Чечетов объяснил этику и мораль нравственного Януковича: Каддафи не Бандера, чтобы его орденов лишать

Хоть бы Мумик Трипольский (или как там его правильные пацаны из ПР между собой кличут?) всю свою Джамахирию танками в песок укатал – он для пацанов дорогой друг с солнечного юга и даже, в отличие от всяких не доживших до славных дней новой ливийской резни борцов за украинское государство, настоящий гражданин Украины.

Вопрос о лишении Муаммара Каддафи наград, полученных от Украины, является неуместным. Такое мнение высказал народный депутат Украины от фракции ПР Михаил Чечетов, комментируя заявления некоторых представителей оппозиции, что М.Каддафи нужно лишить наград, которые ему вручали украинские президенты.«Оппозиция всегда найдет грязь. Если она в какую-то грязь вляпается, то для чего, чтобы туда вляпывалось государство? Хочется ей в грязи покачаться, пусть покачается, походит по ней, посидит в ней. Они из грязи не вылезают ... Но есть определенная этика, мораль, нравственное поведение руководства страны, государства ... Поэтому этот вопрос сейчас неуместен по морально-этическим соображениям», - отметил Чечетов в эксклюзивном комментарии ИМК.Напомним, Украина является единственной страной, в которой ливийский диктатор удостоен сразу двух высших госнаград – ордена Ярослава Мудрого и ордена Богдана Хмельницкого І cтепени, причем последний Ющенко вручил ему действительно незаконно как НЕ ГРАЖДАНИНУ УКРАИНЫ (законом «О государственных наградах Украины» и уставом ордена предусмотрено награждение орденом Богдана Хмельницкого исключительно граждан Украины за особые заслуги в защите государственного суверенитета, территориальной целостности, укреплении обороноспособности и безопасности Украины; ливийцу Каддафи орден каким-то образом вручен «за выдающийся личный вклад в развитие украинско-ливийских отношений»!). А ведь именно факт гражданства у нас почему-то стал причиной лишения звания героя Степана Бандеры...

"ОБКОМ"

А.Кримський у статті "Древнекиевский говор" 1906 року ПРЯМО ПИСАВ ПРО БЛИЗЬКІСТЬ СТАРОКИЇВСЬКОЇ МОВИ ДО СУЧАСНОЇ ЙОМУ МОВИ УКРАЇНЦІВ ПІВНІЧНОЇ І СЕРЕДНЬОЇ КИЇВЩИНИ:

" Я убежден, что, в виду такого положения дел, какая-нибудь киевсколетописная "КОТЬКА", сидящая на "ПРИСЬПb" и умильно глядящая на "ГОЛУБЬНИКЪ", пока не будет облита "УКРПОМЪ" из "ГЪЛЬКА" или вспугнута ""ХЪРТЬОМ", покажется для БЕСТЕНДЕНЦИОЗНОГО ВЕЛИКОРУССА не великорусской кошкой, а предком нынешней киевской "КІТЬКИ", сидящей на "ПРИСЬПІ" и глядящей на "ГОЛУБНИК" (голубятник).

"ГЪЛЬКЪ" окажется современным киевским ГЛЕКОМ (кувшином) и "УКРОПЪ" - не огородным растением (как прежде всего склонен был бы подумать нынешний великорусс), но простым КИПЯТКОМ (что легко может разъяснить ЛЮБАЯ СЕЛЬСКАЯ БАБА С КИЕВЩИНЫ), а киевсколетописный "ХЪРТЬ" будет для БЕСТЕНДЕНЦИОЗНОГО ВЕЛИКОРУССА несомненный предком нынешних киевских "ХОРТІВ" (охотничьих собак), который и в 10-12 веках, как и его украинский потомок - хорт теперь, устраивал ловы (т.е. охоту) на "ПОГАНУ КОТЬКУ" - "ПОГАНУ КіТЬКУ", словно на "ВbВЕРИЦУ" (укр.: ВИВІРИЦЮ, т.е. белку)".

І далі академік Кримський робить висновок:

"Сколько нынешних великоруссов из разъединенных провинциальных захолустий, из-за тридевяти земель от Киевщины пришлось бы вместе собрать для того, чтобы они совместными силами сумели объяснить на основании живого(!) великорусского языка если не все, то хоть некоторые из этих летописных слов, СВОБОДНО ОБЪЯСНЯЕМЫХ ИЗ НЫНЕШНЕЙ КИЕВСКОЙ МАЛОРУССКОЙ (современ. украинской) РЕЧИ! А подобных слов из Киевской летописи целую гору, - и нефилологи-великоруссы, обыкновенная публика, будут чувствовать себя перед этим старокиевским словарем, выражаясь ПО-ЛЕТОПИСНОМУ "НЕВbГЛАСАМИ" (суч. укр. мова: НЕВІГЛАСАМИ - на совр. русском языке "НЕВЕЖДАМИ").

Только по капелькам, одно к одному, эти слова (и то не все) могут быть выисканы в разрозненых великорусских говорах или в старых великорусских рукописях, - да и то часто под сомнением, не заимствованы ли они в Киевской летописи, и в других списках киевских памятников ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО МАЛОРУССКИЕ (УКРАИНСКИЕ) слова и обороты, известные только у МАЛОРУССОВ (УКРАИНЦЕВ), совершенно чуждые великоруссам".

 

© http://dhost.info/newbabilon/ukrvidr/r1_1.html

Стаття російською, вибачаюсь %)

 

Каждый кто мало- мальски знает славянские языки понимает что именно русский на что-либо словянское похож меньше всего. Пользуясь глаголицей (хотя почему-то москвитяне уверенны что это кириллица. В кириллице у каждой буквы есть своё название. В основном это письмо следует принципу "одна буква -- одна фонема". А москвитянин пишет «Москва» –читает «МАСКВА», пишет «поэт» - читает «паэт» ). Московская нация, как самая молодая на евразийском пространстве, до сих пор верует в свое особенное предначертание. Но это далеко не так. По одной причине. Москвитяне не славяне (словяне). Ни физически, ни тем более ментально. Иначе они понимали бы словака, болгарина, серба, чеха, поляка, русича=украинца, беларуса. Они гибриды. В языковом плане достаточно взять словарь москвитян и удивишся как нация, претедующая на панславянскую идеологию, говорит на языке финнов, угров, тюрков, чуди, яви, мери –но уж точно не языком древнерусским. Где собрание народа не называли, как это величает москвитянин «ВЕЧЕ». «Бис тоби в плечи»-ответит тебе русыч и будет прав. Русычи собирали «ВІЧЕ». Именно «ВИЧ-НА-ВИЧ» (глаза-в –глаза, с глазу-на глаз) намеревались поговорить предки украинцев и беларусов когда собирали колокольными звонами народ на МАЙДАНЫ (а не «площадь»-явно латинское слово). Каждый кто прикасался к истокам истории человества знает что такое «Майа» и «Дана». Именно виче, а не митинг (английское слово «встреча») было тем атрибутом принятия решений которое отличало русича от турка или германца. И первым князем который упразднил это было князь Залесского (За Лесом) княжества Андрей Богокрадский (для москвитян боголюбский – за то, что так любил Бога, что после нападения в 1169 году на Киев, своровал икону Вишгородской Богоматери. А после писал своим двоюродным братьям: «Если не покоритесь мне, пошлю войска на Русь». Значит, не считал Русь своей Родиной. И Кыевь («ВСИМ ГОРОДАМ МАТЫ»- так пишет рукопись 12ст. А не «мать городов руських». Это полный бред московских дегенератов. И если учесть что еще Катька вторая сожгла все старинные рукописи –а именно в ее управление особенно насаживалась и успешно живет до сих пор гипотеза (Миллер, Баер, Куник, Томсен, Татищев, Карамзин, Соловьев) о происхождение русских из норманнских земель- отсюда такое подлабузничество к Рюрикам и немцам, а не исход к славянской традиции Руси=Украины. (Например, период хрестителя Руси=Украины Аскольда и Дира, или князя, воины которого как и он сам завоевали пол-Европы и пол-Азии с хохолками на макушке-РАднике /как нащадки индоарийской расы/ Святославом- завоевателем.). Хотя даже немецкий ставленник вова путин, как- то изрек: «Мы не должны забывать, что у нас общая колыбель - это Карпаты. Вот оттуда в начале нашего времени, в первых тысячелетиях после Рождества Христова, и пошло распространение славянства. Кто-то пошел на запад, и этих славян называли "ляхи", кто-то пошел на восток - это были поляне, древляне, и так далее, и так далее. Значит, есть в спецслужбах исторические данные откуда пошла земля «руська» (а не русская). Именно белые хорваты (горваты) и были теми первыми славянскими племенами Бога (Божа, Буса) жившими в ареале Прикарпатья. Может поэтому до сих пор у хорватов национальная валюта «КУН». А в Руси=Украине ,как мы помним, денежный знак именовался КУН (ГРИВНЯ КУН - гривня, как мера веса, и, кун, как собственно валюта). И когда нужно было разменять гривню кун ее рубали –отсюда и рубль родился. «Теньги, давай теньги». Это москвитянин слышал от монгола завоевателя на протяжении 240 лет. Так слушал внимательно, что сам монголом стал. В душе. Достаточно вспомнить как саша невский вспарывал младенцам Новгорода (истинно руського города) животы , отрезал носа за то что новгородцы посмели сопротивляться монголо-татарам. И называл себя сыном хана Батыя и братом ханского сына Сартака. Я знаю что даже этого не сказали московские идеологи своим гражданам (простите, рабам). Многое удивит московских монголоидов. Например, что после битвы на Синей реке (Кировоград) в 1362 году русичи земли Киевской никогда больше не были в зависимости от монголо-татарской орды. В то время как Московия и после куликового поля в 1380 еще сто лет до 1480 года служила верой и правдой идеологии улуса Джучиева. Как и не знают рабы московських самодуров что до1683 году московская церковь не была признана Константинополем. Поэтому киевское духовенство ни за что не хотело принимать клятву на верность царю «варварской Тартарии».
Что касается язика то тут все предельно ясно. Для славян. Для москвитян? Увы.…. Великорус А.А .Шахматов еще в начале 20ст. ДОКАЗАЛ что говор в древней Руси (7-13ст.) ничем не отличается от говора полтавского села 20ст. Тысячи песен на руском=ураинском языке тех древних времен этому доказательство. Почитайте другого великоруса Шишова, который в работе «Языкознание», показал как церковники из старобулгарского+финского+угро-чудского сделали «наречие московское, именуемое нынче русским». Так сказано в преамбуле к «Повести временных лет» от 1803года. Именно искусственный церковно-булгарский /далек от народного говора/ и стал той фабулой которую москвитяне до сих пор называют древнерусским. Понимая ВСЕ языки словянских народов могу сказать – русский не является словнским. Это самая худшая калька из языков всех наций, но словянских меньше всего. А говорить что украинский язык имеет много полонизмов- это, как всегда, врать . Могу утверждать –это в русском языке используется намного больше слов (где-то 15%) польских, которые русичи=украинцы не употребляют. Например: Отец, хлеб, Отчизна –это очень важные слова. Они польские. А также, например, поляки говорят «ютро», в понимании «завтра». А москвитянин, по своей тупости, это слово изобразил как «утро». В украинской мове (именно МОВОЙ называют свой язык большинство славян, кроме поляк /«янзык»/ и … москвитян. У них как и у коровы –язык.). Русич=Украинец говорит «РАНОК». Вот фраза «З РАнку до вечоРА».Как видите день в Руси=Украине начинается с РА (солнца) и заканчивается на РА (свет, божественная энергия…). И примеров привязки украинской мовы к египетским или индоарийской культуре тысячи. Чего и в помине нет в московском говоре. Или вспомните о козаках –ХАРАКТЕРНИКАХ, которые наводили ужас на татарские, польские и московские войска. Какое здесь коренное слово? ХАРА. ХА- местонахождение. РА- свет. Местонахождение света (истины). Поэтому в индо-китайских учениях тысячи слов с РА, ХАРА, ХАТА (ХА –местонахождение, ТА-отец /местонахождение отца). И украинец до сих пор говорит «хата», а не польское «дом». До сих пор говорит «тато», а не польское «отец» или француское «папа». Вот он характер. Характернык, знахар, харя, харизма, Ра-да (совет) Ра-днык(советник), Ра-дисть. Эти слова надо употреблять и развивать ибо они созданные нашими предками тысячи лет. И когда мы называем детей именами ТАРАС (эта Раса), БОГДАН (Богом Дан), это связывет нас с предками, с их мудростью.
В московском языке очень много /что говорит о недоразвитости языка / омонимов (одинаково произносимые слова, имеют разное понятие). Один казус (их опять же тысячи). Выступает московский шовинист Миша Задорнов и говорит: «Дали задание дядьке из Черновцов нарисовать Амура с луком. Пришли к нему. Смотрят. А он нарисовал Амура смакующего лук (овощь)». Жалко Мишку. Был бы «братом», пусть даже «старшим братом» Малой Руси узнал бы что в украинской мове лук (овощь) называется «цыбуля». Следовательно, уж никак нарисовать что-то другое «дядько с Черновцов» не мог. Зато «русский» слушатель радуется, рукоплещет такой вот, дескать, тупости украинского дядьки. С кого (с каво) смеетесь, калеки монгольские.
Вспомните хотя бы что негр Пушкин до восьми лет не знал «русского» языка. «Впадло» было говорить на языке который даже свое население не понимало. А мишка ломоносов именно после обучения грамоте в Киево-Могилянской академии и азбуки русича=украинца Милентия Старицкого, прозрело дитя петрово и само издало для москвитян азбуку. А как церковники московские учились, читали десятилетиями литературу напечатанную в Руси=Украине (другой не было в Московии), а тут вдруг озарило монголоидов что уже обученные шибко и можно сжечь книги своих – же учителей. И сожгли. Или вспомним кто руководил Московией после смерти паши второго. Род Гольштайн-Готторн. И царишка коля второй имел 1,75% крови похожей на московскую. Остальное немцы…. И так до сих пор. Железные дороги англичане, металлургию- американцы, нефть-газ русичи из Прикарпатье (в Западной Украине, для примера, нефть добывали на 65 лет раньше азербайжанской, не говоря о сибирской, ж\д во Львове была на 13 лет раньше петербурской, газ на 70!!! Лет раньше чем в СССР. Футбол на 15 лет раньше. Ликвидация крепостного права (в Московии это было рабовладельчество в буквальном смысле слова, где людей продавали-покупали за деньги как рабов. Это в то время когда крепостной Галичины мог спокойно поехать в Вену или Париж, его крепостничество заключалось в том что он должен был 2-5 дней работать на баера-пана. Но купить-продать его никто не мог) на 13 лет раньше……. Даже эта выборка говорит о тех мифах которые живут до сих пор в московских головах. Они просто не читали (еще!!! Пора найти и почитать) воспоминаний жен офицеров красной армии, которая в 1939 году оккупировала Западную Украину. Узнаете, как москвитянки радовались, делая из гардин юбки (истинно славянское слово). Или санузлам из поездов, которые приносили офицеры домой (в те квартиры где еще недавно жили члены компартии Западной Украины, встречавшие красную армию цветами, а через полгода сидевшие в одних таборах с националистами и криминалитетом)
А тысячи московских слов оканчивающиеся на «ушка» -девушка, дедушка, братишка, кукушка, золушка…. Что это???. Родное, московское, угро=финское. А та неуклюжая попытка подражать русичам=украинцам. Один пример (опять же, из тысячи): «смородина черная», «смородина белая», «смородина синяя». Во первых – сморид, смердыть, смерд – это руське=украинское слово обозначает «вонь», «воняет». Вот и назвал бы себе москвитянин смородину «вонючкой». Но дальше интересней. В языке русичей=украинцев есть одно слово «смородина» . Это черная смородина. Именно она воняет (СМЭРДЫТЬ). Две остальные не воняют. И русичи их называют «ПОРИЧКИ». Те что растут вдоль речки (ПО РИЧКЕ). А москитянин, от фонаря, все называет смородиной -вонючкой, только в цвета покрасил и все. Таких примеров много. Вот француское слово «Флаг». В украинском=руськом языке есть слово «ПРАПОР». Так москвитянин , как всегда, не следуя логике, его использует в слове «ПРАПОРЩИК». А слово «червонец». Москвитянин им пользуется. А происхождение этого слова какое? А ведь просто. Червоный- по-украински обозначает «красный». Кстати, «красный» по украински в старой Руси=Украине обозначало КРАСИВЫЙ (краснэ сонэчко, красна дивчына) « А слова «опричина», «опричник». От какого слова? Спроси у москвитянина – он не знает. Спроси жителя Западной Украины (Червоной Руси). От слова «ОПРИЧ»- па масковски -«кроме того», «окромешний», «отдельный», «крайний». А украинские слова все привязаны к славянской этмологии и мифологии древней цивилизации. Даже те «истинно русские» названия «истинно русских» берез( хотя березы растут в 39 странах. И именно финны называют его национальным деревом. С некоторых пор (догадайтесь каких) и Московия решила их присвоить себе. ) Так вот. В украинской транскрипции есть слово «ризки». По московски обозначает «розги». Русь=Украина называет березки «БЕРИЗКИ»- «бей ризками». Это верно и понятно славянину. По московски это дерево должно бы называться «березги». Наяву воровство украинского=словянского слова «ризки».
СОВСЕМ КСТАТИ!!!. В Древней Руси истинно руським деревом была ИВА. Стоит колышек ивы воткнуть в землю как она быстро прирастает. Как и Русь=Украина. Какая орда по ней не пройдется: монголо-татарская, польская, немецкая, австрийская, москово-монгольская - даже оставшись только колышком она быстро восстанавливается. (ИВА=ЕВА –Жизнь. «ЕванГелия» –это «Жизнь Вселенной». Отсюда же и главное имя русича- ИВАН).
Или другая тупость. Слово «ХРЕСТИАНИН». В украинской традиции (традиции Руси=Украины) как и всех славян слово происходит от слова «ХРЕСТ». На нем распяли ИСУСА ХРИСТА. В московской транскрипции нет слова «хрест», есть слово «КРЕСТ». Следовательно последователи Иисуса должны величаться КРЕСТИАНЕ. Так Московия и величает свое население живущее в селах (деревнях). Но какое отношение имеет эти крестьяне к учению божьему ? Кстати, только в Новгороде Великом живущих в селе до сих пор, как и в Руси=Украине, называют – селянин.
Следующее слово -«КИРПИЧ». Пусть мне объяснят москвитяне , что оно значит для словянина???. Говорят можна разложить на слагаемые «К ИР ПИЧ» - ИРИЙ- по словянски это выход в рай. Украинцы еще употребляют слово «вырий». Летит душа у «вырий». Можно понять « Бросить в ПЕЧЬ». Тогда почему употреблется УКРАИНСКОЕ слово ПИЧ (пічка), а не московское ПЕЧЬ. Что же касается украинского перевода «кирпича», так он по словянски прост : ЦЕ-ГЛИНА (ЭТО ГЛИНА).
Уже из этих слов (а таких тысячи) ВЕЧЕ-ВИЧЕ, ПЕЧЬ-ПИЧ.- можна сделать вывод что московская транскрипция в корне не верна. Все что москвитянин читает как Е должно читаться как И или Ы. Поэтому ПИСНЯ а не ПЕСНЯ., РИЧКА, а не РЕЧКА…..
Как все молодое и не совершенное, московский язык имеет очень сложные выражение. В предыдущем абзаце я написал «Что же касается…». По украински выглядело б «Що ж до..». Или вот такой поворот: в украинском языке и во ВСЕХ!!! словянских мы говорим «Я МАЮ», по польски «Я МАМ». По московски надо сказать «У МЕНЯ ЕСТЬ». Что это?. Как этого не замечает Задорнов. Или не хочет? Скорее второе. Или всем известное прилагательное «русский». Чей холоп?- Русский. И никакого христианского мировоззрения – где главным является ЧЕЛОВЕК, поскольку он (и только ОН) бессмертен. А в Московии «все мое- все колхозное». Поэтому такое рабское благолепие ко всему кроме своей личности. Русский кто? или русский что? - холоп? член? А православный кто? что? Например: православный католик – абсолютно понятно и внятно. Или православный стригольник, старовер. Понятно. Но просто «православный». Это только безбатьченки (без роду- племени) так могут себя величать. Даже в западной интерпритации есть понятное слово: «ортодокс». Хоть что-то именное, а не прилагательное. Азиопа, аднака.

Идут славянофилы и нигилисты,

У тех и у этих ногти нечисты,

Ведь если не сходятся в теории вероятности,

То сходятся в неопрятности.

Нет ничего слюнявее и плюгавее,

Русского безбожия и православия.

Граф А.Толстой

© коментар з fraza.com.ua

Громадський комітет «Український Севастополь» виступає проти відкриття у місті анотаційної дошки радянському державному і партійному діячу Юрію Гавену.

У заяві, текст якої передано кореспонденту УНІАН і розміщено на веб-сайті громадського комітету, сказано, що «в опублікованому плані заходів Севастопольської міської державної адміністрації анонсовано відкриття 4 березня 2011 року об 11.00 анотаційної дошки за адресою вул. Гавена, 14-а».

«Очевидно, що не всі севастопольці знають і пам’ятають про те, що «син латишського народу Юрій Петрович Гавен – комуністичний діяч Криму і Севастополя», насправді був Яном Ернестовичем Дауманом. А «відзначився» він в Севастополі як родоначальник масового терору».

У заяві «Український Севастополь» наводить цитату Ю.Гавена. «Считаю нужным напомнить, что я применил массовый красный террор еще в то время, когда он еще партией официально не был признан. Так, напр., в январе 1918 года я, пользуясь властью пред. Севаст. Военно-Револ. Комитета, приказал расстрелять более шестисот офицеров-контрреволюционеров», — ці слова належать палачу, який здобув свою сумну славу жорстоким вбивством російських морських офіцерів», - наголошують в організації.

У громадському комітеті вважають, що «державна влада не лише не прибирає з топонімічної карти міста імена кровожерів і нелюдів, а й закріплює їх увіковічення».

Громадський комітет «Український Севастополь» також вимагає перейменувати севастопольські вулиці, «які носять імена большевицких вбивць і організаторів масового терору, як-то «Леніна», «Надежды Островской», «Николая Пожарова» та інших.

УНІАН.

Ну, добре – Леонід Кравчук. Ясна річ, Леонід Кучма. Але щоб Віктор Ющенко отак узяв і прийшов до Віктора Януковича привітати його з першою річницею перебування на посаді та попити чаю за дружньою бесідою...

Не знаю, чи втратить після цього "шоу чотирьох президентів" голова партії "Наша Україна" ті 0,5% чи 0,9% виборців, які його досі підтримують, чи ні – зрештою, запеклі фанати третього президента будуть з ним до останку, на них жодні аргументи не діють, як і на будь-яких фанатів.

Проблема в тому, як тепер повинні почуватися ми, тобто всі ті, хто був переконаний – попри всі політичні ідіотизми Віктор Ющенко все ж у моральному плані істотно відрізняється від інших представників політбомонду, бо в ньому не згасла традиційна етнічна моральність, і керується він християнською етикою.

Виявляється, ми глибоко помилялися. І це слід визнати прямо і чесно, не шукаючи собі пом’якшуючих обставин. Віктор Ющенко виявився людиною без морального стрижня, без внутрішнього самостояння, і це, боюся, ще не раз дасться взнаки, не раз буде використано маніпуляторами певного штибу.

Добре, всі ті "Бандитам – тюрми!", "Фальсифікаторів – до відповіді!" та "На зрадь Майдан!" були не більше, ніж виборчими технологіями. Добре, у політиці немає постійних друзів, є лише постійні інтереси. Але ж бодай мінімальна моральна складова повинна бути присутньою якщо не в політиці, то в душі самого політика, якщо він, звісно, не Путін і не Каддафі.

Для нормальної країни така зустріч чотирьох президентів була б цілком нормальною. І для України вона могла б стати прийнятною, якби не кілька обставин. Бо ж хіба Віктор Андрійович прийшов у гості не до того, хто фальсифікував вибори 2004 року, хто готовий був тоді кинути війська проти Майдану, наслідком чого неминуче стала б велика кров?

Не до того, хто намагався вчинити 2007 року державний переворот, зібравши конституційну більшість підкупом та залякуванням у Верховній Раді й усунувши з президентської посади Ющенка?

Не до того, хто зараз заявляє, що був 2004 року законно обраний на президентську посаду, отже, якийсь там Ющенко – не більше, ніж самозванець? Хіба цього нічого не було, і можна вільно ходити чаювати на Банкову?

Та головна із зазначених обставин інша, і це – наявність новітніх політв’язнів (чи, як делікатно висловлюється дехто, "жертв вибіркового правосуддя" – під останнє поняття, до речі, можна й жертв Голокосту підвести, була б охота...).

А серед цих новітніх політв’язнів – осіб, які тоді, в 2004 році, ризикували своїм життям, щоб захистити чесні вибори, а відтак здобути президентське крісло для Віктора Андрійовича...

Я не знаю подробиць біографій, але переконаний, що серед тих радикальних націоналістів, хто зараз перебуває за ґратами і тих, хто може в будь-який момент туди потрапити (за пам’ятник Сталіну чи ще за щось, реальне чи вигадане) є й активні учасники Помаранчевої революції. Тієї самої, що посіла своє місце "незавершених і недоконаних революцій" (Ґрамші) Європи.

І так само за ґратами – за вердиктами закритих засідань "реформованого" вітчизняного суду – перебуває й один із чільних "польових командирів" Майдану Юрій Луценко, котрого, якщо хтось ще не зрозумів, нинішня влада ніколи (ще раз: ні-ко-ли!) добровільно на волю не випустить.

Принагідно зауважу для певної категорії читачів, що автор цих рядків із грудня 2004 року з Юрієм Луценком, з котрим був тоді на "ти", жодного разу не бачився, не розмовляв по телефону й іменної зброї не одержував...

І от В.А.Ющенко йде і п’є чай на вулиці Банковій. І ми знаємо про це чаювання тільки те, що милостиво зволило дати нам знати офіційне Інтернет-представництво президента України: "Віктор Янукович обговорив зі своїми попередниками питання сьогодення і майбутнього Української держави".

Судячи з фотографій, з усміхнених облич, в тому числі і Ющенкового, обговорення відбулося в дружній атмосфері...

Ні, зрозуміло, в політиці завжди присутній цинізм, і, ймовірно, йти пити чай на Банкову таки треба було. Але чом би ПЕРЕД (обов’язково перед, а не після події, бо опісля можна що завгодно розповідати) цим походом не заявити – з обов’язковим оприлюдненням на партійному сайті – що от так і так, хлопці, любі друзі, я йду до Януковича не для того, щоб слухати його балачки, а щоб висунути жорсткі вимоги.

Якщо вони не будуть прийняті, ми здіймемо грюкіт по всій Європі, використовуючи для цього наше членство у Європейській Народній Партії.

А фактаж мені дав Андрій Парубій, наш заступник голови політради, котрий якраз 24 лютого з’їздив до Запоріжжя, щоб особисто перевірити ситуацію з політичними в’язнями у тамтешньому СІЗО, чи справді піддають їх тортурам Оце би було морально, це було би зроблено по-християнському.

А так виглядає, наче Віктор Андрійович прийшов подякувати Вікторові Федоровичу за те, що той дозволив пожити йому на державній дачі у Конча-Заспі до кінця літа.

Чи, можливо, домовлятися про якісь владні посади для себе чи однопартійців в обмін на підтримку ініціатив чинного глави держави?

Бо ж зараз головне – вчасно домовитися: ну, не буде голосувати на парламентських виборах за "Нашу Україну" більше, ніж один відсоток громадян – так два з гаком відсотки їй за гарну поведінку елементарно "намалюють", чи не так?

Отож постає банальне запитання: а як же цьому персонажеві вдалося так успішно надурити стількох нас, тих, хто завжди тверезо оцінював політичні здатності його особисто та його оточення, але мав ілюзії стосовно моральності третього президента?

Це дуже болісне питання, і головна проблема не в тому, щоб покаятися за нашу дурість, а в тому, щоб більше не допустити таких ляпсусів. Відсутність внутрішнього морального стрижня – це все ж таки надто загальна відповідь.

Можливо, Ющенко тримався у певних рамках, поки була жива його матір Варвара Тимофіївна, яка могла сказати: "Не ходи, Вітю, до тих людей"?

Можливо, важливу роль відіграє вплив старшого брата Петра, який здавна позиціонував себе як прихильник тісної співпраці з Партією регіонів і зараз цілком міг сказати: "Ти ж президент, а там збираються усі президенти!"?

Не знаю. Але відповідь має бути знайдена, інакше ми й далі ловитимемося на гачок – навіть не політичних технологій, а власних бажань бачити країну кращою.

P.S. Коли вже ця стаття була дописана, в Інтернеті з’явилася інформація: виявляється, на зустрічі чотирьох президентів Ющенко говорив із Януковичем про потребу затвердити великий герб України, внісши зміни до Конституції.

Ясна річ, великий герб – справа важлива. Куди важливіша, ніж здоров’я і життя тих людей, котрі мали дурість підсадити його у президентське крісло. І ніж рештки якщо не поваги, то бодай якогось співчуття з боку тих, хто вважав його одним із небагатьох бодай відносно моральних політиків.

Сергій Грабовський, для УП

Депутатська більшість Одеської міськради 6-го скликання, основу якої складають члени фракції Партії регіонів, визнали помилкою рішення сесії міськради попереднього, 5-го скликання від 10 липня 2008 року «Про узгодження місця розташування пам`ятника кошовому отаманові Петру Калнишевському».

Як передає кореспондент УНІАН, за відміну рішення про виділення земельної ділянки на розі проспектів Шевченка і Гагаріна під монумент останньому кошовому Запорізької Січі, відомому перемогами над турецькими військами і канонізованому Українською православною церквою Київського патріархату, проголосували 90 депутатів, утрималися – 6, не брали участь у голосуванні – 12.

Доповідач по цьому питанню «регіонал» Олексій КОСЬМІН мотивував скасування рішення тим, що схвалений проект зведення монумента не був реалізований протягом 2008-2010 років: досі не зібрані кошти на його спорудження.

Депутати не прислухалися до заклику депутата Геннадія ЧЕКІТИ не голосувати за скасування попереднього рішення, оскільки образ П.Калнишевського - це образ полководця, який об`єднує країну. Не справила враження на більшість міськради і наведена депутатом історична довідка про те, що за особливі заслуги у боях проти турецьких військ на південних рубежах України П.Калнишевський був нагороджений золотою медаллю на андріївській стрічці, а також отримав звання генерал-лейтенанта.

Натомість, «регіонали» проголосували за проект рішення глави фракції Геннадія ТРУХАНОВА «Про використання копій «Прапора Перемоги» під час заходів щодо увічнення пам`яті про Перемогу у Великій Вітчизняній війні і звільнення міста-героя Одеси від німецько-фашистських загарбників».

При цьому Г.ТРУХАНОВ заявив, що шанувати пам`ять творців героїчних сторінок історії особливо важливо зараз, «коли фашистська ідеологія намагається реанімуватися під націоналістичною личиною».

«Ми вважаємо, що вже 10 квітня, в день звільнення Одеси, наше рідне місто повинне виглядати так, як виглядало 10 квітня 44-го року: обвішане червоними прапорами, прапорами перемоги».

У відповідь на зауваження, що пролунали з залу, стосовно того, що на виготовлення великої кількості копій прапорів перемоги потрібні значні кошти, Г.ТРУХАНОВ сказав: «Ми за позабюджетні кошти їх виготовимо і передамо в районні адміністрації».

А це, пропоную Вашій увазі склад Одеської міськради «VI созыва»

ДЕПУТАТЫ ОДЕССКОГО ГОРОДСКОГО СОВЕТА VI СОЗЫВА
ДЕПУТАТСКИЕ ФРАКЦИИ

[ Читати далі ]

Сегодня в 15:00 начнется трансляция марафона "Виктор Янукович. Год первый". Інформація на сторінці - http://www.facebook.com/year01

Як повідомляє УНІАН, Україну на Євробаченні представлятиме Міка Ньютон. Переможця з 19 учасників фіналу визначали шляхом смс-голосування (45% голосів), інтернет-голосування (10%) та голосами журі (45%). У сумі найбільшу кількість балів отримала Міка Ньютон. На другому місці виявилась Злата Огнєвич, на третьому - Джамала. Переможниця виконала пісню "Ангели", з якою і поїде на "Євробачення" в Дюссельдорф у травні ц.р. Як відомо, співачка Міка Ньютон свої пісні виконує російською і англійськими мовами, і не має у своєму репертуарі жодної (!!!) україномовної пісні. Тож, кого і для чого Україна посилає на Євробачення цього року? Задумайтеся! На відео: пісня, з якою Міка Ньютон їде на Євробачення. Запозичено тут:http://community.livejournal.com/ukraina_ukraine/3655.html