайно допомогти військовим спорядженням, технікою та амуніцією Українській Армії вже не тільки сенатори-республіканці, а вже й впливові демократи.

Про таку новину повідомляє „Преса України” з посиланням на впливове американське видання„Вашингтон Пост”.

В останньому номері цього видання надруковано статтю двох американських сенаторів з різних політичних партій - Республіканської та Демократичної: Джеймса Інгофа та Карла Левіна.

Варто нагадати, що ці два сенатора входять до комітету Сенату з питань збройних сил, а Левін його навіть очолює.

„Українському народу протистоять важко озброєні бойовики - оснащені, підготовлені та підтримувані Росією - а віднедавна, власне збройні сили Росії, метою яких є встановлення політичного та економічного панування, якого прагне Путін”, - вважають американські сенатори.

„Ми впевнені, що США мають почати надавати озброєння, які допоможуть Україні захистити її територію. Такі озброєння можуть включати протитанкові озброєння для захисту від наданих Росією бронемашин, а також - боєприпаси, бронемашини, бойові машини та спеціальне комунікаційне обладнання. Ці озброєння не мають становити загрозу Росії, окрім випадку подальшої агресії проти України. Іншими словами, ця зброя є смертоносною, але не є провокаційною, бо передбачена для оборони”, - вважають Левін та Інгоф.

Нагадаємо читачам „Преси України”, що так зване перемир'я, яке було оголошене у ході Мінських угод, офіційно припинилося, так як один з підписантів цієї угоди - лідер «днр» Захарченко оголосив, що, власне, «днр» припиняє його.
 

Останнім  часом  найпопулярніше мені запитання -  як Ви відпустили свого чоловіка.  Раніше мене питали – як ти відпустила чоловіка на футбол у вихідний день? Тепер  питають – як я відпустила його на війну.  У мене виникає питання у відповідь –  невже чоловік – то собака на прив»язі, чи він здався  мені в рабство? Брак – це союз вільних людей, і взагалі  неправильно когось до чогось примушувати. Це по-перше.  По-друге,  я вважаю, що дружина має підтримувати чоловіка, допомагати йому, а не заважати та кудись не пускати, прив»завши до своєї спідниці.  А потім ми, жінки, дивуємося – де ж поділися справжні чоловіки, чого  оті створіння, що називаються чоловіками, валяються на диванах  та ні на що не здатні.  Так ми ж самі робимо їх такими. «Туди не ходи, сюди не ходи, це не роби, роби як я сказала.» І чоловік поступово вироджується. Інстинкти,  якості, закладені Творцем в кожного чоловіка, помирають. 

Взагалі, Бог благословив  мене таким чоловіком, який рахується зі мною.   Він завжди цікавився моєю думкою, моїми захопленнями, вислуховував мене і підтримував.  Тому, мабуть, мені легко поважати  мого чоловіка, слухатися його. В нашій родині він – голова, але не деспот.  Приймаючи важливе рішення, він радиться зі мною.  Було, що він не прислухався до мене і робив помилку.  Але  будь-яка людина має право зробити помилку, і Бог не  забирає у нас свободу вибору. І я не маю права втручатися у відносини мого чоловіка з Богом.  Бог чекає від мене, що я підтримаю мого чоловіка, буду йому помічницею. І я намагаюся бути такою дружиною, хоча не завжди виходить.

Буде неправдою сказати, що мені легко було  відпускати чоловіка на Майдан, на війну на Донбас.

Важко розлучатися з найдорожчим.  Мій чоловік для мене – найближча людина на всьому світі,  коханий, друг.  Він далеко не ідеальна людина, як і я, але Бог поєднав нас, ми зрослися в одне.  За 14 років нашого шлюбу ми розлучалися на тиждень, максимум 10 днів, через різні обставини, але мирні і безпечні.   Я не одразу зрозуміла, чому для мого чоловіка так важливо бути на Майдані.  А він плакав через тих зкривавлених студентів, стискав кулаки у безсиллі і казав: «Чому я не був там і не зміг їх захистити?».

У грудні, здається 11, коли менти оточили Майдан, і всі готувалися до найгіршої зачистки, мій чоловік був дома. Він швидко зібрався і поїхав. Ми попрощалися – думали, назавжди. А я  стояла на колінах, співала «Господи, помилуй нас»,  плакала і кричала. Там був не тільки мій чоловік, але й близькі друзі.  Бог помилував.  Ще багато разів  ми прощалися як назавжди. І ще багато разів Бог милував і зберігав життя і здоров»я.  І щось мені підказує – ще буде багато таких прощань.   Але  я поважаю мого чоловіка за його вибір. Холодними зимами на Майдані йому хотілося додому, але він боровся, і казав – хто, якщо не ми.  В оточенні в Іловайську у нього була одна мета – вижити, щоб повернутися додому, бо знав, що потрібний мені і дітям.  Коли друзі і знайомі  питали його, чому він пішов  в Нацгвардію, він питав: « А ти б пішов?  Ні. То хтось же має це робити.»   Чи до армії мають іти лише бездітні, нежонаті, бажано смертельні хворі люди (щоб не  шкода було помирати)? Наша родина не хоче війни, не хоче воювати. Ми хочемо жити спокійно на своїй землі у свободі самостійно обирати своє життя.  Але якщо нас змушують до рабства – ми готові боротися. 

І мені не соромно дивитися в очі людям, не соромно перед  дітьми – їхній батько робить все можливе, щоб вони були щасливі. В Біблії написана постанова для чоловіків, яку зачитують на вінчанні, що чоловік має любити дружину, як Христос полюбив церкву і віддав Себе у жертву на хресті.  Мабуть, недарма  чоловікам  дається така настанова у жертовній любові.  Я хочу, щоб мій чоловік був живий і поряд зі мною. Але якщо буде інакше, я прийму це як Божу волю, і завжди буду пам»ятати, що мій чоловік   кохає мене настільки, що готовий померти  заради моєї безпеки.  Він готовий віддати життя за правду і справедливість, за право кожної людини, що живе в Україні, бути вільною у своєму виборі.  Я пишаюся моїм чоловіком, кохаю його. Я його відпустила, віддала – він не належить мені, бо вільний.  Але ця вільна людина поруч зі мною, бо нас пов»язує любов. Я довірила його життя Богові. Важко було сказати «нехай буде воля Твоя».  Але я знаю, що воля Бога – найкраще, що може бути. І коли ти віддаєш Богові найдорожче, Бог повертає це дуже часто, і благословляє. І я багато разів пересвідчувалася у Його милості до нашої родини. І коли народжувала дітей, і коли Бог зціляв їх від невиліковних хвороб, і коли куля зняла шкіру з носа мого чоловіка на Інститутській у лютому, але він залишився живим і неушкодженим, і коли він живий і неушкоджений повернувся  з Іловайська.  Хтось скаже – щасливий випадок. Ні. Благословіння і милість Бога. Хтось скаже – ви граєте з вогнем. Ми не випробовуємо Бога. Просто не можемо інакше. Не можемо бути байдужими. Хтось має це робити. І таких людей насправді багато. Але дуже прикро, що інші цього не розуміють, але користуються плодами жертовності інших. Сподіваюся, всі жертви були не марними, і герої Небесної сотні, і герої війни з Росією померли немарно.  І сподіваюся, Україна буде не тільки незалежною, але й якісно новою країною, відродженою ім»ям Іісуса Христа.

P.S. Спілкуючись з побратимами чоловіка, я  дізналася, що багато сімей зруйновано.  Не всі жінки витримують посттравматичний синдром чоловіка, не всі жінки розуміють рішення піти на війну. Те, що наша сім»я наразі є цілою, я відношу до того, що нас береже і благословляє Господь.

P.P.S. Зараз почали питати: так що, він знову на війну? А навіщо? Йому ще не набридло? Такі питання показують повне нерозуміння  людьми ситуації в країні.  Не дивлячись на офіційне перемир»я,  кожен день нас обстрілюють, продовжують гинути військові та мирні жителі. Війне не закінчилася, і ще довго  не закінчится.  Для мого чоловіка немає ніякого задоволення  їхати в некомфортні умови бруду,  постійного  обстрілу, холоду, ризику бути убитим. Він робить це тому, що туди не хочете їхати ви. А хтось же має захищати країну, інакше країна загине. І так, знову на війну. Робити ту невдячну роботу, щоб ми з вами спали в теплому ліжку, пили зранку теплу каву, і просто жили.