Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Комусь кінець світу вже був, а комусь невдовзі...

  • 21.12.12, 10:43

Саме "правдиве"і "не заанґажоване" видання   надрукувало на своїх сторінках неймовірно "достовірну" інформацію про те, що ""Сервер сайта ВО "Свобода" находится в Москве [Фото]"" (посилання ТИСНИ)

П-О-Ч-А-Л-О-С-Я! Істерія Кремля, активація роботи спЄцслужб, МАЦковський аґітпроп.

Як їм бідним ЛЯЧНО!!!

1) "Свобода" тихенько усунула всі домашні заготовки Кремля, такі, як Україна впеРЬЙОД! Хочу поділитися шикарною фоткою із сімейного таємного архіву КоролЄвських (панів Коровіних...)

Брат і сестра Королевські. (родина графов Коровіних rofl)

Пані "ВпрЬЙОД" до пластики і політики...

2) "Свобода" показала, як має ДІЯТИ опозиція у стінах ВР і посіла місце РЕАЛЬНОЇ (не кишенькової) опозиції.

3) Лідер ВО "Свобода" Олег  Тягнибок став Особистістю року за версією журналу Корреспондент.

Паралельно з підготовкою номера на сайті новин Корреспондент.net тривало Народне голосування за Особистість року 2012. Думка інтернет-користувачів збіглася з думкою редакції - тут також перше місце посів Тягнибок, за якого проголосували 40% читачів сайту, які взяли участь в опитуванні. Чи не стало це для когось "Кінцем світу" покаже ЧАС, але ІНФОРМАЦІЙНА ІСТЕРІЯ вже почалась. 

Далі буде ще цікавіше!

Кінець суперечки через значення слова "оукраина".

  • 19.12.12, 23:05
Любі, друзі! Всі, хто читає зараз ці рядки! Не знаю, чи відчуваєте ви при цьому епохальність моменту, але він справді таким є! Збулась мрія всього прогресивного людства: зараз буде покладено край багаторічній суперечці між українофілами та москвофілами в питанні, що ж означає оце славнозвісне "оукраина" в літописі під 1189 роком!...

Епохальний момент. Кінець суперечки через значення слова ''оукраина''.
Але, перед тим, як закрити це питання на віки вічні, пропоную, хоча б стисло, ознайомитись з "досягненнями" сторін.

Отже, "ураїнофільська" партія щиро вважає, що ""оукраина" в літературних і історичних пам'ятках 12 – 15 століття означало свою землю, рідний край. Аналогом є німецьке слово Inland (Вкраїна), яке означає внутрішня, своя земля. Вкраїна (Україна, Украйна) – це споконвічно руські землі (внутрішні землі). Все інше – це приєднані землі. Термін Вкраїна використовувався, аби протиставити Русь споконвічну Руси приєднаній.

Слід зауважити, що не можна тлумачити букву "У" як "біля", що намагаються робити російські дослідники. Такий підхід конфліктує із семантикою української мови (а також – білоруської, польської, чеської), в якій "У" тлумачиться тільки як "в", "у середині".

За деякими версіями слово означає кордон, пограниччя, пограничну країну (індоєвропейський корінь – (s) krei 'відокремлювати, різати'). Водночас ця остання версія (яка активно підтримується рядом сучасних російських вчених і політиків) досить сумнівна, оскільки "витісняє" Київ (визнаний центр "руських земель") і його землі на якусь уявну "границю", "пограниччя". Кожен народ відчуває себе центром Всесвіту й не може позиціонувати себе відносно якоїсь іншої землі, а тільки інші відносно себе."

"Москвофільська" ж партія, не менш щиро, думає, що ""Украина" происходит от древнерусского оукраина, "пограничная область", которое часто применялось к пограничным землям Руси. А в русской литературе вплоть до конца XIX столетия слово "украйна" использовалось в значении "предел, находящаяся у края земля".

По другой версии, распространнной в украинской исторической науке, а также в среде украинского народа, название "Украина" происходит от слова "край", "краина" (укр. "країна"), то есть просто "страна", "земля заселённая своим народом", а "украинец" означало "соотечественник". При этом утверждается, что термины "україна" и "окраїна" всегда чётко различались по смыслу, что опровергается многочисленными первоисточниками. Впервые слово "оукраина" со значением "пограничная область" используется в Ипатьевской летописи, запись датируется 1189 г."

І невідомо, скільки століть ще точилась би ця суперечка, якби не зусилля трьох (в усякому разі, ми знаємо про цих трьох) людей.

Перша людина – Михайло Василевич. Це русин зі Сянока в Галичині (Лемківщина). Відомо, що він працював над перекладом і переписуванням Пересопницького Євангелія (1556 р). А керував цією працею пересопницький архімандрит Григорій – освічена людина, знавець багатьох мов. Як відомо, "пам'ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови."

Третя людина – це український вчений, митрополит, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, історик церкви, педагог Іван Огієнко (церковне ім'я Ілларіон).

Саме він звернув увагу на те, що "церковнослов'янське "пріиде впредЂль (грецьке огіа = краї) іудейскія" укладачі Пересопницького Євангелія переклали як "пришоль въ оукраины иоудейскыя" (тут нагадуємо читачам, що лігатура "оу" читається як "у")!



"Пересопницька Євангелія 1556-1561 років, рукописна, Матвія розділ 19. Тут слово "україна" – земля, край, область."

Треба зазначити, слово "оукраина" не зустрічається в словниках церковно-слов'янської мови, нема його також і в сучасній болгарській мові.

Отже воно є місцевим: руським-українським. І припустимо, що "редакційна колегія" Євангелія, вважала слово "оукраина"синонімом, народнорозмовним відповідником церковнослов'янському (тобто болгарському) слову "предЂл", саме тому й використали його під час перекладу.

Тож нам залишилась лише справа техніки: дізнатись як в ті часи русини тлумачили це болгарське слово!

Памво Беринда, в своєму "Лексиконі словеноросському" (церковнослов'яно-руському перекладному словнику), 1626р., розтлумачує русинам болгарське слово "предЂл": болгарським же словом "граница", польским словом "крисъ" (край) і руським словом "повЂт" (повіт) (знову ж, нагадуємо, що в руській мові "Ђ" (ять) читається на український "манЂр" – як "і").

ПредЂл – граница, крисъ, повЂт



Анонімний автор русько-церковнослов'янського словника "Синоніма словеноросська" перекладає читачам на болгарську:

ПовЂть – страна, прдЂлъ

Краина – страна

Граница – прдЂлъ

Сторона – страна


Тут ми зустрічаємо інше болгарське слово "страна", яке Памво Беринда розтлумачує русинам так:

Страна – повЂт, сторона, краина



Як ми бачимо, все обертається навколо, тих же самих, сучасних українських "смислів":

ПредЂл – граница, страна, повЂт, сторона, краина.

Цікаво, а як же тлумачать слово "предЂ л" сучасні болгарські словники? І ось тут на нас чекає справжня сенсація!!!

ПРЕДЕЛ, мн. предели, м. 1. Мислена линия, която ограничава пространство или време; граница, рамка. Извън пределите на града. 2. Само ед. Крайна степен; праг. Предел на търпението. • Родни предели. Страна, област!!!!

ГРАНИЦА, мн. граници, ж. 1. Разделителна линия между териториите на две държави, две области, местности и др. Държавна граница. В границите на града. 2. Прен. Мислена линия, преграда между две явления. На границата между живота и смъртта. 3. Прен. Предел, допустима норма. Това минава всякакви граници на приличието. // прил. граничен, гранична, гранично, мн. гранични. Гранична застава. Гранична линия. Гранично явление. • Зад граница. В чужбина.

ОБЛАСТ, областта, мн. области, ж. 1. Най-голямата административно-териториална единица в нашата държава. Ловешка област. 2. Част от повърхност. Полярна област. 3. Зона, район, в който е разпространено нещо. Планинска област. 4. Място и близките до него части от тяло или предмет. В областта на сърцето. 5. Клон от наука, дейност, занятие. Нова научна област.



РАЙОН мн. райони, (два) района, м. 1. Място, местност, обособени според някакви свои особености – географски, икономически, геологически, метеорологически и пр. Промишлен район. Земетръсен район. 2. Територия, обхваната от някаква дейност, от някакво явление, действие. Район на снеговалежи. Район на бедствие. 3. Административно-териториална единица в голям град. // прил. районен, районна, районно, мн. районни.

СТРАНА мн. страни, ж. 1. Място, разположено в посока от нещо или от някого. От едната му страна имаше път, от другата – ливада, от третата – река, от четвъртата беше планината. 2. Държавата, обикн. като територия; край. Близки и далечни страни. 3. Ограждаща линия. Страните на триъгълника са различни...

КРАЙ, краят, края, мн. краища, (два) края, м. Област, район. Не съм от този край. Ще се завърна в моя край. Планински край. • Роден край. 1. Област, в която съм роден. 2. Родна страна.

Як ми бачимо, тлумачення болгарами слова "предел", повністю, просто на 100%!!!, співпадає з тлумаченням українцями слова "україна"!!!



Тут і кордон, тут і країна, тут і частина поверхні, тут і адміністративно-територіальна одиниця, тут і рідна країна, тут і своя сторона, і край в якому народився!

Саме тому, щоб якнайточніше передати зміст болгарського слова "предЂл", укладачі Пересопницького Євангелія й обрали давнє народне руське слово "оукраина"!

Тож, якщо ми бачимо слова "оукраина", "вкраїна" в середньовічних руських текстах, то ми, в першу чергу, маємо звертати увагу на контекст, в якому ці слова використовуються. "Оукраина" може означати "кордон", а може означати й "земля, область, край, країна"... а може і все зразу, коротше, одним словом – "Україна". Але, в жодному випадку, слово "предЂл/оукраина" не тлумачиться словниками як "окраїна, прикордонна область"!

Отже, для повноти картини, нам залишилось тільки з'ясувати, як тлумачать церковнослов'янське слово "предЂл" російські джерела. І тут на нас чекає ще одна сенсація!

"Полный церковно-славянский словарь" Г. Дяченка (1900 р.) дає таке тлумачення слова "предЂл"



Виявляється, розуміння росіянами цього терміну є неповним і обмежується поняттям "граница"!

Цікаво, що В. Даль, в своєму словнику (1863 р.) дає ще повне тлумачення цього терміна:

ПРЕДЕЛ м. начало или конец, кон, межа, грань, раздел, край, рубеж или граница; конец одного и начало другого, в смысле вещественном и духовном. Пределы государства, рубежи, границы... Китайские пределы, страна, земля, государство, окруженное пределами...

Пізніші ж російські словники вже не дають зовсім тлумачення "предел – страна, земля, государство" або подають це значення як поетичне та застаріле.

А ось як В. Даль подає слово "украйный":

УКРАЙНЫЙ и украинный. крайний, у краю, на краю чего находящийся; дальний, пограничный, порубежный, что на крайних пределах государства, Сибирские города встарь зывались украйными. А город Соловецкой место украинное, Акты. Украй, украйна, область с краю государства или украйная. Латины взяша украины неколико псковских сел, стар. Даже до украины нашей страны молдавской, стар. На украине, на студеном море, стар. Ныне Украиной зовут Малую Русь...

Але, в той же час, він не знає слова "окраина"... Форма "окраина" не відома і в давньоруських текстах. Не знають її церковнослов'янські лексикони й словники, але вона присутня в сучасній болгарській мові:

ОКРАЙНИНА мн. окрайнини, ж. 1. Погранична област. 2. Крайна част на населено място. Живея в окрайнините на града.

І ось тут ми робимо фундаментальний висновок. Якщо семантика руського-українського "україна" відповідає болгарському "предел", то московське-російське "украйна" семантично споріднене з абсолютно іншим болгарським словом "окрайнина".

А якщо по простому, то росіяни й українці вкладають в це слово різний зміст, по різному його відчувають і розуміють! Власне, схожістю написання все й закінчується. Відтепер це доведено науково.

Ось ця схожість написання і була причиною багаторічних суперечок! Але з цього моменту все скінчилось!

І коли ми вже розставили всі крапки над "ї", залишилось хіба що спитати: " А, власне, на якій підставі росіяни виводять етимологію українського слова "україна" на основі російської мови?" Особливо розчулюють, своєю дитячою безпосередністю, слова штибу "Классический "толковый словарь живого великорусского языка" Даля (издание 1865 года), объясняя это слово, приводит такие примеры..." або "по другой версии, распространнной в украинской исторической науке, а также в среде украинского народа...". Це, без сумніву, "нове слово" в лінгвістиці! Все одно, що виводити етимологію імені Хуан на основі російської ненормативної лексики. Або, як в тому українському анегдоті, на основі української мови тлумачити російське слово "сравні". Буде весело, але чи можна сприймати результати цих "досліджень" серйозно... Так само і з "Україна – это пограничная область"...

Отже, ця дурна суперечка через тлумачення слова "оукраина" залишилась в минулому, тож ідіть і рознесіть цю євангелію (благую вість) інтернетом (це я до того, що копіпаст вітається).

А чергову "образованщіну", яка вам надумає розповідати, що ""Украина" происходит от древнерусского оукраина, "пограничная область", которое часто применялось к пограничным землям Руси" або що "в русской литературе вплоть до конца XIX столетия слово "украйна" использовалось в значении "предел"", посилайте на... ну, як мінімум, на цю сторінку. 

за те, щоб не брали хабарі.....в нас забирають кревні


  • Антикоррупционный день в Украине. Постскриптум
    Так почему же борьба с коррупцией не приносит никакого результата, ведь на это закладываются огромные денежные суммы? В частности на выполнение госпрограммы по предотвращению и противодействию коррупции в 2011-2015 годах из кармана налогоплательщиков запланировали изъять 820 млн гривен.

  тепер розуміємо чим керує харант

Бандера і Целенбау.

Написати цю замітку мене змусили висловлювання українофобів типу табачника що Степан Бандера перебував на "відпочинку та курорті" у концентраційному таборі Заксенхаузен.

Саме на цьому, і ТІЛЬКИ  на цьому ( що перебував С. Бандера у відносно комфортних з їхнього погляду умовах) грунтуються звинувачення горе-істориків і кремлядських прислужників у колабораціонізмі
С. Бандери.

Ні одна людина у здоровому глузді, повторюю,у ЗДОРОВОМУ глузді не буде стверджувати що перебування у концентраційному таборі, будь-яке перебування за колючим дротом можна назвати "відпочинком" чи "дарунком долі".
Ув"язнення може бути тільки ув"язненням, тюрма тільки тюрмою. Тільки для  того щоб зламати волю людини і домогтися втратити віру, породити зневіру а інколи і довести до божевілля.

Якщо звинувачувати у колабораціонізмі тільки за перебування у певному місці і в певний час, то логічно припустити, що і інші люди, які перебували разом з С. Бандерою мають бути звинуваченими у ньому.

Але по порядку :
 
Тюрма Целенбау мала декілька зон.
Зона "А".
Там дійсно були більш-менш прийнятні умови. Але сиділи чи точніше "відпочивали" за термінологією собачників там визначні персони : родичі кронпринца Баварії Рупперта, Курт Шушнінг з дружиною та інші VIP персони.
"Відпочивав" тав і син Й. Сталіна Яків Джугашвіллі.
Умови в таборі : спальня на 2 персони, окремий санвузол, сигарети, чиста білизна, передачі Червоного Хреста з шоколадом та іншими смаколиками.
В той час як сотні тисяч інших радянських військовополонених годують чортзна чим!

Ну чим тобі не колабораціоніст?! Але коли хто небудь звинувачував Якова Джугашвіллі у колабораціонізмі?
Тоді чому звинувачують С. Бандеру?


Але навіть такі "комфортні умови" не спасли сина Сталіна від божевілля : у день смерті він з полінякою ганявся за охоронцями, а потім демонстративно перейшов у заборонену зону з криками: "Стріляй у мене! Виконай наказ!"   де і був застрелений.

Курт Шушнінг.
 Австрійський федеральний канцлер теж перебував тут. Після закінчення 2 світової війни емігрував дор США де викладав політологію у одному з університетів з 1948 по 1967 роки.
Американське громадянство отримав у 1956 році.

Хіба могла отримати вид на проживання і громадянство  США людина звинувачена у колабораціонізмі?


Хтось заперечить, що могла, але будьте обєктивні, мова ж іде про політика, який власне вже нікому не був потрібен, а  не наприклад про розробника прогресивної вундерваффе фон Брауна!

Але Степан Банера перебував не у зоні "А", а в іншому, одноповерховому Т подібному будинку.
Умови зовсім інші: 90 камер у трьох коридорах, душова 1 на коридор, туалети в камерах.
Ось декілька фото :









На першому фото камера де сидів Мартін Німмелер, офіцер-підводник 1 світової війни, який після війни став пастором- протестантом і відкрито виступав проти Адольфа Гітлера у своїх проповідях : "Потрібно поклонятися Богу, а не людині".
До речі Мартін Німмелер став лауреатом Міжнародної Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" у 1967 році.

Чи могла радянська бюрократія вшанувати людину яка могла бути колабораціоністом?!
Скажете що це маячня?! Але ж він сидів разом з С. Банерою! Можливо навіть за іронією долі у сусідніх камерах!

Жорж Валуа.
Один із засновників французьких організацій фашиського толку "Аксьйон Франсез" та "Фасції".
Саме він, разом з Жаном Артюном, який так само як і Ж. Валуа загинув у концтаборі створили першу збройну цивільну організацію, яка перейшла до безпосередньої збройної боротьби з німецькими окупантами. Парадокс і чорний гумор історії, але французьський опір як виявляється створили фашисти!!!  То чому Рух Спротиву у Франції ввважають антифашиським рухом, а ОУН-УПА з С. Бандерою колабораціоністами німців?
До речі дууууже цікава історія з французькими комуністами:
ФКП  з початком 2 світової війни висунула лозунг братання з німецькими солдатами, усунення від влади французького уряу і створення новітньої "Парижської Комуни". Звісно що КПФ була піддана репресіям, але після окупації Франції німцями стала співпрацювати з новою владою, і навіть хотіла налагодити випуск своєї комуністичної газетки "Юманіте".
Ось такі парадокси : фашисти у Спротиві а комуністи співпрацюють з нацистами!

Стефан Ровецький.
Генерал Армії Крайова - був страчений за наказом Гіммлера 2 серпня 1944 року після початку Варшавського повстання.

Поляки ж не говорять що він там "відпочивав на курорті".

Ось така-то зовсім "не табачна історія".

19.12.2012                                                      Рівне





Євреї, так ви все ж таки ЖИДИ!

  • 18.12.12, 15:21
Мінюст дозволив слово " жид"
18.12.2012 14: 52

Проведений Міністерством юстиції України аналіз не виявив норм, якими б заборонялося вживання слів " жид", " жиди" або " жидівка".

Про це повідомили в Мінюсті, пославшись на міністерську відповідь головному редакторові видання "Київ єврейський" Елеонорі Гройсман.

"Проведений міністерством юстиції аналіз не виявив застосування в актах законодавства України термінів " жиди"," жид" і "жидівка ", а також норм якими б заборонялося вживання вказаних слів, - говориться у відповіді Мінюсту. - В той же час, в актах законодавства України вживаються терміни " єврейський", "особи єврейської національності", " євреї".

Чиновники підкреслюють, що згідно Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом.

Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань,статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, по мовних або іншим ознакам.

Також в міністерстві нагадують, що забороняються будь-які форми дискримінації осіб і/або груп осіб за певними ознаками з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, а також юридичних і фізичних осіб.

Мінюст підкреслив, що держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності усіх корінних народів і національних меншин України.

Як відомо, в листопаді 2012 року президент Української ради єврейських жінок, головред сайту "Київ єврейський" Елеонора Гройсман попросила представників партії "В " Свобода" не називати євреїв " жидами", оскільки це слово їх ображає.
(с)

"злочини упа"! пізнайте правду!

Україноненависники не гребують нічим, аби спаплюжити і принизити наше минуле, тому не маємо вірити ні на йоту їхнім „аргументам і фактам”. І висновок другий, основний, – все таємне стає явним і правда знайде дорогу навіть в хащах і темряві!!!

На українському сайті підпис такий: "Галицький віночок". Улюблена розвага вояків УПА с. Лозовая Тернопольской области осень 1943 года".

На російських сайтах: 1) "чудовищная фотография, наглядно демонстрирующая преступную деятельность ОУН и УПА"; 2) "Одно из деревьев просёлочной дороги, над которой террористы ОУН-УПА (OUN-UPA) повесили транспарант с надписью в переводе на польский: "Дорога к независимой Украине". На каждом дереве палачи создавали из польских детей так называемые венки.

На польському сайті читаємо: "Tzw. wianuszki z zamordowanych przez OUN-UPA polskich dzieci. Zdjcie przedstawia jedno z drzew alei, nad ktr upowcy zawiesili transparent z napisem: "Droga do wolnej Ukrainy", Tarnopol, prawdopodobnie 1943 r."

Історик-любитель Корман (колишній агент спецслужб комуністичної Польщі), який видав альбом "Ludobjstwo UPA na ludnoci polskiej – dokumentacja fotograficzna" (2003), помістив це фото на обкладинку і написав, що таких віночків з польських дітей було багато.

Та крім села Лозова і Тернополя, можна натрапити й на інший підпис під фото, який адресує ці жертви то до Козової, то до Бучача, то до Бережан. Дивний розгардіяш, правда? Але найцікавіше те, що вже кілька років минуло з тих пір, як польська газета розкрила правду про цю фальшивку ("Faszywy opis, prawdziwe zbrodnie", Rzeczpospolita, 19 maja 2007), а фото продовжує свій хітпарад.

Як бачимо, на оригінальному фото нема колючого дроту, яким нібито обмотано дітей. А нема тому, що цей дріт – насправді заломи на фотографії.

Завдяки польським науковцям Аді Рутковській та Даріушу Столі, зокрема їх резонансній публікації на сторінках газети Rzeczpospolita 19 травня 2007 року, стала відомою достеменна історія походження цього фото, проте й досі знаходяться такі, які попадаються на цинічну брехню українофобів, адже чим брехня цинічніша і тиражованіша, тим у неї легше повірити.

Rzeczpospolita з’ясувала справжню історію фотографії, яка є ледь не найпопулярнішим підтвердженням звірств українців проти поляків. Виявляється, українці не мають нічого спільного із цим злочином!!! Фото походить не із сорокових, а з двадцятих років минулого століття, його зробили слідчі, і на ньому зображені не польські діти, а циганські. Що більше, фотографій із місця події є декілька, і всі їх свого часу опублікували разом із справжньою історією злочину, який стався 1923 року. “Це сталося вночі проти 12 грудня 1923 року, – стверджують автори газети Rzeczpospolita. – Чотири жертви – це циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32-річна М.Д. Цю подію докладно описано в публікаціях із судової медицини 1928 року (очевидно, і в тогочасній пресі)”.

Уперше фото надрукували у статті “Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці” авторства Вітольда Люнєвського. Стаття з’явилася в психіатричному щорічнику Rocznik Psyhiatryczny. Подію з ілюстрацією описано і в “Підручнику із судової медицини для студентів і лікарів”, який видав професор Віктор Гриво-Домбровський 1948 року.

“Це, власне, доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня мати, – наголошує Rzeczpospolita. – Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у розпачі після арешту чоловіка та розпаду циганського табору, в якому вона жила, з переконання, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зголосилася до поліції”.

Уперше світлину приписали до злочину українців оприлюднивши у вроцлавському журналі Na rubiezhy на початку 1990-х з таким підписом: “Польські діти, замордовані й убиті підрозділом УПА в околицях села Козова на Тернопільщині восени 1943 року (зі збірки д-ра Станіслава Кшаклєвскего)”. Через два роки те саме фото з’явилося в праці Й. Вєнгерскєго “Армія Крайова на теренах Станіслава та Тернополя” з іншим підписом: “Діти, вбиті підрозділами СС “Галичина” в районі Козової, Бережанський повіт (із збірки В. Залоговича)”.

2002 року історик Олександр Корман у праці “Ставлення УПА до поляків на південно-східних теренах Другої Речі Посполитої” подає розширені варіанти походження фотографії та трактування подій, які буцімто на ній зображено. Він стверджує, що фотографія походить із села Козова, чи то Лозова, Тернопільського повіту, і датується 1943-1944 роками. За його словами, світлину привезли до Львова врятовані від різанини поляки, які розповіли, що УПА зробили “...віночки з дітей, прибиваючи їх до дерев на алеї, котру назвали “Дорога до Самостійної України”. Інший варіант походження фотографії та подій, які вона фіксує, подано в праці 2004 року “Про людиновбивство на Тернопіллі” Хоманського та Сікерки. Згідно з їхньою версією, автор світлини – німецький військовий фотограф, який зробив її у селі Козівка Бережанського повіту в листопаді 1943 року.

Ця історія з маніпулюванням документами, зокрема фотографіями, в намаганнях приписати українським націоналістам неіснуючі злочини – не поодинока. Напевно наші читачі пригадають скандальні події 1998 року, коли при відкритті сесії Верховної Ради комуністи поширювали фотокопію, на якій невідома особа вітала офіцерів німецької армії, коментуючи це таким чином, ніби на фото – чільний діяч ОУН Ярослав Стецько. А директор Центру досліджень визвольного руху Володимир В`ятрович в цьому контексті розповідає про те, як фотографія по звірячому замордованого червоними партизанами українського хлопця Б. Івахіва з книги Миколи Лебедя „УПА”, виданої в Америці у 1946 році, в якій, до речі, подано місце і обставини події, нині використовується в польській пресі як „свідчення злочинів УПА”. Пригадаймо й поширювані наклепи про „Залізні Хрести Шухевича” та засудження ОУН і УПА на Нюрнберзькому трибуналі. Комуністичні борзописці ніколи не гребували явними фальсифікаціями та брехнею, коли йшлося про приховування власних злочинів та намагання очорнити борців з комуністичним режимом. Згадаймо хоча би Катинь і Биківню. Яскравим прикладом є пасквільна збірка Рудницького і Бєляєва „Під чужими прапорами”, в якій стверджувалося, що провідник ОУН полковник Євген Коновалець загинув внаслідок внутріорганізаційної боротьби за лідерство. Подібне доводилось читати і щодо причини смерті лідера ОУН Степана Бандери.

Україноненависники не гребують нічим, аби спаплюжити і принизити наше минуле, тому не маємо вірити ні на йоту їхнім „аргументам і фактам”. І висновок другий, основний, – все таємне стає явним і правда знайде дорогу навіть в хащах і темряві!!!

Взято тут: http://www.facebook.com/photo.php?fbid=130708187080332&set=a.102938476523970.9340.100004234538618&type=1&theater

Так, смерть!

  • 13.12.12, 22:40
Ігор Луценко, для УП
КОЛОНКИ АВТОРА
Десятинний провулок – шанс для Філарета
Як фальсифікували "справу Гостинного двору"
Декларація Гостиного Двору

Свобода не прийшла у будівлю парламенту займатися парламентаризмом. Вона прийшла туди на громадянську війну.

І вона стовідсотково має рацію у цьому, бо давно вже немає ніякого парламенту. Парламент – це правила, правила – їх можна встановити, лине перемігши. Перемогти можна лише усвідомивши реальність війни.

***

Проти нас зараз іде громадянська війна. Партизанська.

Ви бачили тріумф у очах нічних київських бандитів? Не тих, котрі рядові бійці, а їх змовників, що забирають вулиці, місто, країну – б’ючи та калічачи людей? Таке важко забути.

Сто разів бувало так, коли після всіляких судів, засідань різних рад і комісій, громадських слухань нас на вулиці зупиняла шеренга нанятих "спортсменів", котрі забирали у нас наші сквери, парки, історичний спадок.

До і після цього моменту нам посилено пропонували судитися, збирати підписи, звертатися зі зверненнями і просити прохання – словом, діяти по правилах "миру".

Але у вирішальний момент ми стикалися з насиллям. З "спортсменами" і "міліцією", "міліцією" і "спортсменами". Насилля перемагало, і очі бандитів світилися тріумфом.

І я безпомилково пізнав цей тріумф у очах Чечетова, котрий казав про "развєлі, как котят".

Тому ніякого миру вже немає, є лише війна.

***

Довго приховувати війну неможливо. Рано чи пізно прийдуть радикали і скажуть: ті, хто кажуть про благопристойність та ненасильство, вже не мають рації. Бо надто гарно бандити-регіонали навчились користуватися благопристойністю та ненасильством своїх опонентів.

Радикали скажуть: ми маємо переглянути нашу мораль та нашу етику. Мораль мирного часу має відійти ("не можна битися під час фальшувань у Раді, це ж так не по-парламентському", "не можна руйнувати паркан біля Адміністрації президента та шлагбауми біля Кабміну, це ж вандалізм", "не можна самовільно вивозити евакуатором протиправно припарковані майбахи з-під верховної ради, це ж незаконно"). Має прийти мораль воєнного часу ("не можна добивати поранених", "не можна катувати полонених").

Фронт змін, Блок Кличка, Батьківщина – всі вони, за багаторічною інерцією кабінетів та сесійних зал, живуть у стані миру. Тому, коли ми, люди з реального світу, з ними говоримо, ми відчуваємо брак розуміння. Ми, котрі прийшли з війни, погано розуміємо цих штабних функціонерів.

Ми, люди реального світу, люди війни, для них чужі.

***

Радикали, приносять з вулиці дух нічного поєдинку – блискавичного, безкомпромісного і жорстокого. Вночі немає ні правил, ні спортивного благородства; до ранку про правила краще забути. До ранку є лише одне благородство – вижити.

Раніше цю темну істину монопольно розуміла сіра зграя регіоналів, цим пишалася і вважала своєю перевагою над конкурентами, котрі змушені апелювати до всіляких там "цінностей".

Але – зграя запливла салом, забула ті свої перші ночі грабунків, нагребла надто багато. З багатством приходить зрадницький страх, страх померти. Колишній гоп-стопщик зараз боїться літати вертольотами.

Посил війни страшний для тих, хто зараз при владі. Вони звикли жити, примушуючи нас гратися у "державу" і "право", самими же діючи лише підкупом і силою. Коли усі українці відчують нутром, що вирішують лише підкуп і сила – вони зрозуміють істину, що зараз іде війна. І це буде страшним днем для тих, хто зараз при владі.

Свободівцям, особливо середній та нижній ланці, важко знайти собі місце у країні з напів-державою і напів-правом. Але вони чудово знають своє місце на війні, де є лише свої та вороги.

На війні немає ніяких державних інституцій, що владарюють над суперниками. Є дише будівлі, поки що зайняті ворогами. І поки у цих будівлях вороги намагаються імітувати "кабінет міністрів", "прокуратуру", "податкову інспекцію", "міліцію".

Війна – проста і природна відповідь.

***

Сірість, котра зараз при владі, послідовно руйнували "державу" і "право". Залишки держави і права доїв Янукович і його партія під час конституційного перевороту у 2010-му.

За сформульованим покійними Стругацькими законом, на зміну сірим завжди приходять чорні.

Так, країна може навіть знайти свою смерть у цій війні. Але велика частина українців готова вже сказати "Так, смерть!", бо жити з такого миру вже немає сил.

Антифашистський марш в Одесі

Подивитись потрібно всім(!!!) А плакати чи сміятися вирішимо після перегляду...

СВОБОДУ не спинити!!! + 10 % після виборів.

  • 13.12.12, 14:50




7%, 3 голоси

76%, 34 голоси

4%, 2 голоси

4%, 2 голоси

9%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.