Как часто ты ко мне приходишь в снах, - Смешная девочка с зелёными глазами. С букетом полевых цветов в руках И с заплетёнными в косички волосами. Живёшь ты в светлом городе Мечты, В стране далёкой под названьем Детство. Ты веришь в сказки и цветные смотришь сны, И обожаешь шоколадные конфеты. Ты любишь тайно в тишине ночной Рассматривать мерцающие звёзды. Ты видишь Ангелов, парящих над тобой, И удивляешься, что их не видят взрослые. Мне на душе становится...

Читати далі...

Алаверди - тобі. Алаверди... Ковток вина Ковток води Ковток життя Ковток любові... Краплина - поту, А друга - крові. Краплина сонця, Дощу краплина. ...Моя печаль Твоя провина... Букет хмільний Чудового вина Ковток... На етикетці - імена...

Дождь. Дождь пришёл серьёзный. С тучей грозовой. Он пришёл с угрозой Всё залить водой. Молнией и громом Напугать хотел, Грохотал над домом, Над рекой пыхтел. А над клумбой яркой Крылья распластал… Только всё насмарку – Дождик каждый ждал. Голуби купались В луже, а цветы Влажно улыбались: -Ох, и «грозен» ты. Посмотри, деревья Рады тебе как! Должен нам поверить. Но пугать – мастак. Грозный дождь, серьёзный Огляделся вдруг – Радостью природной Веяло с округ. ...

Читати далі...

Хочеш, тобі начарую кохання – пристрасне, ніжне й звичайно шалене?! Тільки якщо не заснеш знов до рання, то не проси більше чарів у мене. Хочеш, тобі я навію ще трішки магії погляду і божевілля? Тільки якщо тебе звабить усмішка, то не проси приворотного зілля. Хочеш, іще диво-містики ночі, що украде твоє серце бажанням? Тільки якщо полонять тебе очі, то не проси позабути кохання. Хочеш, здійсню тобі мрію, що сниться?! Тільки подумай чи справді це треба, бо я лиш вчусь, а не...

Читати далі...

Затуманений погляд від близькості, збожеволівший світ від очей і розпусно-небачені пристрасті заціловують губи й плече… Затуманений розум від грішностей, сонний вечір сп’янівший від згуб, від бажань, поцілунків і ніжностей твоїх рук, твоїх мрій, твоїх губ… Затуманене серце надіями у шаленстві від ласки щемить… тільки мить вдвох від щастя летіли ми, а насправді… вся вічність – ця мить…

Знов спішимо. Куди? Навіщо? Тишком, без лишніх запитань, без віри в час… У суєті в буденно-сіру книжку записуєм штрихи банальних фраз… Проблеми вічні. «Треба», «швидше», «мушу», мільйони справ, у голові бедлам… Встигаєм все… Лише заглянуть в душу чомусь завжди бракує часу нам. Встигаєм все… Лиш ніколи зазвичай почути найдорожчі нам уста і витерти сльозинку із обличчя тих найрідніших, що для нас – життя. Ніяк не встигнем в вихорі емоцій сказати їм таке просте «пробач»...

Читати далі...

Всесильна! Сильна... На...половину Понівечена. А на іншу - Розквітла! Наполовину - дівчина, Наполовину - літня... Безглузда і легковажна, Мудра і виважена... Мені так важко, ой, важко! - Не стати - навіженою... Химери хитаються у свідомості, Стискають мозок спогади. Серце стугонить, Б'є судомою... А я - читаю гороскопи І прогноз погоди. І, здається, що уже - всесильна! Наполовину - сильна, слабка - наполовину... Й уже - ні пам'яті, ні смутку...

Читати далі...

Доторкнусь твоїх уст подумки, Проведу по щоці пальцями, Зійду з розуму від родимки І бажань з дикими танцями. Доторкнусь твоїх рук подихом, У волоссі згублю погляди, Зацілуй мене в мить… дотиком Звівши з розуму світ потайки…. Доторкнись моїх снів… маревом, Поцілуй мене лиш… ніжністю, Я так хочу без меж п’яною Бути тільки тобою вічність всю…

[Приєднана картинка] Ты прости за невольную голоса дрожь… Это просто холодный сентябрьский дождь. Барабанная дробь в лобовое стекло… Это было когда-то в нелепом кино. Это стрелки по кругу устали бежать, И сердечное время поворачивать вспять. Это как эпилог недозволенных снов. Это освобожденье от вчерашних оков. Это дым от твоих дорогих сигарет. Это роз увядающих белый букет. Это вызов ответный непокорной судьбе. Это тысячи строчек, посвящённых тебе. Один шаг… ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Взмахнув крылом коварной мысли, Находишь в них гнездо греха, А как прогнать желанья этой жизни? Не знаешь, мысль тогда глуха. Она взрывает, будоражит все сознанье, Пытаясь вырваться наружу, И разум борется лишь в отчаяньи, Чтобы прогнать водоворот и стужу. Все дело в сердце, и о чем оно мечтает? Где селит островки надежд? Куда желает дух причалить, И где пристанище без бед?.. В любви найду я умиротворенье, Лишь с ней возможно жить без ...

Читати далі...