Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Глава МЗС Швеції звинуватив Росію в шантажі України.

  • 05.01.13, 22:12
Москва шантажує Київ в економічному плані, щоб змусити його змінити політичний курс, вважають у Швеції.


У Швеції вважають заяву представника російського МЗС щодо взаємин Києва і Митного союзу спробою шантажу.

"Очевидно, що Росія використовує важкий економічний шантаж, щоб змусити Україну змінити політичний курс", - написав міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт на своїй сторінці в Twitter.

Він додав, що Київ потім відреагував на заяви Росії.

Нагадаємо, 1 січня директор департаменту економічного співробітництва МЗС РФ Олександр Горбань заявив, що Росія не стане знижувати для України ціну на газ, якщо Київ не приєднається до Митного союзу.

"Україна хоче одночасно зберегти два вектори: .. І вступити в Євросоюз, де її особливо і не чекають, і взяти участь у Митному союзі, але тільки за тими параметрами, які їй вигідні. Але так не буває. Не можна бути трохи вагітним", - сказав Горбань.

В українському МЗС розцінили цей коментар як образливий.

"Нам абсолютно незрозумілий трохи істеричний тон пана Горбаня, який він допустив у своєму коментарі з приводу взаємин України з МС", - сказав директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин.

Він підкреслив, що Україна в переговорах з Митним союзом, як і в переговорах з ЄС, або будь-якою іншою міжнародною організацією, переслідує виключно свої національні інтереси.

Мірошниченко пропонує вигнати з України літератора Павла Мовчана

  • 04.01.13, 22:55
Новообраний народний депутат від ВО "Свобода" Ігор Мірошниченко знову опинився в центрі скандалу.

Як повідомляє "Київ єврейський", на цей раз "свободівець" запропонував "гнати поганою мітлою" з України нардепа чотирьох скликань, літератора Павла Мовчана.

Політик залишив відповідний коментар під фотографією з альбому медіа-проекту "Київ єврейський", на якій відображені Павло Мовчан та головний редактор видання Елеонора Гройсман. Під фотографією розміщене активне посилання на інтерв'ю політичного діяча, в якому він говорить, що поважає Ізраїль.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колесніченко хоче заборонити назви "жид", "хохол" і "москаль"

"Для мене Ізраїль - це не тільки держава, не тільки історичні цінності. Для мене це світовий духовний центр. І я намагаюся бувати там хоча б два рази на рік. Я відвідую святі місця. Це дає мені можливість відкривати все нові глибини", - заявив Павло Мовчан в інтерв'ю.

Націоналіст Мірошниченко прокоментував фотографію наступним чином: "А я все думаю, чому у нас "Просвіта" перетворилася з національно-культурного осердя в притулок для лузерів і пристосуванців. Треба цю гнилу нацдемівщіну гнати поганою мітлою. Буде у них більше вільного часу харчуватися енергією скрізь, тільки не в рідній Україні".




ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Мін'юсті дозволили називати євреїв "жидами"

Нагадаємо, в листопаді 2012 року новообраний депутат від ВО "Свобода" Ігор Мірошниченко назвав Мілу Куніс жидівкою, яка не любить Україну. Після цього розгорівся скандал.

Проведений Міністерством юстиції України аналіз не виявив норм, якими б заборонялося вживання слів "жид", "жиди" чи "єврейка".
Джерело: Gazeta.ua

Наша відповідь Центру Симона Візенталя!

Народні депутати від ВО «Свобода» Олег Тягнибок та Ігор Мірошниченко потрапили в десятку антисемітів світу. Рейтинг осіб, які мають антисемітську  позицію, склав Центр Симона Візенталя. Українські депутати посіли в рейтингу 5 місце.
Попереду українців у рейтингу - лідери єгипетської ісламської партії «Брати мусульмани», на другому місці - Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад з прихильниками. Третє посів бразильський карикатурист, автор карикатур на Беньяміна Нетаньяху під час операції в секторі Газа. Четверте місце в списку антисемітів посіли європейські футбольні фанати.

Також в десятку антисемітів світу потрапили грецькі націоналісти з партії «Золотий світанок», представники правих партій в Угорщині, а також впливові німці, Норвежці та американці.

У список антисемітів потрапили ті, хто ЖИДІВ називає ЖИДАМИ.lolАле сама назва нації жидів на всіх мовах звучить майже ОДНАКОВО, звідки випливає, що це слово ДУ-У-У-У-Уже давнЄ!

Назва жидів німецькою – "jude", польською – "zyd", чеською – "zyd", болгорською – "жид", італійською "giudeo", латинською "judaeus". Тобто, латиною, це просто назва ЮДЕЇ . Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Жид (все про походження слова ЖИД).  Термін "юдеї" почав використовуватися в Європі в часи Середньовіччя, заснований на латинському варіанті імені Юдеї, народ Юди. Тобто "жид" це трохи змінена самоназва семітського народу і нічого образливого в ній немає, хіба що з цим словом трохи перегукується російський прикметник "жадний" і відповідно "жидами" називають скупих людей. Це дійсно може стосуватися цього "богообраного" народу, бо в своїй більшості на нашій землі вони займалися торгівлею, банківською справою і такиим іншим. А простий народ як скаже так і зав’яже. 

Крім вищезазначеного хочу зауважити, що жиди всіх, хто їх називає ЖИДАМИ відносять то до одних, то до інших "ЧОРНИХ СПИСКІВ".

Пропоную НАШУ УКРАЇНСЬКУ ДЕСЯТКУ антисемітів!

1) Іван Котляревський.

ЕНЕЇДА

Повзуть швейцарці черв'яками,Голландці квакають в багні,Чухонці лазять мурав'ями,Пізнаєш жида там в свині. Індиком ходить там гішпанець, Кротом же лазить португалець, Звіркує шведин вовком там, Датчанин добре жеребцює, ...

Тут всякії були пронози,Перекупки і шмаровози,Жиди, міняйли, шинкарі.І ті, що фиги-миги возять,Що в боклагах гарячий носять,Там всі пеклися крамарі.

2) Тарас Шевченко.

ГАЙДАМАКИ

…Розбрелись конфедерати 
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні;
Розбрелися та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами,
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами топили...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.

РОЗРИТА МОГИЛА
…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі…

«ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ…»
…Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю Україну.
Спи ж, повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть, гетьмани…

3) Іван  Франко.

НЕ ПОРА
Не пора, не пора, не пора
Москалеві, ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, –
Нам пора для України жить!
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров,
І любити жида, що наш люд обдира,
Для України наша любов!

"Без сумніву, еміграція часткова, повільна та з розмислом зорганізована самими жидами мусить бути пожадана для нашої суспільності як вентіль обезпеки, що зменшив би в краю напір жидівського елементу, а для жидів як творіння кадрів будучої національної самостійності. Як така вона напевно може числити на симпатію та поміч нашої суспільності..."

"Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демократів, то за спиною кожної з них я побачив хитрий писок жида."

4) Леся Українка

Ізраеліти в Єгипті. Моісей

"По жидівських легендах видно, що жиди бували в Єгипті не раз, ходили туди за хлібом, коли в Палестині був голод"

"Жиди вийшли з Єгипту з Моісеєм на чолі і перед виходом обікрали єгиптян."

5) Панас Мирний

Хіба ревуть воли, як ясла повні

Чіпка зиркнув на товариство очима, поблід на виду. 
— Ви на мене, братця, як я бачу, гніваєтесь, — сам себе здержуючи, обізвався він до товаришів. — Так треба було. От вам і все! Жидюзі я не продав ні за які гроші, а товаришеві — так віддав. 
— А ми ж у тебе що, — каже Лушня, попустивши поводи серцеві. — Хіба вже ми й не товариші?. Чому ж ти нам не віддав? Ми б самі його продали. 
Жидові
— Та там би побачили — кому.

6) Іван  Нечуй-Левицький

Микола Джеря

"До кінця свого життя Джеря йшов проти панів та жидів: так вони багато нашкодили йому і скривдили його, занапастивши вік."

6) Марко Вовчок 

Інститутка

"Хутко перебігли до міста; наче межи комашню впали. Ідуть і їдуть, продають, купують. Люди, пани, москалі, перекупки. А жиди довгополі, куди не глянеш, усюди вони, наче тії хрущі, шершавіють."

Три долi

"... Звiсно, як тi жиди живуть довговiчнi: посивi?, побiлi?, пожовкне та й тодi ще живе, - аж лихо!" 

7) Михайло Коцюбинский

Ціпов'яз

"Мордко, склавши руки на череві, пустив млинка великими пальцями і підвів вирлоокі баньки на стелю. Він щось думав. 
— Так, пане хазяїн, — озвався, врешті жид, — як я пишу в суд, то беру карбованця, як пишу до мирового, то дев’ять злотих, а як до царя, то хіба багато буде — синю? 
— Гм… а менше не буде? 
— Ні! 
— Ей, бійся бога, спусти хоч трохи… 
— Не можу!"

"Чи я тобі жид, чи я тобі банок який, що йдеш до мене по гроші? - кричав роздратований Роман, а усякі думки так і літали по його голові, попереджаючи ..."

8) Олександр Олесь

І ти продався їм, Тичино…

І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жидеhuh
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде —
 Він сам розіпне на хресті.

9) Іван Карпенко-Карий 

Сава Чалий

Грива. А що ти тут побачив?
Медвідь. Тілько лапцардак зостався.
Грива. Жидівський?!
Медвідь. Еге... У цій корчмі жид-орандар сидів немилосердний. Тілько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір; а у дворі за жидом тягнуть, як за братом, бо він всі переправи, всі попаси держав і мито брав... Обдирав людей на панську і свою користь.

10) Григорій  Квітка-Основ'яненко

От тобі й скарб

"– Добре, пане Юдуне! – сказав Хома; а далі йшли, йшли, отХома і питається:

– Чи ви, бува, не з жидів, пане Юдуне?

– А по чім ти відгадуєш?

– Та так щось, що ви на речах збиваєтесь на жидівство. (Бо йправда, що сей Юдун дзидзикав, мов справжній жид.)"

"Отут-то і причина! Що було Маслякові не догадатись,що який се жид, що їсть ковбасу і поросятину? Коли ж сеє усе їсть, так він вжене жид, а певно чорт; та чорт і через роги, і через хвіст, і через руки, ічерез ноги, і через імення, і через ковбасу, і через порося, і через усе, черезусе, чорт та й чорт."

Друзі!  Доповніть цей список у коментарях цитатами Видатних Українців, якщо маєте бажання! 

Заздалегідь вдячна Вам! 

Бандера прийде порядок наведе!

  • 02.01.13, 13:22

Я вітаю всіх Друзів з Великим нашим Українським святом, Днем народження Степана Бандери. Нація відроджується, незалежно від того, що певні антиукраїнські сили намагаються всіма можливими «правдами» і «неправдами» зашкодити цьому природному процесу…Фотозвіти про святкування Дня народження Бандери захопили всі перші шпальта проУкраїнських і антиУкраїнських видань.

Я у минулому році розмістила кілька фотографій. Потім вони «гуляли» інтернетом. Цього разу на всіх ресурсах кількість фотоматеріалу така, що я переглядати не встигаю! За підрахунками мЄнтів, які не є прихильниками Свободи, у Києві до маршу присвяченому Дню народження Бандери долучилося близько 3000 громадян. Скільки ж було насправді….?Достатньо, щоб викликати чергову істерію у комуняк і гЕбістів!



А ще, почало спливати те все ГІВНО, яке вдало ховалося за патріотичними гаслами та «сльозогінними» розповідями про майбутнє України і нашої нації!

Один такий приклад у «МАРМИЗОКНИЗІ». Даю посилання http://www.facebook.com/iwa.ivannova на таку собі Nelya Botova, яка написала(цитую) - С меня достаточно! На митинге в память Бандеры мне запретили показать портрет Юлии Тимошенко - нашей Жанны! Зарекаюсь, шо на митинг пойду только тот,который будет за освобождение политзаключённых! И... Я сожалею, шо отдала голос за "Свободу", представители которой целуют в щёчку Колесниченко после эфира у Киселёва! Хотела написать"Позор" и "Ганьба", но... слов нет...

Прикольнуло словосполучення “-....мне запретили показать портрет Юлии Тимошенко - нашей Жанны! “ А чого його показувать, той портрет??? Його що, ніхто ніколи не бачив? Чи це, щоб януковичів полякать?uhmylka І яке відношення має Жанна до Степана Бандери?

Далі ще прикольніше. Це перепостила більшість бютолобих, і відкоментувала у подіному дусі: Валерій Плюта http://www.facebook.com/valerij.pluta - Свобода в тому складі як є "вороги української нації", суки продажні!

І це після братівТабалових, у бютолобих ротяка відкривається називати "Свободівців" зрадниками???

А далі ... все це пішло «гуляти» по інших інтернеттовариствах. На http://blog.i.ua/user/2438505/1143528/#p1 у публікації evgstereo якийсь Жовтневий р-н залишив   ком. № 11 ... і ПІШЛО ПОЇХАЛО!!! Я так розумію, ПОПУЛЯРНІСТЬ Свободи набирає обертів, а комусь це гірше сметі....і знову "ФСЬО ПҐОПАЛО"rofl


Але це правда

2012-й не только порадовал нас неологизмом «прохюндай», но и завершил превращение украинского слова «покращення» в полноценный мем. Теперь даже жертвы русификации могут употреблять его без кавычек.
На пустом месте скандальная популярность не возникает, и стоит признать, что «покращення життя вже сьогодні» – действительно гениальный лозунг. Еще никому не удавалось столь точно сформулировать чаяния украинского обывателя! Если угодно, это и есть подлинная национальная идея – чтобы кто-то тебя облагодетельствовал, чтобы по мановению власти и без усилий с твоей стороны твоя жизнь резко улучшилась.
Именно этого хочет подавляющее большинство украинцев. Именно это обещают населению практически все политики. Но обычно приземленная суть прикрывается витиеватой шелухой: «Десять шагов навстречу людям», «Украинский прорыв», «Вернем страну народу», «Украина для украинцев» и т. д.
А вот пиарщики Януковича в свое время не стали мудрствовать. Подобно анекдотическому Вовочке, они выдали заветную мечту без экивоков, в голом виде – покращення уже сегодня. Результат превзошел все ожидания…
Жажда покращення глубоко укоренилась на наших просторах. Она процветала до Януковича и будет процветать после. Она окружена всевозможными иллюзиями и мифами. Один из самых распространенных мифов звучит так: когда жизнь улучшается, народ доволен, любит действующую власть и не бунтует. Насколько справедливо это мнение?
Казалось бы, начало 2000-х годов в Украине вполне могло считаться временем покращення. Страна выбиралась из беспросветной нищеты девяностых, благосостояние украинцев заметно выросло, в широкий обиход входили вещи, еще недавно считавшиеся недоступной роскошью.
Но тогдашнему президенту Кучме этот подъем не принес никаких политических дивидендов. Леонид Данилович мотал уже второй президентский срок и стойко ассоциировался с бедами 1990-х, поэтому никто не стал приписывать начавшееся оживление его гению. Более того, именно на волне экономического роста в Украине случилась Оранжевая революция.
Удивляться нечему: Майдан неплохо иллюстрирует закономерность, подмеченную французским социологом Алексисом де Токвилем еще в позапрошлом веке. Мсье Токвиль пришел к выводу, что революцию не всегда порождает переход от плохого к худшему.
Напротив, часто предпосылкой революции служат позитивные перемены: «Можно сказать, что французы находили свое положение тем более невыносимым, чем более оно улучшалось». Когда жизнь действительно беспросветна, население покорно сопит в две дырочки и старается как-то выжить. Но когда появляется намек на покращення, взбодрившийся народ быстро входит во вкус, чувствует себя обделенным, требует большего и охотно идет за революционерами.
Итак, не всякое улучшение жизни воспринимается народными массами как настоящее улучшение. Возникает вопрос – а достижимо ли покращення, способное удовлетворить современных украинцев?
Допустим, завтра бездарного Януковича заменит честный и грамотный реформатор. Ему придется нелегко. Страна бедная и отсталая, старые ресурсы почти исчерпаны, на мировую конъюнктуру рассчитывать не приходится.
Теоретически реформатор может создать благоприятные условия для развития экономики: защитить права собственности, убрать бюрократические препоны, установить прозрачные правила etc. Он может дать стимул инициативным и предприимчивым. Но волшебного превращения Украины в земной рай все равно не произойдет.
Поначалу выиграют активные люди, способные сами устроить свою жизнь. Социальная отдача придет позже и совсем не в таких масштабах, как хотелось бы пассивному обывателю. Поэтому разочарование неизбежно, и со временем любого реформатора начнут крыть по матушке. Достаточно вспомнить пресловутый грузинский опыт.
Истинное покращення, о котором мечтают широкие массы, выглядит иначе: приходит новое руководство, и на тебя начинает сыпаться дождь щедрых выплат, льгот, бесплатных услуг и низких цен. Нечто подобное возможно лишь при одном условии – если в Украине вдруг обнаружатся богатейшие запасы нефти на уровне Саудовской Аравии или хотя бы Венесуэлы. По-другому, увы, никак!
Да, президент Янукович плох, и обещанное им «покращення уже сегодня» не состоялось. Вот только не состоялось оно не потому, что Янукович плох, а потому, что это было в принципе нереально. Многие украинцы не могут и не хотят сие осознать.
Последние годы развеяли миф о «крепком хозяйственнике» Викторе Федоровиче, якобы способном осчастливить народ. Но мифология покращення не только не пострадала, а даже окрепла. Патриотичные граждане твердо уверовали, что радикального улучшения жизни нет из-за антинародной и антиукраинской банды, окопавшейся на Банковой и Грушевского. Когда ее свергнут, когда придет народная украинская власть, вот тогда…
Впрочем, по-настоящему пагубна не сама вера в быстрое покращення – как говорится, блажен, кто верует, тепло ему на свете. Главная беда в другом: у населения есть собственные представления о рецептуре такого покращення. Все знают, что для этого нужно сделать. Все знают, как облагодетельствовать простой народ. И обычно это знание укладывается в классическую формулу американца Генри Менкена: «У любой сложной проблемы есть ясное, простое и неправильное решение».
Позитивные перемены – дело кропотливое и длительное. Негативные перемены достигаются легче: достаточно реализовывать все то, что, по мысли рядового украинца, должно привести к процветанию. Методы, призванные обеспечить мифическое покращення, провоцируют реальное ухудшение экономической ситуации. И на раннем этапе любому губителю отечественной экономики обеспечена солидная народная поддержка.
Население знает, что для покращення необходимо постоянно наращивать социальные выплаты. Отзывчивая власть делает это перед каждыми выборами – чтобы потом отчаянно сдерживать инфляцию, судорожно латать бюджетные дыры и лихорадочно увеличивать налоговый прессинг. Заодно стимулируются иждивенческие настроения в обществе и уменьшается процент активных граждан, действительно способных что-то изменить к лучшему.
Население уверено, что для покращення нужно рулить экономикой в ручном режиме: все контролировать, регулировать, поддерживать, направлять, углублять и расширять.
Украинские чиновники так и поступают – контролируют, регулируют, поддерживают, направляют, углубляют и расширяют. У «донецких» это получается особенно хорошо, и с каждым годом административная опека крепнет, а невидимая рука рынка подменяется государственной десницей. Плачевный результат налицо.
Население убеждено, что для покращення нужно все отнять и поделить. Именно этим занимается украинское руководство – отнимает и делит. Правда, делит не так, как хотелось бы народу.
Но кому бы ни доставалось отнятое, побочные эффекты неизменны: подрываются права собственности, пропадает смысл долгосрочных вложений, незащищенный бизнес сворачивается, капитал уходит в надежные оффшоры, зарубежные инвесторы шарахаются от Украины, как от чумы.
Что дальше? А дальше – больше.
Прогрессирующие невзгоды не заставили украинцев по-новому взглянуть на экономические процессы. Обыватель по-прежнему уверен, что экономику нужно подстегивать методами, которые ее гробят.
Сам принцип тушения пожара бензином утвердился в массовом сознании как непреложная истина. Бензин не может не тушить – он ведь жидкий и прозрачный! Все дело в пожарных и количестве чудодейственной жидкости. Нам нужны сильные и патриотичные ребята с пополненным запасом бензина.
Уж они-то погасят бедность и устроят Украине настоящее покращення!
Вдоволь наевшись крепкого хозяйственника ВФЯ, страна жаждет большего. В 2012 году на коне оказались политики, обещающие пересмотреть итоги приватизации (читай – окончательно уничтожить имущественные права) и национализировать стратегические отрасли (читай – передать в руки чиновников со всеми вытекающими последствиями).
Сегодня под такой программой готовы подписаться миллионы украинских граждан от Тернополя до Луганска. Что ж, их можно понять. В менее радикальных средствах люди разуверились, а покращення по-прежнему хочется…
Нет-нет, не стоит затягивать старую интеллигентскую песню о том, как нам достался нехороший народ. Потому что в первую очередь народ достался самому себе. И чем настойчивее украинцы будут идти к покращенню, тем хуже для них же.


Read more: http://bessarabiainform.com/mifologiya-pokrashhennya/#ixzz2GfPYda7o

Степан Бандера і Авраам Штерн


           Степан Бандера:"Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну.Ми боремося за українські ідеї та цілі.Коли цей останній бій почався,я віддав наказ моїм людям здійснити все можливе,щоб взяти участь у боротьбі разом з німецькими військами.я дав розпорядження негайно організовувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни.Я віддав цей наказ до початку війни... " .
      "...віддаючи свої накази я не спирався на жодні німецькі органи влади, й на жодні угоди з німецькою владою, а тільки на мандат, який я мав від українців."

          Авраам Штерн: "Мені абсолютно зрозуміло: європейське єврейство буде знищене, якщо ми не прийдемо до угоди з Німеччиною... . Для мене очевидно, що наш ворог - це Британія. Британія могла врятувати мільйони наших братів! Але так  само очевидно що вона їх не врятує! Навпаки, вона зацікавлена у їх знищенні. Воно потрібно їй для того щоб встановити владу арабів в країні, яка буде слухняним знаряддям в її руках. Користь від нашої допомоги союзним державам буде невелика, а для нас же вона попросту дорівнює нулю. Тому залишається тільки одне: угода з німцями про порятунок європейського єврейства. Німці можуть "очистити" Європу від євреїв, переправивши їх сюди, в Ерец-Ісраель. І Німеччина може погодитися на такий варіант, якщо ми станемо воювати проти англійців."

Рік "Свободи"

  • 30.12.12, 12:15

Сутність не у поточних рейтингах, а в тенденції. Тож 2012, то рік "Свободи". За влучним висловом Матвієнка, саме вона опанувала висхідні потоки.

Національний потік "Свобода" опанувала тому, що національна. Як на зламі 1980-х і 90-х національно-демократичну стихію опанував Рух. Він також був не єдиним у своїй ніші, однак люди безпомилково визначають хто в ніші хазяїн.

Потік наростає, позаяк влада є антиукраїнською, власне проросійською. Якби українських урядовців призначав президент Росії, то їхній курс був би тим самим — на кремлівські зорі.

Що тут додати? "Курс — прежний, ход — задний".

Природно, що молодь незалежної української держави національно свідоміша за попередників, "націоналізм" для неї не є пугалом. Україно-російську владу це дратує, тож під патронатом радянського патріота Дмитра Табачника майструють російсько-український підручник історії.

Пригадується, навіть у радянській школі підручники були окремі: з радянської (російської) історії пухкий, з української — тоненький. Так, історії українського і російського народів перетинались. Але під яким кутом?

З братерським монгольським народом наша історія теж пересікалась, то що ж національного героя і засновника монгольської держави Чингісхана в нашій історії відображати під тим же кутом зору?

Протестний висхідний потік "Свобода" опанувала тому, що радикальна. Вона є такою, якою "Батьківщина" хоче виглядати. Коли між владою і суспільством не просто розходження, а ненависть — попит на радикалізм зашкалює.

Перехоплює "Свобода" навіть демократичний висхідний потік. Тому що єдина. В сенсі єдина діяльна опозиція.

Запит на демократію в Україні є, а демократичної політсили немає. Претенденти на цю роль ніякі, а з ніч’ого, як відомо, і взяти нічого. За відсутності демократичної альтернативи, чимало прихильників демократії покладаються на "Свободу". Яка на демократизм не претендує, але, принаймні, опонує недемократичній владі.

Підносять "Свободу" й окремі нисхідні потоки. Подібно до того, як вітрильник рухається уперед, уловлюючи зустрічний вітер.

По-перше, це індивіди і середовища вусмерть налякані перспективою владарювання "Свободи". Страх підживлює сили, жах — паралізує. При таємному голосуванні за "Свободу" вони не проголосують, а індульгенціями, про всяк випадок, запасаються.

Зважаючи на непрозорість фінансування політикуму, витають чутки, що "Свобода" фінансується й з каламутних джерел. Так це чи не так, як на мене, байдуже: якщо чужинські гроші йдуть на українську справу туди їм і дорога. Інша справа, коли українські гроші йдуть на чужинські справи.

По-друге, це мудраки з Банкової, кабінетні радники, які вважають лідера "Свободи" зручним суперником для чинного президента у другому турі виборів-2015. Порівнюють з вождем комуністів, якого Кучма легко здолав у другому турі виборів-1999.

Порівняли: рамольну компартію 90-х і затятий націоналізм "Свободи"! За енергетикою, остання незрівнянно ближча до більшовизму часів розквіту ніж симоненківці.

За наявності у фіналі виборів-2015 лідера "Свободи", владі мало не видасться. Майдан-2004 вона згадуватиме з ностальгією, як різдвяну ідилію. Втім, паперові стратеги завжди готуються до війни минулої.

У кожному випадку, від 12 грудня маємо нову якість опозиції. Рік тому реальний опозиціонер до президента Януковича був один — сибарит Янукович. Його забаганки, вінцем яких є Межигір’я, не просто налаштовують людей опозиційно — породжують лютість.

Тепер є й "Свобода", у її фарватері пожвавилась "Батьківщина", розкачується УДАР. Відтепер, пасивність влади обертається проти неї. Одна справа зверхньо споглядати, як безпорадні протестні хвильки б’ються об твої підошви, інша — коли владу, при співчутті народу, б’ють по морді. Маятник гойднувся — час працює на опозицію.

Історія не знає умовного способу, натомість майбутнє багатоваріантне. Перед владою п’ять шляхів.

Перший — тупцювати на місці. Нові уряд і голова ВР підібрані так, ніби це й обрано. Та пам’ятаймо, що ці кадри намічені до бурхливого парламентського старту "Свободи". Відтак, президент може переглянути стратегію, яка застаріла ще до старту.

Це — повзуча капітуляція. За пасивності влади, завзята опозиція заведе вулицю і владу викинуть з Банкової незалежно від результатів виборів. Якщо не до них.

Другий шлях — прийняти вимоги Заходу. В соціально-економічній сфері це означає круто підняти ціни. Натомість масштабної допомоги, співставною з Грецією чи іншими євроаутсайдерами, очікувати годі. У результаті — електоральний обвал.

В політико-правовій сфері це означає звільнити пані Юлію, і замість "Батьківщини" Яценюка, відновити "Батьківщину" Тимошенко. Натомість фрау Меркель посміхнеться, може навіть по плечу поплескає.

У сухому залишку для Януковича це вибір між положенням Тимошенко і положенням Лукашенка. Останнє і є третім шляхом — терор.

Четвертий варіант — протекторат Росії. Нова якість опозиції цей варіант унеможливлює.

Якщо ж влада буде наполягати, то доведе до Кремля лише шматочок України, а, швидше, доведе до ручки саму себе.

П’ятий варіант — рішучі демократичні перетворення. У популістській обгортці, починаючи із саморозкуркулення влади. І далі — від кроків популярних до непопулярних. А не навпаки.

Особисто мені такий підхід імпонував завжди. У недовгий період причетності до влади, я його обстоював.

У те, що його обере Янукович віриться не більше, як у різдвяну казку, навіть попри його інстинкт самозбереження. А це означає, що у новому році жити в Україні буде не так краще, як веселіше.

Борис Беспалий, для УП

Манштейн. Втрачені перемоги.

Недавно дочитав книжку під вказаною у заголовку назвою, російською "Утерянные победы".
Для того щоб ніхто не маніпулював що там написано, як робили деякі аккаунти на "i.ua", я вирішив прочитати її самостійно.
Хочу поділитися деякими цитатами з цієї книги.
Наскільки це актуально на сьогоднішній день, судити Вам, моїм друзям і товариству сайту в загальному.

Про дружбу між Третім Рейхом і СРСР :

" Радянський Союз тільки до тих пір буде підтримувати дружні відносини, поки у нашому розпорядженні готова до наступу армія"

" ..... що Німеччина у зв"язку з можливим рано чи пізно вступом Радянського Союзу, який став тепер безпосереднім сусідом (як би Кремль і не здавався тепер миролюбно налаштованим у відношенні до Німеччини), знаходилась під прихованою загрозою війни"

" Він (Гітлер) боявся експансіоніських устремлінь російської держави...."

"В будь-якому разі, зосередження сил на нашому, а також на угорському та румунському кордонах було достанньо загрожуучим".

А нам досі комуно-більшовики і їх нащадки плетуть казочки про солом"яного бичка, якого хотів з"їсти страшний сірий вовк, ну, тобто про "віроломний напад підлих фашистів", а виявляється що сірий бичок, тобто червоний, сам хотів затопити своєю смолою всю Європу.

Про комісарів : (відносно наказу верховного командуванння, який пізніше отримав назву "наказ про комісарів".
Суть наказу заключалась в тому, що в ньому говорилось про негайний розстріл всіх політруків, які попали  в полон і були носіями більшовицької ідеології.
 
" З точки зору міжнародного права політичні комісари навряд чи могли користуватися привілеями, які поширювались на військовослужбовців. Вони звичайно не були солдатами. Я навряд чи зміг би розглядати як солдата, наприклад гауляйтера, прикріпленого до мене в якості політичного наглядача. Але так само не можна було зараховувати цих комісарів до осіб, які приймали участь в бою, як наприклад медичний персонал, військових кореспондентів. Навпаки, не будучи солдатами, вони були фанатичними борцями, власне борцями, діяльність яких по традиційних війскових поняттях могла вважатися тільки нелегальною.
В їх завдання входило здійснювати не тільки політичний контроль над командирами, але й надати війні більш жорстокий характер, який повністю суперечив попереднім уявленням про ведення бойових дій. Комісари якраз
і були тими людьми, які в першу чергу ввели ті методи ведення бойових дій і поводження з військовополоненими, які були у явному протиріччі з положеннями Гаагської конвенції про ведення сухопутної війни.
Але якої б думки ми не були відносно статусу комісарів з точки зору міжнародного права, іхній розстріл після взятття в полон під час бою суперечив будь-яким уявленням солдатської моралі.... Виконання цього наказу загрожувало не тільки честі військ, але і їхньому моральному духу. Тому я був змушений доповісти моєму начальнику, що у військах, підпорядкованих мені, цей наказ виконуватися не буде.....",
і далі зноска №27 :
"невелика кількість комісарів , які не дивлячись на це, були були розстріляні, не були взяті в полон в бою, а схоплені як керівники або організатори партизан. З ними поводились згідно військового права"

А що кажуть комуністи? Що комісарів знижували в першу чергу тому, що "хатєлі унічтожіть пєрвоє в мірє соціалістіческоє государство". А виявляється, що згідно міжнародного права, комісари не вважались солдатами!
.
Про смертні вироки і згвалтування :

"Коли на початковому етапі війни двоє солдат мого корпусу були засуджені до смертної кари за згвалтування і вбивство літньої жінки, то це було справедливо".

А що маємо з іншого боку? Вислів Іллі Еренбурга : "Силою зламайте расову зарозумілість німецьких жінок".

Про військовополонених (власних та армії противника):


"В Феоосії більшовики вбили всіх наших поранених, які перебували там в госпіталі, частину ж з них, яким був накладений гіпс, вони витягнули на берег моря, облили водою і заморозили на льодяному вітрі"

"Доказом того, що ми добре відносились до військовополонених, був їхній особистий вчинок  під час висадки радянського десанту під Феодосією. Там знаходився табір з 8000 полонених, охорона якиї розбіглася. Однак ці 8000 осіб, не кинулись в обійми своїм "визволителям", а навпаки, відправились маршем без охорони в напрямку Сімферополя, тобто до нас".

А пам"ятаєте казочку зі школи про генерала Карбишева, якого заморозили "азвєрєлиє есесовци". Виявляється що "гуманні НКВДисти" зробили це ж саме, але декількома роками раніше.

30.12.2012.                                   Рівне


Повний член.

  • 29.12.12, 18:30
 Замітка про хамство та Митний союз.
Вівторок, 25 грудня 2012, 10:52
Сергій Терьохін, народний депутат.

"Садись, Маша", - наказав Путін. "Спасибо, Вова", - рефлекторно відповіла кореспондентка з Владивостока. Правда, потім нервово жувала губи. Мабуть, згадала про долю вбитого журналіста Дмитра Холодова.

Ні, ця замітка не про побутове хамство. Поговоримо про хамство економічне.

Як на мене, то набільшим хітом минулого тижня став черговий афоризм Лукашенка, президента Бєларусі: "Не можна бути трошечки членом". Правильно здогадалися - це було про Януковича. Сподіваюся, що лише в контексті Митного союзу.

Отут дозвольте мені перефразувати останнього диктатора Європи, як він сам себе визначив: "Не можна бути "повним членом", щоби вступити до Митного союзу". Скажете, звучить грубо? Вибачайте, але справедливо. Дивіться далі.

Проект Митного союзу є сугубо політичним. Будь-які розрахунки економічного зиску України від вступу до МС не варті виїденого яйця. Рівно як і замовні публікації нафталінових політиків на кшталт Медведчука або Вітренко.

Я і 180 тисяч моїх виборців не розуміють, навіщо фінансувати академічні інститути на зразок інституту Геєця, які надають завідомо фіктивні розрахунки. Чому фіктивні? Просто дочитате замітку до кінця.

Був такий політик Бісмарк. Напередодні Першої світової війни він сказав: "Росіяни тихо запрягають, але швидко везуть". Зрозуміло, що він мав на увазі всі національності, що жили в тодішній імперії. З тих пір нічого не змінілося. Нам запропонували вступити до Митного союзу. Наразі там є росіяни, казахи і білоруси.

Митні правила Росії, Білорусі та Казахстану регулюються договором про комісію Митного союзу від 6 жовтня 2007 року. У преамбулі документа зазначається, що він "базується на Договорі про створення Євразійського економічного співтовариства від 10 жовтня 2000 року".

Отже, передумовою входження України до Митного союзу, є її входження до ЄврАзЕС.

Чому букви плигають? Невже кава вилилася на "клаву"? Та ні, це черговий анекдот, коли Назарбаєв наполіг, щоби слово "Азія" починалося з великої літери, як Європа, а Лукашенко запопронував, щоби дві останні букви були подібні означенню Євросоюзу. Назло останньому.

Україна досі не є членом ЄврАзЕС, оскільки в цьому об’єднанні країни мають нерівні права. Така нерівність визначається згідно з їхніми внесками: Росія - 40%, Білорусь і Казахстан - по 20%, Киргизстан і Таджикистан - по 10%. Рішення в ЄврАзЕС приймається простою більшістю голосів.

Отже, ця організація є своєрідним акціонерним товариством, у якому економічний суверенітет однієї країни може бути обмеженим рішенням інших країн ЄврАзЕС, які сукупно набирають 50+1 відсоток голосів. Міноритарний акціонер втрачає усе, у тому числі свій політичний суверенітет. Ало, киргизи і туркмени!

Щоб прийняти рішення в рамках ЄврАзЕС, відмінне від бажання уряду Росії, треба
теоретично створити єдиний фронт з Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану - 60%. Виключення будь-якої країни з такого "єдиного фронту" призводить до одноосібного керівництва РФ у зоні ЄврАзЕС.

З іншого боку, щоб уряд РФ проштовхнув своє рішення в рамках ЄврАзЕС, йому треба залучитися лише підтримкою Білорусі - 40% + 20% = 60% - або Казахстану - ті самі 60% - або Таджикистану та Киргизстану - ті ж 60%.



У крайньому випадку, якщо режими Білорусі та Казахстану разом не влаштують Кремль, то уряд РФ може скористатися правом вето на будь-які рішення ЄврАзЕС. Оскільки Киргизстан та Таджикистан де-факто є політичними, економічними та військовими сателітами російського уряду, то РФ одноосібно керує ЄврАзЕС.

Регламент ЄврАзЕС передбачає створення Суду співтовариства, рішення якого можуть зупиняти чи змінювати рішення національних судів країн-членів.

Суд співтовариства розташовується у Санкт-Петербурзі та керується нормами цивільного, адміністративного та кримінального права, які діють за місцем розташування суду, отже, за правом, яке діє у РФ.

У статті 17 договору про створення ЄврАзЕС імперативно встановлюється, що робочою мовою є російська. Тимчасом і в ЄС, і в NAFTA - ЗВТ між Канадою, Мексикою та США - використовується правило, за яким на території країни - члена договору робочими є національні мови та мови ООН.

Згідно із заявою, яка додається до договору про створення ЄврАзЕС, його діяльність спрямовано, зокрема, на "формування єдиного митного кордону та єдиного митного тарифу". Крім того, пропонується установити єдиний економічний - отже, митний - кордон співтовариства.

Це веде до створення єдиного органа координації та управління прикордонною службою, що звужує суверенітети країн. Згодом пропонується створити загальну платіжну систему, отже - запровадити єдину валюту та єдиний центральний банк.

Про Митний союз

Договором між Росією, Білорусією та Казахстаном про створення Митного союзу запроваджується комісія "як єдиний регулюючий орган у сфері митного права".

Згідно із статтею 7 рішення такої комісії є обов'язковими для виконання на території країн членів. Отже, рішення комісії мають пріоритет над нормами національного законодавства, включаючи норми національних конституцій.

У статті 6 зазначеного договору зазначається, що будь-які митні суперечки повинні вирішуватися в суді ЄврАзЕС, який діє апріорі за правом РФ. Отже, звужується правоздібність національних судів та обсяг правового суверенітету країн-членів.

Члени Митного союзу зобов'язуються забезпечити впровадження відповідних змін у своє національне законодавство. Фактично комісія як наднаціональний орган зобов'язує національні парламенти прийняти відповідні закони. Тим самим, право законодавчої ініціативи заміщується обов'язком.

Цікаво, що станеться, коли рішення митної комісії Христенка не буде сприйнято парламентом країни - члена митного союзу?

Маленький анекдот. У 2005 році на 1500-річчя Казані відбулася зустріч чотирьох президентів, що представляли країни-засновниці СНД. Говорили про ЄЕП.

На закритому засіданні чотири президенти сиділи разом з економічними помічниками. "Координатором з боку Росії буде Христенко", - сказав Путін. "А з боку України буде Терьохін", - відповів Ющенко.

"Єнбаєв і Кобяков", - коротко випалили Назарбаєв і Лукашенко.

"Терьохін? - перепитав Путін. - Тоді він стане нашим агентом в Україні, а хохол Христенко - вашим". Ющенко погигикав.



Запитаєте, хто ж наразі керує Митним союзом? Правильно, "хохол" Христенко. А голоси між країнами - членами Митного союзу поділяються так: Російська Федерація - 57%, Республіка Казахстан - 21,5%, Республіка Білорусь - 21,5%. Киргизія та Таджикистан не були допущені до участі у МС у зв'язку з малою значимістю для РФ.

Дивіться далі. Рішення в комісії МС приймаються двома третинами голосів. Отже, Росія має право вето на будь-яке рішення в рамках МС. Казахстан та Білорусь одноособово або разом не можуть прийняти рішення, обов'язкове для Росії, оскільки сукупність їхніх голосів становить лише 43%.

У договорі про створення МС зазначено, що будь-яка сторона, яка не погоджується з рішенням комісії МС, може вимагати винести таке питання на розгляд "вищого органа", який складається з президентів відповідних країн.

Уявіть собі: долі мільйонів людей вирішуються за більярдом в Межигір'ї, на Рубльовці або під Астаною відомим тріумвіратом.

Отже, фактично пропонується передати наддержавні повноваження у руки президентів, тобто порушити конституційний принцип розподілу повноважень між різними гілками влади. Треба зазначити, що регламент прийняття рішень таким "вищим органом" ніким не визначено.

Далі. Згідно із статтею 12 договору робочою мовою комісії є російська мова, а не всі мови країн-учасниць МС. А згідно із статтю 13 місцем перебування комісії є Москва. Це суперечить етиці ЄС - його керівні органи зазвичай розташовуються в країнах, які не мають впливу на прийняття політичних рішень, наприклад, Брюссель у Бельгії.

А згідно із статтею 14 договору застереження до нього не дозволяються. Отже, ініціатива Януковича щодо формату 1+3 не може бути реалізованою до внесення змін до регламенту створення Митного союзу.

"Володька, я тут спал и придумал, давай таможенный союз поменяем в натуре. Ты мне газ, а я тебе - гречку. У меня китайской - немеряно".

Про відмінності між ЗВТ та МС

Митні режими Зони вільної торгівлі ЄС і Митного союзу не є тотожними.

ЗВТ не передбачає звуження суверенітету України, а МС передбачає делегування суверенних прав України наддержавному органу, де відносна більшість голосів належить РФ, але з урахуванням Союзного договору між Білоруссю та РФ призводить до абсолютного домінування Кремля.

Режим ЗВТ передбачає вирішення суперечок в арбітражному порядку. Арбітраж створюється за правилами СОТ. ЄС та Україна можуть домовитися про застосування норм права - європейського або України - для вирішення такої суперечки.

Натомість, суперечки між членами МС вирішуються лише у суді ЄврАзЕС, який розташований в Петербурзі і користується винятково правом РФ. Отже, для членів МС міжнародного арбітражу не передбачено.



ЗВТ не передбачає вилучень із загального митного режиму. Натомість, МС дозволяє встановлювати експортні мита на вуглеводні, ліс або квоти всередині митного союзу, що порушує не тільки правила СОТ, але навіть правила вільної торгівлі.

Формально як передумова вступу до МС Україна мусить вийти із СОТ, що стане першим випадком за всю історію існування цієї міжнародної організації, створеної під егідою ООН. Між іншим, те саме повинна зробити Росія, оскільки недавно вона стала членом СОТ. Пояснюю, чому.

Про економіку стосунків між Україною та Росією

У 2011 році Росстат задекларував експорт товарів з Росії в Україну на 15,92 млрд дол. У той же час Держстат України задекларував російський імпорт на 19,76 млрд дол. Різниця - 3,84 млрд дол.

Мотивація проста: різницю цін залишили на офшорних рахунках, а український бюджет недоотримав - за зваженою митною ставкою 8,4% плюс 20% ПДВ - близько 832 млн дол.

З іншого боку, Держстат задекларував експорт українських товарів до РФ на 12,13 млрд дол, але Росстат задекларував імпорт з України лише на 9,83 млрд дол.

Різниця становить 2,3 млрд дол. Мотивація проста: отримати фіктивне відшкодування ПДВ з українського бюджету - 460 млн грн або залишити різницю цін на офшорних рахунках.

Як відомо, вартість газу становить менше 17% від суми загального імпорту з Росії. Решта імпортованих російських товарів не стосується енергетики. Частка імпорту в Україну держав СНД становить 41,6%, ЄС - 32,1%, Азії - 19,8%, решта - інші. Експорт України: держави СНД - 37%, ЄС - 24,7%, Азія - 26%, решта - інші.

Отже, якщо відкинути газ, найбільшим нашим партнером є ЄС, другим - Азія і лише третім - країни СНД.

Про вільну торгівлю з Росією

Недавно Верховна рада ратифікувала угоду про вільну торгівлю з РФ. Ця угода спирається на правила Світової організації торгівлі. Однак всупереч СОТ така угода передбачає вилучення купи продуктів і послуг з режиму вільної торгівлі, особливо на чутливі для України товари - продукти металургії та сільського господарства.

Недавно Росія стала членом СОТ. Отже, Україна як повноправний член цієї організації має всі підстави або для дружнього вирішення всіх податкових суперечок з РФ, або для апеляційний процедур, передбачених регламентом СОТ.

Якщо ж Україна увіде до Митного союзу, то будь-яка суперечка буде вирішуватися винятково у суді ЄврАзЕС. Отже, входження України до МС тільки поглибить ступінь розшарування українського та російського суспільств за рівнем доходів.

Про переваги України від вступу до МС

Передумовою вступу до Митного союзу є приведення ставок митного тарифу до вимог МС. Згідно з вимогами вступу середньозважена ставка митного тарифу повинна становити 10,05%.



Середньоарифметична ставка повинна становити: у РФ - 10,6%, за ЄТТ - 10,6%. За промисловим сектором: у РФ - 9,4%, за ЄТТ - 8,5%. За аграрним сектором: у РФ - 15,7%, за ЄТТ - 16,7%. При цьому середньоарифметичні ставки МТ України становлять 4,7%, за промисловим сектором - 3,6%, за аграрним сектором - 8,5%.

Однак в Україні середньозважена ставка становить 6,6%, а в Митному союзі - 10,05%. Отже, передумовою вступу України до МС є збільшення імпортних мит в середньому на 34%.

Унаслідок такого збільшення Україна порушить правила СОТ і стане потенціальним об'єктом для апеляцій з боку інших країн, у межах процедур, встановлених СОТ.

Внаслідок задоволення таких апеляцій обмежується безперешкодний експорт металопродукції, у тому числі труб, продуктів хімічної галузі, а також аграрних товарів до країн СОТ. А це призводить до масового безробіття, яке, своєю чергою, спричиняє зростання злочинності і наркоманії.

Результат

Будьмо цинічними, розглядаючи перспективи розвитку України. "Взаємовигідних договорів" не існує. Завжди хтось виграє, а хтось намагається обґрунтувати програш.

Митний союз з РФ - це програш для нас. Зона вільної торгівлі з ЕС - це виграш. Вирішуйте самі, куди йдемо - в "избу" або в маєток. До кондового минулого чи до освіченого дитяти.

У нас чудова країна і чудові люди. А мені скоро стукне 50. Є діти і внук. Я їх люблю, і Україну люблю, перепрошую за пафос. Хочу, щоб усі жили в гармонії, а не під черговим рабством МС, ЄЕП, ЄВрАзЕС, ШОСС - як би вони не називалися.

Ну не хочеться мені боса із Кремля, котрий говорить жінці: "Маша, садись". І нашого мені не хочеться. А вам?

Результати входження України до Митного союзу будуть такими.

1. Зростання вартості імпортних промислових продуктів мінімум на 34% - подивіться, звідки ваш холодильник.

2. Зростання безробіття, оскільки за правилами МС в Україну приїдуть особи з азійських країн, які зараз базуються в Росії.

3. Зростання злочинності внаслідок збільшення мігрантів з Росії.

4. Зменшення доходів України від вигод географічного положення як головної транзитної країни між РФ та ЄС.

5. Зменшення доходів від імпорту товарів, у тому числі мита та ПДВ.

Цей список не є повним. Хочете - продовжу, та заради Бога не стану. Попросту - з Новим роком!

(с)