Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

«Полевые исследования» Конституции Украины

  • 05.08.11, 00:01
 

То, что Вы прочтете ниже, наверное, для кого-то покажется словесной эквилибристикой, кто-то покрутит пальцем у виска («крыша» едет не спеша...) , кто то спросит: «Ну, и — что? Все равно это ничего не меняет!».
Возможно, все , по-своему будут правы. Хотел понять, в чем же «собака зарыта», почему правильные намерения и правильные слова на деле имеют следствием — место Украины в хвосте очереди государств , обеспечивающих стабильное и устойчивое развитие страны, благопроцветание народа и уверенность в будущем?
Почему? 

Кто сказал, что власть - это мы? Власть - это нас...
Часть 1 

Сидел я вечером, смотрел дебаты в ВР о пенсионной реформе и через каждую пару слов слышал магическую аббревиатуру «Конституция Украины». Задумался, а что или кто в нашей богоспасаемой Украине главный? Конституция? Президент? Премьер министр? Спикер Верховной Рады? Может, вообще, сама ВР?
Комп передо мной, Инет есть, загляну- ка я в Конституцию Украины. Если быть юридически точным - загляну в текст Констиуции, выложенный здесь .
Вот те - на!!! Цитирую Конституцию:

[ Читати далі ]

Як російський орел з українським тризубом.

4 серпня, 2011    Юрій Луканов.

Навіть безкоштовний концерт групи «Океан Ельзи» не сподобався голові Координаційної ради російських організацій Таврії і Севастополя Володимиру Тюніну. Він заявив, що група Станіслава Вакарчука є «рупором українських націоналістів». Ось так. Не більше і не менше. На цю дурість не варто було б звертати увагу. Але біда в тому, що саме таким чином формується громадська думка не тільки в Криму, але і в Росії. Мовляв, тут скрізь нацики воюють з москалями

Одного разу я з чималим здивуванням прочитав у книжечці, яка випадково трапилася мені до рук, пропозиції для Росії заїхати в Україну на танках. Називався цей виданий кілька років тому в Москві опус «Держава чи революція?». А іронія полягала в тому, що автор згаданого творіння якась політолог Олена Афанасьєва не знаю як зараз, але тоді працювала в  Центрі сприяння стабільності. Уявляєте? Стабільності! Після прочитання мені подумалося: непорушну стабільність забезпечила б двом країнам така авантюра - з морями крові і ріками сліз.
 
Передмову до цього опусу написав  авторитетний у Москві
політолог Сергій Марков, нині депутат Державної думи Росії. Своїм ім'ям він ніби  підтверджував, що цей твір претендував на роль серйозного політологічного аналізу.
 
Але найбільш  приголомшливе: шановна авторка висловлювала переконаність в тому, що значна частина населення східної України зустріла б російські танки з квітами, як їх зустрічали в 1944 році. Я в черговий раз переконався, що у росіян є певні стереотипні уявлення про Україну, які з дійсністю схожі так само, як російський двоголовий орел з українським тризубом.
 
Якось по одному з російських телеканалів бачив репортаж, де згадувалося, що роботяги з західної України, що підробляли у Севастополі, побили офіцера російського флоту. Цей прикрий епізод подавався як розправа злісних націоналістів над російським патріотом. Ніяких доказів того, що це конфлікт міжнаціональний, а не побутовий наведено не було. Сама приналежність до Західної України вже давала автору підстави стверджувати, що ці люди ненавидять москалів і бажають попити їх крові. Версія про те, що роботяги могли побитися просто по п'яні або з інших «не ідейних» мотивів не розглядалася.
 
Моїм знайомим киянам, вихідцям з Росії, після чергового політичного катаклізму надзвонюють родичі з Батьківщини і наполегливо умовляють тікати  якомога швидше. Інформацію про Україну вони черпають, судячи з усього, з вищеописаних репортажів, які сформували в їхній уяві образ України, якою з налитими кров'ю очима ганяють бандерівці і полюють на нещасних москалів. Тут  нібито при владі перебувають націоналісти з Галичини, які проводять насильницьку українізацію і пригнічують нещасних етнічних росіян і російськомовних українців. А пригноблені тільки тим і зайняті, що сидять і мріють побачити політолога Олену Афанасьєву верхи на танку, що звільняє їх з-під гніту бандерівської орди і повертає назад  під крило Росії-матінки.

 
 Мабуть, така телевізійна картинка сприяє тому, що
Росіяни мало не всі події, що відбуваються там, вони сприймають або як анти-, або як проросійські. Думка про те, що Україна, хоч і пов'язана з Росією, але живе своїм власним життям, - не вкладається в багатьох їхніх  головах. Так само як не уявляють  вони, що російськомовні українці - це не якісь трохи ущербні брати росіяни, а все таки представники іншої нації.

 Під час війни в Грузії 2008 року я розговорився з російським офіцером на блок-посту. Дізнавшись, що я з України, повідомив, що відпочивав у Криму. І поскаржився на тамтешнього мешканця, який зігнав його з лавки біля власного будинку, де той офіцер присів відпочити. На питання “Чому?” офіцер відповів, що там не люблять росіян. Уявляєте? Це в проросійськи налаштованому Криму ніби не люблять. Просто надивився той офіцер російський телеканалів і навіть побутове хамство сприймає як неприязнь до нації.

 Певна річ, така картинка не просто так вкладається в голови. Десь в кінці 2007 року я побачив на якомусь російському телеканалі передачу про кавказьку злочинність у Росії. Тоді здивувався, що розповідали винятково про грузинів. А у серпні 2008 року, коли Росія напала на Грузію,  зрозумів чому. Саме для таких випадків і створюють стереотипи у головах власних співвітчизників російські ЗМІ.

На Європу впливає кремлівська параноя.

На Європу впливає кремлівська параноя. Таку думку в інтерв’ю «Українському тижню» висловила колишня заступниця голови Ліберальної групи в ПАРЄ та колишня співдоповідачка Моніторингового комітету ПАРЄ щодо України Ганне Северінсен.

На запитання, які інструменти впливу на європейську політику має зараз Росія, вона відповіла:

«Основний інструмент очевидний – газ. Але на Європу впливає і якась кремлівська параноя. Владімір Путін, коли був президентом, стверджував, що Росія зазнала приниження у 1990-х. Я не думаю, що ми принижували РФ. Але Путін наполягав, що Європа не повинна втручатися у «сферу інтересів Росії», він створив ситуацію, в якій усім довелося розмовляти з ним тільки гарно. Як бачите, Рада Європи дуже мало обговорює ситуацію в Росії, хоча мусить більше критикувати, наприклад, відсутність свободи ЗМІ».

Повну версію інтерв'ю читайте у №32 «Українського тижня».  

Или народ, или падишах.

Krynica
То один, то другой депутат украинской Верховной Рады настаивает на том, что выборы в парламент могут быть перенесены с 2012 года на 2015 год. Стоит напомнить, что и 2012 год - дата, ради которой парламентарии пошли на очередное изменение Конституции. Все дело в том, что избирали их еще по старой - вернее, новой редакции, которая была отменена в одночасье решением Конституционого суда страны. И оказалась, что «вернувшаяся» Конституция уменьшила полномочия парламента. Но в Верховной раде рассудили, что Основной закон хорош только тогда, когда он продлевает полномочия…

Поэтому выборы президента остались по вернувшейся редакции, а выборы парламента перенесли, найдя в Верховной раде конституционное большинство - то самое большинство, которое никак не находится, когда нужно выполнить какие-нибудь предвыборные обещания Виктора Януковича, вроде придания русскому языку статуса государственному. Впрочем, это я лишку хватил: что значат предвыборные обещания, когда речь идет о возможности лишний год посидеть в депутатском кресле? Тут и немой проголосует! Но 2015 год - это уж слишком. Поверить в такие намерения «регионалов» непросто. Но на самом деле возможно. Ведь ситуация в стране развивается отнюдь не по праздничному сценарию, запланированному Партией Регионов после победы ее лидера на президентских выборах. Да, было ясно, что рейтинг победителей снижается, но мало кто представлял себе, что он будет падать такими головокружительными темпами. А ведь еще не наступила осень, которая может стать для украинцев временем самых непростых экономических испытаний.

Поэтому выборы 2012 года можно выиграть только при условии тотальной фальсификации их результатов - и с помощью изменения избирательного закона, которое даст возможность избирать половину депутатов по мажоритарным округам. Но и тут в победе нет особой уверенности - власть на Украине не раз сталкивалась с ситуацией, когда верный ей депутат-мажоритарщик менял позицию под воздействием обстоятельств. Причем сделать это ему гораздо проще, чем избранному по партийному списку. Поэтому полной уверенности в том, что система сработает, все же нет. Да и тотальная фальсификация выборов опасна: один раз такое презрение к волеизъявлению уже привело к Майдану - и нет никаких гарантий, что на этот раз оно не станет спусковым механизмом для новых массовых волнений. При этом в условиях социальной нестабильности фальсифицированные выборы могут стать не причиной волнений - но важным поводом.

Так может, и в самом деле лучше не проводить никаких выборов? Да, в этом случае рейтинг Партии регионов опустится ниже плинтуса, но зато у ее выдвиженцев будет еще несколько лет нахождения у ресурса. А за четыре года, согласно старой пословице, либо народ перемрет, либо падишах насытится. Или последнее в постсоветских условиях все же невозможно?

Янукович понарошку.

Krynica
Высший административный суд Украины отказался удовлетворить иск, предъявитель которого обвинял действующего президента страны Виктора Януковича в невыполнении предвыборных обещаний. Иск был составлен вполне конкретно - в нем говорилось не об обещаниях вообще, а о том, что до сих пор не введены налоговые каникулы для малого бизнеса сроком на пять лет, не произведено снижение НДС до 17% и не осуществлен переход на контрактную службу в армии. В соответствии с программой кандидата в президенты Виктора Януковича «Украина для людей» во время выборов 2010 года, все эти пункты должны были быть выполнены до 1 января 2011 года.

Впрочем, уже тогда было ясно, что обещания эти носят популисткий характер и никогда не смогут быть осуществлены. И что избиратель голосует за Януковича не потому, что бывший премьерт обещает что-то конкретное, а потому, что видит в нем «крепкого хозяйственника» и альтернативу «оранжевой власти». И ждет от Януковича наведения порядка в стране - а значит, улучшения жизни. Вряд ли избиратель Януковича в день выборов мог перечислить какие- то конкретные пункты его программы. Вот порядок - это да! Тут Федорыч специалист!

Порядок как будто наведен - но жизнь лучше не стала. Зато стало ясно другое: украинские политики не несут никакой ответственности за свои слова. Высший административный суд страны охарактерзовал президентскую предвыборную программу как средство агитации - и напомнил истцу, что Высший админсуд «может признать действия или бездействие соответствующего субъекта властных полномочий противоправными только если им допущено нарушение положений Конституции или законов Украины», так что оснований для признания противоправной бездеятельности президента нет. На этом рассмотрение делa и закончилось.

С юридической логикой судей трудно не согласиться. Но политических проблем с обещаниями от этого меньше не становится. Ведь ответственным политикам свойственно с большим интересом относиться к тому, что они предлагают избирателю. В украинских же условиях все происходит с точностью до наоборот - считается, что нужно предложить самую невыполнимую, но самую яркую «обманку» - и избиратель обязательно клюнет. Так что любая предвыборная кампания проходит как бы понарошку и зависит не столько от политических планов претендента на высокую должность, сколько от его личной популярности и мастерства технологов, вылепливающих образ из подручного материала. Ну и, конечно же, от доступа к СМИ, от возможности провозглашать все эти обманки бесчисленное количество раз. Впрочем, бывают ситуации, когда и это необязательно - тот же Виктор Янукович демонстративно отказывался от дебатов с Юлией Тимошенко, что не помешало ему выиграть президентские выборы и благополучно забыть про свои обещания согражданам.
www.politcom.ru

Умови конкурсу "Міжнародне визнання України".

Правила проведення "Фотоконкурсу Я-Корреспондент" на сайті korrespondent.net

1. Загальні положення.

1.1. Ці Правила проведення "Фотоконкурсу Я-Корреспондент" на сайті korrespondent.net (далі – Правила) розроблені з метою визначення умов, порядку, строків та місця проведення "Фотоконкурсу Я-Корреспондент" на сайті korrespondent.net (далі – Конкурс).

1.2. Під наданням переможцям подарункиів cлід розуміти придбання подарунків переможцями за 1 грн.

1.3. Організатором Конкурсу є адміністратор сайту http://korrespondent.net/ (далі – Сайт) ТОВ "КП-ТВ" (далі – Організатор), що розташоване за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Л. Українки, 34. Тел.: 496-45-63.  

1.4. Для проведення Конкурсу та підведення підсумків Організатор створює Організаційний комітет (далі – Оргкомітет) склад якого додається до Правил. Оргкомітет в своїх діях керується діючим законодавством України та Правилами і несе відповідальність за їх дотримання.

1.5. Конкурс проводиться з метою підвищення інтересу до сайту http://korrespondent.net/ (далі – Сайт), розширення аудиторії користувачів Сайту, нагородження подарунком учасника Конкурсу.

1.6. Місце проведення Конкурсу: 02140, м. Київ, просп. Бажана, 14-А, 7-й поверх. Строк проведення Конкурсу: з 26 липня по 22 серпня 2011 року включно.

[ Читати далі ]

Конкурс: Международное признание Украины.

Вам приходилось встречать что-то украинское за границей? Пришлите фото или истории таких встреч и выиграйте фотоаппарат и электронную книгу. Спонсор проекта – Nemiroff, вошедший в тройку самых популярных водок мира по данным международного рейтинга Drinks International.

Отправляясь в путешествие, мы ждем новых впечатлений, ожидаем погрузиться в совсем новый мир, так непохожий на нашу жизнь.

И вдвойне приятно, находясь на неизведанных широтах, вдруг встретить что-то родное и знакомое – увидеть афишу концерта украинской группы или знакомый логотип на боксерском ринге, памятник украинскому поэту или бутылку горилки в баре, где никто не знает и слова по-украински, встретить украинских звезд на вечеринке в честь нашего кино на самом главном кинофестивале или увидеть наш флаг на яхте в порту с непроизносимым названием…

События нашей истории и культуры, родные лица и бренды за границей – все это вызывает законное ощущение гордости за нашу страну, чувство уважения к украинским символам, а это так важно для всех тех, кто любит свою Родину.

C 26-го июля по 22-е августа на странице конкурса все зарегистрированные пользователи Корреспондент.net могут загрузить свои фотографии с историями встречи с тем, что напомнило им об Украине за границей.

Все репортажи, загруженные на страницу конкурса, будут опубликованы на фан-странице Я-Корреспондент в Facebook в  разделе Фотографии.

Победители будут выбраны путем голосования фанов страницы Я-Корреспондент в Facebook. Голосовать необходимо за фотоальбомы участников, посредством кнопки Like. Голосование будет проходить до 18:00, 22-го августа.

Из 10 участников, собравших наибольшее количество "лайков" под своим фотоальбомом, будут отобраны 2 победителя, по мнению представителя компании Nemiroff. Победители получат в подарок:

Фотоаппарат Nikon D 3100 (18-55 VR) - за лучшее фото.

Электронная книга Amazon Kindle 3 Wi-Fi+3G Black - за лучшую историю.

Итоги конкурса будут подведены 23-го августа на странице конкурса на Я-Корреспондент

Макіїввугілля: «пережити горе «стійко, по-шахтарськи»

  • 04.08.11, 20:36
Обвалюватися копер почав ще вночі, але чомусь ніхто роботу шахти не зупинив, хоча на місці працювали експерти. Виникає логічне питання – хто наступний?.. Гірники були приречені чекати обвалення шахтного копра? У Макіївці, на шахті ім. Бажанова, одній з найкращих за виробничими показниками в держпідприємстві «Макіїввугілля», вранці 29 липня несподівано обвалився копер скіпового, вантажного стовбура, він впав на будівлю технологічного комплексу поверхні (цехи сортування). Копер, початок будівництва якого припадає на 1953 рік, був надшахтною спорудою висотою 68,7 метра циліндричної форми з монолітного залізобетону, оснащений двома підйомними машинами – вугільною і порідною. На момент обвалення в будівлі копра знаходилися 15 осіб робочої зміни, зокрема 6 жінок. За словами очевидців, обвалення копра відбулося миттєво, ніхто з людей нічого не встиг зрозуміти і не мав можливості залишити споруду. Один із молодих гірників розповів, що коли він із товаришами зайшов у шахтну лазню, раптом усі почули гучний звук наче від удару і скрегіт. «Ми визирнули у вікна, а там уже нічого не було – один пил, нічого не видно. Ми вийшли і були шоковані побаченим», - сказав очевидець. Прес-служба «Макіїввугілля» в своєму повідомленні теж відзначила, що «на поверхні шахти імені Бажанова сталося раптове руйнування наземної частини скіпового підйому». Ось тільки наскільки воно було раптовим і несподіваним, залишається питанням.

Майже всі мої співбесідники – гірники шахти, родичі загиблих, місцеві жителі – практично в один голос заявили, що шахтне устаткування було вкрай зношеним, а скіповий стовбур, де знаходяться металеві троси, вантажні «ковші» для підйому вугілля і породи, давно вже був проблемним. На цій споруді неможливо уникнути вібрацій при роботі установок, але тут вібрації були вже позамежними.

[ Читати далі ] Постфактум :
Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 4 серпня, об 11.40 в місті Красний Луч Луганської області на шахті "Краснокутська" стався вибух повітряно-метанової суміші. У результаті спалаху метану на шахті "Краснокутська" постраждали 23 людей. За останніми даними, четверо з них у тяжкому стані, 19 - в стані середньої тяжкості. За даними МНС, аварія сталася на горизонті 155 метрів під час демонтажу лави пласта, при включенні лебідки. Всього на момент аварії в шахті перебували 224 особи, на аварійній ділянці – 37. Роботи на шахті не припинялися. "Один (гірник) помер"

Правозахисники утворили Комітет захисту від політ. переслідувань

  • 04.08.11, 18:38
Акція протесту проти політичних переслідувань біля будівлі Служби Безпеки України, Київ, 15 вересня 2010 року

Акція протесту проти політичних переслідувань біля будівлі Служби Безпеки України, Київ, 15 вересня 2010 року

Київ – Українські правозахисники та дисиденти радянської доби заявили про створення Громадського комітету захисту від політичних репресій в Україні. Про це в четвер на прес-конференції повідомили голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров та колишній в’язень сумління Василь Овсієнко. Необхідність такого кроку вони пояснюють тим, що починаючи з весни 2010 року в Україні відновилися політичні переслідування опонентів чинної влади.

За словами організаторів комітету, безсумнівне політичне підґрунтя мають кримінальні справи проти учасників «підприємницького майдану», членів організації «Тризуб», які спиляли голову погруддю Сталіна, а також проти колишніх урядовців Юлії Тимошенко, Євгена Корнійчука, Валерія Іващенка.   За словами Євгена Захарова, найочевиднішими є протиправні дії вжиті щодо колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.   «Це взагалі нечувано, щоб слідчий диктував обвинуваченому, в якому режимі йому знайомитися зі справою, – наголосив правозахисник на деяких аспектах затримання екс-урядовця. – Жодної законної підстави для позбавлення Луценка волі не було. Ця справа є, безумовно, політичною».   Політичні справи фабрикують «винахідливо»   Василь Овсієнко, який у радянської часи за свої політичні погляди відсидів 14 років, зазначив, що хоча зараз ситуація істотно різниться від того, що було в часи СРСР, проте інколи влада діє із суто радянським лукавством.   «Якщо тепер вигадують справу про те, що чотири підприємці, які навіть не були знайомі між собою, але всі раніше мали судимості, вступили в злочинну змову з метою зруйнувати плитку на майдані Незалежності – ну, це треба мати фантазію неабияку. Проти нас фабрикували справи про крадіжки, опір міліції», – зазначив Василь Овсієнко.   Громадський Комітет захисту від політичних переслідувань є позапартійним неполітичним об’єднанням правозахисників радянського та сучасного періодів. Комітет буде відслідковувати ситуацію та надавати допомогу жертвам політичних переслідувань. Його діяльність фінансуватиметься з грантів міжнародних неурядових організацій.   Регіонали висловлюють підозри, що правозахисників надихає опозиція   Заступник голови фракції Партії регіонів, член парламентського комітету з питань правосуддя Вадим Колесніченко, називає подібну ініціативу політичною, а не правозахисною.   «Це лише політичний піар, тому що жодні правозахисники ніколи не об’єднуються в якісь комітети. Це мені нагадує політичний проект тих, хто сьогодні називає себе опозицією», – зауважив депутат-регіонал.   За словамси Вадима Колесніченка, для відстоювання прав людини в Україні створення подібних комітетів нічого не дасть.   Між тим, правозахисники вже мають перші здобутки. Так, після їхнього втручання пом’якшили обвинувачення проти активістів «Тризубу», які відпиляли голову погруддю Сталіна. З хуліганства ці дії перекваліфікували на пошкодження майна Компартії. Євген Захаров зазначив, що подібні погруддя є образливими для багатьох співвітчизників, отже, їх знищення не можна кваліфікувати як образу суспільства, що є однією з головних ознак хуліганства.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24287107.html

Сповідь шахтаря шахти Суходільська

  • 04.08.11, 18:37
Трагедия на шахте Суходольская-Восточная Обзор СМИ Комментарии луганчан и краснодонцев http://tut.krasnodona.net/news/4036.html работник КУ:

На технику безопасности в “Краснодонугле” ложили. Это касается практически всех шахт. Идет сплошная показуха: очки, перчатки. Говорю это со всей ответственностью. Сам неоднократно разматывал замотанные датчики метана, поднимал их с почвы выработки, доставал с вентиляционных рукавов, где они не могли давт правильную информацию о степени загазованости. Охрана туда работает формально и только на бумаге. Рабочий, приходя работать в “Краснодонуголь”- трижды подумай, надо ли это тебе и твоей семье. Так что Сметанин очень близок к правде. Шахту "Суходільська-Східна" так само, як і акціонерне товариство "Краснодонвугілля", до якого вона входить, держава продала приватним власникам за безцінь. Вона вже кілька років належить компанії "Метінвест", яку контролює народний депутат від Партії регіонів Ринат Ахметов. Голова Конфедерації вільних профспілок гірників Микола Козюберда, як вважає шахтар Сметанін І., що вибух на шахті "Суходільська-Східна" стався через "жадібність" власника копальні та високої інтенсивності розробки вугільних пластів. ВэН г КРАСНОДОН: В нормальном обществе, профессии не сталкивают, а платят достойную долю от полученной прибыли. Добиться своей справедливой заработной платы, горняки смогут лишь тогда, когда у них будет настоящий защитник-профсоюз, а не этот совковый рудимент… стоит только убрать, централизованное перечисление взносов – он исчезнет автоматически. Но за этот пункт в колдоговоре, профсоюзные функционеры, будут стоять насмерть. Стахановец: А я не выдержал низких нищенских зарплат в КУ и уехал в Ровенькиантрацит, где ГРП на УКТ получают 4500грн/мес на руки. И шахты негазовые. Очень жаль погибших ребят. В двойне обидно, что погибли за сущие копейки.

Председатель Независимого профсоюза горняков луганской шахты имени Баракова Дмитрий Калитвенцев:

“Людей просто убили, потому что было нужно больше тонн (угля). Ведь сегодня есть датчики, которые всегда срабатывают. Это дикие случаи, которые происходят только потому, что кому-то нужна добыча даже ценой крови” "Почему произошел взрыв на шахте Баракова? Дали наряд, который нельзя было давать. Скорее всего, здесь было то же самое: дали наряд, который нельзя было выполнять”, – заявил Калитвенцев. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2011/07/30/6436102/