«Тебе більше у мене нема»
- 23.06.25, 23:03

Тебе більше у мене нема,
У твоєму волоссі коріння,
А нічні безтілесні створіння,
Тихо плачуть бо скоро зима.
Вони привиди наших речей,
Дивні духи померлої мрії,
Що вплітають у сон мої вії,
Для багаття самотніх ночей.
Тебе більше у мене нема,
Я тебе загубив серед неба,
Ти моя безкінечна потреба,
Без якої реальність – тюрма.
Вітер листя докупи гребе,
І танцюючи, поки є зорі,
Мені всі тут здавалися хворі,
А забрали чомусь лиш тебе.
Тебе більше у мене нема,
Ти у квітах бузкової плоті,
У словах, що зів'яли у роті,
У печалі, що завжди німа.
Ти у кожному подиху дня,
Де я знову і знову сумую,
Де будую і знову руйную,
Що накаже всесвітня брехня.
Тебе більше у мене нема,
Навіває земля холоднечу,
За вікном хтось гукає малечу,
Сподіваюсь ти там не сама.
Я пишу тобі знов через біль,
Хочу вірити – ти там щаслива,
І кричить знов душа галаслива,
Чуєш, мила? То я звідусіль…
© Willaim van Warg
14